Колонки 22 Грудня 13:15

Список нестач…

Уже протягом майже 2-х років я постійно проживаю на відстані 7 з половиною тисяч кілометрів від України, на березі озера Онтаріо. Саме тому ще на початку весни цього року до мене звернулися з проханням написати, чого ж мені, етнічному угорцеві, бракує в Канаді, за чим сумую з України; чого в Канаді немає такого, що я мав в Україні.

Все та нічого – дав я відповідь сам собі відразу ж. І ця моя реакція вже показує, що на таке, на перший погляд, просте питання, відповідь дається мені не дуже легко. Не допомогло мені навіть і те, що в соціальних мережах я провів опитування своїх знайомих (тобто – спитав і їх, що їм бракує, або бракувало б з України). Насправді, вони теж нічого такого не згадали, що могло б мені допомогти відповісти на це просте запитання.

Елемир Кевсегі

Саме тому, хоча і не відмовився, але однозначно і не погодився на згадану пропозицію написати про “список нестач з України”, але на деякий час облишив це заняття, так би мовити “підвісив у повітрі”. 

Щоб все ж таки зібратися з думками мене мотивували 2 речі: з одного боку – цього літа я відвідав свою Батьківщину, а з іншого… мені нагадали про запит, озвучений на початку весни, та про мою неоднозначну відповідь.

Ну що ж? Давайте розпочнемо. Насамперед, хочеться заявити, що це – абсолютно суб’єктивна стаття, зміст якої не обов’язково відповідає досвідам інших моїх співвітчизників, які залишились проживати далеко від нашої Батьківщини. Але вона, стаття, – щира.

Отож, питання – “Чого мені бракує з України?” Я б відразу змінив саме питання, адже хоча я відвідав чимало куточків країни – Київ, Харків, Львів, Одеса, Івано-Франкіськ, Вінниця, Чернівці, і так далі, – але все ж таки я не можу сказати, що я знаю повсякденне життя та світогляд різних народів, що проживають за перевалом (за Карпатами – ред.). Тому, краще нехай звучить питання так: “чого мені бракує з України, а саме із Закарпаття?”.

Спробую відповісти на запитання, розібравши спочатку те, чого не бракує.

Чи бракує мені різноманітність народів, що проживають на Закарпатті? – міг би хтось задати питання. Мені не потрібно довго думати, щоб сказати – “так”, але не настільки, як могли б припустити, тому що тут, де я зараз проживаю, ця різноманітність багатократна. 

Достатньо сказати, що я відвідую мовну школу (до речі – вона безкоштовна, витрати покриває держава, навіть і квитки на автобус вона забезпечує всім, хто це потребує), і дозвольте перерахувати, хто саме є моїми однокласниками. Отож, – мексиканці, домініканці, китайці, в’єтнамці, а також один афганець, албанець із Греції та росіянин з Одеси. 

Викладачі, що викладають або викладали англійську: моєю першою вчителькою була жінка з Індії, другий викладач – чоловік сербського походження, а в даний момент таємниці англійської мови відкриває мені дуже мила жіночка з Польщі. Там де проживаю, мої сусіди – поляки, серби, португальці, італійці та корейці.

 

Читай також:

Думати українською, говорити угорською, писати російською

 

З цього переліку випливає, що в мене немає особливих проблем з мовним розмаїттям. В сім’ї ми користуємось угорською. Зі своєю старшою внучкою, яка відвідує школу з французькою мовою викладання, я практикую свою французьку. (Одна з моїх вищих освіт була здобута на кафедрі французької мови Ужгородського державного університету). Зі своїм зятем, який народився у Москві, спілкуюсь на його рідній мові. Мій тутешній найкращий друг – також росіянин, з Сибіру, з м. Омськ. 

(І знову лише у дужках – найкраща подруга моєї старшої доньки походить з фіно-хорватської змішаної сім’ї, найкращий друг мого сина – стрийський поляк, а найкраща подруга моєї молодшої доньки – донька сербського подружжя з Воєводина).

А як же українська мова? – може спитати читач. Відповідаю: мій стоматолог – Діана, –  жінка зі Львова, мій перукар – Наташа з Тернополя, мій дільничий лікар – Олег з Івано-Франківська. А в продуктовому магазині в особі одної з продавчинь я зустрів свою колишню сусідку, Марійку з Ужгорода.

Чи сумую я по смакам та запахам? Ну, і так, і ні. 

Тутешній, дуже колоритний світ смаків неабияк відрізняється від домашнього, але відтворення останнього також не є неможливим. Варто знати, що навколо нас є чимало магазинів, в яких продаються виключно товари з Угорщини або, наприклад, з України. І ще – є мережа магазинів “Старскі”, що спеціалізується на товарах з Центральної Європи – Польщі, України, Угорщини, Румунії і т.п. (В останньому кожний продавець має бейджик, де крім імені вказано і те, на якій мові, окрім англійської, він або вона ще спілкується. Таким чином жодна нація Центральної Європи не зазнає дискримінацію: мені також було б не важко – при необхідності – знайти працівнка, що розмовляє угорською або українською мовами).

Підсумок: якщо, наприклад, я захочу салямі “Пік”, або дебреценські сосиски, сегедський червоний перец, макарони “Дьермеї”, то відразу прямую в угорський магазин. Але, якщо захочу смачну солонину, пельмені, квашену капусту, лікарську ковбасу, “Садочок”, – тоді йду в український магазин. 

(Само собою, в першому більшість продавців та покупців – угорці, а в другому – і ті, і ті в більшості українці). 

 

В останній, до речі, я періодично заходжу, тому що там купляю собі мінеральну воду відразу на два тижні. Тому що – хоча є і місцева і італійська, французька, румунська та інші мінеральні води – я вживаю лише Поляну Квасову або Лужанську. (На жаль, свою улюблену Плосківську знайшов лише двічі). До речі, якраз сьогодні планую йти у магазин, тому що вже виходжу зі своїх запасів мінеральної води.

І все ще залишаючись на смаках. Звичайно, ми вживаємо і “чужу” їжу – суші, піцу, китайську, чевапчичі та інші, – але вдома у нас угорська, точніше – закарпатська кухня, у що входить не лише чіркепопрікаш і борщ. Є конкретні дні, коли готуємо в бограчі (я притащив його з собою з Європи, тому що я тут не знайшов відповідний, але станок вже купив тут), щоб інколи пригостити свою сім’ю, своїх друзів і угорським гуляшем. Лише для цікавості – коли я пишу ці рядки, в моїй кухні готується смачний бульйон (зі свинини та індички) та голубці…

Краса Карпат? Ну, по ній я, скоріш за все, сумую. Хоча мушу сказати, що Онтаріо – теж багата на дуже гарні місця територія. Достатньо лише сказати, що за 6 хвилин їзди від нас розташоване відоме з книг про індіанців озеро Онтаріо, що з берега здається морем. За 10-12 хвилин ходьби розташований маленький ліс, де можна приємно прогулятись, до речі – навіть і в ночі, бо він освітлений. За 100-200 км на північ на людей чекають реальні праліси, де людина може знайти не лише свіже повітря або гриби, але навіть і пречисті маленькі озера. 

І що я залишив на кінець? Всього за 110 км від нас розташований відомий водоспад Ніагара, якого я мав щастя бачити як навесні, так і восени та влітку. І, звичайно, взимку. Майже в цю пору він найгарніший.

Але немає тут того, що вдома на Закарпатті анульовує всю красу, – тут немає сміття. Люди тут знають, як побувати на природі, відпочивати, гуляти так, щоб – з невеликим перебільшенням – навіть і шматок паперу не залишати за собою. 

І коли я це бачу, відразу згадую гори сміття у лісах, на берегах озер та потічок вдома, а також ті кілька сотень тон відходів, що несуть своєю течією закарпатські річки під час паводків….

І я дійшов до тої частини, коли час згадати про ті речі з України, в т.ч. і з Закарпаття, за якими дуже-предуже не сумую.

Хочеться розпочати з інфраструктури, що не підлягає жодній критиці. У цьому контексті є дуже багато речей, про які можу написати, починаючи від неробочих ліфтів до перебоїв у водопостачанні. Але, в першу чергу, хочеться підкреслити те, що “канадськими” очима чітко помітно на прикладі окремих будівель, тротуарів або частин доріг різницю між державною та приватною власністю в Україні. Будівлі першої у занедбаному, зруйнованому стані, парки також занедбані, дороги – попри Велике Будівництво – по всій області у такому стані, що по них майже неможливо їздити. А приватні будинки, заклади, двори – навпаки (не враховуючи окремі дуже розкрашені дизайни) є майже бездоганні. Тому і не випадковість, що в Україні люди зіштовхуються з фактом, що до багатьох курортів європейського рівня можна потрапити лише через дороги, на яких ламаються осі машин.  

Поруч з інфраструктурою, а радше, з її відсутністю, йде і запущеність. Достатньо тут згадати ужгордський “П’яний ринок”, що відвідують сотні, а то і тисячі людей щодня. Але в його туалет рекомендується взагалі не заходити, а якщо не має іншого виходу – то в протигазі та гумових чоботах. Навіть і описати неможливо той сморід та бруд, вже не говорячи про відсутність води та кришок на унітазах. І за ці антисанітарні обставини приходиться ще і платити. Правда, за кілька гривень тим, хто сюди приходить, адміністраторка туалету щиро відірве і дасть порцію туалетного паперу. Зауважу, що за два роки ситуація в обласному центрі зовсім не змінилася, максимум погіршилася. 

Вдома у мене був легкий інсульт, мав і гіпертонію, а також високий рівень цукру. Тому не дивно, що я дуже ретельно вивчив різницю між системою охорони здоров’я двох країн. Якщо я скажу, що вона величезна, то майже нічого не скажу. І я маю на увазі не лише технічне оснащення, а й те, як вся система охорони здоров’я ставиться до пацієнта.

Пам’ятаю, коли мій колега доставив мене з інсультом в Ужгородську районну (раніше Залізничну) лікарню, мені довелось чекати майже годину допоки прийшов черговий лікар, хоча в таких випадках кожна хвилина важлива. Але найбільш шокуюче чекало на мене пізніше, в обласній лікарні, куди мене було направлено на термінове МРТ. Лікарка, після того як я їй передав своє направлення, спитала мене, чи знаю я, що це платне обстеження, і чи є у мене достатньо грошей, тому що воно коштує 1200 грн.? Я лише сидів там зі своєю потерпнутою одною стороною, окривленим ротом, “швидкими, наче равлики” думками, і взагалі не знав як реагувати. (Вже пізніше у мене виникло питання – “А що б було, якби у мене не було при собі такої суми? Викинули б мене у стані напівтрупа на вулицю?”)

Мене неабияк шокувало і те, що після того, як мене було направлено до районної лікарні, на призначеному мені ліжку при мені змінили білизну на чисту (?). Я побачив матрац, на якому були сліди всіх можливих людських рідин та виділень. Я там не ночував жодну ніч, радше щоденно добирався, щоб отримати необхідні крапельниці та ін’єкції. (Лише в дужках – на моєму відділенні у санітарному приміщенні замок на дверях був несправний, з крану не текла тепла вода, на унітазі не було сидіння. І, звичайно марно було шукати мило, рушник або туалетний папір – їх теж не було).

І ще один приклад. Я потрапив на облік через свій високий тиск та високий рівень цукру.

“Дивіться”, – каже мій дільничний лікар, в Ужгороді є аптека, де на спеціальний рецепт, що я вам тепер випишу, ліки видають безкоштовно. Але вони не завжди є в наявності. Тому ви матимете їм телефонувати щодня”.

У перші дні я набирав той номер двічі-тричі в день, але відповідь завжди була негативна. Я не мав іншого виходу – купляв таблетки за свої гроші. Це коштувало мені 1400-1500 грн. в місяць. Це тоді була місячна пенсія більшості пенсіонерів.

Коли я переїхав у Канаду, трішки потрібно було походити, але скоро отримав свій т.з. “Health Card”, що означає зелене світло у складний світ медицини. Зі своєю карткою у кишені першим ділом я обрав сімейного лікаря, точніше – я приєднався до лікаря, який вже був лікарем нашої сім’ї. Хоча я взяв з собою різні анамнези, мій сімейний лікар приписав мені обстеження з ніг до голови – кілька аналізів крові, рентгени, три МРТ і т.п. І все це під наглядом лікарів-спеціалістів. І – цілком безкоштовно, і чітко у наперед призначений час. Після того, як вони отримали повну картину про мій стан здоров’я, мене і тут взяли на облік та приписали необхідні ліки. Їх я отримую цілком безкоштовно (коли я попробував порахувати їхню вартість, вийшло, що платив б 600-650 канадських доларів, якби це було платно). Навіть і за апарат для вимірювання рівня цукру мені не довелося платити жодної копійки. Фармацевт по телефону повідомляє мене, що можу йти отримати наступну дозу, а помічники лікарів також щоразу перед актуальним обстеженням повідомляють мене по телефону.

Сутність в тому, що я регулярно приймаю приписані ліки, мій тиск вже близький до ідеального (130-140/80-85), рівень цукру в крові зменшився з 16-17%, що було два роки назад на приблизно 6%. Нагадую лише дуже тихо – вдома, в Україні, я вірно платив соціальне страхування протягом 42-х років, а в Канаді – я не заплатив у тутешню медицину жодного центу.

І ще, якщо вже приходиться продовжити список того, чого мені “не бракує”, то мушу сказати, що я дуже добре обходжусь без умов, що панують в Україні.

Я довго думав над тим, що саме є тією найважливішою річчю, яка може так з’єднати та тримати в єдності цю величезну, і в кожній галузі настільки складну країну, мається на увазі – Канаду. Я дійшов до висновку, що цей “хребет”, – це ніщо інше, як дотримання законів. Законів, що стосуються всіх, і за не дотримання яких притягуються до відповідальності всі. 

Все це в Україні майже повністю відсутнє, і саме це – мається на увазі повне ігнорування законів – є саме тим, за чим я взагалі не сумую. Хотів би проілюструвати сказане не найбільшим прокляттям України – корупцією, чи безбожним грабуванням суспільної власності, а двома іншими, актуальними прикладами.

Один з прикладів пов’язаний із початком пандемії, коли був найсуворіший карантин. У Канаді цілий ряд високоповажних чиновників – між ними і міністри – були змушені піти у відставку, тому що попри заборони, поїхали у листопаді та в грудні у південні країни на відпочинок. В цей же час керівник України робив селфі у Буковелі зі своїми шанувальниками без жодного засобу індивідуального захисту, а попередній керівник держави Україна – відпочивав від турбот актуальної виборчої кампанії зі своєю сім’єю взагалі десь на Мальдівах. І все це – без жодних наслідків або громадського обурення.

Інший приклад. Перед тим, як поїхати додому, ми поцікавились, чи є обов’язковим носіння маски в Україні? Казали – так, у кожному закритому приміщенні. Я зі своєю донькою та внучкою – саме так, як ми це робимо в Канаді, – вдягали маску всюди, де ходили: в магазині, в аптеці, в державних закладах, у фінансових установах і т.п. Але нам довелося скоро усвідомити, що крім нас майже ніхто її не носить. Якщо і була маска на окремих працівниках, вони їх носили як якийсь фальшивий підбородок.

Кевсегі 6

Коли ми повернулись, нам було достатньо важко звикнути до того, що у Канаді – на відміну від України – строго притягують до відповідальності за неносіння маски у закритому приміщенні. Ця суворість може здаватись дивною, але майже не випадково Канада займає високе місце у світовому рейтингу за кількістю вакцинованих громадян, а Україна – пасе задніх в Європі; Канада займає чи не останнє місце по кількості летальних випадків, а Україна – серед лідерів!

У угорців,як то кажуть, є відразу три правди, тому наведу і третій приклад. Я був радий бачити вдома, в Україні, покращення якості головних доріг. Але було прикро усвідомити, що культура водіння – гірше, ніж можна описати словами. Я щодня сидів за кермом, і щодня зустрічав 3-5-х скажених водіїв. Таких, хто обганяли справа, хто ледь не збив пішоходів на пішохідному переході, хто замість дозволених 50 км на годину, пролетів біля мене із 100-120 км./год. у населеному пункті. Про паски безпеки вже нічого і не кажу: ті, хто ними користуються, – рідкість як біла ворона. Не випадково, що новини з дому, із Закарпаття, майже щодня містять інформацію про ДТП з летальними наслідками.

А яка ситуація в Канаді? Нехай замість ввічливих водіїв, дотриманих правил дорожнього руху, ідеальних доріг та системи дорожніх знаків, говорить цікаве порівняння. Мій син перевірив і дізнався, що в Угорщині, територія якої майже 93 тис. кв.км, а населення – 10 мільйонів осіб, трапляється майже втричі більше ДТП, ніж на території Онтаріо, площа якого 1 мільйонів кв.км., і населення – 13 мільйонів. Можу лише припустити – але рахую, що не без підстав – яким шокуючим був б результат, якби порівняли цю канадську провінцію із Закарпаттям, площа якої всього 13 тис. кв.км., а населення – 1,2 мільйонів осіб… 

Я залишив на кінець списку “за чим не сумую” те, про що я, мабуть, мав би згадати в першу чергу. Те, за чим я з українського сірого повсякденного життя дуже-дуже не сумую – це невпевненість у майбутньому, повна непередбачуваність, що відчувається в останні 5-7 років

Я повинен сказати, що для мене, як громадянина України угорської національності, життя стало непередбачуваним, тому що я не міг знати, коли політикум країни почне черговий напад на нашу громаду, коли, як і в якій формі захоче позбавити нас наших набутих прав.

В економічній галузі – але і в політичній – життя стало непередбачуваним майже для кожного громадянина України незалежно від національності, рідної мови, віку, віри, соціального стану. Люди вже і два роки назад не могли планувати наперед, не те що на роки, навіть і на місяці та тижні. Ніколи не знали, що буде завтра, що принесе щоденна військова атмосфера, світ всіляких санкцій та протисанкцій, не знали з якими цінами на комунальні послуги зустрінуть зиму, не знали, на що саме буде достатньою їхній дохід. Коли будуть змушені зробити вибір – чи заплатити за рахунок за газ, чи купити дитині якийсь одяг, і що ще більш трагічно – коли будуть змушені ухвалювати рішення – “що купити?” Хліб чи необхідні ліки?

Атмосфера напружена. Закони, які часто протирічать один одному, не сприяють бізнесу, можна сказати, що навіть і для вищого класу. Вся ця невизначеність пов’язана переважно з глибоким спадом української економіки. Ця хвороба є небезпечнішою за COVID-19: вона вражає спочатку душу, потім тіло і зрештою може поглинути цілі спільноти. За останні два роки ситуація лише погіршилася, і мені здається, що дилема «ліки чи хліб» стала невід’ємною частиною життя багатьох людей…

В той же час, аналітика була б дуже односторонньою, якби я тут поклав крапку. І була б несправедливою. Тому що, насправді багато, за чим сумую із Закарпаття, з моєї малої Батьківщини. В першу чергу, – моє минуле, яке вже можна рахувати у десятиліттях. Хоча кажуть, що своє минуле людина несе за собою всюди. Але це не правда. Минуле складається із спогадів. Це те, що пам’ятають про тебе інші, і те, що ти пам’ятаєш про інших. Але ці згадки дуже рідко з’являються самі по собі. Для того, щоб вони з’явились з найбільш прихованої частини твоєї душі, потрібна якась іскра, детонатор.

Я навчався у багатьох закладах. І робота у мене була така, що на Закарпатті немає такого угорського населеного пункту, де не проживали б кілька моїх хороших знайомих, з якими пов’язує мене якась унікальна, приватна історія. Майже немає там таких сіл, міст, рік, мостів навіть і частин доріг, з якими б не пов’язали мене веселі або ж не настільки веселі випадки, і всі вони – про мене.

Але для того, щоб ти згадав про це, ти мусиш перебувати саме у тих місцях. Ти маєш зустріти саме тих людей, які в твоєму житті грали важливу, або не на стільки важливу роль, і обов’язково мали якесь значення. В Канаді – пропри всі позитивні моменти країни – на це я не маю майже жодних шансів.

***

Я вже кілька десятиліть вірю та сповідаю, що у мене, в принципі, дві Батьківщини.

Одна – це “повітряна”, символічна Батьківщина. Це – моя рідна мова. Про неї я розповім кортким віршем, написаним мною сорок років назад –

(єдина)

у мене єдина Батьківщина

своя рідна мова-мати,

в ній я маю до смерті

прозимувати.

А інша – це Батьківщина, яка має свої географічні кордони. Але це – не Україна, не Угорщина, і навіть і не Канада. Назва цієї Батьківщини – Закарпаття.

Незалежно від того, чи перетинав я кордон свого рідного краю у напрямку домівки в Чопі, чи на Верецькому перевалі, я завжди відчував, що саме зараз я вдома. Це моя справжня, як я пишу у своєму іншому вірші, – крихітна Батьківщина.

Kevse10

Не випадково, коли цього літа я летів в Україну за маршрутом Торонто-Франкфурт-Львів, перше, що я зробив невдовзі після приземлення: по дорозі додому сфотографувався з донькою та внучкою біля вказівника, що вказує на те, що я в’їхав на територію Закарпаття.

Тобто: я прибув на Батьківщину, ми прибули на Батьківщину.

 

Ez a szöveg magyarul is elérhető: A hiány listája…

 

Елемир Кевсегі, спеціально для InfoPost.Media

Українська версія колонки є перекладом з угорської

Фото з архіву автора

* Цей текст є авторською колонкою, відтак у ньому представлені, перш за все, думки автора матеріалу, які можуть не збігатися з позицією редакції InfoPost. Ми публікуємо авторські колонки, насамперед, заради дискусії на важливі теми, бо віримо в силу публічного діалогу. Якщо ви маєте бажання написати для нас авторську колонку, напишіть нам на editor.infopost@gmail.com


Що таке Infopost.Media?

Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.

Коментарі
Теги
128 бригада AIN.ua Aldi Andrej Babiš Andrej Doležal ANO Auchan AUR Baltic Pipe Bees Airline Boeing 787 Dreamliner BY ME Cernăuți Charmsove Deti China-CEE Institute COVID COVID-19 Csillag D1 DC Comics Diaľnica D4 DIO e-hranica Ecaterina Teodoroiu Ed Sheeran eHranica ELLE Ukraine ETIAS Facebook fake fake news Falcon 9 Fidesz Free Svydovets Gaz-System GLOBSEC GoCamp GoGlobal GPS GRUBB Grupa Lotos György Schadl Henley Henley & Partners Hofer Homonnay Gergely Hungarikum Igor Matovič Infopost IT Ivan Korčok Juraj Jánošík Karpaty KISS KMKSZ KÜRTŐSKALÁCS Latvia Lidl Liga.net Liget Liget Budapest LOT Ľudovít Štúr Luzhanka Maia Sandu Malé Karpaty Malenykij robot Marie Claire MÁV media Mercedes-Benz Milan Rastislav Štefánik Mistrál MOL Most-Híd Nagyberegi National Geographic Netflix Nicolae Ciucă OLO Omega Omicron Pál Völner Panic Button Pegasus Penny Market Pentaxim PET Kupá Petr Fiala Pfizer Piráti+STAN PKN Orlen PKP LHS Playboy Ukraine Podzemne Hnutie Pomozi Sándor Pretty Loud QR Rail Baltica Re:Open Zakarpattia RegioJet Rolling Stones Romania Rongyos Gárda Rosia Montana RT Russia Today Ryanair S19 SaS Scorpions Sinopharm SIS Skoda Škoda Auto SkyUp SMK SpaceX Spar SPD SPOLU Spotify Sputnik Tatra Ice Dome TEN-T TEN-T CORE Tesco Tetraxim Tid(y)Up Timothy Snyder Tokai Tokaj Tungsram Turkish Airlines UCEF Ukraїner Unicum Urban Balkan Beats USSR V4 Verorab Via Carpatia Viplak Attila VUC Vujity Tvrtko WIND ROSE windrose wizz air Zemplin Museum ZEVO аварії аварія авіакомпанія авіалінії авіарейс авіасполучення авіація австрія Австро-Угорська імперія Австро-Угорщина авто автобан автобукс автобус автогігант Škoda автозавод автомагістраль Автомагістраль D4 автомобілі автомобіль автомобіль в Угорщині автопром автострада агресія агрохолдинг адвент Адер аерозйомка аеропорт аеропорт Львів аеропорт Ужгород АЕС азартні ігри Азов АЗС айкідо активіст актор акциз акція Албанія Александр Колб алкоголь алфавіт Альберт Газда Альянс американські гірки Анатолій Ткачук Ангелус англіцизми Анджей Дуда Андреа Бочкор Андреа дель Верроккйо Андрей Бабіш Андрій Воргола Андрій Любка Андрій Макаревич Андрухович аномалія анонім антивакцинатори антисемітизм античність армія архів архітектура асоціація асоційоване тріо АТБ атеїсти АТО атомна енергія аукціон б/у авто Бабель Бабіш Бабкіна Баганич Базанов Байден Байстрюк сатани бал Балкани Балканський оглядач Балтика Банік банк банкнота барель Батьківщина батяр Бая Маре безвіз безпековий форум безробіття Безславні кріпаки Бела Ковач Белград бензин Берегово Берлін Бернадетт Сель Бесарабія Бетмен бетяр бібліобус бібліотека бідність Бідовце біженці бізнес білборд Білецький білінгвальність Білорусь благодійність Блінкен блокування Богатинь Богдан Хмельницький богослужіння бограч Бодрог болгари Болгарія Болонья Большая рыба Боррель Борша борщ Боснія Боснія і Герцеговина ботанік ботсад Бразилія Братислава Брензович Брюссель Будапеш Будапешр Будапешт Будапештський кінофестиваль будинок будівлі будівля будівництво Бузарест Буковель Буковина Бундестаг бур Бураш Бурштинська ТЕС бустерна доза Бухарест бюджет В'єтнам в'язниця в'язні ваакцина вагони Вадаш Вадул-Сірет вакансії вакцина вакцинація вакцинація ромів вакцинація Угорщина Валерій Залужний Валеріу Ківер валюта вантаж вантажівка вартість Варшава Василь Брензович Василь Вишиваний Ватикан Вашингтон вбивство Велика Добронь Великі Береги Великобританія велодоріжка велосипед велосипедист велоспорт Вельке Капушани Венера Верховина Ветеранська миля вживані авто взуття вибори вибори в Угорщині виборчий туризм видавництво Комора видання викладання Винничук вино Виноградів виплада виробництво виручка виселення Високі Татри вистава виш Вишеградська група Вишеградська четвірка Вишиваний Вишиваний. Король України вишивка Вишне Немецке Вишнє Нємецке Віденський бал Відень відкрите небо відкрити бізнес відкрити бізнес у Словаччині відпочинок Відродження відходи віза візит війна війська військо військова база військова угода вікенд Віктор Орбан Вікторія Нуланд Вільгельм фон Габсбурґ вільна торгівля Вільнюс віньєтка Віола фон Крамон віросповідання Віталій Портников ВНЗ вода водії водій вокзал Володимир Зеленський Ворожбит вплив Вроцлав ВУЗ ВЦИОМ вчителі вчитель вчителька Габсбург Габсбурґа газ газ у Словаччині газета газопровід газосховище Газпром галичани Галичина Ганг гастрономія Геґер Гей гектар Гельсінкі Генасамблея генконсульство генсек генсек НАТО геотермали Герцеговина ГЕС гірлянди гірськолижний курорт Гітлер глемпінг Гобітхіл Гогольфест Гойс Головко голодомор Голокост голосування Гомонай Гергей гомосексуаліхм гонведи госпіталізація ГРА гральні заклади грант Греція грип громадянство громадянство України Грузія ГТС Гуйяш ГУЛАГ гумор Гуморина гунгарікум гурт Давід Сассолі дамба Данілов Данніган Данте Аліг'єрі ДахаБраха двигуни Дебрецен дезінформація Делі Дельта демографія демократія демонтаж депортація депутат дерева держава Держдеп держдума держзрада Держмитслужба ДЕСС дефіцит дефіцит кадрів децентралізація Дещиця джинси Джо Байден Джон Кірбі дзьодо диверсант диверсія дизель диктант диплом дипломат дипломна робота дипустанова диригент дисидент дискаунтер дискримінація дистанція дифтерія діаспора Діброва діджиталізація діти Діти Хармса Дія Дмитро Кулеба Дмитро Тужанський Дні України Дніпропетровщина ДНР Добрая додаток Долежал Дональд Туск Донбас донор донорство допомога дорога дослідження дотація ДПСУ драма дрон Друга світова війна ДТП Дубровник Дуда Дулеба Дунай Дюрчань Дяківці е-вибори е-демократія Еган Еде Ед Ширан Еде Еган Едуард Гегер Едуард Хегер екологія економіка експати експерт експорт експрес електрика електроенергія електромобілі електронна комерція емігрант емігранти еміграція Емінеску Еммануель Макрон Енді Воргол енергетика епідемія Ернст Нойбауер Ерош Пішта Естонія етнополітика є ЄБРР Євангеліє євреї євро євроасоціація євроінтеграція Єврокомісія Європа Європарламент Європейський Союз європейськість Євросоюз ЄІБ ЄП ЄС Жешув Жиліна житло житло в Угорщині життя жінка жінки жовтень Жозеп Боррель Жолт Немет журнал журналіст журналісти Забруднення Забужко завод Загайкевич Загонь зайнятість Закарпатська область Закарпаття закон закон про освіту Закрапаття залізниця Залужний замки замок заправка заробітна плата заробітчани зарплата застава Західні Балкани Захонь заява збірка зброя звалище згуртованість Зеленський Земан землетрус земля Земплін Зимовий сад зірки зливи зловмисник злочин ЗМІ змова знижки Ryanair знижки на квитки ЗНО золотий паспорт Золтан Бабяк Золтан Мігай Нодь Золтан Мігаль Нодь Золтан Нодь зона Зоя Казанжи Зріні зростання ЗСУ Игорь Померанцев іайдо Івано-Франківськ ігри ігроманія ідентичність Ізмаїл Ізраїль Ілдіко Орос Ілон Маск ілюмінація іммігранти імміграція імпорт імпорт газу інвестиці інвестиції Індія інклюзія іноземці інспекція інститут інтеграція інтернат Інтерсіті інфляція інформація інфраструктура іпотека Ірак ірландець Ірландія Іспанія історія італійське вино Італія Іштван Ійдярто Іштван Сабо Йоббік Йоже Плечник Кабмін кава кадри Казанжи казки Калуська ТЕЦ Канада канал канал Верке канікули канцерогени карантин Карен Донфрід Карл IV Карпатська Україна карта поляка картка Катанлін НОвак Катерина Бабкіна каток католики Каунас квартира у Будапешті квитки квитки Ryanair квитки в кіно квитки до Молдови квитки до Польщі квитки на Wizz Air квитки на літак квитки на поїзд квитки на потяг квитки потяг КГБ Кенія кепм Кетрін Винник Кечкемет Київ Київ-Одеса Київська Русь Китай китайські товари кібератака кібербезпека кіно кінорежисер кінотеатр кінофестиваль Кіпр Кіра Рудик Кішварда класик Клаус Йоганніс Клепало клімат кліматолог Клуж КМЄС КМКС КМУ книга книги КНР КНУ ім. Шевченка коаліція Коболєв Ковачевські ковід козаки колонка колорит Колумб Колхідські тропічні ліси Комаром компанії компенсація композитор комунізм комуністи комфорт Конгрес США конкуренція Конституція консульство контрабанда конфесії конфіскація конфлікт концерт кордон коробка передач Королівське Євангеліє коронавірус коронаірус Корчок Косеуць Косино коснпірологія Косово коференція Кошице Кошицький край КПП краантин Краків Красноїльськ кредит Кремль Кривий Ріг криза Крим Кримська резолюція кримські татари Крістіан Форро Кубраков куди поїхати на Різдво Кулеба культура купити автомобіль купити віньєтку купити житло купівля купівля в інтернеті купюра курйоз курорт курси курси словацької кухар кухня Кюртешколач Лаборець Лавров лазні Ласло Зубанич Ласло Палкович Ласнамяє Латвія латиниця ЛГБТ ЛГБТІ ЛГБТК Легинь Ленінград летовище лижі липовани листівки Литва лід лікар лікарі лікарні лікарня Лілія Гриневич літак література літка ЛНР Логвиненко логістика логогтип локдаун Лорінц Ночо лоукост лоукостер лоукостери Луганськ Лукашенко Лукойл Лунік Лунік IX Лунык Львів Львівщина Любка Люблін Людовит Велислав Штур Ляшко Магда магістраль Майя Санду Майяленд Маккартні Макрон Мале Карпатське коло Мальта маніпуляція Марго-2021 Маріуполь Маріуполь-Рахів маркетплейс Маркі-Зай Марсель Онисько марш маршрут маска Матович машиніст машиністи Меджилабірці медик медики медицина медична сестра медіафорум медперсонал медсестра медсестри Мей Маск меморандум меморіал менталітет меншина меншини мер Меркель МЗС Минай Мирослав Жбірка митниця мито Мишка Япончик мігрант мігранти міграція Мідянка Мікеланджело Мілан Растіслав Штефаник Міллер Мілош Земан Мінінфраструктури міністр Міноборони Мінрегіон Мінськ Мінфін Мінцифри місіонери міст місто місцеві вибори Міхай Емінеску Мішкольц МКС мова МОЗ МОК Молдова молодь Молотов Москва музей музика музичний гурт Мукачево мультикультуралізм муніципалітет Мустафа Найєм Мюнхенська угода навчання нагорода надзвичайний стан найменшина наративи народжуваність населення НАТО нафта Нафтогаз нацизм національні меншини національні спільноти національність нація нацменшина нацменшини НВ Недитячі казки недоторканість нелегали нерухомість Нижнє Селище Нижня Апша Никон Нідерланди Ніжна революція Ніїредьгаза Ніколае Чаушеску Ніколає Чуке Ніколенко Німеччина НКВС Нова Зеландія Новий рік новини Новоросія Нолан НУШ Нью-Йорк ОАЕ об'їзна обгін область обмеження обмеження шивидкості оборона обсерваторія ОБСЄ обшуки овочі ОДА Одеса Одещина озера Оксана Линів окупація Олександра Саєнко Олексій Резніков Олена Богдан олімпійські ігри Ольга Кобилянська Омікрон Онисько онлайн Онтаріо ООН ООС опади опалення опера оператор ГТС опитування опозиція Орбан освіта освітній закон отримати побит Офіс президента Охрид пакт палац паленка паливо палинка палінка пам'ятка пам'ятник пандемія Папа Римський паприка ПАР Пардубіце парк парламент партизан партія пасажиропотів паспорт паспорт Болгарії паспорт Угорщини паспорт України паспорт Чорногорії паспортизація ПДВ Пекін пендлер пенсійна система пенсія Пентагон Первый балтийский канал перевезення переговори переклад перекриття Перемишль перепис перепис населення переробка Перечин персонал Петер Саган Петер Сійярто Петер Фіала петиція Петков Петро Мідянка Печ Пийтерфолво письменник письменниця Північна Македонія Північний потік Північний потік - 2 підготовка Підкарпатська Русь підпал підприємці підробка підтримка пісня пістолет плагіат Пласт пластик ПЛР ПЛР-тест побит повітря повстання податки податок події подорож подорожі подорожчання поезія пожежа пожертви поїзд покарання покупки Полачек поліомієліт політик політика політики політінформація поліція пологи польори Польща поляки Померанцев понтифік Попасна Портников Португалія послуги посол посольство посуха посуха у Словаччині Потапі потяг похмілля похорон поштовх правила Прага Прайс Праліси Карпат працевлаштування працевлаштування в Польщі праця презентація президент президент Угорщини президент Франції прем'єр прем'єр-міністр премія прибуток прикордонники проби продажі продукти проект проживання промисловість пропаганда протест протидія дезінформації професійно-технічна освіта профспілка Прудентополіс Пряшів Псакі пункт пропуску Путін Рада Європи Радек Матула радіо радіодиктант Радянський Союз ракета Ракоці ранов-над-Топльоу Растіслав Трнка ратифікація Рахів революція регіон режим Лукашенко Резніков рейс рейс Київ Ужгород рейс Ужгород Київ рейтинг рейтинг забруднення реклама реконструкція рекрутинг релігія реліквія ремонт ресторан Реткозі реформа Рига Ріббентроп рівень життя ріелтор Різдво різдвяні знижки річки рішення РНБО Роберт Фіцо робітники робота робота в Польщі робота в Угорщині робота в Чехії робота у Словаччині роботи робоча сила родовище Роза Вітрів розваги розвиток розкол ром роман роми ромська школа Росвигово російська мова Росія Рошія-Монтане рробоча сила румуни Румунія русини Русь РФ С14 Сабо Сабольчверешмарт салямі саміт самоізоляція Самош Санду санкції САП Сассолі Сату Маре Саудівська Аравія СБУ Свидівець Свидовець свята святкова ілюмінація свято Сегед сегрегація Сейм сейсмологи секонд-хенд секретар село Сенат США Сенцов сепаратизм Сербія Сергій Жадан Сергій Квіт сертифікат сигарети символ СІань Сібіу Сійярто Сікура сіль сім'я Сімоньян Сіярто сказ сканер Скоп'є скульптор скульптура скульптури Слобожанський експрес слова словак словаки словацька культура Словачина Словаччина Словенія слоган смаколики смертність сміттєзвалище сміття смог собор Соваччина соколи! Солідарність Солотвино сортувальна лінія сортування Софія соцдослідження соціалізація соціологія соцопитування Союз спад спадщина спецслужба спецслужби спиртне співпраця Спліт Спутник СРСР ССО ССС СССР ставлення стагнація Стамбульська конвенція Станіца Старай старіння стартап статистика стереотип стерилізація стічні води столиця Столтенберг страви страйк студенти сувенір Сулік Суми супермаркет супкультура Сучава Схід Опера Східне партнерство США Тhe Guardian табір табори Тайвань Таллін Таллінн тара Тарас Качка тариф тарифи Тарту Татри тварини Твртко Вуйіч театр Теб та НС телебачення телеграм телеканал теорія тепло теракт Теребле-Ріцька ГЕС термальні води термінал Тернопіль тероризм терористичний акт ТЕС тестування технологі Тиса Тімішоара Тімоті Снайдер ткацтво товари товари в Інтернеті товари з Китаю товарообіг Томаш Фіала ТОП торгівля традиції трамвай транзит транзит газу Трансильванія трансляція трансплантація транспорт транспортний коридор тренер тривалість трилер Триль Тріанон Трнава трубопровід трудова міграція трудові мігранти Тужанський ТУКЗ – КМКС тунель Турда Турецький потік Туреччина туризм турист Туро Руді Туров Тюнде Грівнак Тячів УГКЦ угода угорська угорська мова угорське вино Угорське королівство угорські вибори угорці угорці Закарпаття Угорщина Ужгород Ужгород-Одеса УжНУ Україна українська мова українці Укренерго Укрзалізниця університет УПА Урсула фон дер Ляєн уряд утилізація учні Ушгорщина фабрика Факти фактчекінг фарцовщики Федерація футболу Білорусі Федір Корятович Федоров феєрверк фейк Фенешлітке Ференц ІІ Ракоці Ференц Лість фестиваль Фіала Фідес фільм фінансування Фінляндія Флорін Роман Фльонц фольклор фонд Фонд Бетлена Габора фортеця форум фото фото Словаччина фотограф Франц Йосиф Франциск Франція фрукти футбол хакери Харі Крішнан Харків Хегер Херсонський хоббіти Хоббітон Хорватія художник Хунгарія Хуст Це дитя Цензор.нет Центральна Європа церква цигарки цифровізація ціна ціни цінності Цісар ЦПТО Чапутова Чаушеску Чебі-Погань чемпіонат червона зона черга черги Чернівці Чеська республіка четвірня Чехія Чехословаччина чиновники Чоп Чорне море Чорногорія Чубай Чубаров Шандор Петефі Шанта Шарль Мішень шахрайство шахта Шаштин шваби Швейцарія Швеція швидкість Шенген Шенгенська зона Шеремета Шкода школа школярі Шкураков Шмигаль Шовковий шлях Шойгу Шон Пенн шосе шпигунство штам штраф штрудель штучний інтелект щеплення Юдіт Йожа Юморина ЮНЕСКО Юрай Яношик юрист Юрій Андрухович Юрій Винничук Ялта Ямпіль Ямпіль-Косеуць Яніка Мерило Янош Адер Янош Кобор ярмарка ярмарки ярмарки у Європі ярмарок Ярослав Грицак Ярузельський