“Привези мені, друже, “гунгарікум”: ТОП-20 смаколиків Угорщини

Якщо не знаєте що придбати в сусідній Угорщині та привезти друзям у якості гарного презенту — привезіть “гункарікум”. Це може бути паленка або гіркий лікер Unicum, “зимова салямі” Pick, приправа “Ерош пішта” та багато інших продуктів. І не тільки.

Що це таке і з чим їх смакують? 

Гункарікуми (Hungarikum) — це практично національні символи Угорщини, притаманні саме цій країні та її культурі, предмети особливої гордості угорського народу. Походить від двох слів: Hungaria  — Угорщина і unicum  — унікальний.

Варто зазначити, що у грудні 2021 року комітет Hungaricum прийняв рішення про включення до списку ще трьох національних символів країни – “Гунгарікумів”. Сюди увійшли весільний народний одяг, Сентеш-паприка та Карпатські надгоробки.

Це універсальне поняття — і застосовується для позначення цілого ряду унікальних і типово угорських предметів і явищ, продуктів, послуг, вироблених саме в Угорщині. А ще нерозривно пов’язаних з угорським способом життя, угорськими традиціями і культурою, що відображають національні особливості країни. 

Як з’явився цей термін?

У 1999 році чотири провідних угорських компанії міжнародного рівня: Херендська порцелянова мануфактура, виробник угорської “зимової салямі” Pick, винний торговий дім “Токай” і виробник угорського лікеру Zwack Unicum  — створили клуб Hungaricum, покликаний сприяти просуванню своєї унікальної продукції. З тих пір список національного надбання та гордості розширюється практично щорічно. 

Нині до списку входять не лише продукти харчування, а й архітектурний спадок, досягнення у культурі, спорті, туризмі, пам’ятки природи. Навіть є відомі легендарні персони Угорщини, які теж стали гунгарікумами – такі як футболіст Ференц Пушкаш та інженер-конструктор Ерне Рубік. 

 

Від редактора:

Раніше ми багато розповідали про важливість розуміння культур тих національностей, які проживають в Україні. До прикладу, бажаючим зрозуміти трохи глибше угорців, слід прочитати публікацію про 12 слів, які допомагають зрозуміти угорську культуру.

 

Угорці дуже пишаються своїми досягненнями. І для підприємств, де виробляють гунгарікуми, навіть існують податкові пільги. До речі, перша національна компанія під девізом “Купуй угорське!” пройшла ще у 1844 році.

Громадянську ініціативу підтримала й держава — у 2012 році у парламенті Угорщини депутати одноголосно підтримали законодавчий акт “Про національні цінності і гунгарікуми”.  

Внесення гунгарікумів до Реєстру національних цінностей (Magyar Értéktár) — це досить складна процедура. З такою ініціативою може виступати як окрема особа, так і організація. Спочатку заносять відомості у регіональному реєстрі, потім заява передається на розгляд спеціальної комісії на національному рівні (Hungarikum Bizottság). І лише після цього починається справжній розгляд про офіційне присвоєння статусу “гунгарікума”. А він може тривати довгими роками…

Ми ж вирішили зупинитися на продуктах харчування та напоях, які мають це почесне звання. А потім поступово розповімо і про інші гункарікуми.

 

1. Гіркий лікер Unicum. UNICUM KESERŰLIKŐR

Цей бальзам був створений в 1790 році придворним імператорським лікарем Йозефом Цваком для імператора Йосифа II. Згідно легенди правитель постійно боровся зі шлунковими розладами і Цвак спеціально розробив для нього напій зі спеціальних трав. А імператор після першого ковтка вигукнув “Das ist ein Unikum!”. Що і дало назву бальзаму. З тих пір напій є надзвичайно популярним і у інших країнах, а особливо в Німеччині, Австрії, Італії та у населених угорцями районах Карпатського басейну.  

Після приходу до влади в Угорщині комуністів сім’я Цвак емігрувала з країни, не залишивши формули “Унікуму”. Тому у соціалістичний період в Угорщині випускали схожий напій, але за іншою рецептурою. А справжній «”Унікум” виробляли тільки в Італії. Лише після нової зміни ладу Петер Цвак повернувся в Угорщину і відновив виробництво “Унікуму” за оригінальною рецептурою.

Напій виробляється в трьох варіантах — Unicum, Unicum Next і Unicum Szilva і має 34,5-40% алкоголю. 

Ціна за пляшку 0,1 літра стартує від 1590 форинтів (133 грн.)

 

2. Палінка. PÁLINKA

Це відоме фруктове бренді, що виготовляють з різних фруктів і ягід —  винограду, груші, абрикоси, сливи, яблук тощо. Палінка однією з перших отримала право називатися “гунгарікумом”, тобто неофіційним символом країни.

Слово “палінка” явно має слов’янське походження і посилається на процес випалювання, тобто, перегонки. Історію її виникнення пов’язують з королевою Єлизаветою, починається з 14 століття, а “спалений алкоголь” вважався ліками до 16 століття. 

Приватне виробництво її (за ліцензією) стало можливим лише у 19-му столітті. Держава контролювала виробництво і всі підприємства зобов’язані були представляти свою продукцію на перевірку. Виготовлення домашньої палінки в Угорщині і зараз цілком легальне, тому будь-яка угорська сім’я може без сплати акцизу зварити для власних потреб 50 літрів (86 % алкоголю).

Ферментація, дистиляція, дозрівання, розлив (в якості “гунгарікуму”) має відбуватися виключено в Угорщині. Палінку не можна ароматизувати, фарбувати або підсолоджувати — в жодному випадку. 

Технологія виготовлення палінки, як і саме слово “pálinka” з 2004 року має сертифікат PDO від Євросоюзу, тобто захищене географічне зазначення свого походження. 

Найвідоміші варіанти — яблучна палінка з місцевості Саболч (Szabolcsi Almapálinka), сливова палінка з Сотмару (Szatmári Szilvapálinka) та абрикосова палінка з Кечкемета (Kecskeméti barackpálinka). Популярною є також вишнева та грушева палінка — з місцевостей Уйфегіртьо та Гьочей. 

Ціна пляшки “бороцк-палінко” Gusto з Кечкемета стартує від 7000 форинтів (41° алкоголю, 0,5 л). Це приблизно 590 грн.

 

3. Салямі PICK TÉLISZALÁMI

Виробництво “зимової салямі” в Угорщині започаткував Марк Пік, який 1869 року заснував фабрику в Сегеді. Спочатку це була невелика фабрика, але далі об’єми виробництва постійно збільшувались, тому 1883 року він навіть запросив на роботу італійських працівників. У 1885 році розпочалось серійне виробництво салямі. 

Виготовляється на основі унікального рецепту, розробленого в кінці 19-го століття і з тих пір тримається в таємниці, з використанням свинини та свинячого бекону, секретних приправ, які зберігає у таємниці спеціальний “майстер салямі”.  

Одна з основних характеристик салямі компанії Pick — поява шару цвілі при висушуванні і дозріванні. Для цього необхідна низька температура та достатня вологість, тому заводи з виробництва ковбаси будувались на берегах річок. Тому наголошується, що для виробництва “зимової салямі” та створення неповторного смаку необхідні ще дві обов’язкові умови – прохолодне повітря поблизу річки Тиса та сприятливий мікроклімат міста Сегед.

 

4. Токайське асу. TOKAJI ASZÚ

На офіційному сайті “Гункарікум” наголошується: “Токай має унікальний мікроклімат і ґрунтові умови, як ніде у світі, що особливо сприятливо для формування асу. Започаткували виготовляти ці вина ще у XVI столітті. А сам Токай охороняється як винний регіон з 1737 року, коли королівський указ оголосив його першим захищеним винним регіоном у світі”. 

У самій Угорщині регіон згадується навіть у національному гімні (авторства Ференца Келчеї) словами подяки Богу за те, що Tokaj szőlővesszein nektárt csepegtettél – “пролив нектар на виноградники Токаю”. А на етикетках під короною є напис “Vinum Regum, Rex Vinorum” (Вино королів, король вин).

Асу — категорія солодких вин, уражених «благородної цвіллю» Botrytis cinerea. Цей грибок висушує виноград на лозі, підвищуючи концентрацію цукрів і наділяючи вино з таких ягід особливим ароматом меду і тропічних фруктів.

Виноград для асу збирається лише вручну. А солодкість вина Асу визначається в “путтоньош” (puttonyos). Це назва великих кошиків для збору винограду місткістю 25 кг. Кількість таких корзин на 136-літрову бочку базового сухого вина традиційно використовувалося в Токаї для визначення солодкості вин Асу.

У сучасних умовах ця система трансформувалася в більш точну, з виміром в грамах залишкового цукру на літр готового вина.

Наприклад, Aszú 3 puttonyos — відповідають 60 грамам цукру на літр готового вина. Утім, з 2014 року з цієї категорії виключені вина 3 і 4 puttonyos. З тих пір категорія представлена ​​винами 5 puttonyos (120г/л) і 6 puttonyos (150г/л).

Бродіння триває кілька місяців у дубових бочках у підвалах, висічених у скелі при постійній температурі. Потім вино витримується ще 3-8 років.

Справжнє токайське Асу виробляють не щороку. Кожен рік винороби вирішують, чи годиться нинішній урожай для виробництва такого цінного виду вина.

Ціна пляшки Tokaji Aszú 5 puttonyos 0, 5L стартує від 4100 форинтів (345 грн.)

 

5. Угорський мед з акації. MAGYAR AKÁCMÉZ

Величезні плантації акації, що зростає в унікальному кліматі Карпатського басейну, роблять угорський мед з акації особливим. У інших регіонах просто немає акацієвих лісів таких розмірів. 

Мед з угорської акації — це легкий, м’який, не надто кислий мед із запахом квітки акації. Його відтінки коливаються від майже безбарвних до ледь жовтуватих. Завдяки високому вмісту цукру, він не кристалізується і залишається рідким протягом багатьох років. Завдяки чудовій якості акацієвого меду він протягом десятиліть є затребуваним експортним продуктом, а основними напрямками експорту меду є Німеччина, Франція, Італія та Великобританія.

Мед з акації застосовується як заспокійливий засіб при стресах, нервових розладах і дитячому харчуванні. Вважається, що він не викликає алергії.

Ціна Bertalan Akácméz 500g – 2300 форинтів (190 грн.)

 

Окрім цих продуктів до гунгарікумів відносяться також:

Пірош Арань та Ерош Пішта. PIROS ARANY ÉS ERŐS PISTA

Ці приправи відомі на весь світ і виготовляються з найякіснішого стиглого червоного перцю (паприки). Відрізняються від подібних продуктів, виготовлених в інших країнах-виробниках, своїм унікальним кольором та смаком. Сировина продуктів на 100% вирощується у регіонах Калоча та Сегед. Експортуються до більш ніж двадцяти країн світу, насамперед, до Німеччини, Чехії, Польщі та США.

 

Виноградна палінка. TÖRKÖLYPÁLINKA

Виготовляється тільки з шкірок винограду, вирощеного в Угорщині, який також був ферментований, дистильований, що дозрів та відпочив, і розлитий в пляшки в Угорщині. 

 

Шампанське TÖRLEY PEZSGŐ

Шампанське Törley виготовляють у місті Будафок. “Завдяки великій старанності та наполегливості мені вдалося виготовити набагато більше чудових ігристих вин з шампанського, ніж ми знали досі”, – угорець Йожеф Торлі написав це у 1882 році, коли вирішив вдома застосувати свої знання, отримані в Реймсі, Франція.

На виставці, присвяченій “Мілленіуму” виробник угорського шампанського отримав почесне звання “Постачальник імператорських і королівських дворів”, напій став гордістю угорської промисловості. Виробництво фабрики в 1910-х роках вже досягло 2 мільйонів пляшок. Тепер вважається одним з найкращих шампанських вин у світі, поруч з французькими.

 

Кюртешколач. KÜRTŐSKALÁCS

Традиційна для румунських угорців з Трансільванії випічка циліндричної форми, яка готується зазвичай над відкритим вогнем. Свою назву кюртешколач отримав від того, що його форма нагадує димар.

Один із перших відомих його рецептів відомий з трансільванської кулінарної книги Марії Мікеш 1784 року. До кінця 18-го століття цей вид випічки вже був поширений по всьому угорськомовному Карпатському регіону.

Посипаний цукром кюртешколач найчастіше зустрічається з ваніллю та корицею. А на початку 20-го століття поверхню присипали ще й волоським горіхом, і цей рецепт сьогодні знову набуває популярності.  

 

Мелена паприка із Сегеду. SZEGEDI FŰSZERPAPRIKA-ŐRLEMÉNY

Батьківщиною червоного стручкового перцю (паприки) є Південна Америка. Іспанці привезли червоний перець в Європу, де рослина поступово почала втрачати свій гострий смак. 

Утім саме в Угорщині віддають перевагу більш гострому різновиду паприки. Наразі цей цегляно-червоний порошок, характерний для традиційної угорської кухні, широко застосовується в різних країнах і на домашній кухні, і у відомих ресторанах.

Очевидно, вперше паприка потрапила до Угорщини у XVII столітті — у темні часи, коли вся рівнина перебувала під турецьким володінням. Спочатку паприку використовували в основному у декоративних цілях. А потім виявилися і лікувальні властивості цих пекучих плодів, а настоянки та мазі з них стали застосовувати як ефективний засіб проти ревматизму.

Вважається, що паприку першими почали вирощувати в околицях Сегеда монахи-францисканці. Цей район, а особливо долина річки Тиса, особливо підходить для вирощування паприки. Сприяло цьому значна кількість сонячних днів, ґрунтові умови тощо. На початку ХХ століття у Сегеді не було іншої галузі, де працювало б так багато людей — до десяти тисяч. Працювало 20 млинів для паприки, на кожному було задіяно не менше 15-20 працівників. А ще значна кількість торговців займалися тим, що перевозили мелену паприку із Сегеду в далекі країни.

Свою високу марку Сегедська паприка тримає і досі. До речі, слово “паприка” слов’янського походження, очевидно з сербо-хорватської або болгарської. 

 

Мелена паприка з Колочі. KALOCSAI FŰSZERPAPRIKA-ŐRLEMÉNY

Ще один відомий регіон, де вирощують паприку в Угорщині — але вже солодку. Перший млин перцю в Калочі був побудований ще у 1861 році.

Район виробництва охороняється державою. Продукт має насичений червоний колір, подібний за ароматом до пряного карамельного смаженого насіння. Смак солодко-фруктовий.

 

Цибуля з Мако. MAKÓI HAGYMA

Містечко Мако, розташований на півдні країни, відомий кожному угорцю. Перш за все воно відоме своєю місцевою цибулею і термальними водами. Ріпчаста цибуля, яку вирощують тут, є унікальною за своїми смаковими якостями. На її честь навіть спорудили пам’ятник, а в 2012 році присвятили цій рослині нову купальню.

Ця цибуля, середньоазіатського походження, стала особливим угорським сільськогосподарським продуктом — і це результат “народної” селекції. Існує дворічний метод вирощування — а він народився у посушливому кліматі Мако, через вимушену необхідність. Адже через природні умови традиційна цибуля тут не здатна досягти достатнього розміру. Тому час для вирощування довелося збільшити ще на один рік. 

Цибуля з Мако також дуже якісна, має міцну оболонку та багатошаровість, це є відмінною умовою для довгого терміну зберігання. 

 

Салямі HERZ CLASSIC TÉLISZALÁMI

Цей вид салямі з Сегеда виготовляють за оригінальною рецептурою XIX століття — це продукт найвищої якості, виготовлений з унікальними приправами, першокласними, вибраними інгредієнтами (часнику, коріандру, чорного перцю тощо), з копченням на буковій деревині та традиційним дозріванням. 

На додаток до спецій і гармонійного смаку диму, пікантності надає ніжний, м’який, незрівнянний аромат сірувато-білої благородної цвілі.

“Зимова салямі” виготовляється з добірної яловичини з додаванням свинячого шпику, а також набору ароматних спецій. Herz ідеальна для нарізки в м’ясне асорті, для приготування бутербродів, салатів і як самостійне блюдо.

 

Дебреценська ковбаса. DEBRECENI PÁROS KOLBÁSZ

На основі досвіду, накопиченого впродовж багатьох століть м’ясниками з  Дебрецена, виготовляється кілька версій дебреценської “подвійної” ковбаси з використанням різних спецій та пропорцій м’яса. З другої половини 19-го століття гострий перець відмінної якості також став невід’ємною частиною рецепту. У 1894 році вперше почали виготовляти цю ковбасу на промисловому рівні. 

На сьогодні існує 4 автентичні версії рецепту. Це традиційна — з 100 % яловичини, із суміші яловичини або баранини, 30% яловичини та 70% м’яса зі свинини (або мангаліци), а також суто зі звичайної свинини або мангаліци. “Подвійна ковбаса” з Дебрецену — нині відомий бренд у багатьох країнах, а також в Австрії та Німеччині.

“Національним символом” Угорщини вона офіційно оголошена у жовтні 2015 року. Ковбасу за традиційним рецептом пропонують у більшості ресторанах міста Дебрецен.

 

Ковбаса з Дюли. GYULAI PÁROSKOLBÁSZ

Вже на початку 1900-х років ковбаса з Дюли стала відомою. Компанія, заснована Йожефом Балогом, переросла у великий сімейний бізнес. А ось промислове механізоване виробництво ковбаси “Дюла” приписують м’яснику Андрашу Штеберлю, який працював помічником у Балога з 1912 року. А Йожеф  Балог-молодший здобув за неї “золоту медаль” у Брюсселі на Всесвітній виставці у Брюсселі 1935 року.

Навіть після Другої світової війни виробництво ковбас “Дюла” продовжилося, зберігаючи багатовікові традиції, незважаючи на розвиток технологій та техніки, що підтверджується багатьма міжнародними нагородами за якість та смак.

 

Ковбаса з Чаби. CSABAI VASTAGKOLBÁSZ

Рецепт виготовлення ковбаси “Чаба” передавався від батька до сина, з покоління у покоління. Нині це популярний бренд у всьому Карпатському басейні, але також добре відомий за кордоном, навіть у Австралії, Північній та Південній Америці.

Виготовляється суворо без додавання чорного перцю — додають лише місцеву паприку, спеціально закопчену (як гостру, так і солодку), а також кмин та часник. Вперше з’явилася приблизно у 1890-х роках. 

Ковбасу з Чаби виготовляють виключно зі свинини, при чому свиня має важити не менше 135 кг.

 

Газована вода. SZIKVÍZ

Людству вона відома вже кілька тисяч років, про що свідчать записи Гіппократа про лікувальні властивості газованої води. Натомість в Угорщині так називається продукт, який заливається у пляшку-сифон. Його виробництво в Угорщині розробив винахідник, інженер, фізик, священик-бенедиктинець, Аньош Єдлик (1800-1895), який описав процес у 1829 році. 

В Угорщині й Словаччині Аньош Єдлик вважається батьком динамо-машини та електродвигуна. Розповідають, що винахідник вирішив якось здивувати своїх друзів замінивши відому мінеральну воду з Балатонфюреда штучно-газованою водою за допомогою вуглекислого газу. Він сконструював апарат, який назвав “acidularis”, який згодом стали виготовляти у промислових масштабах. 

Крім цього Єдлик Аньош удосконалив сифон, запропонувавши використовувати довгу трубку, що досягає дна. Це дозволило зберегти у воді якомога більше вуглекислого газу.

Невдовзі газована вода поширилася в ресторанах, пабах і кондитерських по всій Угорщині і стала наприкінці XIX століття справжньою “новинкою епохи”.

 

Фрьоч. FRÖCCS

Завдяки Аньошу Єдлику з’явився ще один унікальний угорський продукт — фрьоч (дослівно — бризки). Цей гунгарікум являє собою суміш вина і газованої води і вважається споконвічно угорським винаходом.

Це легкий, освіжаючий напій, що добре вгамовує спрагу. Всього відомо понад 50 видів фрьоча — з різними співвідношеннями води та вина — і вони є невід’ємною частиною угорської гастрономії.

Кожен угорець неодмінно влітку пригощає гостей фрьочем. Розповідають, що у жовтні 1842 року угорський письменник Андраш Фай запросив у свій винний льох друзів. Одним з гостей був Аньош Єдлик, який вирішив заради розваги вперше приготувати напій із суміші вина і газованої води. Назвав він його на німецький манер — шпрітцер. Однак назва гостям не сподобалася. І тоді поет Мігай Верешмарті запропонував більш “соковите” угорське слово – фрьоч. З тих пір напій став дуже популярним, а саме слово міцно закріпилося в угорській мові.

Фрьоч, мабуть, найпопулярніший літній напій: його п’ють і в барах, і в ресторанах, і вдома. Існує безліч видів, які розрізняються співвідношенням вина і газованої води в напої. Слід лише зауважити, що в Угорщині порції напоїв вимірюють не в грамах, а в децилітрах.

Наприклад, малий фрьоч (Kisfröccs) — це  1 dcl вина + 1 dcl газованої води. Великий фрьоч (Nagyfröccs) — 2 dcl вина + 1 dcl газ-води. Існує ще фрьоч “Управитель” (Házmester) — 3 dcl вина + 2 dcl газ-води. Та “Віце-мер” (Viceházmester) — 2 dcl вина + 3 dcl газ-води.

 

Страви з угорської гуски 

М’ясо гуски, що була вирощена традиційним способом у вільному вигулі та вирощена на кормі на основі кукурудзи в Угорщині вважають за справжній гастрономічний скарб. 

В одному з документів XIII століття містяться вимоги до кольору гусячого м’яса, призначеному для продажу. Уже тоді гусяча печінка стала прикрасою святкових столів знаті і цінним товаром, що вивозяться в сусідні країни. 

З 1876 року торгівці почали скуповувати в угорців гусячу печінку, аби везти її до Відня та інших  земель. У домашніх господарствах забій птиці традиційно приурочували до дня святого Мартина на початку листопада. Гусячу печінку вимочували в солоному молоці, смажили і заливали жиром. Перед різдвяним постом, на столах всіх угорців без виключення — і багатіїв, і робітників—-  неодмінно мали були страви з гусятини і качатини. 

До речі, гусяча печінка — дуже корисна, багата на вітаміни і мікроелементи, цінні амінокислоти і особливі жирні кислоти, які успішно підтримують серцево-судинну систему і знижують рівень холестерину в крові.

 

“Бичача кров” з Егера. EGRI BIKAVÉR

Червоне вино з Егера стало першим вином із “географічно захищеним походженням” у сучасній історії Угорщини (1997 рік).

Раніше в Угорщині “бичачою кров’ю” називали будь-яке темне червоне вино. Але саме винороб Єне Гребер з міста Егер на початку ХХ сторіччя почав виробляти якісне вино під такою назвою та популяризувати його за межами Угорщини. Тепер це вино є візитівкою виноробного регіону Егер. На честь Egri Bikavér кожного року, у липні у місті проводиться фестиваль, на центральній площі встановлюють намети, у яких місцеві виробники пропонують різноманітні купажі вина.

Раніше основним сортом для виготовлення цього вина була Кадарка, але після епідемії філоксери основним сортом став Кейкфранкош. Також для купажу використовують Каберне Фран, Каберне Совіньон, Мерло, Піно Нуар, Сіра та інші.

Вино має насичений червоний колір, середній рівень кислотності, середній або високий рівень танінів. У ароматі та смаку присутні ноти червоних ягід. Вино гарно поєднується з м’ясними стравами угорської кухні (гуляш, смажена качка), а також з пряними та гострими стравами. Оптимальна температура вживання вина 16 — 18 °C.

 

“Карпатікуми” із Закарпаття

До речі, закарпатські угорці спробували створити свій аналог гунгарікуму — і назвали його по-своєму, “карпатікум”. У 2012 році організація KNE розпочала збір інформації про унікальні для угорців Закарпаття предмети та явища загалом у 90-та населених пунктах області. Згодом була створена база даних, на основі якої Закарпатський депозитарний комітет у березні 2013 року сформував перелік з шести “карпатікумів”, що був надіслано до Угорщини. 

Серед них — пам’ятник Приходу угорців на Верецькому перевалі; “культ Ракоці”, що виник на Закарпатті після Визвольної боротьби угорського народу під приводом Ференца ІІ Ракоці; угорський бузок Йошіка-оргона; греко-католицька народна архаїчна молитва; вироби Березького ткацтва та діжки для вина з Шаланок.

 

Читай також:

Думати українською, говорити угорською, писати російською. Колонка Банді Шолтеса

 

Таким чином було сформовано угорську “Колекцію національних цінностей за кордоном”, що складався з 105 угорських цінностей із Трансильванії, Хорватії, Словаччини, Воєводини, Закарпаття — зокрема з регіонів, де проживають закордонні угорці.

І наостанок. Відомий всім закарпатцям батончик “Туро Руді” (Túró Rudi) досі не визнано “гунгарікумом”, хоча процес визнання все ще триває. Але його обов’язково слід привезти з Угорщини — йому завжди радіють як малі, так і дорослі.

Для того, щоб краще розуміти мультинаціональний контекст сучасного Закарпаття, радимо також прочитати матеріал про те, як етнічна угорка стала українським філологом та запровадила двомовне навчання в угорській школі.

 

Автор: Андрій Клоц* спеціально для InfoPost.Media

Фото: hungarikum.hu

* це творчий псевдонім журналіста, який давно працює в тематиці міжетнічних відносин, а псевдонім використовує задля того, аби особа автора не впливала на якість та відвертість дискусії щодо його текстів (Chatham House rules)

---

Що таке Infopost.Media?

Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.