Протягом останнього тижня, на тлі інформації про можливість початку нового повномасштабного нападу російських військ на Україну, Кремлем була розгорнута дезінформаційна кампанія про можливість іншого військового зіткнення, українсько-угорського.
Подібну гібридну спецоперацію Росією було організовано також в першій половині жовтня цього року, на тлі підписання нового російсько-угорського газового контракту, що викликало обурення в Україні, а відтак чергове політичне загострення між Києвом та Будапештом.
***Пропонуємо переглянути коротке caption-відео про те, як Росія проводила дезінформаційні кампанії з метою спровокувати конфлікт між Україною та Угорщиною.
Спецоперація охопила відразу дві країни та їхні інформаційні простори. Деталі можна знайти в наших деконструкціях цих спецоперацій з хронологією та доказами причетності до них російської сторони:
Російський фейк про військову напругу між Будапештом і Києвом “вкинули” і в угорський інформпростір
Як російська пропаганда лякає фейками про угорські війська під кордоном з Україною
Російський сценарій для України та Угорщини
Починаючи з 14 грудня велика кількість російських як маргінальних (як то ПолитНавигатор, Антифашист, Topcor ru, Русская Весна, Украина.Ру, тощо), так і мейнстримні медіа (Газета Ру, РИА Новости, Известия, Лента ру, Комсомольская правда, Regnum, Life та інші) розмістили новину практично з одним і тим самим заголовком, мов під копірку:
На Украине пообещали разгромить венгерскую армию силами одной бригады
У публікаціях, зокрема посилаються на емоційні слова колишнього голови Донецької військово-цивільної адміністрації Павла Жебрівського в ефірі 4-го телеканалу.
“На сьогоднішній день насправді на порядку денному – це 2021 рік – безумовно питання анексії цих територій (Закарпаття) не стоїть. Тому що лише одна 128-а бригада фактично “розколошматить” усі угорські війська…”, – зазначив Павло Жебрівський під час дискусії про політику Угорщини щодо нацменшин на Закарпатті.
За його словами, не факт, що у 2050-му чи 60-му році цього, тобто анексії чи окупації, може не відбутися, якщо Україна буде слабшати.
Пояснення
Зауважимо, що ці заяви Павло Жебрівський дійсно сказав у ефірі 4 телеканалу.
Це був ефір, на якому обговорювалися резонансні дані репрезентативного соціологічного дослідження, згідно з якими 41,4% українців вважають, що підтримка угорської нацменшини на Закарпатті з боку Угорщини – це “підготовкою до можливого приєднання цих територій до Угорщини, анексії та окупації”.
Це дослідження було замовлено Інститутом Центральноєвропейської Стратегії, який є видавцем Infopost.Media, і в окремій розлогій публікації ми пояснили, як варто оцінювати ці справді негативні оцінки українців.
Зокрема, на ірраціональність таких оцінок українців вказує низка фактів, – від того, що Угорщина є членом НАТО (а тому не може мати територіальних претензій до будь кого навіть теоретично). Україна ж сама прагне в НАТО. Згідно з результатами іншого соцдослідження за 2020 рік, мешканці саме Закарпаття не вбачають практично ніяких загроз в увазі Угорщини до цього регіону.
Пропонуємо вам поглянути на 5 об’єктивних аргументів з цього приводу:
Перше: насправді згідно зі згаданим дослідженням думки українців розділилися: практично стільки ж опитанних, скільки вбачають в політиці Угорщини на Закарпатті загрозу, вбачають протилежне — “дружню допомогу” та “сприяння розвитку регіону”.
Друге: на аналогічне запитання в рамках іншого опитування за 2020 рік, мешканці Закарпаття відповіли однозначно, що дії Угорщини не несуть ніякої загрози. Щоправда, у тому соцопитуванні не було опції “анексії та окупації”.
Третє: важливо не забувати про те, що російській агресії проти України, зокрема окупації Криму та Донбасу, передувала агресивна підтримка російської та російськомовної громади цих регіонів.
Четверте: у схожому опитування в Румунії за березень цього року, проведено також методом САТІ (1100 осіб опитано, віком від 18 років; похибка 2,95%), 49,5% опитаних відповіли “так” на твердження “Угорщина прагне відібрати Трансільванію в Румунії”. Натомість, 43,2% опитаних в Румунії не згодні з цим твердження, і 7,4% опитаних не змогли ствердно відповісти.
Зауважимо, що в Україні компактно в межах Закарпатської області проживає близько 100-150 тисяч етнічних угорців. У Румунії так само компактно переважно в межах Трансільванії проживає близько 1,2 мільйони етнічних угорців.
П’яте: важливо враховувати низку об’єктивних обставин, які ставлять під сумнів раціональність такої громадської думки в Україні та Румунії щодо політики Угорщини щодо угорської громади в цих країнах. Щонайменше, варто брати до уваги, що Угорщина є членом НАТО, як і Румунія. Україна ж прагне вступити до цього альянсу насамперед заради гарантій безпеки.
До слова, згідно з одним з останніх соцопитувань (листопад 2021, Інфосапіенс на замовлення Центру “Нова Європа”), 52,7% українців вважають, що Україна має стати членом НАТО.
Прагнути вступити до НАТО і боятися окупації своєї території з боку члена НАТО — це абсолютно нераціональний контекст, а тому потребує ще більшої уваги та критичного мислення.
Кого цікавлять додаткові роз’яснення з приводу контексту сучасних українсько-угорських відносин, радимо подивитися також відео, створене редакцією Європейської правди.
Утім, російські та проросійські медіа давно не вирізняються бажанням розібратися в питанні. Більше того, російські та пропросійські медіа останні роки систематично працюють над тим, аби зіштовхнути Україну та Угорщину лобами.
Окрім згаданим на початку цього матеріалу прикладів, радимо також переглянути наступні публікації:
- Російський слід проблем на Закарпатті: хто роздмухує конфлікт між Україною та Угорщиною
- Палити і підривати: хроніка нищення угорських символів та будівель на Закарпатті
- Новий рівень угорського конфлікту: хто стоїть за вимогами відокремлення Закарпаття
Так і в цьому випадку.
Маніпуляція та дезінформація
Окрім спекуляції на словах Павла Жебрівського, – наразі маловпливового українського політика, який не має експертизи в українсько-угорських відносинах, – придаючи їм особливо уваги і ваги, російська пропаганда тільки цим не обмежилася.
Зокрема, деякі з російських медіа почали інформувати про те, що начебто 128 бригаду вирішили терміново передислокувати із зони ООС на територію Закарпаття, де вона базується. При цьому ближче до українсько-угорського кордону.
“У зв’язку з цим викликає особливий інтерес оперативна передислокація 128-ої ОГШБ українських військ із Донбасу до військових містечок Закарпатської області ближче до українсько-угорського кордону. Завантаження військовослужбовців та бойової техніки почалося у вівторок 14-го і продовжиться до кінця тижня”, – йдеться у новому фейку, вкинутому через маловідоме видання Topcor ru, яке щоправда вже раніше було зафіксоване українською розвідкою в російських спецопераціях.
Наразі немає офіційних даних з приводу ротації 128 бригади, але варто наголосити, що ротація військових, зокрема і цієї бригади, відбувається регулярно й не має нічого спільного з Угорщиною. Натомість має з Росією та її агресивними планами. Справа у тім, що 128 бригада є однією з найпотужніших у складі Збройних сил України.
Український та угорський слід спецоперації
Попри відверту скандальність та провокаційність слів Павла Жебрівського, в українському медіа-просторі вони пройшли практично непоміченими.
Єдине умовно українське видання, або точніше видання, яке працює на українську аудиторію, яке поширило позицію Павла Жебрівського стало видання… Шарий нет.
Це видання не тільки регулярно діє одноголосно з російськими пропагандистськими медіа. Так само воно регулярно висвітлює українсько-угорські відносини, транслюючи російські наративи та долучаючись до російських спецоперацій на цю тематику.
Ще один умовно український слід в цій ситуації – передрук заяви Павла Жебрівського угорськомовним сайтом Karpathir, який намагається висвітлювати події саме на Закарпатті та українсько-угорські відносини. Це видання близьке до праворадикального крила партії Йоббік чи її колишніх членів.
І в цьому ключі вкрай цікавим є той факт, що 15-16 грудня, коли тривала російська інформаційна кампанія, один з колишніх лідерів партії Йоббік та наразі лідер праворадикальної партії Mi Hazánk (Наша Батьківщина) Ласло Тороцкоі раптово вирішив записати звернення з приводу статусу Закарпаття.
У цьому зверненні угорський праворадикал згадує 1991 рік: тоді одночасно з всеукраїнським референдумом про незалежність України, на Закарпатті відбулося кілька місцевих “референдумів” (визнаних незаконними та нелегітимними) щодо самоврядності та автономії як всього регіону, так і окремих районів. Позиція Тороцкоі – Україна має узаконити рішення тих референдумів.
Це звернення угорський політик записав на тлі українського посольства в Будапешті. Але чомусь не 1 грудня, коли власне в 1991 році пройшли ці всі референдуми, а 15 грудня, оприлюднивши 16-го, коли російська дезінформаційна кампанія була у розпалі.
Збіг? Можливо.
Ez a kiadvány magyar nyelven is elérhető: Hogyan vizionál ismét Oroszország katonai konfrontációt Ukrajna és Magyarország között
Що таке Infopost.Media?
Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.