Аналітика 28 Березня 17:08

Путінська пропаганда у Словаччині: чи може країна остаточно повернутись до Заходу

Коли Росія місяць тому вторглась в Україну, багато словаків не знали, кого звинувачувати. У січні 35% вважали Росію відповідальною за ескалацію напруженості навколо України, а 44% стверджували, що винні дії США та НАТО, згідно з даними соцопитування “Фокус”.

Але опитування, опубліковані наприкінці лютого, свідчать про зміни поглядів: близько 62% словаків заявили, що Росія винна у війні. Лише близько третини заявили, що це винен Північноатлантичний Альянс, зазначає Euronews.

“Вторгнення стало “великим тривожним дзвінком”, – каже Катаріна Клінгова (Katarína Klingová), старший науковий співробітник Інституту політики GLOBSEC, аналітичного центру в Братиславі.

4 5f8f4802f20cfb2c43c8bae713499d3b1f7a5336

На відміну від своїх чеських сусідів, від яких вони відокремилися в 1993 році, словаки, як правило, з підозрою ставилися до західних інституцій, зокрема до НАТО. До Альянсу Словаччина приєдналася у 2004 році.

За словами Роберта Ванцеля (Robert Vancel) з Університету Матея Бела в Банській Бистриці, частково це пов’язано з історією та культурою, каже  і вірою в те, що Словаччина є мостом між Сходом і Заходом.

Словаччина – колиска російської дезінформації

Словаччина вже давно є майданчиком для російської дезінформації. Багато найактивніших політиків країни, які зараз перебувають в опозиції, стали на бік Кремля у кампанії проти США та НАТО. Системна корупція, з якою почали боротися лише після зміни влади в 2020 році, також вказувала на те, що деякі політичні еліти були більш лояльними до Москви.

Згідно з різними опитуваннями, рейтинги підтримки дій президента Росії Володимира Путіна зросли з 41% у 2017 році до 55% у 2020 році. А в опитуванні 2020 року, незначна більшість (53%) словаків заявили, що США загрожують їхній ідентичності та цінностям.

Опитування Pew Research Center у 2019 році показало, що словаки у віці 50 років і старше частіше, ніж ті у віці від 18 до 29, мають прихильне ставлення до Росії. Але багато старших словаків були “шоковані” російським вторгненням, оскільки вони пам’ятають наслідки Празької весни 1968 року, коли радянські танки придушували протести в тодішній Чехословаччині.

Російське вторгнення в Україну також відбулося на тлі бурхливих дебатів про місце Словаччини в НАТО. Після років суперечок Братислава нарешті підписала Угоду про оборонне співробітництво (DCA) зі Сполученими Штатами на початку лютого.

Для критиків оборонної угоди її підписання означає кінець суверенітету Словаччини. Роберт Фіцо, колишній прем’єр-міністр, назвав це “зрадою”, незважаючи на те, що саме він почав процес, коли був у уряді.

Прихильники, однак, зазначають, що це лише дає США право використовувати дві словацькі авіабази, а 23 із 30 країн НАТО вже мають таку угоду зі США.

Але чи призведе російське вторгнення в Україну до більш стійкого зміщення суспільних настроїв у бік Заходу, наразі невідомо.

Чистка інформаційного простору – чи стане краще

Річард К. Турчані (Richard Q. Turcsányi), дослідник Університету Палацького в Оломоуці, каже, що думки, можливо, наразі “різко схилились” проти Росії, але незабаром ситуація може змінитися.

“Після вторгнення російські канали дезінформації в Словаччині стали мішенню, а політики, які позитивно ставилися до Путіна, стали тихішими”, – зазначив Турчані.

На початку березня Управління національної безпеки закрило один із найбільших конспірологічних веб-сайтів Hlavne správy (“Головні новини”). Проросійським політикам, таким як Фіцо, довелося публічно засудити російське вторгнення, що ускладнило для них також можливість критикувати Захід.

Агресію Москви минулого місяця для словаків було набагато важче сприйняти, ніж анексію українського Криму в 2014 році. Однак зараз для словаків війна в Україні стала ближчою і до їх дому. 18 березня міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що сили його країни атакуватимуть будь-яку поставку Словаччиною систем протиповітряної оборони С-300 в Україну.

Але Турчані скептично ставиться до того, чи відбудеться остаточний “поворот” громадськості проти Росії. Не всі канали дезінформації та проросійські ЗМІ замовкли: досі існує понад 1600 сторінок у Facebook і відкритих груп, які поширюють “токсичний контент” та дезінформацію про війну в Україні.

“Шкідливий вплив дезінформації на словацьке суспільство є масовим”, – зазначив Матей Кандрік (Matej Kandrík), директор STRATPOL-Strategic Policy Institute, незалежного аналітичного центру в Братиславі. – “З плином часу, напливом біженців та важкими економічними умовами, ми не можемо виключати, що громадська думка знову обернеться проти ЄС та НАТО”.

808x539 Cmsv2 Ce801f9d 9669 50f9 B6cd 91841d67e6d8 6575072

Чи є підтримка України словацьким політикумом одностайною?

“Уряд Словаччини був єдиний у своїй підтримці України, як у своїх діях, так і в публічних заявах”, – каже Клінгова. “Всі розуміють, що якщо Україна впаде, ми наступні на черзі. Усі розуміють, що українці також воюють за нашу безпеку”.

Хегер став прем’єр-міністром минулого року після відставки свого попередника Ігоря Матовича, який намагався втримати владу після того, як погодився придбати російські вакцини Sputnik.

“Ще два місяці Словаччина прийняла політичні рішення, які раніше були б “немислимими”, – каже Клінгова.

Вона має на увазі видворення трьох російських “дипломатів” зі Словаччини та арешт трьох громадян Словаччини за звинуваченнями у шпигунстві.

Вважаючи за потрібне дорікнути вторгненню Москви, проросійські політики Словаччини не перестають двозначно висловлюватись про небезпеку НАТО та приєднання до США.

Фіцо — чия партія Direction-Slovak Social Democracy (SMER-SSD) займає друге або третє місце в останніх опитуваннях громадської думки — з відсилкою до армії нацистської Німеччини нещодавно заявив, що війська НАТО на словацькій землі будуть схожі на “вітання Вермахту”.

“Ми висловлюємо солідарність з українським цивільним населенням перед обличчям нападу”, – каже Маріан Дуріс, лідер міжнародних відносин правої партії “Республіка”, яку очолює суперечливий депутат Європарламенту Мілан Угрік.

Однак раніше він заявив, що “хаос не виник у лютому 2022 року. Він стверджував, що передувало цьому “повалення демократично обраного українського уряду за підтримки ззовні”, посилаючись на революцію на Майдані 2014 року.

У російському наративі, який повторюють багато словацьких політичних партій, проросійський президент України Віктор Янукович був повалений тими, кого Москва називає “неонацистами”.

Мартін Белуський, віце-голова ультраправої Народної партії Наша Словаччина (ĽSNS), яку часто називають неонацистською, каже, що його партія не схвалює вторгнення.

“З іншого боку, не може бути жодних сумнівів: Росію багато років провокували військові дії вздовж її кордонів, санкції, ізоляція і розширення НАТО в бік Росії”, – сказав він. – “Наша партія закликає до військової нейтралізації Словацької Республіки. Наша держава разом з Австрією та Швейцарією має стати мостом між Заходом і Сходом”.

Однак деякі політики посилили свою позицію на користь НАТО та Заходу.

“Ми негайно і однозначно засудили напад Росії на Україну”, – каже Пітер Кмец, колишній посол у США і депутат від партії “Голос-соціал-демократія” (HLAS-SD), яка відокремилася від партії колишнього прем’єр-міністра Фіцо в 2020 році.

Останні опитування громадської думки свідчать, що це найпопулярніша партія у Словаччині.

Кмец, який також є заступником голови Комітету словацького парламенту з європейських справ, каже, що “переважна більшість громадян Словаччини” засудила російське вторгнення, а підтримка членства України в ЄС і НАТО суттєво зросла.

Нагадаємо, за даними Агентства ООН у справах біженців, кордон зі Словаччиною перетнули понад 250 тисяч українських біженців, що еквівалентно 5 відсоткам словацького населення.

 

InfoPost.Media

Фото: TASR, Еuronews


Що таке Infopost.Media?

Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.

Коментарі