Мене звуть Тетяна, я донька Владислава Шеломієнка. Він був сином радянського офіцера, але всім тілом і душею — справжнім Українцем.

У 1980 році він приїхав до Харкова, де знайшов свою любов. І зараз я не про дружину та дітей. Ось його історія.

***

Владислав понад усе любив танки! Тоді влаштувався на завод ім. Малишева танкістом-випробувачем. Він знав про ці машини все.

А потім було скорочення і його звільнили. Влад пішов працювати далекобійником, але всією душею бажав повернутись до танків. Навіть вдома в нього була вся колекція саме цих машин – на той час модні були пластикові моделі, які потрібно було збирати і склеювати.

У 2014-му Владислав вирішив, що треба вже трішки побути вдома, тому завершив роботу далекобійником і влаштувався на СТО в Харкові.

Наприкінці року на роботі стався вибух, і він, витягуючи машини з полум’я, сильно обгорів. Як зараз пам’ятаю:

«Вашому батьку дуже не пощастило, йому потрібна пересадка шкіри, також на його лівій руці зачепило нерв і він нею не зможе працювати. Реабілітація займе багато часу».

Але треба було знати Влада – через два тижні його виписували з лікарні і всі лікарі тиснули йому руку. Вони не могли повірити в те, що чоловік тільки силою духу і вірою в свої сили зміг підняти себе з ліжка. Доречі, операцію він так і не зробив.

Від інвалідності до волонтерства

Але через опіки і руку, яка не хотіла працювати як належить, йому постійно радили ставати на облік та отримувати інвалідність.

Коли він про це чув, то відразу скаженів: «Я не інвалід, я ще покажу на що здатний».

І Владислав вирішує йти на війну, захищати країну. Та у військкоматі його не прийняли за станом здоров’я. Він знову не здався і поїхав у донецькому напрямку. Примкнув до волонтерів та почав допомагати.

Одного разу під час бою у наших військових зламався танк і через це вони могли потрапити в халепу. Тоді Влад, який з волонтерами знаходився неподалік, без роздумів кинувся до бойової машини і вже за кілька хвилин танк своїм ходом виїхав у безпечне місце.

Владислав став «Сенсеєм» 

Військові виявились бійцями «Азову». З того часу мрія Владислава здійснилась і він повернувся до своєї любові — до машин, які марились йому все життя.

Потім він попав до міста Урзуф на службу до ремроти. Відтоді він став «Сенсеєм» для багатьох. 

Своєю винахідливістю Влад умів здивувати. На їх базі було два танки — один міг їздити, але не стріляв, а інший навпаки — міг стріляти, але був не на ходу. Їх вже хотіли списати, бо ремонту вони не підлягали. Але не для Сенсея. Владислав причепив один танк до другого, і танк, який міг їхати, тягнув танк, який міг стріляти. Вийшла вдала колаборація. 

Він багато з чого міг зробити речі, які навіть не можна було уявити.

А потім сталась війна. Маріуполь. Полон задля збереження життів. Оленівка. Теракт. 

І Шеломієнко Владислав, «Сенсей», у списку загиблих під номером 23. У це неможливо повірити. Вогонь все ж забрав його. Але не пам’ять про нього.

Ти наш Герой. Пам’ятаємо.

***

Захисники Маріуполя — справжні воїни, які відчайдушно та самовіддано обороняли місто Маріуполь у повному оточені 86 днів. З першого дня повномасштабного вторгнення російської федерації захисники Маріуполя показати всьому світу неймовірну мужність, силу волі та жагу до життя і свободи. Завдяки обороні міста Україна змогла отримати озброєння від країн-партнерів, перегрупувати війська на інших напрямках, та надалі відбивати окуповані росією українські території. Вони боролися з переважаючими силами ворога без достатньої кількості боєкомплекту, їжі, води та сну. У період з 16 по 20 травня захисники Маріуполя склали зброю на заводі “Азовсталь” та вийшли в полон за наказом вищого керівництва України.

Захисники Маріуполя. Історії нескорених — спільний проєкт Infopost.media та  Olenivka Families Community – спільноти родин військовополонених, постраждалих і загиблих під час теракту в Оленівці в ніч з 28 на 29 липня 2022 року.

“Olenivka Families Community” почала своє існування в січні 2023 року, після того, як Генсек ООН розпустив місію з розслідування вбивства військовополонених у колонії в Оленівці. Спільнота налічує понад сто людей. Делегація “Родин Оленівки” вже побувала у Женеві, де зустрічалась із представниками ООН та МКЧХ у їхніх штаб-квартирах. 

Наразі ми б хотіли більше спілкуватися з іноземними журналістами, наживо виступати перед іноземною аудиторією, оскільки тема теракту в Оленівці за кордоном майже не відома. Також охоче поділимось своїми свідченнями з журналістами-розслідувачами, правозахисними організаціями та зав’яжемо співпрацю з OSINT-спільнотами. Ми хочемо притягнути винних до відповідальності на міжнародній арені.

Ми у соцмережах:
https://linktr.ee/olenivkafamilies 

🇬🇧 This publication is also available in English: Defenders of Mariupol City. Stories by the invincible ones: a Sensei with his unfailing love for tanks

🇭🇺 Ez a kiadvány magyar nyelven is elérhető: Mariupol védői. A Rendíthetetlenek történetei: «Szenszej» a tankok iránti határtalan szeretetével

🇸🇰 Text v slovenčine: Obrancovia Mariupola. Príbehy nezdolných: «Sensei» s bezhraničnou láskou k tankom

Infopost.Media

* Цей текст є авторською колонкою, відтак у ньому представлені, перш за все, думки автора матеріалу, які можуть не збігатися з позицією редакції InfoPost. Ми публікуємо авторські колонки, насамперед, заради дискусії на важливі теми, бо віримо в силу публічного діалогу. Якщо ви маєте бажання написати для нас авторську колонку, напишіть нам на editor.infopost@gmail.com