«Ви не біженці»: як у країнах Європи приймають ромів-переселенців з України

Ромка Луїза Балог разом з п’ятьма дітьми виїхала зі своєї домівки у Дніпрі у березні цього року, після початку повномасштабного вторгнення Росії. У пошуках притулку родина потрапила до Чехії. Однак там на сім’ю чекав перепрофільований на прийом мігрантів центр утримання ув’язнених, огороджений колючим дротом.

До центру Луїза потрапила разом з іншими ромськими родинами, які теж виїхали з України. За її словами, інші українські біженці в той самий час отримували місця для проживання у приватних будинках та гуртожитках. Свою історію вона розповіла у інтерв’ю CNN.

«Це було схоже на в’язницю. Це було погано. Я боялася, там було так багато людей, багато страшних людей», – сказала вона.

Подібні історії – не виняток, підтверджують у громадських організаціях, які займаються забезпеченням дотримання прав ромів.

«Біженців-ромів автоматично розміщують у нестандартних приміщеннях», – каже керівник української програми Romodrom, чеської неурядової організації, яка займається правами ромів та їх захистом Патрік Прісол. – «Це дуже сумно, і я не боюся сказати, що це рівнозначно інституційному расизму та сегрегації».

Загалом після військового вторгнення Росії в Україну Чеська Республіка прийняла понад 400 тисяч біженців. Уряд Чехії підтримав загальноєвропейський закон, який дозволяє українським біженцям подати заяву на отримання статусу тимчасового захисту, отримати доступ до медичної допомоги та почати працювати в в країнах ЄС.

Однак у поліції Чехії запевняють, що жодних етнічних чи расових упереджень у процесі подачі заявок немає.

«Ми не враховуємо етнічну приналежність заявників, а лише їхнє громадянство», – кажуть у головному управлінні чеської поліції.

Однак попри заявлену солідарність із переселенцями з України, спілкування журналістів із біженцями, соціальними працівниками та активістами показало наявність схожих проблем ромських біженців у Чехії, Угорщині, Словаччині, Румунії та Молдові.

Так, ромів-біженців з України регулярно звинувачують у тому, що вони не українці та розміщують у гірших приміщеннях. Як стверджують правозахисники, часто їм надають неповну інформацію про їхні права. Крім того ромам важче вирішити питання перетину кордону (наприклад відсутність штампу у паспорті), тоді як звичайним українцям ці питання допомагають вирішити швидко.

Румунія: групі чоловіків-ромів відмовили в харчуванні

За словами румунського правозахисника ініціативи Aresel, яка займається питанням ромів, Ніку Думітру, проблема ворожого ставлення до ромів існувала у Європі давно і війна в Україні тільки підсвітила її.

«Дискримінація по відношенню до темношкірих людей або геїв стає менш прийнятною в Європі, або, принаймні, люди стримуються робити це публічно. Це не стосується ромів, які, ймовірно, є останньою групою людей, яку все ще можна дискримінувати. в Європі», – сказав він.

Ромські громади стикалися з переслідуваннями та дискримінацією в Європі відтоді, як вони вперше прибули на континент з Індії сотні років тому, і зазнали переслідувань під час Голокосту.

За даними Агентства Європейського Союзу з основних прав людини, приблизно 90% ромів живуть за межею бідності.

За його словами, переломний момент для організації настав у квітні, коли велика група ромських біженців поскаржилася на те, що їм відмовили в гуманітарній їжі в пункті допомоги в Бухаресті.

«Їх вигнали, тому що їх було «забагато» і «занадто гучно», і люди казали: «Ти не українець, ти ром, іди геть», – сказав Думітру.

У волонтерській організації ADRA, яка забезпечує біженців харчуванням, зазначили, що зазнятий на відео інцидент був «вирваний із контексту та спричинив ідею дискримінації та нетерпимості до ромів». Активісти заявили, що групі ромів відмовили, оскільки вона складалася переважно з чоловіків, однак перебувала в зоні, призначеній для матерів і дітей. Вимогу покинути приміщення ромам зробила людина, не пов’язана з ініціативою ADRA.

У Бухарестському муніципальному координаційному центрі з надзвичайних ситуацій повідомили, що «не отримували жодних повідомлень про дискримінацію під час надання допомоги».

Молдова: непридатні для життя притулки

Про випадки дискримінації ромських біженців заявляє і представниця ромів у Молдові журналістка Олена Сирбу.

«Коли я побачила невігластво і ставлення… ці люди втекли з війни, вони приходять сюди, надворі було холодно, деякі діти не мали зимового взуття, і вони просили чашку чаю або підгузки, і влада Молдови сказала їм піти геть, звинувативши їх у тому, що вони не біженці. Сказавши, що «ми чекаємо нормальних людей», – сказала вона – «І це відбувалося на моїх очах».

У Центрі кризового менеджменту молдовського уряду (CUGC), який відповідає за притулки, заявили, що притулки зобов’язані «дотримуватися принципу недискримінації на всіх етапах надання послуг та заохочувати і поважати права людини, незалежно від раси, кольору шкіри, національності, етнічної приналежності».

Як повідомили в CUGC, центр «постійно консультується з ромськими біженцями щодо їхніх конкретних потреб і вживає заходів для боротьби з дискримінаційним ставленням до біженців, особливо ромської групи».

Ліда Калишінко втекла зі своєю родиною з Одеської області, неподалік українсько-молдовського кордону. Вона, її донька та дві онучки провели три місяці в покинутій будівлі університету в Кишиневі, яку перекваліфікували на притулок для біженців. Тут перебували понад 100 біженців, майже всі роми та вихідці з Таджикистану і Азербайджану.

За словами Ліди, умови в будівлі були непридатними для проживання – єдиний кран з питною водою обслуговував всю будівлю, а викинуті меблі захаращували темні коридори, де бродили маленькі діти.

Пересувний душ, наданий ЮНІСЕФ, неможливо було використовувати за призначенням людям з інвалідністю. Зокрема, не змогла повноцінно ним скористатись і онука Ліди, яка пересувається на інвалідному візку.

У CUGC заперечили навмисну ​​сегрегацію ромських біженців у притулку, заявивши, що їх помістили туди, аби уникнути розпаду «великих сімей етнічних ромів, яких не можна розділити в різних центрах розміщення».

Про намір покинути Молдову розповіла і переселенка з України Алла Савієна. Вона покинула рідне місто Одесу наприкінці лютого в надії поїхати до родичів у Німеччині. Однак через відсутність паспорта у її 19-річного сина, можливість їздити по країнам ЄС у сім’ї обмежена.

Молдова, яка не є частиною ЄС, змінила свої вимоги до в’їзду для людей без документів, які тікали з України після початку війни. Тому ті, хто вирішили їхати далі до країн ЄС, стикаються з бюрократією. Це поширена проблема, з якою стикаються українські роми. 

«Ми маємо 5 тисяч ромів-біженців, які перебувають у Молдові, і багато з них не мають документів, можливо, 30%», – розповідає Олена Сирбу. – «Ми намагалися працювати з посольством [України], але там неможливо отримати нові документи».

Українська влада встановила спеціальні пункти допомоги біля кордону, де люди можуть подавати запит на нові документи, але поїздка через кордон і назад недоступна для багатьох, хто втік у перші дні війни. Адже зараз повернутись до України за документами та перетнути кордон назад для чоловіків від 18 до 60 неможливо у разі відсутності дозволу на виїзд.

Злий жарт з угорським громадянством

Ще одна проблема, з якою зіткнулись ромські біженці по всій Європі – тривалі перевірки, які мають визначити, чи мають вони право на захист. За словами Віта Ракушана, міністр внутрішніх справ Чехії, такі перевірки необхідні через «переважно ромських біженців», які мають угорське та українське громадянство та приїжджають до Чехії, щоб скористатися системою пільг.

Вероніка Дворська з волонтерської групи Iniciativa Hlavak, яка допомагає біженцям, які прибувають на головний залізничний вокзал у Празі, сказала, що процес перевірки може тривати до 10 днів.

«Ми відправляли людей до центру реєстрації, і вони поверталися до нас після того, як їм сказали, що їх потрібно перевірити. З нашого досвіду це були в основному, якщо не виключно, ромські біженці. У мене немає повідомлень про те, що біженці, які не належать до меншин, коли-небудь повернулися».

За словами Дворської, у розпал кризи в травні близько 500 людей ховалися на вокзалі в очікуванні перевірок.

Відповідно до заяви Міністерства внутрішніх справ, уряд Чехії назвав подвійне громадянство ромських біженців серйозною проблемою, навіть надіславши спеціальний дипломатичний лист уряду Угорщини.

Міністерство внутрішніх справ Чехії повідомило, що поліція провела 7100 перевірок і виявила 335 випадків подвійного громадянства людей. У ньому йдеться про 201 особу з угорським громадянством і 66 з польським. Решта мали громадянство ряду інших країн ЄС.

За словами активістів ромських організацій, багато українських ромів, які мають угорські паспорти, отримали угорське громадянство в рамках суперечливої ​​десятирічної політики прем’єр-міністра Віктора Орбана щодо видачі паспортів етнічним угорцям, які проживають за кордоном.

«Ми всі критикували режим Орбана за це, ми всі протестували проти нього, ми знали, що він ввів людей у ​​юридичну пастку, і тепер ми використовуємо це для захисту наших інтересів. Це вершина лицемірства».

У травні уряд Чехії оголосив, що відмовлятиме у допомозі тим, хто не має штампу про в’їзд до ЄС у своєму паспорті, щоб відсіяти людей, «які не тікають від війни». Однак, за словами ромських правозахисників, це правило застосовують тільки до ромських біженців, оскільки  іншим переселенцям, які теж не мають печатки, пропонують інші способи довести, що вони жили в Україні, коли почалася війна.

Заручники системи

Перша героїня сюжету Луїза Балог та її діти віком від 9 місяців до 11 років, як і багато інших ромських біженців, стали заручниками недосконалостей системи.

Чеський центр прийому біженців, перепрофільований з місця для утримання ув’язнених, був настільки страшним, що вона вирішила піти. Сім’я опинилася в таборі на головному залізничному вокзалі в Празі разом із сотнями інших, переважно ромських біженців. Влада повідомила їй, що вона більше не має права на допомогу, оскільки вона «відкинула» запропоноване їй житло.

Зрештою Балог з дітьми опинилась у одному з двох тимчасових таборів для біженців у передмісті Праги, які згодом були об’єднані в один. Це місце куди влада відправляє людей, які, на думку чиновників, не мають права на допомогу. Уряд Чехії заявив, що люди, які не отримали статусу тимчасового захисту, можуть залишитися тут на кілька днів, а потім мають покинути країну.

Умови в таборі були простими: великі намети у військовому стилі оточують площу, частково затінену альтанками. Є пересувні туалети та мобільні душові кабіни, харчування здійснюється тричі на день. Більшість мешканців – роми, і багато хто походить з найбідніших регіонів України.

Соціальний працівник табору Нікол Гладікова, яка є головою гуманітарного відділу Центру соціальних служб Праги каже, що процес інтеграції ромів у місцеве суспільство потребує часу та багато терпіння. Більшість мешканців таборів не вміють читати чи писати, а культурні відмінності зберігаються.

«Я знаю деякі з цих сімей з квітня, і я бачу, наскільки вони покращилися, і це неймовірно. Особливо діти, вони як губки, вони так швидко вбирають нове… – сказала вона.

Гладікова твердо переконана, що її робота полягає в тому, щоб допомогти таким людям, як Луїза, які хочуть залишитися та інтегруватися, навіть якщо інші органи влади вимагають, аби родина покинула країну якнайшвидше.

***

Раніше ми досліджували тему дискримінації ромських біженців у Європі, тож пропонуємо ознайомитись з іншими матеріалами:

• Ромські сім’ї повертаються до України та скаржаться на дискримінацію в Європі
• Міграційна криза через російське вторгнення в Україну вкотре підняла ромське питання у Європі

Infopost.media за матеріалами CNN

Що таке Infopost.Media?

Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.