Бути кримською татаркою — значить, бути вільною: як вимушена переселенка інтегрується в Чернівцях
10 Квітня, 2024
У Словаччині управління ядерного регулювання (ÚJD) видало остаточний дозвіл на введення в експлуатацію третього блоку атомної електростанції Моховце. Це ще один крок до енергетичної незалежності Словаччини. За повідомленням оператора електростанції Mochovec, новий блок потужністю 471 мегават покриє 13% споживання електроенергії в Словаччині, і країна стане самодостатньою у виробництві електроенергії.
Попередній дозвіл на роботу третього блоку ÚJD вже видавало 13 травня 2021 року, однак до такого рішення апелювала австрійська екологічна організація Global 2000. Однак цьогорічне рішення оскарженню більше не підлягає.
За запевненням прем’єр-міністра Словаччини Едуарда Геґера, у результаті частка атомної енергетики у виробництві електроенергії в країні зросте до 65% з нинішніх 52%.
«Нарешті третій блок почне виробляти електроенергію, а з її продажу будуть погашені кредити, надані на його будівництво», – зазначив після оголошення про дозвіл Геґер на своїй сторінці.
Публічний наказ ÚJD щодо введення в експлуатацію третього блоку АЕС набуде чинності через 15 днів після його прийняття, тобто 8 вересня.
Коли третій блок АЕС почне виробляти енергію?
Після того, як почнуть діяти положення, прийняті управлінням ядерного регулювання, в реактор доставлять ядерне паливо. Згодом буде проведена серія випробувань, і продуктивність блоку також буде поступово збільшуватися.
Про те, на яке саме ядерне паливо та з якої країни буде орієнтований третій енергоблок у Моховце, в ÚJD не уточняють.
«Процес введення в експлуатацію починається із завантаження першого паливного картриджа в реактор. Випробування в оптимальному випадку можуть тривати чотири місяці», – сказала голова ÚJD Марта Жякова.
За словами генерального директора Slovenské elektrárne (SE), яка є найбільшим виробником електроенергії у Словаччині, Браніслава Стричека, на 100% потужність блоку компанія планує вийти через 18 тижнів.
«Раніше цей процес займав 25 і 27 тижнів відповідно. У часи енергетичної кризи ми хочемо постачати енергію в мережу», – заявив він.
Чи залежать словацькі АЕС від Росії?
За даними Центру глобальної енергетичної політики Колумбійського університету, Росія є домінуючим гравцем у глобальних ланцюгах постачання технологій ядерних реакторів.
У 2021 році в усьому світі працювало 439 ядерних реакторів, 38 з них були в Росії, ще 42 були виготовлені за російською технологією ядерних реакторів, а ще 15 тих, які будувались станом на кінець 2021 року будували за російською технологією. Частина енергоблоків будувались у співфінансуванні з російським державним «Росатомом».
Атомна електростанція в Моховце, а також АЕС у Ясловських Богуніцах на заході країни та інші електростанції в країні управляються компанією Slovenské elektrárne. У 2006 році контрольний пакет акцій компанії придбав італійський концерн Enel. Пізніше до структури акціонерів SE приєдналась група Energetický a průmyslový holding (EPH) бізнесмена Даніеля Кретінського (чеський мільярдер володіє 94% акцій цієї компанії). EPH купила в Enel 33% акцій компанії SE. Решта 34% акцій SE належать уряду Словаччини.
Уряд Словаччини погодився на збільшення вартості будівництва енергоблоків за умови, що мажоритарний акціонер – Slovak Power Holding, який належить Enel і EPH – забезпечить додаткові 800 мільйонів євро, необхідні для проекту.
Після завершення будівництва третього і четвертого енергоблоків АЕС у Моховце Enel планує продати чеській енергетичній групі EPH і решту 33% акцій SE. Бажаючи покращити своє фінансове становище, Enel з 2014 року скорочує свої активи у Румунії та Словаччині.
Попри засилля російських комплектуючих для АЕС на ринку, у будівництві блоків електростанції у Моховце використовуються потужності Inžiniereske Stavby Košice для будівельних робіт; Škoda JS, Enseco та VUJE для механічних систем; PPA для електричних систем і обладнання та системи керування від Areva/Siemens. Крім того серед інших постачальників ASE, Rolls-Royce, GSE, ZIPP для будівельних робіт; Škoda Power і Modrany Power – для механічних систем; і ČKD, PPA, Energo & Schneider, Brush SEM і Techimp для електричних систем і обладнання.
Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) зазначає російські ВВЕР (водо-водяний енергетичний реактор) як такі, що будуються в трьох країнах (Іран, Словаччина та Україна), однак дослідники Центру глобальної енергетичної політики не змогли знайти підтвердження деталей російського фінансування будівництва третього енергоблоку АЕС у Моховце.
Однак відсутність таких повідомлень не означає, що російські кредити не були залучені.
У російсько-словацькій угоді 1995 року згадуються державні позики на суму до 80 мільйонів доларів США з трирічним періодом погашення. Враховуючи терміни, найімовірніше, російське фінансування було використане при будівництві 1-го та 2-го енергоблоків у Моховце.
Крім того про активну роль у розширенні атомної електростанції Моховце на південному заході Словаччини ще у 2017 році заявляли російські пропагандистські ЗМІ. Посилаючись на тогочасного міністра економіки Словаччини Петера Жигу, Sputnik писав, що Slovenske Elektrarne та компанія «Русатом Сервіс» (входить до складу держкооперації «Росатома») підписали договір про надання технічної підтримки діяльності із запуску третьої та четвертої енергоблоків АЕС Моховце у фазі неактивних випробувань.
Що у Словаччині з атомною енергетикою?
Зараз у Словаччині працюють чотири атомні електростанції, які мають п’ять діючих енергоблоків: 1-й і 2-й блок АЕС Моховце, Богуніце V2 теж із двома енергоблоками та Богуніце V1 з одним енергоблоком.
Два діючих блоки атомної електростанції у Моховце були збудовані наприкінці 1990-х років. Вартість повного завершення будівництва зросла з початкових 2,78 мільярда євро (понад 68 мільярдів чеських крон) до 6,2 мільярда євро (152,2 мільярда крон), а здача в експлуатацію всіх чотирьох блоків відтермінувалась.
Четвертий блок планують ввести протягом наступних двох років.
Будівництво третього і четвертого енергоблоків АЕС «Моховце» почалось у 1987 році, однак зупинилось через брак фінансування. Відновили роботи тільки у 2008-му. Однак проект супроводжували постійні перевірки на предмет використання неякісних матеріалів.
Були також судові процеси між Enel та урядом прем’єр-міністра Роберта Фіцо, прихильника посилення державного контролю над стратегічними галузями. Фіцо неодноразово вимагав, щоб Enel не виходила з проекту повністю, доки не буде завершено будівництво Моховце. Однак Enel заявив, що розширення Mochovce є проектом Slovenske Elektrarne і відповідальністю всіх акціонерів, а не тільки Enel.
Європа і досі залежна від російського ядерного палива, Словаччина не виключення
Росія досі залишається ключовим постачальником ядерного палива для європейських АЕС, у тому числі й словацьких електростанцій у Моховце та Богуніце. Наразі лише російська компанія ТВЕЛ (дочірнє підприємство російської державної компанії «Росатом») постачає ядерне паливо для всіх реакторів типу ВВЕР 440, які діють в Угорщині, Чехії, Фінляндії, Болгарії.
Так, наприклад, попри закриття повітряного сполучення з Росією, російський літак з ядерним паливом приземлився у Словаччині 1 березня. Тоді міністр економіки Ріхард Сулік підтвердив, що завдяки цьому рейсу Словаччина забезпечила запаси ядерного палива. Однак він відмовився уточнити, наскільки вистачить цих запасів.
Slovenské elektrárne в минулому намагалися хоча б частково диверсифікувати постачання ядерного палива. Однією зі спроб був контракт із французькою компанією Areva, але лише на постачання збагаченого урану для ядерного палива, яке виробляється в Росії.
У 2015 році Європейський Союз надав восьми компаніям, серед яких була словацька VUJE, субсидію у розмірі двох мільйонів євро. Вона мала бути використана для диверсифікації поставок палива для реакторів російського типу ВВЕР. Однак Slovenské elektrárne не брала участі в проекті.
Читай також:
За словами президента ÚJD Марти Жякової, зміна ядерного палива, наприклад, на західний тип, потребує великої конструкторської роботи та підготовки.
«Це дуже важко. Це можливо в сучасний технічний вік, але процес, коли ви починаєте використовувати інше паливо, досить тривалий. Ви повинні переглянути всі аспекти безпеки, пов’язані з цим, відповідно до встановлених вимог. Він не може пошкодити не тільки саме паливо, але й перший контур ядерного реактора», – сказала Жякова.
Альтернативою російському постачальнику ядерного палива є американська компанія Westinghouse. Вона пройшла сертифікацію в 2018 році і має виробничий завод у Швеції.
Крім того, кризова ситуація з енергоносіями, яка виникла на європейських ринках після російської агресії проти України спонукала словацький уряд переглянути раніше відхилений план видобутку урану поблизу місто Кошице. Наразі видобуток урану та радіоактивних копалин у Словаччині заборонений. Він можливий лише за умови проведення референдуму для жителів відповідних муніципалітетів.
Міністр економіки Словацької Республіки Ріхард Сулік заявив, що видобуток урану на сході країни може стати рішенням для зменшення залежності від поставок російського ядерного палива.
Однак навіть якщо громадяни погодяться або уряд змінить закон, може знадобитися кілька років, щоб розпочати видобуток корисних копалин.
Проте такі кроки вже показують наміри словацької влади диверсифікувати постачання ядерного палива та інших енергоносіїв для збільшення енергонезалежності від Росії. Про це свідчать, зокрема і підписані контракти з Норвегією на постачання природного газу з Північного моря з 1 червня, і наміри орендувати вільні потужності LNG-терміналів у Німеччині чи Італії та інтерес до будівництва плавучого LNG-терміналу у Польщі поблизу Гданська.
Замість епілогу
У той же час, попри європейські санкції, російська державна компанія «Росатом» збирається розпочати будівництво двох нових ядерних реакторів на електростанції в Угорщині.
Угода відбулася після того, як Національне управління ядерної енергії Угорщини дало офіційний дозвіл на заплановане розширення, а також після угоди 2014 року між двома країнами, згідно з якою потужність атомної електростанції буде збільшена більш ніж удвічі.
Загалом проект розширення коштуватиме 12,5 мільярда євро, причому 10 мільярдів сплатять росіяни як частину позики, а 2,5 мільярда сплатить уряд Угорщини.
Угорські ЗМІ повідомляють, що будівництво може розпочатися вже за кілька тижнів.
Infopost.media
Фото: skoda-js.cz
Що таке Infopost.Media?
Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.
