Колонки 07 Серпня 18:44

Серед словаків чи між українцями? Як чех описав рідну Словаччину, а насправді Україну

В українському інфопросторі Словаччина належить до тих щасливих країн, з яких немає новин. 

Якщо з Польщі ми отримуємо вдосталь інформації навіть через приватні канали, адже там працює й живе понад мільйон українців, якщо про Угорщину ми дізнаємося через політичні баталії й нові загострення безпідставних конфліктів, то про Словаччину в нас – благословенна тиша. 

Серед сусідів з ЄС менше інформації в нас лише про Румунію, але про неї все ще панує (незаслужений) негативний стереотип, тож цією країною українці цікавляться слабо. 

Натомість Словаччина – попри те, що більшість українців не назве й 5 фактів про цю державу – справляє враження сонного, але заможного краю десь на Заході. Зрештою, такою вона сьогодні і є.

Українці взагалі не надто цікавляться життям своїх сусідів, і крім Росії, що постачає нам новини навіть про своїх третьорядних реперів, та Польщі, що довго й системно інвестує у свою культурну присутність в Україні, більше жодна з наших країн-сусідок не може похвалитися впізнаваними культурними брендами чи новими й продумано сформованими асоціаціями.

Lyubka Slovensko Img 5438

Чи є через Словаччину автобан?

Словаччина, яка взагалі не надто амбітна в своїй зовнішній політиці, Україну майже не помічає, а ми відповідаємо їй взаємністю – і з обох боків панує сонна байдужість. У нас дуже рідко перекладають словацьких письменників, ми нічого не знаємо про словацький шоу-бізнес, а з сучасного кінематографу чули хіба про фільм «Межа» (бо він про контрабанду на українському кордоні).

Оскільки я живу в Ужгороді і з вікна квартири бачу Словаччину, розташовану всього за два кілометри, то знаю по собі – українці з інших регіонів таки досить часто розпитують про цю країну, але питання в них зазвичай одне: «Чи є через Словаччину автобан?». Бо переважно – і, додам від себе, даремно – Словаччину розглядають лише як транзитний простір до цікавіших країв.

Та нещодавно для допитливих українців з’явилася нагода краще пізнати нашу сусідку – в українському перекладі вийшла книжка «Серед словаків» Мартіна Мілана Шімечки (видавництво «Дух і літера»). Це своєрідний історичний і психологічний портрет словацького народу останніх 60-ти років. Надзвичайно суб’єктивний, бо автор розповідає про Словаччину через призму власного життя й досвіду. Та й підзаголовок у книги промовистий: «Коротка історія байдужості – від Дубчека до Фіцо, Або як я став патріотом».

Ця книга особливо цікава через той факт, що її автор – чех (син відомого чеського дисидента Мілана Шімечки), який сам вибрав бути словаком. Тому Шімечка має виняткову оптику: у словацькому суспільстві стоїть трохи осторонь, спостерігає і не боїться говорити неприємну правду; а водночас має розкішну можливість порівнювати чеський і словацький менталітети, політику, повсякденні звички. Не менш важливим є й той факт, що автор – досвідчений журналіст, редактор провідних словацьких журналів, тому пише легко, гостро й цікаво. Словом, палко раджу цю книгу – точно отримаєте задоволення й купу інсайдів.

А тепер розповім вам про те, що мене найбільше в цій книжці вразило – про паралелі з Україною. Під час читання деяких розділів взагалі складалося враження, що книжка ця має називатися «Серед українців», а не «Серед словаків». Бо, як виявляється, в посткомуністичній історії наших держав є дуже багато спільного. Настільки подібного, аж можна припустити, що обидва народи по черзі наступали на ті самі граблі, тільки словакам часом вдавалося уникнути болісного удару, а українці натомість не пропустили жодного.

Перша й найголовніша паралель, спільна риса, що об’єднує й цементує українське й словацьке суспільство – байдужість. Саме її Шімечка називає визначальною рисою словаків, яка, крім вияву ганебної слабкості, має й одну позитивну рису: саме байдужість допомогла «малому» словацькому народу вижити в скрутні історичні часи. У нас би її назвали «моя хата скраю».

Словаки пасли задніх

Словаки не надто переживали за долю своїх дисидентів, не переймалися гоніннями й переслідуваннями інакомислячих, не цікавилися згортанням демократії у 90-х, а просто намагалися жити в міру сите й спокійне життя. 

Автору дуже часто здавалося, що Історія проходить повз Словаччину: коли в інших країнах Центральної Європи вже вирувало від антикомуністичних протестів і суспільство повставало, словаки лише розгублено озиралися довкруж; коли решта країн Центральної Європи вже готувалися до вступу в ЄС і НАТО, словаки пасли задніх і взагалі не усвідомлювали, що можуть не вскочити в останній вагон поїзда.

Цю специфічну словацьку байдужість, яка частенько переростала в колаборацію з ворогами, Мартін Шімечка називає «солідарністю зговірливих». І окреслює її так: «Трагічною є не лише схильність до кріпацтва [словацького народу], що історично зрозуміло, а її колективний захист і засудження тих, хто наважився до непокори. Словацька історія має досить довгий список вигнанців, яким суспільство не вибачило відвагу й покарало їх байдужістю». 

Згадайте тепер українських дисидентів – у комуністичні часи вони були «білими воронами», яких сахався простолюд, а нині суспільство віддячило їм найбільш українською з усіх медалей – забуттям.

Побачивши перший масовий антикомуністичний мітинг у Братиславі, Шімечка спитав себе: «Я дивився на велелюдну площу й міркував: чи це ті самі люди, котрі ходили на першотравневі паради й розмахували транспарантами перед трибуною з вишикуваними комуністами? Дійшов висновку, що так».

Запитання Шпітцера

 Зрештою, після падіння комунізму словацьке суспільство опинилося перед такою ж засадничою проблемою, як і українське в 1991-му. Шімечка називає це «запитанням Шпітцера», впливового словацького інтелектуала єврейського походження, який свого часу сказав: «Ми повинні мати уявлення про Словаччину. Чи взагалі знаємо, якою вона є і якою хочемо, аби вона була?». 

Приблизно таку ж проблему мало й українське суспільство; хоча помилкою буде писати про неї в минулому часі – ми досі не визначилися, хочемо «сильну руку» чи справжню демократію, президентську республіку чи парламентську, ринкову економіку чи соціалізм. А відтак і наші історичні меандри протягом останніх тридцяти років – цілком прогнозовані.

Не менш колоритно Шімечка описує і середину 90-х років: «В Словаччині буквально панували злодії, в мене вкрали чотири автомагнітоли, п’яту вже просто не купував. (…) У Братиславі пішохідними зонами їздила мафія на «бумерах» і відверто демонструвала, що є партнером влади, яка піднесла крадіжки до рівня політики, роздавши державні підприємства своїм вірним». 

Чи варто додавати, що в середині 90-х ми в Україні мали ідентичну ситуацію?

Та в 1998 році словаки відправили у відставку уряд автократичного Мечіара і проголосували за проєвропейські сили. Але провідні словацькі політики того часу, хоч і обіцяли народу привести Словаччину в ЄС, не знали, як цю свою обіцянку втілити. І тоді Мартіна Шімечку запросив на зустріч чеський аристократ, а пізніше і міністр закордонних справ Чехії Карел Шварценберг. На тій зустрічі він дав словакам одну пораду: «Ключем до вашого європейського майбутнього є Вашингтон. Мусите переконати американців, що належите до НАТО, бо тільки через Альянс лежить дорога до Союзу». Коментарі, як то кажуть, зайві.

Цитувати цю блискучу книжку можна довго й щедро, але після всіх паралелей і асоціацій з Україною залишається єдине питання: чому ж словакам, які мали такі ж проблеми й наступали на схожі граблі, на відміну від нас усе-таки вдалося? Відповідь, хоч і не зовсім очевидну, знайдете в книзі Мартіна Шімечки.

 

Андрій Любка, спеціально для InfoPost.Media

Цей текст є авторською колонкою, відтак у ньому представлені, перш за все, думки автора матеріалу, які можуть не збігатися з позицією редакції InfoPost. Ми публікуємо авторські колонки, насамперед, заради дискусії на важливі теми, бо віримо в силу публічного діалогу. Якщо ви маєте бажання написати для нас авторську колонку, напишіть нам на editor.infopost@gmail.com


Що таке Infopost.Media?

Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.

Коментарі
Теги
Andrej Babiš ANO Charmsove Deti COVID COVID-19 Csillag DC Comics DIO eHranica Facebook GPS Igor Matovič Infopost Ivan Korčok Karpaty KMKSZ Liget Liget Budapest Luzhanka MÁV Nagyberegi OLO Panic Button PET Kupá Petr Fiala Pfizer Piráti+STAN Podzemne Hnutie QR SaS Sinopharm Skoda Škoda Auto SkyUp SPD SPOLU Sputnik Tid(y)Up UCEF Via Carpatia VUC wizz air ZEVO аварія авіарейс авіасполучення авіація австрія авто автобан автомагістраль автомобіль автострада агресія агрохолдинг аеропорт аеропорт Ужгород азартні ігри Азов айкідо акція Албанія алкоголь алфавіт Альянс Андреа Бочкор Андреа дель Верроккйо Андрей Бабіш Андрій Любка Андрухович античність Байден Балкани Бая Маре безвіз безробіття Берегово Бетмен бібліобус бібліотека бізнес білборд Білецький Білорусь блокування Борша борщ Бразилія Братислава Брензович Будапешт будинок будівництво Бузарест Буковина Бураш Бухарест Вадаш Вадул-Сірет вакансії вакцина вакцинація вартість Василь Брензович Василь Вишиваний Ватикан Велика Добронь Великі Береги Великобританія велосипед велосипедист Венера Верховина Ветеранська миля вибори викладання виробництво виселення Вишеградська четвірка Вишиваний Вишнє Нємецке відкрите небо Відродження відходи візит війна Вільгельм фон Габсбурґ ВНЗ водій вокзал вчитель Габсбург Габсбурґа газ газопровід Газпром Галичина генсек генсек НАТО ГЕС Гобітхіл Головко голодомор Голокост голосування гральні заклади грант Греція громадянство Грузія Гуйяш дамба Данніган Дебрецен дезінформація Делі Дельта демонтаж депутат дерева Держдеп держдума дефіцит дзьодо диверсант диверсія диктант диплом дипломат дипломна робота дисидент дистанція Діброва Діти Хармса Дія Дні України додаток Донбас донор донорство допомога дорога ДПСУ дрон ДТП Дубровник Дуда Дунай Еган Еде експерт експорт емігранти еміграція епідемія Естонія Єврокомісія Європа Європарламент Європейський Союз Євросоюз ЄС Жиліна завод Загайкевич Закарпатська область Закарпаття закон закон про освіту залізниця замок заробітна плата заробітчани Захонь заява згуртованість Зеленський землетрус земля ЗМІ ЗНО Золтан Бабяк зона Зоя Казанжи Зріні зростання іайдо ігри ігроманія ідентичність імміграція іноземці інспекція інститут інтеграція інтернат Інтерсіті інформація Італія Кабмін кадри Казанжи Канада карантин Київ Китай Кішварда класик КМЄС КМКС КМУ книга коаліція ковід Комаром Конституція консульство контрабанда конфлікт кордон коронавірус коронаірус Корчок Косино Кошице Кошицький край Крим кримські татари Кулеба культура купівля курси курси словацької кухар латиниця Легинь летовище Литва лікарня літак література літка Лорінц Ночо лоукост лоукостер Луганськ Лукашенко Лунык Львів Львівщина Любка Ляшко магістраль Макрон Марсель Онисько Матович медик медики медицина медична сестра медсестра меншина меншини мер Меркель МЗС мігранти міграція Мідянка Мікеланджело Міллер міністр Мінрегіон Мінфін міст місцеві вибори мова МОЗ Молдова Москва музей музика Мукачево мультикультуралізм муніципалітет навчання НАТО Нафтогаз національні меншини нацменшина нацменшини нерухомість Нижнє Селище Нижня Апша Німеччина Нова Зеландія Новоросія Нолан НУШ обгін обмеження обсерваторія ОДА окупація Онисько онлайн опера опитування Орбан освіта освітній закон Охрид пандемія Папа Римський парк парламент партія паспорт паспортизація пендлер перевезення переклад перекриття Перемишль перепис переробка Перечин персонал Петер Фіала петиція Петро Мідянка Пийтерфолво письменник Північна Македонія Північний потік Північний потік - 2 підготовка Підкарпатська Русь підпал підтримка плагіат пластик ПЛР подорож пожежа поїзд Полачек політик політика політики Польща понтифік посол посольство потяг поштовх правила Прага працевлаштування праця президент прем'єр прем'єр-міністр проби проект протест професійно-технічна освіта Прудентополіс Пряшів пункт пропуску Путін радіо радіодиктант Ракоці Растіслав Трнка регіон рейс рейс Київ Ужгород рейс Ужгород Київ рейтинг реклама рекрутинг ремонт Реткозі реформа РНБО робота розвиток ром роман роми ромська школа російська мова Росія румуни Румунія русини РФ С14 Сабольчверешмарт самоізоляція САП Сату Маре СБУ сейсмологи секретар село сепаратизм Сербія Сергій Жадан сертифікат сигарети Сійярто сіль сім'я Сіярто сканер скульптура слова словацька культура Словаччина сміттєзвалище сміття Солотвино сортувальна лінія сортування соціалізація соціологія спецслужба Спліт ставлення Станіца стереотип Столтенберг студенти супкультура Схід Опера Східне партнерство США табір Таллін тариф Теб та НС теракт Тернопіль тероризм терористичний акт Тиса Тімішоара ткацтво традиції транзит трансплантація транспорт тренер Триль Трнава ТУКЗ – КМКС тунель Турда Турецький потік туризм Тячів угода угорська угорська мова угорці Угорщина Ужгород УжНУ Україна українська мова українці Укрзалізниця університет уряд фабрика фактчекінг фейк фонд фортеця форум фото фотограф Франциск Франція Харі Крішнан Харків хоббіти Хоббітон Хорватія художник Хунгарія цигарки ЦПТО червона зона черга Чехія Чоп Чорногорія Чубаров Шанта шахта Шаштин шваби Швейцарія Швеція швидкість школа Шмигаль штам щеплення юрист Юрій Андрухович Янош Адер