Аналітика 09 Серпня 12:23

Андрій Баганич про те, як українці задають тон у словацьких Кошицях

Від Ужгорода до Кошиць – менше 100 кілометрів. Друге за величиною місто Словаччини завжди було близьке українцям, особливо закарпатцям. 

Історично саме Східна Словаччина, і насамперед Кошиці, з одного боку, та Закарпаття, насамперед, Ужгород, окреслювали географію українсько-словацького діалогу. При чому, незалежно від кордонів, які тільки протягом ХХ століття тут змінювалися не раз.

На щастя, так залишається і досі, бо в Ужгороді живе та збагачує Україну чимала словацька громада (і про неї ми радимо почитати в чудовій мультимедійній історії вчителів, які переїхали на Закарпаття із Словаччини від наших партнерів з Varosh), а в Кошицях нарощує вагу українська громада, останні роки за рахунок, у першу чергу, студентства.

Про це та не тільки розповів нам відомий ужгородський підприємець Андрій Баганич, який вже доволі тривалий час живе і працює в цьому словацькому місті. 

Він є директором двох словацьких компаній: ColorTec Co і Leader Ukraine s.r.o., а ще у вільний час адмініструє групу Facebook “Українці в Кошицях”.

Kosice 1

Андрію, у групі “Українці в Кошицях” 3800 користувачів. Невже у цьому словацькому місті так багато українців?

Ну не зовсім так. У цій групі є і українці, чиї родичі живуть у Кошицях, чи ті ж таки словаки з Кошице, які в групі пропонують якісь свої послуги з перевезень чи побутових питань, працевлаштування, тощо. Користувачами групи є і ті українці, які лише збираються переїхати до Кошиць.

Що стосується кількості українців у Кошицях, то їх десь дві тисячі. При цьому, 1500 із ниє студентами.

А українські студенти є активними, якось організовуються, спілкуються?

Так, дуже активні. У них є свої доволі масові групи у соцмережах та вайбері. У вайбері особливо багато груп наших студентів, у кожного факультету є своя група. У них навіть є сайт СКУС – Словацький корпус українського студентства, де вони надають різну довідкову інформацію.

Взагалі, як словацьким законодавством регулюється підтримка національних меншин?

Всі нацменшини мають тут державну підтримку через створені ними організації, у розмірі відповідно до даних перепису населення. 

Наступного року багато на себе відтягнуть суто русинські організації, завдяки вдало проведеній агітаційній кампанії. У Кошицях є філія Союзу русинів-українців Словаччини, який намагається інтегрувати русинів і українців до однієї спільноти.

Власне, русини ведуть таку активну кампанію перед переписом населення, щоб отримати краще фінансування, і їм це вдається. До прикладу, у 1991 році перепис показав, що у Словаччині проживає понад 13 тисяч українців і понад 17 тисяч русинів. У 2001 році українців було вже менше 11 тисяч, а кількість русинів зросла до понад 24 тисяч. У 2011 році українцями записалися всього 7,5 тисяч українців і аж 33,5 тисяч русинів. Цього року, думаю, їх буде ще більше. Відповідно буде більшим фінансування їхніх організацій.

До речі, у травні 2017 року у Словаччині було прийнято закон про Фонд підтримки культури національних меншин. (Фонд забезпечує фінансування культурно-освітньої діяльності, видавничої справи, підтримку діяльності театрів, художніх ансамблів та культурних установ та підтримку художньої творчості, підтримку науки та досліджень у галузі культури, життя, історії, мови та ідентичності особи, що належать до національних меншин, підтримують освіту, дозвіллєву діяльність та використання дозвілля, іноземну презентацію культури, підтримку виховання та навчання дітей та молоді у галузі прав національних меншин. – ред.) Так там більше половини всього фінансування припадає на угорську меншину, а українцям виділено 2%. До речі, лише з бюджету міністерства культури на формування фонду виділяється 8 мільйонів євро.

Як українці в Кошице організовуються? Вони якось десь зустрічаються, мають якісь групи за інтересами, ведуть якесь громадське життя?

У Кошицях раз на рік українці збираються разом на Маланчин бал (останні 2 роки не проводився із-за карантину). День вишиванки проводився цього року вперше і в Кошицях і українці зібралися в центрі міста у вишиванках.

Традиційними стали Дні України в Кошицях із запрошенням українських творчих колективів, підприємців, політиків та відомих особистостей (організатор FEMAN на чолі з Едуардом Бурашом). Там постійно щось проводиться із залученням українців Кошице. До прикладу, День борщу, День вареників, коли українці Кошиць презентують ці страви.

Щорічно проводиться Різдвяний (Новорічний) концерт хору українців “Карпати”.

Kosice 4

Чи можеш ти назвати якісь проекти українців, або щось таке, що б свідчило про наша громада вплетена у громадське життя Кошиць?

– Ну звичайно. Тут успішно працюють українські фахівці ІТ індустрії, які створили міське таксі. Тут успішно розвивається український кулінарний стартап Супкультура. А знаєте закарпатські кондитерські Вацак? Так от, вони тут також є.

До речі, багато закарпатців їздять до Кошиць до плази Аупарк на шопінг, так от, обличчям Аупарку є наша модель Ольга Дєгтярьова. А наш ужгородець Станіслав Русин зараз живе в Кошицях і працює тут в театрі. Він тут є дуже відомим співаком. Варто також відзначити популярність у Кошицях художниці з Києва Наталії Студенкової, яка зараз тут живе і працює.

І в цьому контексті не можна не згадати родину Договичів, члени якої є найвідомішими активістами і співорганізаторами акцій українців у Кошицях. Подружжя Левко і Гелена – організатори щорічних балів, їх сини: Ігор – диригент і генеральний директор Кошицького державного театру, Святослав – прес-секретар і PR менеджер цього ж театру, а Роман – адвокат, організатор скаутських таборів українців (Пласт) та студентської спілки СКУС.

Одним словом, українці в словацьких Кошицях міцно вплетені в спільноту і часто задають тон.

Kosice 2

За час проживання тут в Словаччині ти, напевно, вже вияснив, що власне думають словаки про Україну та українців. Як вони нас сприймають?

– Прихильники західного способу життя (США, країн ЄС) та колишнього соціалістичного табору поділені у Словаччині приблизно 50/50. Про це свідчить і розклад політичних сил у результаті виборів. Для багатьох словаків українці досі є представниками СРСР. Такі називають росіян братами, не вникаючи особливо у відносини між Україною і Росією. Стереотипи важко зламати; потрібен час і планомірна роз’яснювальна робота, але промоція нової України у Словаччині практично відсутня. Тому, словаки судять про Україну в основному зі свого досвіду із заробітчанами, яких тут є близько 10 тисяч та із кримінальних новин місцевих ЗМІ про періодичні злочини українців і депортації нелегалів.

Тому, більшість ставиться до українців насторожено, поки не пізнають їх краще.  Українські емігранти, здебільшого, є більш працьовитими і освіченими, ніж їхні місцеві колеги по роботі, хоча готові працювати за меншу зарплату.

При цьому, в українських емігрантів набагато менше шансів отримати роботу, якщо на неї претендує і словак. Тому, українці, які щойно приїхали, в основному виконують фізично важку, некваліфіковану і низькооплачувану роботу, де не потрібно досконало знати словацьку мову. По мірі адаптації, наші люди знаходять собі кращу роботу та відкривають власний бізнес, завдяки високій конкурентоздатності і досвіду, набутому в Україні.

Kosice 3

А ти і твоя родина, як адаптовувалися, коли переїхали до Словаччини?

– Для моєї сім’ї процес адаптації теж не був  легким, хоча діти добре володіють словацькою і в навчанні досягли найвищих результатів. Дружина знайшла роботу за спеціальністю у бібліотеці тільки через декілька років. А мені особисто пощастило стати менеджером амбітних проектів українських інвесторів, завдяки власному досвіду, знанню декількох мов, наполегливості і особистим зв’язкам. Бюрократії як пережитку соціалізму тут ще вистачає, а як їй протидіяти, я добре знаю з України (посміхається)

А в Ужгороді ще деколи буваєш? Чи можеш порівняти, процеси розвитку в Кошицях та Ужгороді?

– З жалем спостерігаю, як занепадає, деградує рідне місто Ужгород. Це особливо помітно, коли приїжджаєш після довгої перерви, і бачиш спотворену і знищену архітектуру старого міста, забудовані зелені зони і парки, хаотичні парковки, нахабних водіїв, купи сміття, бур’яни, відсутність благоустрою.  Здається, що ці процеси ніхто не контролює.

Знайомі словаки, які відвідували Ужгород, підмітили, що чехословацька  спадщина, у поєднанні з шопінг-турами, рекреаційними можливостями регіону мають великий  потенціал для чеських і словацьких туристів, у випадку системного підходу до вирішення існуючих проблем. Для словацьких бізнесменів і інвесторів регіон Ужгорода ще не є привабливим (за незначним виключенням ризикових проектів). Але потенціал очевидний.

 

Петро Гойс,

спеціально для InfoPost.Media


Що таке Infopost.Media?

Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.

Коментарі