Аналітика 24 Жовтня 10:42

Підрив греблі «Перуча» – катастрофа, яка не вдалася. Уроки для України

Майже 30 років тому, в січні 1993-го року, на Півдні Хорватії ледве не сталася катастрофа неймовірних масштабів. Хорвати успішно наступали, серби не дуже успішно оборонялися… І в якийсь момент сербські командири вирішили підірвати греблю ГЕС, щоб зупинити просування хорватських військ.

Що вийшло з цього пекельного задуму, яку роль в подіях зіграли миротворці ООН та чи покарали винних, ви дізнаєтесь з нашого матеріалу.

O 19392574 1280

«Після нас хоч потоп»

Гребля ГЕС «Перуча» розташована на р. Цетині на півдні Хорватії. Має довжину 467 метрів, висоту 67 метр і створює друге за розміром в країні водосховище об’ємом понад 560 млн. куб. м. Під час війни гідроелектростанція опинилася в зоні бойових дії.

Югославсько-сербські війська контролювали район Перучі з вересня 1991-го до початку 1992-го року. Потім ГЕС перейшла під контроль миротворців ООН. Це була т. зв «рожева зона», куди були введені сили UNPROFOR (United Nations Protection Forces, Охоронні сили Організації Об’єднаних Націй). Сторони конфлікту мали відійти на десять кілометрів від лінії розмежування.

22 січня 1993 року хорватська армія почала операцію «Маслениця» для того, щоб повернути контроль над Новською протокою та затокою під назвою Новиградське море, тим самим поновивши розірване через сербську окупацію повноцінне транспортне сполучення між Північчю та Півднем Хорватії.

Протягом наступних трьох днів хорватські війська досягли поставлених цілей та змогли закріпитися на нових рубежах. В результаті операції було звільнено 202 квадратних кілометри, північ та південь Хорватії знов об’єдналися.

У відповідь на успішний хорватський наступу сербські збройні формування 27 січня 1993 року зайняли ГЕС «Перуча», витіснивши малочисельні підрозділи миротворчих сил ООН, представлені військовими з Кенії. Вночі на оглядовій галереї греблі «Перуча» та в інших місцях станції були проведені приготування до вибуху.

O 20704802 1280

Погрозу щодо підриву греблі ГЕС озвучив ще у вересні 1991 року, відразу після захоплення Перучі, командуючий Армією Республіки Сербської Ратко Младич. В розмові зі своїми підлеглими, що командували сербськими підрозділами в районі Перучі, Младич видав прямий наказ знести греблю у випадку хорватського наступу.

Руйнація греблі в січні 1993 року, в зимовий період, коли рівень води найвищий, мало призвели до знищення всього басейну річки Цетина аж до моря. Постраждали б десятки тисяч жителів, було б знищено їхнє майно, а екологічні наслідки були б непередбачуваними та довготривалими. Під загрозою затоплення опинилася місцевість, на якої жили 50 тис. людей – це, зокрема, міста Синь, Триль та Омиш.

Втім, незважаючи на потенціальні катастрофічні наслідки цього рішення, вранці 28 січня вибухові пристрої були приведені в дію. Загальна потужність становила 30 тон тротилу. Вибух спричинив землетрус магнітудою 2,4 за шкалою Ріхтера.

Гребля ГЕС була серйозно пошкоджена, але повністю не зруйнувалася.

«Подвиг миротворця»

Через багато років громадськості стали відомі причини саме такого, неапокаліптичного розвитку подій.

Як з’ясувалося, значною мірою руйнуванню греблі Перуча перешкодив британський офіцер Марк Ніколас Грей з UNPROFOR.

Королівський морський піхотинець, полковник Грей, ще тоді, коли серби тримали контроль над ГЕС, у серпні 1992 року, зміг запобігти переповненню озера Перуча і знизити ризик затоплення у випадку реалізації загрози щодо підриву греблі.

622 Gray 5

Британський офіцер Марк Ніколас Грей

Якщо пояснювати його вчинок без технічних подробиць, це буде звучати так: Грей вивів з ладу механізми, які мали регулювати рівень води, зафіксувавши водозлив на найнижчому рівні. Завдяки цьому кроку відбулося зниження рівня води в озері Перуча на п’ять метрів із серпня 1992 року до 28 січня 1993 року, з висоти 361,20 метра до висоти 356,20 метра. Цей показник виявилося вирішальним під час підриву греблі, бо зменшення тиску води на пошкоджену греблю завадило її швидкої руйнації та наступному затопленню цілого регіону, як було передбачено планом сербських командирів.

Пізніше сам Марк Ніколас Грей розповів хорватським журналістам, що влітку 1992 року побачив ящики із вибухівкою в технічних приміщеннях греблі і написав про побачене звіт до ООН. Але далі все складалося дуже непросто.

«Після трохи більше місяця моєї участі в місії UNPROFOR в Хорватії я опинився в дуже складній ситуації. ООН наполягала, щоб ми не втручалися, вона вимагала нашого повного нейтралітету, щоб ні сербська, ні хорватська сторони не могли звинуватити нас в упередженості. Я побачив, що ООН поставила життя громадян, людей, які жили нижче за течією греблі Перуча, в залежність від такої політики. За таких обставин я свідомо перевищив свої повноваження. У серпні 1992 року я вивільнив механізм, який утримував систему переливу дамби, так звані клапани, вони опустилися в нижнє положення, і вода з переповненого озера потекла в річку Цетина. Я зробив це, коли серби були на греблі, перед ними. Я не думав про свою власну безпеку. За подібних обставин я б знову вчинив так само».

Винуватих немає

Після влаштованого вибуху хорватські підрозділи вирішили розпочати незаплановану операцію під назвою «Перуча». Вже через кілька годин після вибуху, 28 січня 1993 року, ГЕС і прилеглий район були зайняті хорватськими військами.

В стислі терміни були виявлені та усунені пошкодження, що остаточно запобігло руйнації греблі та катастрофічній повені.

У 1996 році роботи із відновлення греблі були завершені, і ГЕС «Перуча» почала повноцінно працювати.

Здавалося б, хепі енд, все завершилося добре. Але є одне «але» – винні в спробі затопити величезну територію, поставити під загрозу життя десятків тисяч людей, так досі і не покарані.

В червні нинішнього, 2022 року, Верховний суд Хорватії вдруге скасував вирок першої інстанції проти колишнього командира бригади Кнінського корпусу Югославської народної Армії та підрозділів «Армії Республіки Сербська Країна» Борислава Джукича, якого визнали винним у наказі про руйнування греблі ГЕС «Перуча» під час бойових дій в 1993 році, за що він був засуджений до десяті років позбавлення волі.

Звинувачення проти Джукича було висунуто ще в 1995 році. Він був заарештований у Чорногорії в липні 2015 року. Його затримали в аеропорту Тівата за міжнародним ордером, виданим Хорватією.

Першим вироком, винесеним судом у Спліті в 2018 році, генерал Джукич був засуджений до дев’яти років позбавлення волі, але Верховний суд Хорватії скасував цей вирок та наказав повторити судовий розгляд перед новою судовою колегією.

Джукич був за повторною процедурою засуджений окружним судом Спліта в грудні 2020-го року. Причиною та підставою для засудження генерала є покази трьох свідків, які воювали в складі сербської армії та «поліції Республіки Сербська Крайна».

Але Верховний суд задовольнив апеляцію обвинуваченого і знов скасував рішення окружного суду міста Спліт. Судді висловили зауваження до вироку першої інстанції, тому що не було вирішено питання про законність допиту одного свідка, оскільки є підозра, що показання цього свідка під час слідства були отримані під примусом.

Втім, крапку в судовому процесі не поставлено – Борислава Джукича збираються судити втретє.

O 20705780 1280

Командуючий Армією Республіки Сербської Ратко Младич

Що стосується ідеолога підриву греблі ГЕС «Перуча», Ратка Младича, то він вже засуждений Гаазьким трибуналом до пожиттєвого ув’язнення за кілька різних воєнних злочинів та злочинів проти людяності, але не за спробу змити в море міста, села і тисячі людей.

 

Це одна з кількох важливих історій, яку ми вже розповіли про країни Балканського півострова, а далі їх буде ще більше. Рекомендуємо в продовження теми почитати:

 

 

Наталя Іщенко спеціально для Infopost.Media

За матеріалами hrvatski-vojnik.hr, elartu.tntu.edu.ua, 24sata.hr, slobodnadalmacija.hr,

hrvatski-vojnik.hr, jutarnji.hr, vecernji.hr

Фото: hrvatski-vojnik.hr

 

* Цей матеріал підготовлений у рамках ініціативи Re:Open Ukraine, який реалізується Інститутом Центральноєвропейської Стратегії

Re:Open Ukraine – це проєкт Інституту Центральноєвропейської Стратегії, метою якого є перевідкрити та пояснити нову Україну як для неї самої, так і для її безпосередніх західних сусідів. Проєкт має 3 фокусні регіони України, а саме Закарпаття, Буковина та Одещина, та 5 фокусних країн ЄС і НАТО, а саме Польщу, Румунію, Угорщину, Словаччину та Чехію.

 


Що таке Infopost.Media?

Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.

Коментарі