Аналітика 28 Вересня 10:57

Криза “чорногорського проєкту”. Досвід для України

Роки три тому цей матеріал був би майже суцільним позитивом. Чорногорія, – а цей текст саме про цю маленьку балканську країну, – не тільки єдина змогла пройти югославські криваві 90-ті без бойових дій на власній землі, але і єдина проголосила та почала будувати мультиетнічну громадянську державу.

Втім, в 2019-2020 рр. стало зрозуміло: ідеї із залучення сербів в чорногорський проєкт (або план із асиміляції сербського населення Чорногорії, як кажуть самі серби) призвело не до зменшення, а до посилення в країні просербських сил, частина з яких є відверто шовіністичними.

На сьогодні Чорногорія є якщо не гарячою, то принаймні вже не повністю “холодною” зоною на європейському континенті. І “хімічна реакція” ще не зупинилася…

Шлях до незалежності

Хоча Чорногорія пройшла складний етап в житті регіону не так жахливо та трагічно як сусіді в Хорватії, Боснії і Герцеговині, Косово, урок все одно був важким, і висновки з нього були зроблені.

Як частина Югославії та союзник Сербії, Чорногорія брала участь у війнах. 

F1
Проголошення незалежності Чорногорії відбулося після референдуму 21 травня 2006 року. Фото: slobodnaevropa.org

Чорногорські резервісти в складі югославського війська атакували хорватський Дубровник. На території Чорногорії був облаштований табір для військовополонених хорватів. Чорногорці брали участь у військових операціях спільної держави Сербії і Чорногорії проти албанців Косово. Чорногорські інфраструктурні об’єкти були зруйновані в ході повітряної операції НАТО. Економіка Чорногорії постраждала від міжнародних санкцій так само, як і Сербії…

Після подій 90-х значна частина простих мешканців республіки, і, головне, її керівництво, чітко зрозуміли: для власної безпеки треба триматися подалі від Белграда.

Рух за поновлення чорногорської незалежності активізувався на початку 2000-х, коли серби під час першої “кольорової” революції повалили режим Слободана Милошевича і вступили на демократичний, а не імперсько-авторитарний шлях розвитку.

Перші роки третього тисячоліття принесли Чорногорії статус незалежної держави. 21 травня 2006 року відбувся референдум про незалежність Чорногорії, в якому взяла участь 86,49% виборців. За незалежність та вихід з Союзної держави Сербії та Чорногорії проголосувало 55,53% громадян, що було не набагато більше, ніж необхідні 55% рівно.

Більшість місцевих сербів та офіційний Белград був проти виходу Чорногорії з єдиної держави із Сербією. Натомість представники хорватської, боснійської та албанської спільнот голосували на референдумі разом із чорногорцями, за незалежність.

3 червня 2006 парламент Чорногорії офіційно опублікував декларацію про незалежність.

Наступний раунд протистояння розгорнувся навколо Конституції республіки.

Статус народів

Традиційно для Балкан ключовою темою дискусій та суперечок став статус народів, що живуть на теренах країни. Серби вимагали фіксації свого конституційного статусу, але ідеологи чорногорської самостійності наполягали, що будують громадянську, а не національну державу, тому суперечка не має сенсу.

Врешті-решт, в Конституції Чорногорії було записано таке формулювання:

“Чорногорія є незалежною та суверенною державою з республіканською формою правління. Чорногорія є громадянською, демократичною, екологічною та соціально справедливою державою, заснованою на верховенстві права”.

На початку тексту, де пояснюються конституційні засади та джерела, в чорногорському варіанті Конституції згадується не “чорногорський народ”, а “громадяни Чорногорії”, які проголосували на незалежність 21 травня 2006 року.

Тоді як, наприклад, конституція Хорватії посилається на “хорватський народ”, а України – на “український народ – громадян України”.

Основними цінностями держави у вступі до Конституції Чорногорії визначені свобода, мир, толерантність, повага до прав та свобод людини, мультикультуралізм, демократія та верховенство права. В якості конституційного джерела згадується “рішучість вільних та рівноправних громадяни, представників народу та національних меншин, що проживають у Чорногорії: чорногорці, серби, бошняки, албанці, мусульмани, хорвати та інші, віддані демократичній і громадянській Чорногорії”.

Однією з норм Конституції Чорногорії офіційною мовою було проголошено чорногорську мову, при чому кирилиця та латиниця були оголошені рівними. Водночас, як зазначалося, “в офіційному користуванні також є сербська, боснійська, албанська та хорватська мови”.

Отже, з одного боку не було чітко та однозначно оголошено, що Чорногорія є державою чорногорського народу, ба більше – підкреслювалося, що йдеться саме про громадянську, мультикультурну державу. З другого боку, очевидно, що деякі відмінності між статусом різних народів, що проживають в Чорногорії, мають місце, і чорногорці тут виглядають як перші серед рівних.

Права для меншин

Далі в країні було ухвалено законодавство про національні меншини.

Закон про права та свободи меншин визначив “народи меншин і інші національні спільноти меншин” як “будь-яку групу громадян Чорногорії, яка чисельно менша за інше переважне населення, яка має спільну етнічну, релігійну або мовні характеристики, що відрізняються від іншого населення, історично пов’язана з Чорногорією і мотивована прагненням до вираження та збереження національної, етнічної, культурної, мовної та релігійної ідентичності”.

Серед прав, які були надані представникам національних меншин, було офіційне використання мови на місцевому рівні («в одиницях місцевого самоврядування») – там, де вони складають більшість або значну частину населення. Водночас представники національних меншин не отримали права звертатися рідною мовою до органів державної влади своєю та, відповідно, отримувати відповідь цією мовою. 

Представникам меншин також було гарантовано право використання національної символіки, але тільки на місцевому рівні і лише під час культурних заходів.

Тут варто додати, що, згідно із переписом 2011 року в Чорногорії проживають наступні етнічні групи: чорногорська (45%), сербська (28,7%), боснійська (8,7%), албанська (4,9%), мусульманська (3,3%), ромська (1%), хорватська (1%,). Розповсюджені мови – сербська 42,9%, чорногорська (37%), боснійська (5,3%), албанська (5,3%), сербсько-хорватська (2%,) інші 3,5%.

Особливі права були надані національним меншинам виборчим законодавством.

Загалом 81 депутат парламенту Чорногорії обирається за пропорційною системою з електоральним бар’єром у 3%. Згідно із законом, меншини, чисельність яких була меншою за 5% населення, отримали право на одного представника в парламенті країни, більші (від 5% до 15%) – трьох представників. Але їм все одно треба було подолати виборчий бар’єр (0,7 % замість 3%). Особливий виняток надається хорватам: якщо жодна партія чи блок хорватської меншини Чорногорії не долає поріг у 0,7%, політична сила, яка набрала найбільшу кількість голосів, все одно в них має право на один мандат, але якщо буде зібрано на виборах понад 0,35% голосів.

В цієї системі координат етнічні серби (бо їх більше 15% від населення Чорногорії), беруть участь у виборах на загальних підставах – так само, як і чорногорці.

Коаліція, що дивує

Особливості конституційного устрою Чорногорії та моделі урядування створили таку політичну практику, за якої серед провідних партій є суто громадянські структури; є партії, які об’єднують прочорногорські налаштованих представників різних національностей; є партії національних меншин; є політичні партії, які формально не є національними, але по факту є сербськими.

Цю картину найкраще ілюструють результати виборів до парламенту країни, які відбулися 30 серпня минулого року.

Найбільше голосів – трохи більше 35% – набрала Демократична партія соціалістів (DPS), лідером якої є діючий президент Міло Джуканович. DPS мультинаціональна політична сила, яка, тим не менш, стоїть на патріотично прочерногорських позиціях.

Другою стала коаліція “За майбутнє Чорногорії”, основу якої склав Демократичний фронт (DF) – суто сербська та просербська політична сила, яка орієнтується на офіційний Белград та сербського президента Александара Вучича. “За майбутнє Чорногорії” набрала 32,55% голосів.

Третіми став виборчий блок “Мир – наша нація”, який очолили “Демократи”. Цю політсилу можна назвати формально громадянською партією, з політично-прочорногорською орієнтацією, але культурно і національно помірковано просербською. На виборах ця коаліція набрала трохи більш 12,5% голосів.

Далі йде коаліція “Чорне по білому” з 5,53% підтримки. Це суто громадянська політична сила, що об’єднує громадських активістів, що не зважають на національні розбіжності і роблять акцент на питаннях боротьби із корупцією, екології, верховенства права і т.п. Основою передвиборчого блоку став рух URA.

До парламенту увійшли також дві громадські за своєю сутністю соціал-демократичні партії, що ледве подолали бар’єр і отримали на двох 5 (три та два) мандати.

З середовища національних меншин потрапили до парламенту Боснійська партія (3 мандати) та дві албанські політичні сили (по одному мандату). Хорватські партії, які на цих виборах розкололися, поодинці не змогли подолати навіть зменшений бар’єр.

До виборів просербські політичні сили організовували масові протести проти намірів тодішньої влади на чолі із DPS зменшити вплив Сербської православної церкви. Ухваленим парламентом законом передбачалося, що від СПЦ до держави буде передане майно, яке належало Чорногорської державі раніше, до приєднання Чорногорії до Сербії, а Чорногорської церкви до Сербської 100 років тому, і на яке у Сербської церкви немає доведеного права власності. Ініціатори цього акту говорили про необхідність утвердження секулярної держави (по Конституції церква в Чорногорії відділена від держави) і про необхідність зменшення впливу Сербської церкви, або, як кажуть “Церкви Сербії”.

F2
2. Протест прихильників Сербської православної церкви в Чорногорії проти чорногорського закону про свободу віросповідання, 2020-й рік.
Фото: bbc.com

В той же час опоненти – СПЦ, Белград, просербські політики в Чорногорії – звинувачували владу в просування чорногорського націоналістичного порядку денного, намаганні створити свою, окрему Чорногорську церкву, розколовши сербське православ’я.

Зрозуміло, що ці тези палко підтримувала Москва, але і в західних столицях до цієї аргументації відносилися із розумінням, бо, з їхньої точки зору, актуалізовувати суперечливі релігійні питання в громадянській державі неприйнятно.

Створення правлячої коаліції, в яку увійшли одночасно радикально просербські партії та проєвропейська громадянська спільнота, стало наслідком цих процесів.

На порозі перезавантаження

Чергове загострення протистояння початку вересня цього року , коли інтронізація Чорногорсько-Приморського митрополита Сербської православної церкви призвела країну на межу громадянського конфлікту, продемонструвало, що ситуація розвивається в бік ще більшого розколу та радикалізації.

F3
Протест чорногорців проти інтронізації митрополита Сербської православної церкви в Цетиньє. Фото: bbc.com

Просербські політики займаються активним та відкритим просуванням концепту Чорногорії як частини Сербського світу.

Патріотичні чорногорські опозиційні сили та президент Міло Джуканович опираються цьому процесу, заявляючи навіть про можливість силового спротиву.

Громадянське суспільство знаходиться в шпагаті між двома національними платформами, і кожен активіст і простий громадянин, в залежності від етнічних коренів, вже починає дивитися в бік національних проектів, при чому не тільки двох названих, бо вплив сусідніх Албанії, Хорватії теж ніхто не відміняв…

F4
4. На церемонію інтронізації в Цетиньє (Чорногорія) Патріарх Сербської православної церкви Порфірій та митрополит Йоанікій прибули на гелікоптері під збройною охороною. Фото: novosti.rs

Захід – США та ЄС – намагаються змусити сторони домовитися і повернутися до розбудови громадянської держави, яка забезпечує добробут та захищає права представників всіх націй. Але останні події демонструють – ситуація, коли в Чорногорії одночасно розвивалися дві держави, і громадянська, і національна, йде якщо не до свого завершення, то точно до переосмислення та перезавантаження.

Україні, де в самій Конституції присутня та сама суміш двох концептів, треба уважно дивитися на розвиток подій в маленькій балканській країні, – і щоб враховувати чужий досвід, і щоб краще розуміти підходи до вирішення “національних питань” Заходу. 

І одного, і іншого, нам хронічно бракує.

 

Це не єдина історія, яку ми вже розповіли про країни Балканського півострова, а далі їх буде ще більше. Рекомендуємо в продовження теми почитати:

 

Наталя Іщенко, засновниця проєкту Балканський оглядач,

спеціально для InfoPost.Media


Що таке Infopost.Media?

Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.

Коментарі
Теги
Andrej Babiš ANO Charmsove Deti COVID COVID-19 Csillag DC Comics DIO eHranica Facebook GPS Igor Matovič Infopost Ivan Korčok Karpaty KMKSZ Liget Liget Budapest Luzhanka MÁV Nagyberegi OLO Panic Button PET Kupá Petr Fiala Pfizer Piráti+STAN Podzemne Hnutie QR SaS Sinopharm Skoda Škoda Auto SkyUp SPD SPOLU Sputnik Tid(y)Up UCEF Via Carpatia VUC wizz air ZEVO аварія авіарейс авіасполучення авіація австрія авто автобан автомагістраль автомобіль автострада агресія агрохолдинг аеропорт аеропорт Ужгород азартні ігри Азов айкідо акція Албанія алкоголь алфавіт Альянс Андреа Бочкор Андреа дель Верроккйо Андрей Бабіш Андрій Любка Андрухович античність Байден Балкани Бая Маре безвіз безробіття Берегово Бетмен бібліобус бібліотека бізнес білборд Білецький Білорусь блокування Борша борщ Бразилія Братислава Брензович Будапешт будинок будівництво Бузарест Буковина Бураш Бухарест Вадаш Вадул-Сірет вакансії вакцина вакцинація вартість Василь Брензович Василь Вишиваний Ватикан Велика Добронь Великі Береги Великобританія велосипед велосипедист Венера Верховина Ветеранська миля вибори викладання виробництво виселення Вишеградська четвірка Вишиваний Вишнє Нємецке відкрите небо Відродження відходи візит війна Вільгельм фон Габсбурґ ВНЗ водій вокзал вчитель Габсбург Габсбурґа газ газопровід Газпром Галичина генсек генсек НАТО ГЕС Гобітхіл Головко голодомор Голокост голосування гральні заклади грант Греція громадянство Грузія Гуйяш дамба Данніган Дебрецен дезінформація Делі Дельта демонтаж депутат дерева Держдеп держдума дефіцит дзьодо диверсант диверсія диктант диплом дипломат дипломна робота дисидент дистанція Діброва Діти Хармса Дія Дні України додаток Донбас донор донорство допомога дорога ДПСУ дрон ДТП Дубровник Дуда Дунай Еган Еде експерт експорт емігранти еміграція епідемія Естонія Єврокомісія Європа Європарламент Європейський Союз Євросоюз ЄС Жиліна завод Загайкевич Закарпатська область Закарпаття закон закон про освіту залізниця замок заробітна плата заробітчани Захонь заява згуртованість Зеленський землетрус земля ЗМІ ЗНО Золтан Бабяк зона Зоя Казанжи Зріні зростання іайдо ігри ігроманія ідентичність імміграція іноземці інспекція інститут інтеграція інтернат Інтерсіті інформація Італія Кабмін кадри Казанжи Канада карантин Київ Китай Кішварда класик КМЄС КМКС КМУ книга коаліція ковід Комаром Конституція консульство контрабанда конфлікт кордон коронавірус коронаірус Корчок Косино Кошице Кошицький край Крим кримські татари Кулеба культура купівля курси курси словацької кухар латиниця Легинь летовище Литва лікарня літак література літка Лорінц Ночо лоукост лоукостер Луганськ Лукашенко Лунык Львів Львівщина Любка Ляшко магістраль Макрон Марсель Онисько Матович медик медики медицина медична сестра медсестра меншина меншини мер Меркель МЗС мігранти міграція Мідянка Мікеланджело Міллер міністр Мінрегіон Мінфін міст місцеві вибори мова МОЗ Молдова Москва музей музика Мукачево мультикультуралізм муніципалітет навчання НАТО Нафтогаз національні меншини нацменшина нацменшини нерухомість Нижнє Селище Нижня Апша Німеччина Нова Зеландія Новоросія Нолан НУШ обгін обмеження обсерваторія ОДА окупація Онисько онлайн опера опитування Орбан освіта освітній закон Охрид пандемія Папа Римський парк парламент партія паспорт паспортизація пендлер перевезення переклад перекриття Перемишль перепис переробка Перечин персонал Петер Фіала петиція Петро Мідянка Пийтерфолво письменник Північна Македонія Північний потік Північний потік - 2 підготовка Підкарпатська Русь підпал підтримка плагіат пластик ПЛР подорож пожежа поїзд Полачек політик політика політики Польща понтифік посол посольство потяг поштовх правила Прага працевлаштування праця президент прем'єр прем'єр-міністр проби проект протест професійно-технічна освіта Прудентополіс Пряшів пункт пропуску Путін радіо радіодиктант Ракоці Растіслав Трнка регіон рейс рейс Київ Ужгород рейс Ужгород Київ рейтинг реклама рекрутинг ремонт Реткозі реформа РНБО робота розвиток ром роман роми ромська школа російська мова Росія румуни Румунія русини РФ С14 Сабольчверешмарт самоізоляція САП Сату Маре СБУ сейсмологи секретар село сепаратизм Сербія Сергій Жадан сертифікат сигарети Сійярто сіль сім'я Сіярто сканер скульптура слова словацька культура Словаччина сміттєзвалище сміття Солотвино сортувальна лінія сортування соціалізація соціологія спецслужба Спліт ставлення Станіца стереотип Столтенберг студенти супкультура Схід Опера Східне партнерство США табір Таллін тариф Теб та НС теракт Тернопіль тероризм терористичний акт Тиса Тімішоара ткацтво традиції транзит трансплантація транспорт тренер Триль Трнава ТУКЗ – КМКС тунель Турда Турецький потік туризм Тячів угода угорська угорська мова угорці Угорщина Ужгород УжНУ Україна українська мова українці Укрзалізниця університет уряд фабрика фактчекінг фейк фонд фортеця форум фото фотограф Франциск Франція Харі Крішнан Харків хоббіти Хоббітон Хорватія художник Хунгарія цигарки ЦПТО червона зона черга Чехія Чоп Чорногорія Чубаров Шанта шахта Шаштин шваби Швейцарія Швеція швидкість школа Шмигаль штам щеплення юрист Юрій Андрухович Янош Адер