Колонки 05 Січня 09:25

Вісімка в прикупі

В середині грудня Боснія та Герцеговина отримала статус кандидата на вступ до Європейського Союзу. Тепер у кандидатському євро-пулі знаходяться вісім країн, серед яких і Україна.  Як має змінитися у цьому контексті алгоритм євроінтеграції нашої держави?

Як відомо, у першій половині 2022 року Україна та Молдова протягом рекордного терміну пройшли шлях від подачі заявки на отримання кандидатського статусу. Російське широкомасштабне вторгнення в Україну стало каталізатором вітчизняної євроінтеграції, а Молдова опинилася у потрібному місці у потрібний час.  Грузії не вдалося отримати бажаний статус, і це фактично зруйнувало створене влітку 2021 року Асоційоване тріо пострадянських республік.

201067924 3656131047826217 6365534523351275211 N

Євроінтеграційний дует Україна – Молдова важко назвати міцно пов’язаним спільними інтересами: у наших країн забагато відмінностей, та й політичні відносини на рівні керівництва залишаються прохолодними. Кремль не випадково намагається розхитати позиції президента Маї Санду та проєвропейської парламентської більшості Молдови, прагнучи повернути країні звичний стан політичної нестабільності. Києву та Кишиневу відверто бракує показових політичних кроків з підтримки один одного.

321349028 593598752527781 4483998271626252561 N

Фото: Maia Sandu / Facebook

Звернемо увагу на наших соратників по інтеграційних намірах, вони ж наші суперники. Туреччина залишається дуаєном кандидатського корпусу, і буде ним щонайменше у 2023 році. Цьогорічні президентські та парламентські вибори у цій державі не дозволять прискорити процес європейської інтеграції. Втім, в Анкарі та Брюсселі в цілому задоволені нинішнім станом речей, тому спалах європейської ідентичності Туреччині навряд чи погрожує навіть в разі відходу Реджепа Ердогана від важелів управління країною.

Періодичне загострення відносин між Сербією та Косовом, серед іншого, нагадує про тривалий стаж перебування Сербії у статусі кандидата на вступ до Європейського Союзу. Хоча Белград здійснює просування до євровершин за відомим принципом «Крок вперед – два назад», говорити про перспективу його категоричної відмови від цього напряму не випадає. У цьому питанні навіть Кремлю з потужним арсеналом впливу на Сербію нема на що сподіватися. Інші країни Західних Балкан мають потужний локомотив власного просування – Німеччину, і також можуть розраховувати на поступові успіхи. Припускаю, що приєднання з 1 січня 2023 року Хорватії до Шенгенської зони та єврозони може стати імпульсом у процесі ведення переговорів про вступ до ЄС.

До речі, про локомотиви. Позиція Німеччини достатньо зрозуміла, власне, як і готовність Румунії сприяти європейській інтеграції Молдови. У цьому питанні Бухаресту та Кишиневу можуть допомогти і в Парижі, адже зовнішньополітична активність є одним з пріоритетів другої президентської каденції Еммануеля Макрона. Прагматично розмірковуючи, Європейському Союзу потрібні історії успіху з невеликими за розміром країнами, які легше інтегрувати до існуючої системи відносин та простіше «підтягнути» до європейських стандартів.

322186489 5722552371146753 7664130061473095481 N

Фото: Orban Viktor / Facebook

Зараз в Україні зі змішаними почуттями спостерігають за поведінкою прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, який часто входить в клінч з євробюрократами з різних питань. Проте варто сказати одразу: розраховувати на вихід Угорщини з ЄС не варто, це не відповідає ані інтересам тамтешнього істеблішменту, ані настроям місцевих мешканців. Чим швидше в Україні забудуть про химерну конструкцію «Угорщина вийде з ЄС, а ми зайдемо на її місце», тим краще буде для всіх нас. Можна зрозуміти значний вплив #Brexit на свідомість пересічного європейця, проте це зовсім інша історія, і Україна, до речі, має говорити саме про доцільність збереження ЄС. Нам доведеться постійно підтримувати інтерес до себе на максимально високому рівні, нівелюючи реальні та уявні негативні фактори та не спочиваючи на лаврах.

Україна у 2022 році отримала найвищу підтримку перспектив вступу до ЄС серед громадян країни, а Європейська Комісія зголосилася виступити оператором повоєнної відбудови нашої держави. Проте це не означає стрімкого ведення переговорів між Києвом та Брюсселем про вступ. По-перше, Україні доведеться виконати попередні умови без публічного саботажу, по-друге, війна з Росією завдає нашій державі щоденних втрат та значних збитків. Ми повинні навчитися відрізняти дійсно масштабну допомогу від ЄС (включаючи безпрецедентний факт виділення асигнувань на потреби оборони України) та власне європейську інтеграцію, яка в українському випадку потребуватиме астрономічних витрат. Переконати в їх доцільності пересічного мешканця ЄС нам ще доведеться.

Блеф може бути прийнятним у грі в карти, проте у реальній політиці у Старому Світі все ж варто покладатися на принципи та правила. У питанні підтримки України ЄС стрибнув вище голови, проте не варто розраховувати, що Україна затьмарить всі інші проблеми Європейського Союзу. Офіційному Києву потрібна не так зміна риторики з наступальної на конструктивну, як вже сьогодні будувати свою зовнішню політику на основах, притаманних ЄС. Це б продемонструвало стратегічний характер вибору та полегшило перетворення української карти зі звичайної на козирну.

 

Євген МАГДА спеціально для Infopost.Media

 

Рекомендуємо прочитати інші авторські колонки Євгена Магди для нашого видання

 

* Текст є авторською колонкою, відтак у ньому представлені, перш за все, думки автора матеріалу, які можуть не збігатися з позицією редакції InfoPost. Ми публікуємо авторські колонки насамперед заради дискусії на важливі теми, бо віримо в силу публічного діалогу. Якщо ви маєте бажання написати для нас авторську колонку, напишіть нам на editor.infopost@gmail.com

** Матеріал підготовлений у рамках ініціативи Re:Open Ukraine, який реалізується Інститутом Центральноєвропейської Стратегії

Re:Open Ukraine – це проєкт Інституту Центральноєвропейської Стратегії, метою якого є перевідкрити та пояснити нову Україну як для неї самої, так і для її безпосередніх західних сусідів. Проєкт має 3 фокусні регіони України, а саме Закарпаття, Буковина та Одещина, та 5 фокусних країн ЄС і НАТО, а саме Польщу, Румунію, Угорщину, Словаччину та Чехію.


Що таке Infopost.Media?

Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.

Коментарі