20 Січня, 2022

Румунські журналісти зробили репортаж з української Буковини про асиміляцію румунів. Що варте уваги

Румунські журналісти зробили репортаж з української Буковини про асиміляцію румунів. Що варте уваги

Румунські журналісти з одного з найбільш популярних видань країни Libertatea вирушили на Буковину, аби дослідити проблему можливої мовної асиміляції представників румунської громади в Україні у зв’язку з ухваленням нових українських законів — зокрема про освіту та мову.

Слід зауважити, репортаж представляє практично лише одну точку зору, утім все ж заслуговує на увагу. Подаємо найбільш важливі моменти цієї роботи.

Журналісти Libertatea не приховували своєї мети — вони відвідали дві румунські громади і поспілкувалися з тими, хто побоюється, що їм незабаром загрожує асиміляція в Україні.

“Bine ați venit (“Ласкаво просимо”), — написано червоними літерами на жовтій табличці, що розміщена біля парадного входу ЗОШ № 1 в селі Чудей. Це перша табличка румунською мовою, яку ми бачимо після півтора дня блукання румунськими громадами Чернівецької області, де проживає близько 180 тисяч етнічних румунів. У будівлі, зведеній ще в епоху Габсбургів з 1816 року викладається румунська мова”, — розповідають журналісти.

Школою керує професор Раду Петрашеску. У 1960-х роках він закінчив школу саме у цьому ж будинку, а потім поїхав вчитися до Тирасполя. Повернувся у 1990-х, відтоді керує школою де навчання відбувається румунською мовою.

Вхід до середньої школи № 1 села Чудей

Вхід до середньої школи № 1 села Чудей

Наразі, у віці 74 років Петрашеску збентежений тим, що ця школа незабаром може суттєво відрізнятися від тієї, яку він успадкував у 1990-х. Він вважає, що це результат законів, які ухвалені в Києві, пише Libertatea.

“Діти не мають можливості вивчати румунську вдома”

“Розумієте, закон є закон. Ми слухняні, ми підкоряємося закону. Але вибачте, ситуація така, що ми перейдемо до навчання, яке буде проводитися переважно українською мовою”, – цитують Петрашеску румунські журналісти.

Йдеться про новий закон про освіту, який ухвалено у 2017 році, а повне застосування його дії розпочнеться з 2023 навчального року.

Раду Петрашеску керує середньою школою № 1

Раду Петрашеску керує середньою школою № 1

“Вони (діти з румунських сімей – ред.) насправді не мають можливості вивчати літературну мову. Вдома вони розмовляють народною мовою або мовою кухні, як ми її називаємо. А в Інтернеті більше присутня українська та російська”, – цитує директора ЗОШ №1 Libertatea.

Він вважає, що ситуація може значно погіршитися з вересня 2022 року, коли згідно з законом “Про освіту” запровадять обов’язкові квоти на викладання українською мовою.

 

Деталі про те, як має збільшуватися відсоток часу викладання українською мовою в школах національних меншин, читайте у розлогому матеріалі Школи примирення: чи владнають нові мовні норми конфлікт України з Угорщиною.

 

“Якщо діти молодшого шкільного віку мають вивчати і рідну мову, і українську одночасно, то після досягнення п’ятого класу їм доведеться вивчати не менше 20% предметів українською. Щорічно цей відсоток буде збільшуватися, і до дев’ятого класу він становитиме не менше 40%. На практиці це означатиме, що учні 10 та 11 класів румунських, польських чи угорських шкіл вивчатимуть рідну мову та літературу лише дві години на тиждень”, – зазначає Петрашеску в коментарі румунських журналістам.

Клас румунської школи в селі Чудей

Клас румунської школи в селі Чудей

Він вважає, що оскільки заняття румунською мовою скоротяться вдвічі, відповідно, і рівень мови, якою розмовляють діти, також погіршиться.

“І буде лише гірше. І нам боляче, бо ми не звідкись прийшли, ми у себе вдома”, – цитує директора школи румунське видання.

Румуни в Україні покладали надію на уряд Бухареста

Петрашеску каже, що все ще сподівається на втручання Бухареста у суперечку щодо нового закону про освіту в Україні.

“Це дуже важливо. У нас ще є надія. Ми все ще мріємо про більш конкретне, жорсткіше, респектабельніше втручання нашої історичної батьківщини та президента”, – каже Раду Петрашеску.

Румуни Буковини часто порівнюють своє положення з 150 тисячами угорців на Закарпатті. Заяви Будапешта щодо нового закону про освіту неодноразово були надзвичайно жорсткими. Звертають увагу румунські журналісти й на те, що підтримка Будапешта також має суттєву фінансову основу. За останнє десятиліття уряд Угорщини інвестував щонайменше 115 мільйонів євро в етнічні громади Західної України. Це результат розслідування “Радіо Свобода Україна”.

Libertatea пише, що Бухарест також розкритикував закон про освіту в Україні, але трохи більш дипломатично. У 2017 році МЗС Румунії оприлюднило офіційну позицію одразу після набрання чинності закону, в якій просить “українську владу вжити всіх заходів для забезпечення права осіб, які належать до румунських національних меншин, навчатися рідною мовою”. А минулого літа також були організовані консультації на цю тему з лідерами румунської громади в МЗС. Під час зустрічі йшлося про те, що Румунія веде з київською владою переговори про двосторонній протокол співпраці у сфері освіти.

“Нехай дитина буде останньою в класі, але навчається українською”

Наразі румуни Буковини мають свій план по збереженню румунської мови, пише румунське видання. Мова йде про позакласні заняття у формі гуртків чи індивідуального навчання.

“Позакласні заходи ніхто не забороняє. Ми віримо, що більшість дітей у нашій школі виберуть навчання румунською як варіант”, – додає Петрашеску.

Однак зазначає, що новий закон не є єдиною перешкодою для вивчення румунської мови в громадах.

Клас румунської школи в селі Чудей

Клас румунської школи в селі Чудей

“Останнім часом румунські батьки вирішують віддавати дітей до школи з навчанням українською мовою, бо не бачать перспективи для майбутнього. Кілька років тому від нас пішла дівчинка з 7-го класу. Я намагався переконати маму. Я їй сказав “не віддавайте дитину так рано, бо ви не зможете допомогти дівчині з домашніми завданнями, бо ви в свою чергу не знаєте державної мови і вона загубить свою освіту”. Утім, мати сказала, що краще нехай буде останньою в класі, але навчається українською”, – розповідає Раду Петрашеску.

Це аргумент, якого не розуміє директор школи. Він вважає, що його учні готові навчатися в будь-якому виші чи коледжі, який оберуть, будь то в Румунії, Україні чи Республіці Молдова. Фактично, із 374 випускників середньої школи у 2007–2017 роках 65 вступили до вишів, і майже всі обрали для себе навчання в Україні.

“Румунія про нас забула”

А ось Олена Нандриш, яка майже півтора десятиліття була головою села Магала, вважає, що на ставлення батьків також впливає і позиція Бухаресту щодо румунської громади в Україні.

“Так, Румунія про нас забула. Ніякої підтримки ми не відчуваємо. Раніше були якісь стипендії, 200 євро, які отримували учні початкової школи на початку року з Румунії. Це були гроші, які дуже допомогли, і люди відчували, що вони не байдужі для Бухареста. Цього року їх вже не було. Ми навіть не знаємо, чи отримаємо їх колись знову. І ви повинні знати, що до мене в офіс постійно приходять люди і питають: “А як же Румунія? Вона нам більше не допомагає?”, – цитує румунське видання пані Нандриш, яка наразі завідує відділом культури, спорту та міжнародних зв’язків у селі.

Олена Нандріш у публічній бібліотеці села Магала

Олена Нандриш у публічній бібліотеці села Магала

На думку жінки асиміляція румунської громади вже давно відбувається.

“Люди не відчувають загрози асиміляції. Я цього не розумію. Кажуть, що ми завжди були румунами, багато століть. Світ не уявляє собі, що хтось може нас знищити. Це проблема. Не уявляю, що буде далі, бо наші діти і так погано розмовляють румунською, приходять додому і говорять два румунських слова і одне українською. Я думаю, що за 10 років нас всіх повністю українізують”, – наголошує Нандриш.

“Втрата мовної ідентичності”

“Стратегічно ми бачимо небезпеку асиміляції вже більше десяти років, оскільки йдемо до втрати мовної ідентичності. У новому законі йдеться про те, що румунську мову не вивчатимуть, як раніше, а це позбавить її престижу та привабливості. У найближчі роки ми потрапимо в погану ситуацію”, – вважає Марін Герман, який є політичним аналітиком і журналістом у Чернівцях, а також керує медіа-центром БукПресс.

Він також зауважив Libertatea, що наразі молоде покоління більше турбується про власне виживання і менше всього про самоідентичність.

“Багато молодих людей зараз прагнуть вижити, перебираючи інші цінності, переїжджаючи до Бельгії, Франції та Німеччини. Турботи про ідентичність, мову, націю, церкву значною мірою їх не турбують, тому що люди шукають способи як працювати, як заробити гроші, як збудувати дім”, – підсумовує Герман.

Марін Герман, журналіст і політолог із Чернівців

Марін Герман, журналіст і політолог із Чернівців

Реакція з Угорщини

Угорська національна інформаційна агенція МТІ зробила розлогу новину про цей репортаж румунських колег, акцентувавши саме на пасивності Бухареста щодо критики нового українського законодавства про мову та освіту.

У цьому ключі варто зауважити, що між Румунією та Угорщиною не раз виникали дипломатичні та політичні загострення якраз із приводу прав угорської громади в Румунії, яка компактно проживає в Трансільванії. Більше того, неодноразово на розгляд румунського парламенту виносилося питання територіальної автономії так званого Секейського краю.

 

Детальніше про угорсько-румунські дебати з цього приводу ви можете прочитати в аналітичному матеріалі Вішати поруч із прапором: конфлікт Угорщини та Румунії та його 5 уроків для України

 

Довідково

У репортажі румунського видання йдеться про те, що в Україні проживає близько 500 тисяч румунськомовного населення.

Водночас, згідно з всеукраїнським переписом 2001 року, 151,6 тисяч громадян України ідентифікували себе румунами, ще 258,6 тисяч – молдаванами, яких офіційний Бухарест зараховує до румунської нацменшини.

 

InfoPost.Media


Що таке Infopost.Media?

Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.

Коментарі