Будуючи мости та руйнуючи стереотипи. Історія українського румуна

Побудова мостів – найбільший соціальний виклик, погодьтесь. Ви можете обирати різні “цвяхи” та “матеріали”, та найефективнішою конструкцією, яка триматиме ці мости є саме культурна дипломатія та транскордонне співробітництво.

Однак мова не тільки про мости між географічними кордонами, окреслені річками Прут та Сірет, а про кордони, що будуються між кожним жителем Сігету та Солотвина, між окремими індивідами.

Саме національні меншини, етнічна та соціальна приналежність до різних груп, постають можливістю руйнувати бар’єри, стереотипи або навіть сталі патерни, що живуть в закутках свідомості. Тому влаштовуйтесь зручніше і насолоджуйтесь розповіддю з перших вуст про те, як мати різні етнічні коріння і суміщати їх з викликами сучасного суспільства (на реальних подіях).

Це моя власна історія життя.

Я сам виріс в непримітному, на перший погляд, селі, більшість населення якого ідентифікують себе етнічними румунами, та вчився у звичайній українській загальноосвітній школі, маючи багато друзів та сусідів мого віку, що навчались в школі з румунською мовою викладання.На дворі ми всі разом частіше спілкувались румунською і рідше українською мовами, що не було абсолютно для нас проблемою та допомагало практикувати обидві мови з раннього віку.

Ми разом відвідували різні державні свята, ходили на пікніки та паради, змагання та олімпіади, де показували свої вміння та навички та виборювали перемоги для своїх шкіл та селища в цілому як на обласному, так і на національному рівнях разом з іншими школярами.

Особливості освіти румунів в Україні

Напевно, першою ознакою, за якою намагаються зруйнувати мости порозуміння між людьми, є саме маргіналізація за мовним принципом. Водночас, це перший місток для порозуміння, що будують в багатомовних середовищах.

Є стереотип, що румунська спільнота в Україні та на Закарпатті отримує освіту повністю на румунській мові. На основі цього відразу ж робиться висновок, що у представників румунської спільноти є проблеми зі складанням ЗНО, і це одночасно означає, що мовляв румуни України націлені на навчання у вишах Румунії, і їх Україна не цікавить.

Дійсно, є багато старшокласників серед румунів України, які прагнуть отримати освіту в Румунії, та готуються до вступу до ВНЗ саме в Румунії. Однак їхня кількість не значно перевищує кількість молодих людей, що проживають і в інших регіонах України та бажають навчатись за кордоном. Вони, як і всі інші, керуються якістю європейської освіти та привілеями саме європейського диплома про вищу освіту.

Однак також існує проблема надто високого прохідного балу ЗНО у більшості ВНЗ України.

Але за моїми спостереженнями, частина румунської молоді, яка вступає до румунських вузів, потім вертається в Україну і продовжує здобувати вищу освіту саме в українських вишах, оскільки в румунських є дуже висока планка для бакалаврів, яку не всі можуть побороти та вдало закінчити університет.

До слова, це не є проблема для молоді, бо зміна освітнього середовища для румунської молоді є типовою починаючи зі школи.

Як на мене, це добрий показник що це не закрите суспільство, в якому всі орієнтовані лише на Румунію, а дійсно якісно вивчають українську мову та історію України, бо розглядають українські університети як рівнозначну, а часто і пріоритетну ціль.

Більшість абітурієнтів з числа румунської громади Закарпаття вступають до Ужгородського національного університету на різні спеціальності та показують гарні результати як в навчанні, так і в житті університету.

Варто також почитати:

• • Іон Ботош: Закарпаття – це букет, і кожна нацменшина – його унікальна квітка

Румуни vs Роми

Коли мова йде про румунську меншину, то одразу пробігає думка про ромів і асоціативний ряд пов’язаний із цим. Це найбільш поширена асоціація, за якою дуже дивно спостерігати в 21 столітті, але як кажуть у народі – вже маємо, що маємо.

Як тільки ти покидаєш румуномовну спільноту і потрапляєш в інший соціум, до стін альмаматер та знаходишся в пошуку соціальних груп, в яких ти знайдеш своє місце, тобі потрібно буде пояснювати, чим відрізняються роми та румуни, і що це абсолютно інший народ із своїми особливостями, яких ти у більшості навіть не знаєш.

Існує безліч питань та ще більше стереотипів, які постійно день за днем потрібно руйнувати та позиціонувати себе.

Напевно, у більшості це проблема у відокремленості, як культурній, так і етнічній, яка не тільки дуже різноманітна, але й сильно плекається самими етнічними румунами через різні фестивалі, виставки та транскордонні заходи.

Але як це круто, коли ти сидиш в якомусь закладі спілкуючись з кимось румунською мовою і під час знайомства з українцями з сусіднього столику, на запитання “а якою ви тільки що мовою розмовляли” у тебе є величезна кількість можливих варіантів для відповіді, навіть банальне “італьяно”, яке було дуже впевнено сказано. І це сприймається ніби ти європеєць, який відвідує чудове Закарпаття, щоб подивитись неймовірні краєвиди, і на тебе дивляться зачаровані очі аж поки ти скажеш “це жарт, насправді це була румунська”. Це обов’язково стає приводом для посмішки, жартів та історій, які переповідаються друзям та знайомим.

Багатство румунів

Якщо ви живете в Закарпатті, то скоріш за все коли-небудь чули плітки про те, що румуни – багаті. Загалом, це правда. Румуни – люди заможні, працьовиті та дуже відповідальні.

Перший спільний місточок, який притаманний всім закарпатцям і поширений як Україною, так і Румунією, саме про те що головне в житті обох націй – це сім’я. І саме для цього з самого дитинства в наших спільнотах нам прививається працьовитість та вміння робити все, аби вдома завжди було все необхідне і сім’я процвітала.

Саме з цього проростає наступний стереотип, який у більшості є правдою, про те, що українські румуни – заробітчани.

Більша частина вимушені працювати сезонними працівниками і навіть невелика частина з них мігрує до Чехії та Італії назавжди в пошуках кращого життя і гідного та якісного працевлаштування.

У Чехії навіть є міста, в яких заробітчани складають більшість населення, як, наприклад, Плзень, де надзвичайно велика спільнота заробітчан, які проживають частину життя на Закарпатті, а іншу частину життя саме там, підтримуючи тим самим фінансово свої сім’ї. Багато з них знаходять там своє “місце під сонцем”, будують кар’єру, але… (так, без “але” в цій розповіді не обійтись, оскільки всі вони завжди, і це важливо розуміти) неодмінно повертаються додому щонайменше 2 рази на рік, для того, щоб провести, щонайменше, місяць вдома в період затяжних зимових та весняних святкувань, під час яких всі дружно ходять одне до одного в гості, згадують цікаві історії за сімейними застіллями та заряджаються позитивною енергією теплого сімейного кола.

Справді, сімейні традиції займають велике місце в житті українських румунів і плекаються більшістю навіть без релігійних забарвлень і незалежно від віросповідання та поглядів на релігію.

Румуни і контрабанда

Продовжуючи тему закарпатських стереотипів, ви точно натрапите на думку, що найбільше контрабандних цигарок возяться саме румунами.

Однак виходячи з попереднього абзацу, думаю, ви вже зрозуміли, що основна маса людей займаються саме легальними речами і до нелегальної діяльності не залучені, тому це скоріше міф.

Він притаманний саме закарпатському регіону, який просто складно спростовувати.

Румунські замки в Нижній Апші (Тячівський район, Закарпаття. Фото: Ukrainer)

Румунські замки

Як же без них. Кожний, хто хоч раз гуглив “Нижня Апша” або “закарпатські замки”, неодмінно бачив “новітню” архітектуру, якою “захоплюються” місцеві архітектори і не тільки.

Неймовірна площа будівель, башти та шпилі, і все це в простих приватних житлових будинках не можуть не затамувати подих відвідувачів, що вперше дивляться на них.

І знову ж бажання показати свою заможність інколи набуває дуже, а інколи й надто екстравагантного характеру, який інколи може здатись смішним та позбавленим естетичного смаку.

Однак, як то кажуть “краса в очах того, хто дивиться”, а людина яка змогла реалізувати дитячу мрію, яка ще з малих літ бачила уві снах саме такий паркан, ті шпилі та таку хату, буде любити саме те подвір’я, яке у неї вийшло зробити тяжким багаторічним трудом.

Варто також почитати:

• • “Тут був Бетмен”. Соляна копальня у місті Турда, або підземний космос поруч з Україною

Румунські весілля

Сімейні узи, інколи навіть клановість сімей (в позитивному значенні, без ніяких крайнощів) у будь-якому разі завершуються весіллями.

Що б там не казали, але українські румуни добре знаються на весіллях. Великі пишні зали, яким би позаздрив Версальський палац, неймовірна кількість м’ясних виробів, що зустрічають тебе з самого порогу зали, та набиті доверху столи, за якими до самого ранку лунають гучні історії та сміх учасників, етнічні музичні колективи, що розкривають всю сутність румунського фолькльору в перемішку з сучасними виконавцями, що супроводжують увесь захід гарною популярно-естрадною музикою, та звісно дискотека в сусідньому залі для молоді.

А головне – це, напевно, кількість учасників такого дійства, яке налічує від 300 до майже 1000 учасників. І всі вони або родичі, або друзі сім’ї.

Насправді саме такі сильні та різноманітні сімейні зв’язки не можуть не дивувати. Всі вони чудово разом проводять час, багато з них саме на весіллях знаходять маловідомих родичів або бачать добрих друзів та знайомих з “минулого”, хтось навіть знаходить любов всього свого життя, розпочавши діалог з простого: “А ким ти приходишся молодятам?”.

Це щось між фестивалем та днем села, якщо спробувати навести якісь приклади, але жоден з них не опише повністю те, що можна побачити на святкуванні румунського весілля.

Антипідсумки

Підводячи невеликий підсумок впевнено можна сказати, що українські румуни – це гармонійне поєднання обох культур, які зберігаються та плекаються в комунах, є цікавинкою та родзинкою Закарпаття.

Але крім цього – це завіяна темрявою таємниці тема, яку неодмінно варто розкрити для себе, щоб краще зрозуміти особливості побуту та життя земляків.

Саме в цих спільнотах гармонійно співіснують та розвиваються українці, румуни, угорці, євреї та ще кілька десятків національностей, допомагаючи та підтримуючи одне одного, разом розвиваючи наше суспільство та рідний край, в якому їм було дано народитись і який вони не хочуть покидати, назавжди лишаючись культурною перлиною Закарпаття.

Юліан Кріцак, Голова Національної молодіжної ради України

спеціально для InfoPost.Media

Цей текст є авторською колонкою, відтак у ньому представлені, перш за все, думки автора матеріалу, які можуть не збігатися з позицією редакції InfoPost. Ми публікуємо авторські колонки, насамперед, заради дискусії на важливі теми, бо віримо в силу публічного діалогу. Якщо ви маєте бажання написати для нас авторську колонку, напишіть нам на editor.infopost@gmail.com

Що таке Infopost.Media?

Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.