30 відомих українців подякували словацькому народу за боєприпаси для ЗСУ (Відкритий лист)
23 Квітня, 2024
Дезінформаційні кампанії в Україні, покликані розколоти суспільство, розхитати ситуацію всередині держави і посварити її зі своїми сусідами та як наслідок відкрита агресія Росії мають стати уроком для країн Європи. Хоча ще кілька тижнів тому Україна сама активно переймала досвід решти країн у протидії російським наративам.
До 1994 року на території Естонії знаходились війська Російської Федерації. Вже у 1995 році тут, намагаючись відмежуватися від Росії, прийняли закон “Про громадянство Естонської Республіки”. За ним громадянство Естонії можуть автоматично отримати нащадки тих, хто жив на території незалежної Естонії з 1920 по 1940 роки. Для інших обов’язковим був процес так званої натуралізації. Це на повну використовував Кремль, щоб тиснути на міжнародні структури з вимогою вплинути на Естонію. Відбувалось це доволі відкрито, але не дало відчутних результатів.
InfoPost.media поспілкувався з естонським медіаекспертом Артуром Ауконом, щоб зрозуміти, як Естонія боролась та продовжує протистояти російській пропаганді.
За його словами, з 1991 року основні інформаційні посили з боку Росії так чи інакше стосувались російської мови та захисту прав російськомовного населення.
“Цей наратив щодо великої кількості “негромадян”, підсилюючись закликами до збереження російських шкіл, російської мови, час від часу піднімається в інформаційному просторі. Це константна кремлівська політика, яка не змінилась за останні років 30”, – зазначив експерт.
Наратив про “негромадян” полягав у тому, що в Естонії нібито влада влаштовує апартеїд, а це є порушенням міжнародного законодавства. Варто додати, що на початку відновлення незалежності “негромадян” на території Естонії було 32%. Вимогою та метою інформаційних кампаній було надання громадянства всім, хто проживав на території республіки станом на 21 серпня 1991 року.
Однак з часом, завдяки лояльному законодавству, частка осіб без громадянства скоротилася до 7,6%. Ще 8,4% населення визнали своє закордонне громадянство, здебільшого російське.
Школа і церква виявились найбільш вразливими
“Наратив про утиски прав вживався в основному в контексті шкіл. Нібито утискаються права російськомовних через існування програми переходу на естонську мову навчання. У гімназіях ця програма вже працює за схемою 60х40 (60% предметів мають викладатись естонською мовою, 40; – російською). Впровадження такої схеми навчання в основній школі – питання регулярних політичних дебатів”, – стверджує Аукон.
Питання шкіл і досі “провисає в повітрі” через запізнілість прийняття освітньої реформи.
Інше важливе питання, яке використовувалось російською пропагандою було питання церкви.
“Після відновлення незалежності Естонії постало питання використання майна православної церкви Московського патріархату”, – згадує Артур. – “Це був довгий спір, який вдалось вирішити тільки на початку 2000-х років. Інший момент – в Естонії, на відміну від України, церква не відіграє жодної ролі у політичному житті країни”.
У плані інформаційної політики Естонія пішла ліберальним шляхом. Тут не створювали державних відомств, які б займались інформаційною політикою, контрпропагандою чи регулюванням роботи медіа, оскільки це суперечить принципам естонського ринку медіа.
“Із відновленням незалежності російські ретрансляційні точки припинили свою роботу. На початку 90-х перестало працювати російське телебачення. Однак почався бум кабельних мереж, куди й перекочували всі закриті канали. Тоді естонський уряд вирішив створити окремо російськомовну радіостанцію на базі державного радіо. Так з’явилось “Радио 4”, яке трансформувалось із окремої програми естонського радіо, яка існувала ще з радянського періоду. На це виділялись серйозні кошти, в тому числі з європейських фондів. Метою радіо було формувати інформаційне поле держави у російськомовному середовищі”.
Про окремий телеканал мова тоді не йшла через обмеженість фінансування. Проте ще з радянських часів існувала редакція російськомовних новин на естонському телебаченні. На початку 2000-х через брак фінансування її закрили. Однак ситуація змінилась у 2007 році.
“Бронзовий солдат” і шквал критики з Росії
Того ж року в Естонії виникла криза у зв’язку з перенесенням “бронзового солдата” у столиці Естонії Таллінні. Естонія визнала цей монумент символом сталінської окупації. У квітні 2007 його разом із частиною поховань перенесли на Військовий цвинтар. Це викликало масові заворушення серед місцевих росіян. Постраждали і представництва Естонії у Москві, де група молодиків кілька днів тримала в облозі естонське консульство. У Росії політики закликали бойкотувати естонські продукти, а державні сайти “лягли” після скоординованої атаки хакерів.
Після цього уряд задумався над веденням інформаційної політики серед російськомовних жителів Естонії. Так вперше з’явилась ідея створення естонського російськомовного телеканалу. Однак цю ідею так і не втілили, оскільки замість російськомовного запустили естонський канал. Замість цього на базі суспільно-правового телерадіомовлення відкрили російськомовний новинний портал.
“Наступного разу естонська влада повернулась до цього питання у 2014 році після подій на українському Донбасі та в Криму. Тоді уряд занепокоївся серйозніше і було прийнято рішення відкрити російськомовний канал ETV+”, – розповідає медіаменеджер.
За словами Артура, у певний час виникла доволі сюрреалістична картина, коли російськомовні жителі вранці і протягом дня слухали російськомовне естонське Радіо 4 із перевіреними новинами, а ввечері вдома вмикали російську програму “Время”, звідки на них вивалювались тонни перекрученої пропагандистської інформації.
Що стосується інформаційних вкидів, які найчастіше зустрічаються у соціальних мереж, то їх не так багато і вони стосуються, передусім, радянської спадщини або армії. Найбільш поширюваною виявилась історія про самогубство солдата через начебто “дідівщину” в естонській армії, яка набула розголосу декілька років тому.
Час від часу трапляються вкиди і щодо знесення радянських пам’ятників, які мають на меті розбурхати російськомовну частину суспільства.
Заборонити російські канали в Естонії
На початку 2022 року в естонському інфопросторі знову почалось активне обговорення обмеження мовлення російських телеканалів. Політики та медіаексперти обговорювали можливість вільної трансляції передач, які розповсюджують кремлівську пропаганду.
Приводом для дискусії став прецедент у Німеччині, коли німецька комісія з ліцензування та нагляду ЗМІ заборонила з 1 лютого супутникову та онлайн-трансляцію телеканалу Russia Today, який фінансується Кремлем.
На думку Артура Аукона, у сучасному світі дуже складно щось блокувати, чому сприяє існування VPN, інтернет-телебачення тощо.
“А з іншого боку, якщо ми заборонимо ворожі канали, то як ми дізнаємося, що вони ворожі? У нас і так вже дуже мало людей, які розуміються на тому, що відбувається на східному боці кордону. А так ми взагалі житимемо в мильній бульбашці”, – зазначив медіаексперт.
За словами ж експерта із комунікації Рауля Ребане, державна медіаполітика Естонії є недостатньою. Адже російську пропаганду оплачують місцеві телеглядачі, оскільки прокремлівські канали входять до базових пакетів кабельних операторів.
Наразі питання остаточного позбавлення Естонії від російського інформаційного впливу не закрите – надто тісно вже там інтегрована російська мова. Однак нешаблонне прозахідне мислення навіть російськомовних естонців вселяє впевненість у їх майбутньому без Росії та її наративів.
***
Після початку військової агресії Росії проти України Естонія разом з частиною країн ЄС закрила повітряний простір для російських літаків. Крім того країна однією з перших виділила 200 тисяч євро на допомогу жителям України, які постраждали від окупації та прийняла вимушених переселенців. Після розгортання бойових дій Естонія також надала Україні військову підтримку у вигляді Javelin, боєприпасів до них та гаубиць.
У Талліні, Нарві та інших містах Естонії пройшли масові вуличні акції на підтримку України.
Що стосується інформаційного простору, то естонський регулятор заборонив мовлення в країні чотирьох російських та одного білоруського телеканалів. Напередодні ці канали показали промову президента РФ Володимира Путіна, в якій він заявив про напад на Україну.
Фото зі сторінки у Facebook
Що таке Infopost.Media?
Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.
