«Нова автократія» Орбана

Коли говорять про війну Росії з Україною, нерідко зазначають, що це не просто війна за територію та суверенітет, а й сутичка між диктатурою та демократією. Не випадково колишня спікерка Палати представників американського конгресу Ненсі Пелосі опублікувала під час свого візиту на Тайвань колонку у виданні Washington Post, у якій стверджувала, що ми — учасники боротьби диктатур та демократій і у цьому сенсі її поїздки до Києва та Тайбея є демонстрацією солідарності із демократіями.

На перший погляд, це цілком очевидно. І ми не сумніваємося, що членство України в НАТО та Європейському Союзі, яке має стати одним із найважливіших запобіжників проти нової війни з Росією, остаточно затвердить українську демократію.

Але якщо у Європейському Союзі та НАТО немає і не може бути Росії Путіна, то у ЄС та НАТО може бути Угорщина Орбана. Як це сталося і чи можемо ми стати свідками ситуації, коли Україна успішно завершить шлях європейської та євроатлантичної інтеграції, але так і не стане «справжньою» демократичною країною?

Для того, щоб відповісти на це питання, необхідно розібратися у тому, що собою являє держава Орбана? Соціолог Кім Лейн Шеппеле, дослідниця автократій, стверджує, що у цьому випадку ми маємо справу з автократією нового типу. Автократією, яка маскується під демократію, але насправді забезпечує лідеру держави та правлячої партії монополію влади. Незалежні медіа формально є, але насправді держава успішно контролює весь медіапростір за допомогою державної реклами, дотацій та залежності від держави приватних компаній. Приватні компанії також побоюються розміщувати рекламу у незалежних медіа, щоб не втратити добрих стосунків із владою.

В Україні ескіз такої моделі вже існує у вигляді телемарафону, постійними учасниками якого є представники влади та правлячої партії, але до ефіру якого практично ніколи не запрошують представників опозиції чи просто неприйнятних для влади експертів. Проте і в Україні, і в Угорщині продемонструвати присутність на ринку незалежних медіа не складно. Питання — у доступності та впливі.

Ще один важливий елемент нових автократій – контроль над судовою системою за дотримання формальних процедур. При цьому не обов’язково контролювати судову систему повністю, досить просто сформувати корпус лояльних суддів. І, звісно, контроль над парламентом. Угорщина, на відміну України — парламентська республіка. Але це стало проблемою для Орбана, навіть навпаки.

Прем’єр не має обмеження щодо термінів перебування на посаді. При цьому парламентарі не так обмежують його владу, скільки просто голосують за ініціативи глави уряду та його апарату. Чи може такий режим бути успішним у президентсько-парламентській республіці? Думаю, відповідь на це запитання зможе дати будь-який депутат від правлячої партії в Україні. У 2019 році цей депутат дізнавався про прізвища майбутніх міністрів зі списку, запропонованого офісом президента. Задовго до великої війни такий кадровий підхід став для України політичною традицією.

Читай також:

Угорщина і неонацизм: небезпечні тенденції дій уряду Орбана хвилюють Європу

У президентсько-парламентській республіці лояльна парламентська більшість може бути ефективним інструментом забезпечення необмеженої влади глави держави при формальному дотриманні всіх норм парламентської демократії.

Чи означає це, що нова автократія Орбана і є та модель, яка може бути втілена у життя у нас?

Не зовсім. Адже Угорщина спочатку успішно просунулась до норм «традиційної демократії», щоб потрапити до НАТО та ЄС, а вже потім стала новою автократією. І навіть Орбан того періоду був зовсім іншим Орбаном.

Тому я думаю, що у нашому випадку українським політикам доведеться стримати свої амбіції для того, щоб домогтися вступу до НАТО і ЄС. А якщо ні, тоді наша європейська та євроатлантична інтеграція буде надійно заблокована на довгі роки — а це означає нові зіткнення з Росією.

Але ми повинні зрозуміти, що авторитарні тенденції у тій же Угорщині чи Польщі спираються не лише на бажання політичної еліти, а й на суспільний запит, на традицію, коріння якої губиться у недавньому минулому – минулому режимів адмірала Хорті чи «санації». А це означає, що подібний суспільний запит – не випадковість.

Тому всім нам важливо відповісти собі на запитання, чи Україна може повторити політичну траєкторію розвитку Угорщини — від успішної європейської та євроатлантичної інтеграції до нової автократії Орбана. Тому що тоді це буде не лише наша проблема. У цьому випадку на сході ЄС сформується «новоавтократичний» блок, який зможе ефективно протистояти країнам традиційної демократії – зрозуміло ж, за їхні гроші.

Рекомендуємо прочитати авторські колонки Віталія Портникова для нашого видання