Після масштабних російських ударів по паливній інфраструктурі України (насамперед знищення нафтопереробної інфраструктури та нафтосховищ) ми як ніколи раніше критично залежні від імпорту нафтопродуктів. Україні щомісяця потрібно 500-550 тис тонн пального. Саме тому за словами міністерки економіки України Юлії Свириденко, уряд створив умови для інтенсифікації ввезення пального з-за кордону.

Станом на вересень 2022 року ввезення пального в Україну збільшилось у 12 разів: якщо у березні було імпортовано 58,8 тис. тонн бензину, дизельного палива та скрапленого газу, то у серпні – вже 709,5 тис. тонн.

«Ми імпортуємо більші обсяги, що дозволяє у повній мірі забезпечувати потреби ЗСУ, а також екстрених та комунальних служб, аграріїв, громадського транспорту», – уточнила Юлія Свириденко.

Добовий імпорт пального в Україну 2021-2022 рр. / Джерело: Нафторинок

Ще на початку повномасштабної війни в Україні було скасовано акцизний збір на нафтопродукти, а ПДВ знизили з 20% до 7%. Також призупинили регулювання цін на пальне, аби дати можливість операторам швидше поповнювати свої запаси. Все це у комплексі дало можливість наростити обсяги імпорту

Саме ці заходи сприяло накопиченню запасів нафтопродуктів. А отже сьогодні немає ажіотажного попиту на пальне, на АЗС відсутні черги, а ціни не демонструють тенденції до стрімкого зростання.

За словами Юлії Свириденко, нині триває переорієнтація імпорту пального із західного напрямку, це сталося одразу після російського вторгнення. Сьогодні 95% імпортованого бензину та 72% дизельного палива ми отримуємо з країн ЄС. Лідерами постачання є Румунія, Литва, Словаччина, Греція, Болгарія та Польща.

Географія постачальників нафтопродуктів в Україну / Джерело: Нафторинок

Наприклад, саме польська PKN Orlen стала стратегічним постачальником дизпалива в Україну. У червні 2022 року, за інформацією Міністерства інфраструктури, «Укрзалізниця» та одна з найбільших нафтопереробних компаній Східної Європи PKN Orlen домовилися про системні та оперативні постачання палива в Україну. Наразі одне із завдань уряду України – системне вирішення проблеми із насиченням українського ринку необхідною кількістю пального.

PKN Orlen – найбільша польська компанія, що займається нафтопереробкою та дистрибуцією паливно-мастильних матеріалів як оптом, так і через власну мережу автозаправних станцій. Насправді це мегакорпорація, яка вже зараз практично заволоділа паливним ринком в Центральній та Східній Європі. Про цей феномен, який приходить на зміну російського «Газпрому» – читайте у нашому матеріалі.

Наразі у шести країнах: Центральна Європа заправляється на польських АЗС

Станом на 2012 рік PKN Orlen вже володіла мережею з приблизно 2 700 автозаправних станцій у чотирьох країнах: Польщі, Німеччині, Чехії та Литві.

За оцінками Польської організації нафтової промисловості й торгівлі (POPiHN), кількість АЗС у Польщі під кінець 2022 року становила 7 898. Саме PKN Orlen належало 1 920 станцій.

Однак Orlen не зупиняється на досягнутому і досить стрімко продовжує розвивати мережу власних АЗС у Європі.

Так Orlen Group вийшла на угорський ринок, придбала та починає ребрендинг АЗС в Угорщині, які раніше працювали під брендом Lukoil. Крім того, до середини 2024 року концерн планує придбати ще 103 станції, розташовані в Словаччині та Угорщині.

Відповідно до стратегії, до 2030 року концерн планує мати 3,5 тисячі АЗС під брендом ORLEN не менше ніж на шести ринках Центральної та Східної Європи, а частка закордонних станцій у всій мережі продажів має збільшитися з 37 відсотків до 45 відсотків.

«Як було оголошено, ми посилюємо свою присутність у Словаччині, стаючи одним із чотирьох найбільших операторів на цьому ринку. Ми також розширюємо роздрібну мережу на новий ринок в Угорщині, де ми вже є у сфері оптової торгівлі. В результаті ефективного розширення мережі продажів ми забезпечуємо безпеку постачання палива та енергії не лише у Польщі, а й у регіоні Центральної та Східної Європи», – каже голова правління PKN ORLEN Даніель Обайтек.

Відповідно до угоди з MOL Group, ORLEN Group зрештою придбає 143 станції в Угорщині та 39 станцій у Словаччині. Придбання та ребрендинг 64 станцій, що залишилися в Угорщині, буде здійснюватися послідовно до середини 2024 року.

При цьому відбудеться ребрендинг 39 АЗС у Словаччині, який завершиться в середині 2023 р. В результаті бренд ORLEN буде присутній у шести країнах Європи, де водії зможуть заправлятися на АЗС мережі ORLEN.

Після завершення операції у концерну буде загалом понад 230 станцій в Угорщині та Словаччині. Тобто саме ORLEN Group стане одним із чотирьох найбільших гравців на обох ринках.

Але і це ще не все в амбітних планах поляків.

Крім того, група ORLEN фіналізує угоду про придбання у австрійської OMV 17 АЗС у Німеччині, зокрема у Баварії та Баден-Вюртемберзі. Про це компанія повідомила на своєму сайті на початку 2023 року.

Зараз ORLEN Group має у Німеччині 587 станцій. Після цього придбання мережа зросте до 604 АЗС, а компанія зміцнить свою позицію 6 за розміром паливного оператора в Німеччині.

В 2003 році ORLEN вийшла на ринок Німеччини, придбавши 495 АЗС BP/Aral. За останні 10 років концерн інвестував у розвиток мережі майже 300 млн євро.

Але найголовніше не кількість АЗС, а розбудова енергетичної мегакорпорації, яка має на меті суттєво знизити залежність від російської нафти та газу.

Один із найяскравіших прикладів пов’язаний із Польщею, де завершується процес створення мультиенергетичного концерну. PKN Orlen, найбільша нафтова компанія країни, поєднує стратегічні активи енергоринку. У попередні роки відбулося поглинання компаній Energa (дистрибуція електроенергії) та Grupa Lotos (нафтопереробка, нафтохімія). А місяць тому PKN Orlen оголосила про злиття з PGNiG – державним холдингом Polskie Górnictwo Naftowe i Gazownictwo, який займається видобутком та газовим трейдингом.

«З огляду на війну, що відбувається за нашим східним кордоном, вкрай важливо забезпечити стабільні довгострокові постачання нафти не з Росії. Злиття ORLEN і LOTOS гарантує такі поставки. Крім того, злиття також означає посилення переговорної позиції інтегрованої Групи при закупівлі сировини, а також низку логістичних та операційних синергій. За оцінками, злиття групи ORLEN, LOTOS і PGNiG протягом 10 років вивільнить щонайменше 10 мільярдів злотих, які можна спрямувати на інвестиції в сучасні технології», – йдеться на сайті компанії.

Головний ідеолог цієї амбітної ідеї – голова правління PKN Orlen Даніель Обайтек, якого по праву вважають одним із найвпливовіших поляків.

Мета польської влади – перетворити PKN Orlen на «регіонального чемпіона з енергетики». Вирішення цього завдання вони називають своїм «політичним пріоритетом».

Інтереси польської компанії також стосуються енергетичного ринку України. PKN Orlen постачає паливо «Укрзалізниці» та українським роздрібним споживачам. Нові проєкти на період повоєнного відновлення української економіки можуть бути пов’язані також із будівництвом нової генерації, ліній електропередач та виробництвом водню.

Яким чином поляки збираються відмовитися від російського газу та нафти?

Нагадаємо, що Росія – третій після США та Саудівської Аравії виробник та другий після Саудівської Аравії експортер нафти у світі. За день Росія виробляє близько 10 млн барелів сирої нафти та ще 1,3 млн бар конденсату та газойлю (разом понад 11% денного споживання).

На експорт іде близько 70% російського видобутку. Російську нафту купують майже 50 країн світу. Найбільшим покупцем російської нафти є країни ОЕСР (~70%) та Китай (~20%). Частка Росії в сумарному нафтовому імпорті країн ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку) відносно невелика – близько чверті. Однак, ситуація різниться за країнами. Наприклад, у 2021 році Литва та Фінляндія імпортували з Росії до 80% нафти, а Польща – до 60%.

Після початку російського вторгнення в Україну 24 лютого Австралія, Велика Британія, Канада та США запровадили пряму заборону на закупівлю російської нафти, але не всі з 27 членів Євросоюзу змогли домовитися про повне ембарго

Утім Німеччина з найбільшою економікою ЄС заявила, що зможе витримати ембарго ЄС на імпорт російської нафти, навіть незважаючи на те, що зупинка може призвести до дефіциту. Угорщина, як і раніше, виступає проти будь-якого ембарго Євроcоюзу на імпорт російської нафти та газу.

Однак багато нафтопереробних заводів у Європі припинили купувати російську нафту добровільно або пообіцяли це зробити, коли закінчиться термін їх довгострокових контрактів.

Так PKN Orlen – найбільший у Польщі нафтопереробний завод припинив купувати російську нафту на спотовому ринку, перейшовши на нафту Північного моря, хоча, як і раніше, купував минулого року нафту марки Urals за попереднім замовленням.

У серпні PKN Orlen отримав партію нафти з ОАЕ замість російської. Компанія домовилася через партнерів із французької TotalEnergies про постачання нафти марки Murban з Об’єднаних Арабських Еміратів на свої НПЗ замість російської Urals. Перша партія надійшла до порту Гданська 7 серпня 2022 року.

Об’єднані Арабські Емірати стали новим джерелом поставок нафти для PKN ORLEN ще у 2018 році. Тоді НПЗ у Плоцьку отримав один мільйон барелів, тобто приблизно 130 000 тонн сирої нафти. Також у жовтні 2018 року нафтопереробний завод PKN ORLEN у Плоцьку отримав приблизно 130 000 тонн сирої нафти з Нігерії. Компанія постійно шукає різні типи сирої нафти, яку вона може придбати, і перевіряє, як вони можуть відповідати технологіям, що використовуються на її європейських нафтопереробних заводах.

Раніше польський концерн PKN Orlen скоротив частку російської сировини, що використовується на нафтопереробних заводах, до 30%. Про це повідомив голова правління компанії Даніель Обайтек.

«У день початку війни ми припинили закупівлю морських вантажів російської нафти і замовили 28 танкерів з нафтою з альтернативних напрямків. Таким чином, сьогодні близько 70% сирої нафти в портфелі компанії – це сировина, яка надходить не з Росії», – зазначив він.

Глава Orlen вважає, що відхід від російської нафти має бути скоординований по всьому Європейському союзу, щоб зберегти баланс ринку. У квітні 2022 року він зазначив, що Orlen Group готова припинити імпорт російської нафти.

«Сьогодні близько 70 відсотків сирої нафти в портфелі всього концерну – це сировина не з Росії. Незважаючи на це, ми готові до повної диверсифікації», – запевняв президент Orlen.

І ось чергова свіжа інформація – цього разу про альтернативні газові поставки.

Польська нафтопереробна компанія PKN Orlen уклала контракт на імпорт газу з американською Port Arthur LNG LLC (входить до Sempra Infrastructure) – узгоджений обсяг поставок покриває близько 10% поточного річного попиту на газ польських споживачів. Про це повідомляється на сайті компанії.

Контракт розрахований на 20 років, перші поставки очікуються в 2027 році, коли добудують першу чергу терміналу. Він передбачає постачання 1 мільйона тонн скрапленого природного газу на рік з терміналу Порт-Артур у Техасі.

«Контракт сприятиме зміцненню енергетичну безпеку Польщі та всього регіону Центральної та Східної Європи», – заявили в компанії.

Після підписання угоди з Sempra Infrastructure загальний обсяг контрактів PKN Orlen з американськими постачальниками СПГ збільшився до майже 8 мільйонів тонн скрапленого природного газу на рік.

Група ORLEN вже отримує скраплений природний газ (СПГ) на двох терміналах – у польському Свіноуйсьце та Клайпеді (Литва). У Гданській затоці планується запуск ще одного польського терміналу, який, за заявами інвестора GAZ-SYSTEM, має відбутися у 2028 році.

Читай також: Польща замінить імпорт російського газу потужностями СПГ-терміналу в Литві

Торік у відповідь на європейську енергетичну кризу ORLEN Group збільшила імпорт СПГ. У результаті обсяги поставок на термінал у Свіноуйсьце зросли майже на 60% – до 4,4 млн тонн зрідженого газу (близько 5,8 млрд кубометрів газу в газоподібному стані). Країною, з якої надійшла найбільша кількість поставок, були США – звідти потрапили вантажі загальним об’ємом 2,44 млн тонн, що відповідає 3,3 млрд куб. газу після регазифікації.

Крім цього PGNiG Upstream Norway і група ORLEN отримали своїй частки участі в чотирьох ліцензіях на розвідку норвезького континентального шельфу. З урахуванням цих придбань група ORLEN вже має 98 концесій у Норвегії.

«Група ORLEN динамічно розвиває свій потенціал у Норвегії, яка є ключовим зовнішнім ринком для нас, коли мова йде про видобувну діяльність. Успішна участь компаній свідчить про високу компетентність співробітників концерну, адже влада Норвегії надає право на концесію лише у відповідь на найкраще підготовлені заявки», – каже Даніель Обайтек, президент правління PKN ORLEN.

Отже, як бачимо без російського газу і нафти Польща в принципі вже може обійтися.

Європа бачить вихід, чи існує він для України?

Військова агресія Росії призвела до радикальної зміни логістики на українському ринку нафтопродуктів, зокрема і скрапленого газу. На заміну Росії та Білорусі основними ключовими постачальниками скрапленого вуглеводневого газу для України стали Польща, Румунія, Литва та Латвія.

Це зрозуміло – адже українська нафтопереробна галузь не працює через російські обстріли.

«Уся нафтопереробка в Україні зараз через масовані атаки агресора не працює, і складно забезпечувати логістику нафтопродуктів на український ринок, через що виникає їх дефіцит», – заявив голова Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» Юрій Вітренко.

Нагадаємо, що у квітні російська армія завдала неодноразових масованих авіаударів по єдиному великому нафтопереробному заводу України в Кременчуці (Полтавська обл.), на який припадало близько 40% загальних поставок бензину та дизельного палива. Вже тоді стало зрозуміло, що через значні пошкодження Кременчуцький нафтопереробний завод не зможе відновити роботу у 2022 році.

У 2021 році Кременчуцький НПЗ виробив 1,17 млн т дизельного пального (14% українського ринку). У цьому частка компанії над ринком бензинів становила 38% (879 тис. т), скрапленого газу – 6% (122 тис. т).

Згідно з дослідженням GMK Center, яке проводилося ще у березні, для задоволення потреб України у паливі необхідно щорічно знаходити додатково 30 млн т нафти з джерел, не пов’язаних з Росією та Білоруссю.

«Ми вважаємо, що це можливо, зокрема, за рахунок збільшення виробництва в країнах Перської затоки (Саудівська Аравія, Кувейт, Об’єднані Арабські Емірати). Але орієнтація на інші джерела поставок нафти неминуче позначиться на зростанні цін, яке вже почалося на паливному ринку», – коментує головний аналітик GMK Center Андрій Тарасенко.

Україні потрібні нові джерела поставок палива. Про це йдеться у дослідженні аналітиків GMK Center «Ukraine needs other sources of fuel supply»

Справа в тому, що імпорт із Росії та Білорусі був основним джерелом поставок палива в Україну: 42% бензину та 63% дизельного палива. Українські вітчизняні нафтопереробні заводи задовольняли лише 46% внутрішнього попиту на бензин та 14% внутрішнього попиту на дизельне паливо. Близько 1 млн т бензину було імпортовано в Україну з Білорусії у 2021 році та 5 млн т дизельного палива було ввезено в Україну з Росії та Білорусі.

Структура постачальників палива в Україну, січень 2022 р. / Джерело: ua-energy.org

Близько 20% споживання світлих нафтопродуктів в Україні припадає на ЗВГ, 45% якого також постачалося з Росії та Білорусі.

«Вторгнення Росії в Україну унеможливлює продовження цих поставок. Україні потрібні альтернативні джерела постачання палива з ЄС», – запевняє Андрій Тарасенко.

За даними BP Statistical Review of World Energy, потужності НПЗ Євросоюзу у 2020 році було завантажено на 72,9%. Отже, вони можуть збільшити переробку нафти на 171 млн т щорічно.

«Щоб задовольнити потреби України в бензині, європейським переробникам необхідно збільшити щорічну переробку нафти лише на 1,8 млн т. Це можна зробити на польських та литовських НПЗ», – вважає Андрій Тарасенко.

Але цих обсягів переробки недостатньо для задоволення потреб України в дизельному паливі. Щоб задовольнити потреби України в дизельному паливі, європейським нафтопереробникам необхідно збільшити щорічну переробку нафти на майже 30 млн т.

Поки триває повномасштабна війна з Росією, відновити нафтопереробку на українських підприємствах є малоймовірним. Тож можемо розраховувати на допомогу лише наших західних партнерів. Саме таких як польський PKN Orlen

Європейські перспективи – подалі від «Газпрому»

«Газова війна Росії проти Європейського Союзу, постійний шантаж та маніпуляції принесли результати. Але не такі, про які мріяли росіяни», – зазначає Артем Петренко, виконавчий директор Асоціації газовидобувних компаній України на сайті «Економічна правда».

За даними європейського центру Bruegel, частка російського газу в імпорті ЄС за рік зменшилася з 41% до 19%, а частка скрапленого газу зросла з 17% до 34%.

У 2022 році Євросоюз став найбільшим у світі покупцем LNG (скрапленого газу), обігнавши колишніх лідерів – Китай, Японію та Південну Корею.

Експорт російського газу зменшився на рекордні 46%. За прогнозами Міжнародного енергетичного агентства, поставки викопного палива з РФ уже ніколи не повернуться на довоєнний рівень.

Частка Росії в міжнародній торгівлі газом до 2030 року зменшиться вдвічі – до 15%, а за умови виконання країнами кліматичних зобов’язань може скоротитися до 10%.

Після вторгнення Росії до України ЄС почав шукати надійних постачальників енергоресурсів. У фокусі уваги опинилися країни Близького Сходу та Африки.

Щоб збільшити імпорт газу з цього регіону, ЄС зосередився на будівництві інфраструктури. У 2022 році Німеччина, яка історично була найбільшим імпортером російського газу та єдиною країною ЄС без LNG-терміналу, за рекордні терміни запустила перший термінал, а в середині січня ввела в роботу другий.

До кінця 2023 року країна має намір збудувати п’ять терміналів.

Розширювати потужності також будуть Італія, Албанія, Греція, Нідерланди, Фінляндія, Естонія, Хорватія. На 2023 рік плани ЄС масштабні: вісім LNG-терміналів, п’ять з яких – плавучі установки з регазифікації і зберігання зрідженого природного газу (FSRU), що збільшить загальні потужності на 42 млрд куб м.

Ці проєкти разом з існуючими покриють 75% обсягу споживання газу в ЄС.

InfoPost.Media

* Цей матеріал підготовлений у рамках ініціативи Re:Open Ukraine, яка реалізується Інститутом Центральноєвропейської Стратегії

Re:Open Ukraine – це проєкт Інституту Центральноєвропейської Стратегії, метою якого є перевідкрити та пояснити нову Україну як для неї самої, так і для її безпосередніх західних сусідів. Проєкт має 3 фокусні регіони України, а саме Закарпаття, Буковина та Одещина, та 5 фокусних країн ЄС і НАТО, а саме Польщу, Румунію, Угорщину, Словаччину та Чехію.

Що таке Infopost.Media?

Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.