fbpx
01 Серпня, 2021

“Тут був Бетмен”. Соляна копальня у місті Турда, або підземний космос поруч з Україною (ФОТО)

“Тут був Бетмен”. Соляна копальня у місті Турда, або підземний космос поруч з Україною (ФОТО)

Після локдаунів та обмежень українці знову почали масово подорожувати за кордон. Ми вирішили розповісти про цікаві місця, які можна побачити зовсім поруч, у наших західних сусідів, щоб краще їх зрозуміти.

Одним з таких місць, де перехоплює подих від побаченого, є соляна 100 метрова шахта Salina Turda в румунському містечку Турда (Thorenburg).

Strand Durgau2

Вибір Бетмена

Мабуть, недарма американський режисер Крістофер Нолан обрав для зйомок свого третього фільму про Бетмена “Темний лицар повертається” (The Dark Knight Rises, 2012) саме підземелля Турди.

Соляна шахта стала притулком для Темного Лицаря. А підземні пейзажі дозволили створити абсолютно фантастичну картину того, що відбувається у фільмі практично без додаткових ефектів. 

Герой блокбастера може тут літати, їздити, плавати, адже місця вистачає для будь-яких трюків.

Занедбане та давнє минуле

Раніше шахта “Саліна Турда” була занедбаною і забутою, а тепер повністю переобладнана для туристичних потреб і приносить значний прибуток.

Журналісти престижного сайту Business Insider визнали її найгарнішою пам’яткою у світі з тих, що розташовані під землею. 

Крім того, цю копальню внесли до списку “25 незвичайних визначних пам’яток на Землі, про існування яких туристи не підозрювали”.

Археологічні розкопки свідчать, що видобуток солі у цій місцевості здійснювався ще до приходу римлян.

А ось власне промисловий видобуток солі розпочинається на території Трансильванії у XI–XIII століттях. Перший відомий документ, в якому згадана соляна копальня Турда, був виданий угорською королівською канцелярією у 1075 році. Згодом, 1 травня 1271 року, король призначив себе власником “Соляної копальні в Турді”. Праця тут у тій часи була надзвичайно важкою і небезпечною тому більшість робітників у соляних копальнях були в’язнями.

Важливість цієї копальні значно зросла у часи Габсбурзької імперії, саме тоді проводяться важливі роботи для успішного видобутку солі та роботи з розширення копальні. Копальня була однією з найважливіших в Трансільванії.

Початки бальнеологічного лікування в Турді датуються 1840 роком, коли лікар Іосиф Ганко закладає основи курорту Байле-Сарате-Турда.

Щоб скоротити витрати і час на перевезення стратегічного продукту, у 1853 році було прийнято рішення про будівництво транспортної галереї, її назвали на честь імператора Франца-Йосипа. Раніше сюди перевозили сіль спочатку у мішках на конях, а потім, починаючи з кінця XIX століття, за допомогою вагонеток, що також тягнулися за допомогою коней.

Видобуток солі в соляній копальні Турда припинився у 1932 році, через низьку якість технічного оснащення та значну конкуренцію з боку інших трансильванських копалень.

У період Другої світової війни місцеві жителі використовували шахту у якості бомбосховища. Пізніше транспортну галерею Франца-Йосипа використовувалися в якості місця для зберігання сиру, цьому сприяв постійний температурний режим.

Туристичний фокус

Соляна копальня Турда була наново відкрита в 1992 році вже як туристична принада, а також як підземний оздоровчий центр.

Згодом, за допомогою європейських фондів, відбулися подальші роботи з облаштування соляної копальні.

На цей час тут розташовані лікувальні зали, спа-центр, амфітеатр, спортивні зали, “колесо огляду” з якого можна помилуватися соляними сталактитами. І навіть підземна каплиця, місце для молитви та власне музей видобутку солі.

Але головна цікавинка копальні — підземне озеро, на якому можна навіть поплавати на човнах. Температура повітря в копальні тримається стабільно на рівні 11-12 градусів, а вологість у різних залах складає 73-80%.

До того ж шахта має свій унікальний мікроклімат у повітрі практично відсутні бактерії і будь-які алергени, що робить Salina Turda ідеальною для людей, які страждають астмою або іншими захворюваннями дихальних шляхів. Концентрація мікроорганізмів складає всього 4-10 на кубічний метр, що є дуже низьким показником!

Космос

Сюди можна спуститися і без гіда. Довгий спуск і тунель приводять до головного залу верхнього рівня. А тут справді перехоплює подих це справжній підземний космос або інопланетне місто з якогось фантастичного фільму! Далі прямуємо до середнього підземного “поверху”.

172 кроки приведуть вас до серця шахти названої на честь принца Австрійського Рудольфа. Трапецієподібний купол шахти “Рудольф” має глибину 42 метри, ширину і довжину 50 метрів і це справжній витвір мистецтва. Ця шахта також є останнім місцем видобутку солі в Турді.

Далі спускаємось трохи нижче, у шахту Терези. Тут можна побачити соляний водоспад та підземне озеро. Тут видобуток солі відбувався у період між 1690 та 1880 роками.

Саме тут у гігантській порожнині, яка видовбали люди за багато віків, нині розташований тематичний парк з соляним озером глибиною 6 метрів. У вас є шанс самостійно проплисти у човні на на глибині 100 метрів під землею.

Можна також відвідати шахту Гізелли, де надаються бальнеологічні процедури. Або спуститися ще нижче до глибини 108 метрів у шахту Антонія. Саме тут видобуток солі було призупинено через високу концентрацію глини.

Відвідування комплексу Salina Turda коштує 50 леїв (або 60 у вихідні та на свята) тобто 10-12 євро. Для дітей і пенсіонерів вхід складає 30 леїв. За користуванням човном плата окрема 30 леїв, за колесо огляду 15 леїв. Можна придбати груповий квиток це вийде дешевше. Цікаво, що для зйомок професійних фільмів або кліпів плата складає мінімум 2500 євро. Але охочих вистачає.

Працює шахта для відвідування щодня, без вихідних, з 9.00 до 19.00 за місцевим часом.

Враження гостей

“Нарешті карантин послабився і ми з друзями  вирішили скористатись моментом і вирушили в подорож по Румунії. Вчора відвідали соляну шахту в місті Турда, і не віриться що це всьо “надзьовбали” люди, масштаби вразили, в шахті є своє оглядове колесо, амфітеатр, тенісний корт, дитячій майданчик і озеро, де можна поплавати на човнах”.

“Колись тут видобували сіль у промислових масштабах, а зараз шахти перетворили на круту туристичну локацію. Тут ідеальна акустика, облаштована сцена, проводять концерти. А коли оздоровлюєшся, то можна пограти у більярд, навіть у теніс! Вірю, невдовзі щось навіть краще з’явиться у наших солекопальнях”, це пишуть у Facebook вражені від побаченого українці.

Кейс для України

Адже і ми могли мати щось подібне у соляних шахтах у Солотвино. Однак наразі перспектива відновлення підземних лабіринтів та унікальної лікарні на Закарпатті досі є примарною.

Дослідження та відновлення зруйнованих шахт у Солотвині почали обговорювати у 2010 році, коли ця проблема отримала статус надзвичайної ситуації державного рівня, а пізніше Закарпатська обласна рада звернулася по допомогу до міжнародних партнерів в ЄС.

А нещодавно розпочався міжнародний проєкт «Revital I» за участі України, Румунії, Словаччини та Угорщини. Мета проєкту вивчити та оцінити поточний стан солерудника та його околиць, розпочати дослідження та моніторинг щодо змін у підземних та поверхневих водах та зміщення ґрунтів.

У червні у затоплені Солотвинські шахти запустили наноробота UX-1 він  досліджуватиме затоплені ділянки та шахти, збиратиме дані для науковців для подальшого дослідження.

Під проєкт виділено понад 1 мільйон євро, з яких більше 968 тисяч євро це внесок ЄС. Чи буде можливість відновити у закарпатському Солотвині алергологічну лікарню та відновити промисловий видобуток солі вже незабаром дізнаємося.

 

Автори: Андрій Клоц* спеціально для InfoPost.Media 

* це творчий псевдонім журналіста, який давно працює в тематиці міжетнічних відносин, а псевдонім використовує задля того, аби особа автора не впливала на якість та відвертість дискусії щодо його текстів (Chatham House rules).

Усі фото з сайту www.salinaturda.eu


Що таке Infopost.Media?

Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.

Коментарі