30 відомих українців подякували словацькому народу за боєприпаси для ЗСУ (Відкритий лист)
23 Квітня, 2024
До 120-річчя угорського кінематографу портал Hvg.hu попросив 42 людини – режисерів, письменників, критиків і професійних журналістів – скласти власний список найважливіших на їхню думку художніх фільмів в історії угорського кіно.
Учасники номінували загалом 168 фільмів, які зняли 89 режисерів. Таким чином було складено ТОП-30, з яких ми презентуємо першу десятку (за кількістю відданих балів).
10. Szabo Istvan: Bizalom / Іштван Сабо: Довіра (1979)
«Ця країна – брудна річка. Трохи перемішати, бруд підніметься. Сьогодні ви могли бачити єдину можливість бути тут, єдину безпеку: не вірити. Єдиний захист: не розмовляй. Єдина сила — нікому не довіряти».
Такими словами головний герой фільму Іштвана Сабо 1979 року (Петер Андорай) пояснює головній героїні (Ілдіко Баншагі) техніку, за допомогою якої можна подолати диктатуру.
Сюжет розгортається взимку 1944 року, коли дружину діяча лівого опору Кату зупиняє невідомий і попереджає, що вдома її чекають салашисти – представники партії «Схрещених стріл» (після державного перевороту в Угорщині її представники сформували новий пронімецький уряд, який існував до кінця березня 1945 року).
Жінці доводиться ховатися в заміському будинку, де вона повинна прикинутися заміжньою з незнайомцем Яношем, який теж тікає від угорських націонал-соціалістів.
Вони живуть разом, в чужому домі, в чужому світі, прикидаючись перед чужими людьми, що вони разом. Інакше заплатять своїм життям.
З ситуації випливає, що вони не можуть довіряти нікому, навіть один одному і, можливо, навіть собі самому. Герої стрічки іноді руйнують цю недовіру і поступаються місцем коханню. А ця любов, у свою чергу викликає моральну дилему для заміжньої жінки…
Читай також:
ТОП-10 угорських страв, які здатні шокувати іноземців (ФОТО)
Стрічка отримала нагороду «Срібний ведмідь» Берлінського кінофестивалю (1980) за найкращу режисуру, а також була номінована на «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою (1981).
Але є ще один нюанс, який глядачі змогли зрозуміти лише після 2006 року, коли було розкрито минуле Іштвана Сабо. Тоді виявилося, що він звітував радянським спецслужбам з 1957 по 1963 рік під псевдонімом «Ендре Кепеші».
Спочатку Сабо заявив, що таким чином він хотів врятувати життя свого однокласника Пала Габора, який брав участь у революції 1956 року, вводячи службу в оману. Згодом визнав, що насправді рятував себе, але стверджував, що нікому не завдав шкоди.
Тоді ж угорський режисер неодноразово згадував про «Довіру», кажучи, що насправді це був навчальний фільм про те, як слід поводитися під час диктатури, «там є буквально все, щоб навчитися, їм це могло знадобитися».
9. Enyedi Ildiko: Az en XX. szazadom/ Ільдіко Еньєді: Моє ХХ століття (1989)
Перший повнометражний фільм Ільдіко Еньєді — це твір, який потрібно спочатку відчути, – кажуть угорські кінокритики.
“Моє ХХ століття — це поетичне бачення, щедро прибарвлене казковими елементами, про період історії, коли ущільнювалися певні моменти, з яких розгорталися найстрашніші й найбільші події 1900-х років. Режисер неначе відшукав зародок ХХ століття, маленьке зернятко, що ще сповнене невинності й наївності, яке, однак, уже містить в собі усі коди й прецеденти наступних десятиліть”, – йдеться у рецензії.
Сам сюжет досить простий, ми стежимо за долею розлученої в дитинстві пари-близнюків Дори і Лілі (роль, яку зіграла польська акторка Дорота Сегда), які розлучившись ще у дитинстві, на мить переплітають свою долю через чоловіка на ім’я Z (Олег Янковський).
Насправді зовсім неважливо, як розвивається цей любовний трикутник і чи зустрінуться ці дві жінки взагалі. Більш важливим є початок віку, в якому вони живуть. Одна з них насолоджується принадами ще щасливого мирного часу, а інша намагається боротися з несправедливістю, захопившись анархо-терористичними ідеями.
Стрічка отримала приз «Золота камера» Канського кинофестивалю (1989). У 2012 році фільм увійшов до списку 53 найвидатніших угорських фільмів на думку Угорської академії мистецтв.
8. Bacso Peter: A tanu / Петер Бачо: Свідок (1969)
У 1969 році Петер Бачо зняв свій найвідоміший фільм «Свідок». Стрічка була заборонена для показу в Угорщині до 1979 року. А згодом стала культовою для угорців; в ній розповідається про комуністичний режим Угорщини початку 50-х років у жанрі політичної сатири.
Фільм розкриває весь ідіотизм і брехню соціалізму, але незважаючи на цензуру його дозволили знімати. Хоча цензори пізніше вирізали з нього все, що могли. Зокрема останню сцену, що в принципі нічого не змінило по суті. Йдеться про режим Ракоші в Угорщині 1950-х років.
Фільм розповідає про Йожефа Пелікана (Ференц Каллай), який раніше брав участь у комуністичному русі під час Другої світової війни, а зараз працює на дамбі. Там він зустрічає Золтана Даніеля, старого друга з підпільного комуністичного руху, який став чиновником. Даніель падає у річку, а Пелікан рятує його та запрошує того до себе додому. Друзі згадують старі часи, тим часом до будинку увірвались працівники УДБ (Управління державної безпеки), які отримали «анонімку» про те, що Пелікан незаконно забиває свиней для їжі. Даніель намагається врятувати Пелікана, однак випадково знаходить двері до підвалу, де схована вся свинина. Пелікана поміщають під варту, але згодом відпускають після «вказівки вищого керівництва». Товариш Віраг пропонує Пелікану різні посади — директор басейну, парку розваг та редактор видання. З усіма призначеннями він не справляється, окрім журналу. Але як виявилося, все це було організовано для того, щоб Пелікан виступив свідком на показовому процесі проти Даніеля, який перестав бути у фаворі комуністичної влади…
У 2019 році вийшла оригінальна версія фільму без цензури, яка була відновлена у цифровому вигляді та показана на Каннському кінофестивалі.
7. Fabri Zoltan: Az otodik pecset/ Золтан Фабрі: П’ята печатка (1976)
“П’ята печатка” — мотив, запозичений з біблійної книги Об’явлення: «І коли п’яту печатку розкрив, я побачив під жертівником душі побитих за Боже Слово, і за свідчення, яке вони мали».
Угорський класик Золтан Фабрі знімає фільм за однойменним романом Ференца Шанти, майже не відступаючи від тексту. Події відбуваються 1944 року в Будапешті, після салашистського перевороту.
Щовечора у маленькому кабачку збираються чотири приятелі. За стінами кабачка вирує Друга світова війна, лютує таємна поліція, ночами безслідно зникають сусіди з «неправильними» політичними поглядами, або з «неправильним» расовим походженням … Але друзі втішають себе тим, що, хоч вони, «маленькі люди», не в силах нічого змінити, але в них, принаймні, чисті руки і до злодіянь, що творяться навколо, вони не причетні.
Однак незабаром у в’язниці опиняються перед моральним важким вибором.
Заарештованим друзям тюремники пропонують угоду: кожен, хто двічі вдарить побиту до напівсмерті людину («Ісуса»), буде негайно відпущений на волю. Зробити це зміг тільки один з них. Парадоксальність сюжету полягає в тому, що троє тих, хто відмовився вдарити «Ісуса» до арешту, дійсно вели життя маленьких людей і ні в що ніколи не втручалися. Врятований ховав удома дітей зниклих сусідів, з «неправильними» політичними поглядами та «неправильним» расовим походженням (тобто євреїв). Це одночасно служить і виправданням його падіння — він не міг не повернутися додому, адже діти без нього пропадуть…
6. Nemes Jeles Laszlo: Saul fia/ Ласло Немеш: Син Саула (2015)
“Син Саула”, знятий на 35-мм плівку, є, мабуть, найважчим фільмом для перегляду у цьому списку найкращих, але ви просто повинні його побачити, хоча один раз, – зазначають угорські кінокритики.
Стрічка, безсумнівно, є однією з найбільш унікальних та глибоких праць на тему Голокосту. Головний персонаж веде глядача крізь задушливий сморід та бруд табору смерті, без слів показуючи байдужість засуджених до смерті та щоденний абсурд, що царює навколо.
Жовтень 1944 року, Аушвіц-Біркенау. Саул — угорський член зондеркоманди — групи єврейських в’язнів, що перебували поза табором та були змушені допомагати нацистам у масовому знищенні. Працюючи в одному з крематоріїв, Саул знаходить тіло хлопчика, якого вважає своїм сином. Коли зондеркоманда планує здійняти бунт, Саул вирішує зробити неможливе: врятувати тіло хлопчика з вогню, знайти рабина, щоб пролунала поминальна молитва каддіш, і влаштувати хлопчику належний похорон…
За інформацією меморіалу “Яд Вашем” у травні 1944 року розпочалася депортація євреїв Угорщини в Аушвіц. Усього за вісім тижнів було депортовано близько 424 000 євреїв. Загалом до кінця Голокосту було вбито близько 565 000 угорських євреїв.
Фільм отримав премії «Золотий глобус» та «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою.
5. Tarr Bela: Satantango/ Бела Тарр: Сатанинське танго (1994)
Стрічка угорського режисера Бели Тарра вийшла у світ 1994 року. Фільм знято чорно-білим, його тривалість — майже сім годин. В основі сценарію — однойменний роман угорського письменника Ласло Краснахоркаї. Тарр хотів зняти цей фільм ще з 1985, проте довгий час не міг цього здійснити через політичну ситуацію в Угорщині.
Події, відображені у фільмі, відбуваються в Угорщині напередодні краху колективного господарства. Кілька людей хочуть покинути спільноту з готівкою, яку вони отримали за продаж напіврозваленої ферми. Втім, почувши промову харизматичного Іріміаша, якого два роки всі вважали мертвим, вони погоджуються вкласти гроші в нову ферму.
Фільм поділено на дванадцять частин, послідовність яких мало пов’язана хронологічно. Як і кроки в танго, частини фільму йдуть за схемою шість вперед, шість назад.
«Сатанинське танго» Бела Тарра часто називають головним угорським фільмом ХХ-го сторіччя, як і однойменний роман Ласло Краснахоркаі – головним романом сучасної угорської літератури.
“Більш ніж семигодинне кінополотно бідне на сюжетні ходи, але це якраз той випадок, коли убоге буття героїв стрічки визначає всі події в їх житті, яке і повноцінним назвати не можна. Це скоріше тяжке, вимучене існування, без особливих вагомих цілей, на межі повної приреченості й апатії. Намагатися ж втиснути картину в будь-які жанрові рамки є злочином проти кінематографічного сенсу самої картини”, – зазначають угорські кінокритики.
У 2012 році він увійшов до п’ятдесяти найкращих фільмів Британського інституту кіно за версією Sight & Sound.
4. Huszarik Zoltan: Szindbad/ Золтан Хусарик: Сіндбад (1971)
Центральний персонаж фільму – це Сіндбад, своєрідний угорський мандрівник Сіндбад із арабських казок, лише живе він у останні роки Австро-Угорської імперії на рубежі 20-го століття. Сіндбад — чоловік середніх років, який згадує про свої любовні пригоди (і про улюблені страви, які він скуштував по дорозі життя). Він скоріше спостерігач за життям, що проходить повз, ніж його активний учасник, і його внутрішній світ передається в потоці свідомості, що відображає його незадоволені бажання та його ностальгію за минулим.
Фільм починається з послідовних картинок — тичинок квітки, крапель олії у воді, розжареного вугілля, павутини, замерзлого листя, дощу, що крапає з дерев’яного даху. Все це пов’язано зі спогадами Сіндбада про його любовні походеньки. Наступне, що бачить глядач — це помираючого Сіндбада, який лежить у возі, а сам віз веде кінь через село і ніхто на них не звертає уваги.
У повісті, яка більше складається з мозаїчних шматочків, головний герой оглядається на своє життя. Старі фотографії, збережені листи навіюють спогади про колишнє кохання, це лише короткі спалахи – це іноді просто жіноча посмішка.
3. Gothar Peter: Megall az ido/ Петер Готар: Час зупиняється (1982)
Будапешт, 4 листопада 1956 року. Під кінець придушення Угорської революції радянськими військами двоє повстанців під покровом ночі ховають зброю на зруйнованій від обстрілів вулиці. Один з них залишає країну на вантажівці Червоного хреста. Його дружина залишається сама з двома синами, Габором і Діні. На початку 60-х з’являється Бодор, звільнений з в’язниці. Він і стане новим главою сім’ї.
Ґабор готується до медичного університету, хоча знає, що не дуже сподівається на вступ через минуле свого батька. Діні старшокласник. Часи ніби змінюються. На шкільних балах вже грають рок-н-рол, Елвіса Преслі обожнюють і наслідують. Однак Діні занурюється в підліткову кризу через свої власні сприйняття навколишнього світу, емоції, компромісні рішення прийомного батька та багато інших протиріч у світі дорослих. А ще є перше кохання, яке слід ділити з другом та нестримне бажання покинути країну…
Стрічка була дуже популярною серед глядачів. Отримала премію на Каннському кінофестивалі та була подана Угорщиною як номінант на “Оскар”.
2. Jancso Miklos: Szegenylegenyek/ Міклош Янчо: Без надії (Бідні хлопці) (1966)
Цей фільм насправді не є історією угорських розбійників 19-го століття, незважаючи на сюжетну лінію. Це болюча, гнітюча історія про епохи Ракоші та Кадара, і загалом про диктатуру.
В Угорщині, після придушення національного руху під проводом Кошута у 1849 році та відновлення австрійського панування, створюються табори для тих, кого підозрюють у допомозі революціонерам. Стає відомо, що серед ув’язнених одного з таборів знаходяться члени партизанського загону Шандора Рожі, які вважаються останніми сподвижниками Кошута. Щоб упізнати їх і з’ясувати, чи знаходиться в таборі сам Шандор, до ув’язнених застосовуються найвіроломніші форми насильства та отримання інформації …
Фільм знімався на державній кіностудії Mafilm. Бюджет склав 17 мільйонів форинтів , або, за тодішнім курсом, близько півмільйона доларів.
Читай також:
“Привези мені, друже, “гунгарікум”: ТОП-20 смаколиків Угорщини
Стрічку добре сприйняли в Угорщині. У кінотеатрах фільм її подивилося близько мільйона глядачів (у країні з населенням близько десяти мільйонів).
«Без надії» – перший фільм Янчо, який заслужив міжнародне визнання. У 1966 фільм був включений до програми Каннського фестивалю, хоча і не отримав жодних нагород. Глядачами фільм сприймався як алегорія на посилення гніту, що послідував за придушенням антикомуністичного повстання 1956 року.
Тому, щоб отримати дозвіл на демонстрацію фільму в Каннах, угорському режисеру довелося заявити публічно, що фільм не має жодного відношення до недавніх подій у країні, хоча, як він говорив пізніше, «усі знали, що це неправда».
1. Makk Karoly: Szerelem/ Карой Макк: Любов (1971)
У 1953 році після смерті Сталіна багато заарештованих в Угорщині було звільнено з в’язниць та таборів.
У своєму фільмі Карой Макк розповідає історію молодої угорки, чоловіка якої заарештувала таємна поліція, і яка полегшує останні місяці матері розповіддю про те, що її син нібито врятувався в Америці і став сценаристом.
»Кохання представляє цілу історичну епоху лише з кількома персонажами, тому фільм — це не лише історія, розказана з особливого аспекту стосунків між двома людьми. Той факт, що він органічно переплітається з епохами Ракоші та Кадара, також має значення. Настільки, що кілька акторів у фільмі мають подібну долю, як і Янош у фільмі: досить сказати, що Івана Дарваш теж перебував у в’язниці за свою 56-річну кар’єру», – зазначають угорські кінокритики.
Стрічка знята за оповіданнями Тібора Дері, в яких ми зазираємо в життя Луки, яку грає легендарна угорська актиса Марі Тьорьочик.
Лука — справжня жінка з плоті та крові, яка, незважаючи ні на що, намагається нести свій важкий хрест, призначений їй долею до останньої краплі. Через чоловіка її виганяють з роботи, від неї йдуть друзі, держава заселяє в квартиру орендарів, а на додачу до всього, їй доводиться продовжувати відкладати, щоб утримувати свекруху. Але саме старенька та будинок символізують все, що зникло з життя Луки. А найбільше – спокій та атмосфера любові минулого…
Кадри кінофільмів з відкритих джерел
Що таке Infopost.Media?
Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.
