Я — Марія.

Я — дружина одного із Нескорених. 

Я — та, хто вірить у повернення Сергія Алєксєєвича, бійця полку “Азов”, одного із захисників Маріуполя, привітної та небайдужої людини. Він завжди боровся за справедливість та розумів, що за спокійне майбутнє без війни необхідно боротися всіма силами. 

До повномасштабного вторгнення росії ми проживали разом 4 роки. Стали подружжям тільки коли Сергій вже був у Маріуполі – 27 квітня 2022 року. За тиждень до нашого весілля він сказав, що хоче одружитися зі мною дистанційно, якщо я згодна. Звичайно, я погодилась, адже ми це і раніше планували. Ця подія дала мені багато сил, надії та віри в те, що він обов’язково повернеться з Маріуполя у щасливу міцну сім’ю. А йому, я думаю, це надало сили боротися і також вірити, що все обов’язково буде добре.

Поранення та полон

Під час боїв у Маріуполі Сергій не писав мені взагалі нічого про ситуацію в місті, завжди тільки питав як я, як я себе почуваю, як справи на роботі. Просив мене триматися і вірити в краще. Кожного дня я чекала відповіді від Сергія, намагалась його підтримувати, наскільки це було можливо в тій ситуації. 

Сергій навіть не розповів мені про своє поранення, яке він отримав під час боїв у Маріуполі. Я дізналась про це тільки після виходу в полон — від військової частини. Друге поранення він отримав внаслідок теракту в Оленівці. Попри поранення, його досі утримують в полоні, хоча у Женевській конвенції про поводження з військовополоненими прописано, що військові з пораненням мають бути повернуті на батьківщину без жодних умов та у будь-якій кількості. Крім цього, мене запевняли в Координаційному штабі з питань поводження із військовополоненими ГУР МО України, що поранені є пріоритетом на обмін. Але боротьба за його життя і свободу триває.

16 травня я прочитала новини про те, що перші бійці почали виходити з Азовсталі. Довгий час не могла в це повірити, не знала, чи це правда. Я думала, що це дійсно евакуація, як це нам пояснила українська влада у той же вечір. 

Ми працюємо, чекайте

Я не знала, чи вийшов Сергій з Азовсталі, адже він писав мені 13 травня і не згадував нічого про можливий полон. Тільки коротко: “Не хвилюйся, якщо мене довго не буде на зв’язку”. 

А 19 травня я переглядала російські відео із нашими захисниками, які вийшли з Азовсталі, та побачила свого коханого. Це відео було з колонії №120 в смт Оленівка. 

На відео були також представники МКЧХ, але як стало відомо пізніше, вони не розмовляли із військовополоненими, а тільки мінімально перевірили умови утримання та поїхали. 

Я не раз зверталась до всіх державних органів щодо мого чоловіка. Це були звернення до Національного інформаційного бюро, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, СБУ, Нацполіції, МВС. Також зверталась до МКЧХ та до Робочої групи ООН. Відповіді завжди однакові “ми працюємо, чекайте”. Він був не підтверджений МКЧХ та росією майже 16 місяців у полоні. Як казали представники МКЧХ, їх не було 16 травня у Маріуполі під час виходу наших перших захисників із заводу “Азовсталь”.

Теракт

В ніч на 29 липня 2022 року росіяни влаштували цинічний та жорстокий теракт у колонії №120 тимчасово окупованої Оленівки, де утримували військових, які до останнього захищали місто Маріуполь. Росіяни влаштували заздалегідь сплановане масове вбивство та скалічення військовополонених. Внаслідок теракту в Оленівці загинуло понад 50 військових та понад 100 отримали поранення. 

Досі ми, рідні захисників України, постраждалих внаслідок теракту, не знаємо достеменно, хто саме був у бараці, скільки людей загинуло та скільки отримали поранення. Ми своїми зусиллями, самостійно намагаємось зібрати цю інформацію. Про багатьох людей нічого невідомо після теракту. Росія не надала  нашим державним органам та міжнародним організаціям офіційний список постраждалих та всіх тих, хто перебував у бараці. А самостійно таку інформацію українські державні органи зібрати не можуть.

Мій чоловік отримав поранення внаслідок теракту — про це свідчать списки поранених від 30 липня 2022 року, які опублікувало міноборони росії. А через декілька днів я побачила відео із моїм чоловіком після теракту. Він був на той час у лікарні, російські пропагандисти запитували в нього, що відбулося, що він чув. Сергій розповідав, що почув два вибухи: на перший не звернув уваги, а після другого вибуху почало все горіти, військовополонені почали вибиратися із палаючого бараку на вулицю. Окрім цього, звільнений з полону побратим мого чоловіка також розповідав про поранення Сергія — йому ушкодило обидві ноги. За останніми даними його перевезли в російську колонію, але я не знаю достеменно де він.

Із пораненими захисниками ситуація критична. Різні представники влади нам розповідають про те, що є інші поранені в полоні, що в них серйозніші поранення, ніж у тих, кого підірвали в Оленівці. Але звідки в них може бути детальна інформація про характер поранень внаслідок теракту, якщо навіть немає всіх відомостей про людей, які там були? 

Ми всі маємо розуміти, що їм і надалі загрожує небезпека. Ми маємо робити все для того, щоб забрати з полону цих людей якнайшвидше. Це був спланований теракт, про що свідчать наступні дані, які ми знайшли у відкритих джерелах: 193 військовополонених 27 липня 2022 року перевели у ангар, який розташований у промзоні колонії, подалі від інших бараків, в яких утримувалися військовополонені. Переобладнали його нашвидкоруч під житловий барак, поставили ліжка. 

28 липня 2022 року близько 23-23:30 відбувся теракт. Військовополонені чули кілька вибухів, після останнього все почало горіти. Пораненим не дозволяли надавати медичну допомогу, наглядачі колонії самі також її не надавали і через це померло ще багато людей — вони просто не дочекались надання медичної допомоги. Для цього потрібно було чекати близько 5 годин до перевезення в лікарню. 

Постраждалих везли у переповнених вантажівках по вибоїстих дорогах і це нашкодило пораненим ще більше. Військовополонені, які отримали легкі поранення, були поміщені у так звані “дисциплінарні ізолятори” на один місяць. Так їх фактично ізолювали від спілкування з іншими військовополоненими у колонії. Серед тих, хто отримав поранення, також є ті, в кого це вже друге чи третє поранення. Там було і багато тих, хто отримав поранення ще при обороні Маріуполя. Вже понад рік вони з пораненнями в полоні, без медичної допомоги. 

Листи без відповіді

Росія порушує всі норми міжнародного гуманітарного права. За нормами Женевської конвенції про поводження із військовополоненими вони мають право писати та отримувати листи. Цього, на жаль, не відбувається. Я писала лист своєму чоловікові у січні цього року, але впевнена, що він його не отримав, оскільки не знаю жодного випадку, щоб рідним військовополонених Азовців прислали лист у відповідь. 

Крім того, військові, які потрапляють в полон, мають бути підтверджені. Однак, росія не підтверджує усіх військовополонених. Також те, що військові утримувалися та досі утримуються досить близько до зони ведення бойових дій — це є порушенням. Вбивство в полоні, скалічення в полоні, втрата ваги, психологічні та фізичні тортури — це все є порушенням. 

Однак навіть після страти військовополонених в Оленівці росія не понесла покарання. Міжнародна реакція була недостатньою і 5 січня 2023 ООН розформувала місію із розслідування фактів вбивства військовополонених через неможливість потрапити на місце злочину та відсутність гарантій безпеки. А росія досі продовжує катувати людей у полоні. 

***

Захисники Маріуполя — справжні воїни, які відчайдушно та самовіддано обороняли місто Маріуполь у повному оточені 86 днів. З першого дня повномасштабного вторгнення російської федерації захисники Маріуполя показати всьому світу неймовірну мужність, силу волі та жагу до життя і свободи. Завдяки обороні міста Україна змогла отримати озброєння від країн-партнерів, перегрупувати війська на інших напрямках, та надалі відбивати окуповані росією українські території. Вони боролися з переважаючими силами ворога без достатньої кількості боєкомплекту, їжі, води та сну. У період з 16 по 20 травня захисники Маріуполя склали зброю на заводі “Азовсталь” та вийшли в полон за наказом вищого керівництва України.

Захисники Маріуполя. Історії нескорених — спільний проєкт Infopost.media та  Olenivka Families Community – спільноти родин військовополонених, постраждалих і загиблих під час теракту в Оленівці в ніч з 28 на 29 липня 2022 року.

“Olenivka Families Community” почала своє існування в січні 2023 року, після того, як Генсек ООН розпустив місію з розслідування вбивства військовополонених у колонії в Оленівці. Спільнота налічує понад сто людей. Делегація “Родин Оленівки” вже побувала у Женеві, де зустрічалась із представниками ООН та МКЧХ у їхніх штаб-квартирах. 

Наразі ми б хотіли більше спілкуватися з іноземними журналістами, наживо виступати перед іноземною аудиторією, оскільки тема теракту в Оленівці за кордоном майже не відома. Також охоче поділимось своїми свідченнями з журналістами-розслідувачами, правозахисними організаціями та зав’яжемо співпрацю з OSINT-спільнотами. Ми хочемо притягнути винних до відповідальності на міжнародній арені.

Ми у соцмережах:
https://linktr.ee/olenivkafamilies 

🇬🇧 This publication is also available in English: Defenders of Mariupol city. Stories by the invincible ones: Getting married remotely, captivity and the unknown

🇭🇺 Ez a kiadvány magyar nyelven is elérhető: Mariupol védői. A Rendíthetetlenek történetei: Házasságkötés távolságon, fogság és az ismeretlen

🇸🇰 Text v slovenčine: Obrancovia Mariupola. Príbehy nezdolných: Sobáš na diaľku, zajatie a neistota

Infopost.Media

* Цей текст є авторською колонкою, відтак у ньому представлені, перш за все, думки автора матеріалу, які можуть не збігатися з позицією редакції InfoPost. Ми публікуємо авторські колонки, насамперед, заради дискусії на важливі теми, бо віримо в силу публічного діалогу. Якщо ви маєте бажання написати для нас авторську колонку, напишіть нам на editor.infopost@gmail.com