Вибори за виборами — західні сусіди України оновили склад своїх парламентів. Словацькі виборці обрали новий парламент 30 вересня, а 15 жовтня представників до Сейму та Сенату обирали поляки. При цьому обидві країни поєднує ще один факт, пов’язаний з електоральними вподобаннями — соцопитування показували стрімке зростання популярності ультраправих партій.

Щоправда, словацьким націоналістам з Republika не пощастило — партія попри прогнози не подолала 5% бар’єр та не пройшла до Національної Ради. Однак це скоріше свідчить не про демократичну спрямованість словацьких виборців, а про те, що частина прихильників Республіки могли проголосувати за партію Роберта Фіцо Smer-SD, щоб не допустити перемоги проєвропейської партії Progresívne Slovensko (PS).

Однак ситуація, коли ультраправі мають зростаючу підтримку, типова не тільки для Словаччини та Польщі. Опитування показують, що тепер ультраправі потрапляють до трійки найпопулярніших політичних рухів майже половини з 27 країн Європейського Союзу.

Довідково: ультраправі політичні рухи характеризуються радикально консервативними, ультра націоналістичними та авторитарними поглядами, для яких у сучасному суспільстві часто притаманні антиімміграційні та антиінтеграційні позиції.

Ріст та фіаско словацьких праворадикалів

Ультраправа партія Republika в Словаччині набула популярності завдяки ряду факторів:

1. Антиміграційна та націоналістична позиція. «Республіка» зайняла рішучу антиімміграційну та націоналістичну позицію, яка резонувала з частиною словацького населення, яка була стурбована хвилею біженців з Ближнього Сходу та збереженням власної безпеки та культури. Популярності сприяла постійна підтримка міграційної теми у інформаційному просторі, зокрема в соцмережах. Зокрема Facebook та зростаючий у Словаччині Tik-Tok відіграли значну роль у формуванні інформаційного фону в країні, адже стали основними майданчиками прямої комунікації популістів та праворадикалів зі своїми потенційними виборцями.

2. Невдоволення відомими партіями. У Словаччині зросла невдоволеність традиційними політичними партіями проєвропейського спрямування, причиною якої стала неспроможність їх лідерів домовлятись між собою, випадки корупції та неефективність у розв’язанні проблем людей. Це підштовхнуло частину виборців до більш радикальних альтернатив, наприклад до голосування за екстремістів Маріана Котлеби з ĽSNS у 2020 році, коли партія отримала 17 місць у Національній раді.

Фактично легітимізували праворадикальні рухи і самі словацькі політики, зокрема лідери SNS Андрей Данко та OĽaNO Ігор Матович, і навіть Роберт Фіцо, які у пошуках голосів у парламенті знайшли спосіб домовитися з ĽSNS.

3. Популярність ультраправих ідеологій. Ріст популярності ультраправих і популістських партій у Європі, зіграла свою роль у піднесенні «Республіки». Це включає просування партіями тем протидії ЛГБТК, заборони абортів та підтримки України.

Тут варто згадати результати серпневого соцопитування у Словаччині, за результатами якого майже 50% словаків вважають, що «українцям надто допомагають». Це, на думку аналітиків, може призвести до втоми від солідарності приймаючої громади та напруги між біженцями з України й місцевим населенням.

4. Соціально-економічні чинники. Економічна нерівність, провали уряду Едуарда Геґера могли також сприяти привабливості екстремістських партій, таких як Республіка, оскільки деякі виборці могли відчути себе поза увагою провладних політиків. Економічні проблеми в Словаччині сприяли зростанню рівня невдоволеності місцевого населення, яке почало розглядати біженців як потенційну конкуренцію за робочі місця та ресурси.

Провал польської «Конфедерації» через гендерну нерівність

Слідом за Словаччиною парламентські вибори відбулись і у Польщі. Під час виборчої кампанії активно наростила рейтинг ультраправа партія «Конфедерація» (повна назва Konfederacja Wolność i Niepodległość – Конфедерація свободи і незалежності). Вона привернула до себе увагу агресивними піар-акціями та провокативними заявами, у тому числі й щодо України.

У 2019 році, коли «Конфедерація» вперше з’явилась у словацькій політиці, тодішній лідер Славомір Менцен (Sławomir Mentzen) прославився своєю програмою з п’яти пунктів: «Ми не хочемо євреїв, гомосексуалів, абортів, податків та Євросоюзу».

Основними постулатами цієї політсили стали популістичні заяви щодо зниження податків та максимальної дерегуляції життя в країні. Також серед програмних обіцянок — вільне володіння зброєю, заборона абортів та постійне маніпулювання правом вето у протистояннях з Брюсселем. 

«Конфедерати» про Україну

Щодо України представники партії висловлювались про притягнення її до відповідальності через «надвелику кількість біженців» та «масове вбивство поляків українцями під час Другої світової війни».

Коли Україна відповіла позовом на заборону імпорту українського зерна до Польщі, Угорщини та Словаччини, Славомір Менцен пожартував, що тепер Варшава «ймовірно, підніме дитячі виплати для українців і запропонує їм безкоштовні кредити на покупку квартири в Польщі».

Частина експертів відкидає позицію «Конфедерації» як проросійську. Так, історик, політолог, віце-директор Центру діалогу ім. Юліуша Мєрошевського Лукаш Адамскі (Lukasz Adamski) пояснює їхню жорстку позицію щодо України скоріше спробою відокремити партію від «мейнстрімної» політики, представленої як PiS, так і ліберальною Громадянською платформою Дональда Туска. Внутрішня суперечка тривала і у лавах самих «конфедератів», частина з яких вважала сучасну програмну політику партії недостатньо радикальною.

Проте дії польських ультраправих політиків яскраво підкреслили їх позицію щодо війни Росії в Україні. Так, один із засновників коаліції, колишній президент партії KORWiN, тепер відомої як «Нова надія» (Nowa Nadzieja) 80-річний Януш Корвін-Мікке (Janusz Korwin-Mikke) захищав президента Росії Владіміра Путіна і навіть поставив під сумнів відповідальність Росії за різанину в Бучі. У 2015 році Корвін-Мікке відвідав окупований Росією Крим, де зустрівся з російською окупаційною владою.

«Конфедерати» програли, проте наростили підтримку

Однак саме радикальні заяви лідерів партії зіграли злий жарт із її рейтингом напередодні виборів 2023. Януша Корвіна-Мікке партійна комісія звинуватила у провалі виборів через його різкі висловлювання щодо жінок. Під час з’їзду Фонду Патріархату він запропонував позбавити їх виборчих прав.

Щоправда, інші члени партії не відставали від Корвіна-Мікке: третій у списку «Конфедерації» професор Ришард Зайончковський (Ryszard Zajączkowski) заявив, що «поляки зазнали геноциду з боку євреїв». Виключена раніше з партії Наталія Яблонська запропонувала дозволити використання собак у їжу, бо це «м’ясо і воно нічим не відрізняється від яловичини».

Липневі опитування прогнозували «Конфедерації» 15% голосів на цьогорічних парламентських виборах, самі ж партійці розраховували на 40 місць у сеймі та посаду спікера парламенту для свого лідера Кшиштофа Босака (Krzysztof Bosak). 

Зрештою «конфедерати» таки  змогли пройти до парламенту, набравши, щоправда, тільки 7,16% голосів. Вони навіть матимуть 18 депутатів (у 2019 році «Конфедерація» отримала на 7 депутатських мандатів менше) та можливість утворити незалежний депутатський клуб (об’єднання не менш як 15 парламентарів Сейму, як правило за партійною належністю). 

Наразі незрозуміло, чи буде формуватись коаліція між «конфедератами» та провладною «Право і справедливість», якій потрібні голоси у парламенті. Проте 57% електорату «Конфедерації» імпонує «позасистемність» політсили, тому у разі об’єднання вони ризикують відштовхнути від себе найбільш відданих прихильників.

Німеччина та Австрія

Вибори і в інших європейських країнах показують ріст популярності «правих». Так, федеральні вибори у німецьких Баварії та Гессені тільки підкреслили розчарування федеральною правлячою коаліцією, а правопопулістська «Альтернатива для Німеччини» (AfD) досягла великих успіхів.

Попри офіційну перемогу альянсу Соціал-демократів (SPD), Зелених і Вільних демократів (FDP) за сумарною кількістю голосів, поокремо вони показали падіння популярності. Водночас AfD отримала більше 18% у Гессені та понад 14% у Баварії. 

Партія зарекомендувала себе як політична сила по всій Німеччині, і вибори наступного року на федеральних землях Східної Німеччини можуть стати для неї наступним трампліном — там вона за опитуваннями набирає понад 30%.

Феномен AfD простий: праві виграли від незадоволення виборців. Нещодавнє опитування INSA показало 68% незадоволених політикою національного уряду.

Та ж ситуація у сусідній Австрії, де після стрімкого падіння довіри до Партії свободи Австрії (FPÖ) у 2019 році, зараз вона отримала найвищий рейтинг з часу свого існування. Зараз рейтинг правих популістів стабільний на рівні 30-32% згідно з жовтневими опитуваннями Товариства Лазарсфельда, та Інституту дослідження ринку та громадської думки Peter Hajek Public Opinion Strategies для ATV/PLUS 24/APA/ «Österreich-Trend».

Крім того, лідер австрійських правих Герберт Кікль зарекомендував себе як альтернативний канцлер, що здавалося немислимим ще рік тому. І це знову ж таки через невдоволеність діючим урядом та економічною ситуацією в країні.

«Кожна нова криза особливо вигідна тим сторонам, які наразі не несуть відповідальності та отримують вигоду від невпевненості людей – зазвичай із досить простими відповідями на складні запитання», – аналізує політолог Петер Гаєк (Peter Hajek). 

Більшість правих партій, зокрема німецька AfD, італійська Ліга, французьке Національне об’єднання, австрійська FPÖ є частиною Групи ідентичності та демократії Європейського парламенту, що зміцнює праву групу меншості в інституції ЄС. Тож наступні політичні періоди у Європі обіцяють жорсткішу боротьбу.

Infopost.Media