Колонки 24 Грудня 15:52

Туга за Різдвом 25 грудня

Коли я був малим, мене часто вивозили в село Підлісне біля Кременця, звідки походила моя мама і де жили наші родичі. Переважно це було влітку, але коли я ще не ходив до школи, то їздили ми туди з бабусею і взимку на свята. Приїжджали всередині грудня і поверталися вже по Йордані.

У тім селі ще залишалося кілька родин чехів. Бабуся товаришувала з однією чешкою і часто її відвідувала та брала мене з собою, кажучи «Йдемо до чешки». І так ото я побував двічі на чеському Різдві 25 грудня.

11225283 956900737691170 5431172887907681708 O

Бабуся мала деякі знахарські таланти, і за якусь послугу та чешка була їй дуже вдячна, тому запрошувала навіть на таке сімейне свято. Зранку на Різдво невелика громада чехів збиралася в просторому будинку, куди приїжджав з іншого села католицький священник і відправляв святкову Службу Божу. По відправі звучали чеські коляди, деякі мали знайомі нам мелодії. А потім чешка запрошувала нас із бабусею на сніданок.

На столі був смажений короп, різна квашенина, вуджене м’ясиво, салати і солодкі пляцки, за якими я пропадав найдужче.

А потім ми чекали наближення нашого Різдва і готування до нього було овіяне незабутнім чаром. У 1950-тих – початку 1960-тих ігуменом Почаївської Лаври був двоюрідний брат мого діда, і на другий день Різдва ми їхали на санях до Почаєва та обідали в монастирській трапезній.

 


Тоді ще монахи розмовляли українською, потім їх розігнали і заселили кацапів.


 

У Підліссі і в надовколишніх селах, де також були наші родичі, українці не справляли Різдва 25 грудня, але за якоюсь ніким неозвученою згодою ніхто пополудні 24-го і весь день 25-го не робив жодної важкої роботи. Як я довідався згодом, це була давня традиція, коли поруч жило більше поляків і чехів. А коли хтось через упертість пробував рубати дрова, то його швидко зацитькували. Але так само й католики на наше Різдво не бралися до роботи.

В чешки я позичав барвисті дитячі книжечки чеською мовою. В одній з них писалося, що худоба в ніч з 24 на 25-те розмовляє людською мовою. Я бігав до стайні і прислухався. Але нічого не почув.

А коли пожалівся бабці, вона сказала, що наша худоба буде розмовляти у ніч на 7-ме. Та і нашої худоби я не почув, бо зарано лягав спати. Однак дивувало мене тоді, як худоба знає, коли має розмовляти. У стайні календаря нема.

 


Але не було 25 грудня чужим і для українців, бо то був день святого Спиридона, коли сонце повертає на літо, а ночі вкорочуються.


 

Святий Спиридон так успішно боровся з відьмами, що вони врешті зібралися, щоб його вбити. Він сховався на хресті, й відьми не могли його добути. Тоді покликали за найстарішою київською відьмою, і та порадила зібрати дванадцять свічкових недогарків та ними підпалити хрест. Хрест почав горіти, і тоді святий Спиридон звернувся до Бога, щоб той вкоротив ніч і не дав йому загинути. В ту ж мить озвалися півні, і відьми розлетілися.

А повернувшись до Станіславова, ми потрапляли з казки в сірі будні, де усі релігійні свята були заборонені. Батьки мої справляли їх потайки. Свячену воду привозили ми їм з Почаєва.

У 1970-тих я працював у Львівському обласному архіві, де зібрався чималий гурт польської інтелігенції, зокрема акторів Польського театру.

Тоді власне я й почув дискусії про те, коли треба святкувати Різдво.

 


В принципі українці і поляки сходилися на одному, що Різдво треба святкувати з усім світом. Однак час був такий, що мусили і вони, і ми зі своїми святами ховатися.


 

Наскільки ті часи були суворі, свідчить такий факт. Працював зі мною в архіві Янко, син видатного композитора Анджея Нікодемовіча (1925 – 2017), якого якраз на ту пору вигнали з консерваторії, бо комсомольський патруль застукав його, коли він виходив з католицької катедри на самий Великдень. Професор залишився без роботи і змушений був з родиною виїхати до Польщі. Львів втратив унікального митця, на честь якого зараз у Любліні відбуваються щорічні фестивалі.

Z1607886701a237i

Етнограф і філософ Роман Кісь / Фото: zbruc.eu

Таких драматичних моментів пережило багато представників інтелігенції. Одним з гарячих прихильників святкувати Різдво з усім світом був етнограф і філософ Роман Кісь (1949 – 2020), який написав на цю тему дослідження і давав його читати мені. Там не було жодної антисовєтської крамоли, але КГБ на відміну від СБУ завжди працювало на випередження, і в 1981-му Ромка було ув’язнено, а його наукові праці вилучено.

Світ міняється і модернізується, уже чимало православних країн, як і чимало українців у Європі та Америці, святкують Різдво 25 грудня. Уже кілька років я до 24 грудня готую кутю, смаженого коропа, узвар і борщ з вушками. Та перша Свята вечеря поки що скромна і не сягає дванадцяти страв, а, однак постійно удосконалюється. Сподіваюся, що наступного року ми нарешті об’єднаємося з цивілізованим світом і розірвемо кляту календарну пуповину з Москвою.

 

Юрій Винничук, спеціально для Infopost.Media

Титульне фото зі сторінки автора

 

Рекомендуємо прочитати інші авторські колонки Юрія Винничука для нашого видання

 

* Текст є авторською колонкою, відтак у ньому представлені, перш за все, думки автора матеріалу, які можуть не збігатися з позицією редакції InfoPost. Ми публікуємо авторські колонки насамперед заради дискусії на важливі теми, бо віримо в силу публічного діалогу. Якщо ви маєте бажання написати для нас авторську колонку, напишіть нам на editor.infopost@gmail.com

** Цей матеріал підготовлений у рамках ініціативи Re:Open Ukraine, який реалізується Інститутом Центральноєвропейської Стратегії

Re:Open Ukraine – це проєкт Інституту Центральноєвропейської Стратегії, метою якого є перевідкрити та пояснити нову Україну як для неї самої, так і для її безпосередніх західних сусідів. Проєкт має 3 фокусні регіони України, а саме Закарпаття, Буковина та Одещина, та 5 фокусних країн ЄС і НАТО, а саме Польщу, Румунію, Угорщину, Словаччину та Чехію.

 


Що таке Infopost.Media?

Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.

Коментарі