Коли Афіна Хаджинова (Afina Khadzhynova) 15 березня втекла з Маріуполя, у неї було 10 хвилин, щоб зібрати кілька необхідних речей для небезпечної подорожі подалі від російських бомб — документи, ковдри, швидкі запаси їжі.
Позаду – цілий архів, що документує історію румунів, частини етнічного грецького населення, яке проживало на півдні України протягом поколінь. Це одна з найбільших і найстаріших груп етнічних греків за межами Греції. Історію української грекині розповідає Рolitico.
Ця історія ризикує бути втрачена через майже повне знищення Маріуполя та навколишніх сіл. Портове місто з населенням 450 000 людей зазнало найгірших руйнувань відтоді, як Росія направила свої війська в Україну. На тлі цього нападу, за словами грецьких чиновників, було вбито щонайменше 10 етнічних греків, а незліченна кількість інших були вимушені покинути свої домівки подалі від пам’яток, які зберігають їхню культуру.
На питання “що ви берете в першу чергу зі свого дому?”, Хаджинова роздумувала.
“У нас є картини, у нас є твори мистецтва, у нас є архів. У валізу не поміститься; ми не були готові прийняти це”.
Її батько, шкільний вчитель і фольклорист у 1960-х і 70-х роках, витратив своє життя на створення колекції, яка розповідає історію румеїв через архів фотографій, віршів і пісень. Ця історія зараз зберігається в будинку під облогою Росії, який, можливо, вже був зруйнований.
“Це все ще там, цілий архів історії та культури румеїв”, – каже Афіна. – “Це така втрата”.
Це лише одна з багатьох втрат на тлі російського наступу, який поставив під загрозу існування грецької громади в Україні — і її зв’язок з Афінами.
Зусилля зберегти культурну спадщину групи раніше допомагали кинути виклик стереотипу, що українські греки були надмірно проросійськими. Тепер, коли громада розсіяна й не має зв’язку, Росія користується перевагою, просуваючи наратив про те, що українські греки звинувачують київських військових у скоєнні звірств, які насправді пов’язані з жорстокістю Росії. Деякі грецькі ЗМІ навіть посилили цю історію вдома.
“Греція нічого не робить”, – сказала Хаджинова. – “І тепер росіяни використовують греків, щоб показати, що вони проросійські”.
Багатовікова історія українських греків
Румеї є частиною північноазовської грецької громади, яка походить від греків, яких Росія переселила в 18 столітті з Криму на землі сучасної Східної України.
Група, яка налічує близько 70 000 осіб, розділена на румеїв, мова яких схожа на сучасну грецьку, та урумів, які розмовляють тюркською мовою, близькою до сучасної кримськотатарської. Обидві мови поширені лише в цьому південно-східному куточку України, і обидві були під загрозою зникнення до війни, без державних програм їх збереження через навчання в школах.
Хаджинова, яка народилася в селі Сартана, входила до низової групи носіїв мови, дослідників та активістів, які прагнули зберегти та відродити північноазовську грецьку мову та культуру.
Зараз війна знищила команду.
Два тижні Хаджинова перебувала в пастці в Маріуполі під постійними бомбардуваннями, без електрики, води, опалення, телефону та інтернету. Вона готувала надворі і кип’ятила воду з сусіднього струмка на багатті.
Щодня вона спостерігала, як дим піднімається вгору, коли ракети вдарили по інший бік міста, де живуть її брат і дві племінниці. Вона не мала можливості зв’язатися з ними. До її друзів та інших румейських та урумських активістів також неможливо було дістатися ні в Маріуполі, ні в навколишніх селах, які були бомбардовані та потрапили під контроль Росії.
“Найгіршою була невідомість”, — сказала вона. – “Ми не знали, що відбувається в світі, чи в Україні, чи навіть у Маріуполі. Ми не мали уявлення. Було надто жахливо навіть виходити з дому, бо ми могли потрапити під обстріл”.
Коли Хаджинова та її мати втекли, її будівля була однією з небагатьох, яка залишилася неушкодженою, хоча відтоді вона чула, що й її обстріляли. За словами мера Маріуполя, пошкоджено до 90 відсотків будівель міста, і, можливо, загинули тисячі мирних жителів, повідомляє глава місії ООН з прав людини.
Знаходячись зараз на Кіпрі з матір’ю, Хаджинова досі не має новин про те, живі чи мертві її родичі та багато інших активістів.
Через два дні після Хаджинової виїхав консул Греції в Маріуполі Маноліс Андрулакіс (Manolis Androulakis). Багато членів Федерації грецьких товариств України залишаються в Маріуполі, і з ними неможливо зв’язатися.
Голова федерації Олександра Проценко благополучно прибула до Греції наприкінці березня. Але грецькій газеті вона розповіла, що грецький центр у Маріуполі знищено.
Греко-російська сага
Напади на Маріуполь спочатку викликали рішучу відповідь з боку Греції.
Прем’єр-міністр Греції рішуче засудив вторгнення Росії та пообіцяв надати військову допомогу Україні. Греція також пообіцяла співпрацювати з Францією та Туреччиною над створенням гуманітарного коридору для евакуації Маріуполя, навіть запропонувавши, щоб її міністр закордонних справ особисто очолив ініціативу. Країна також пообіцяла спиратися на Міжнародний кримінальний суд для розслідування можливих військових злочинів у Маріуполі.
Для країни, яка довгий час була пов’язана спільними релігійними, економічними та культурними зв’язками з Росією, починаючи з початку 19-го століття, це був різкий поворот.
Проте спільні риси зберігаються як у грецькому, так і в українському суспільствах.
Грецькі та російські ЗМІ неодноразово заявляли, що етнічні греки в Україні, як і російськомовні, зазнали дискримінації. А в Україні значна частина грецької громади до нинішнього вторгнення дотримувалася традиційно проросійських поглядів. Більш національно налаштовані українці з підозрою дивилися на цю групу, особливо після 2014 року, коли Крим та частина Донецької області з великими грецькими громадами фактично опинилися під контролем Росії.
“Я завжди захищала греків, навіть якщо вони були проросійськими, тому що люди люблять рівняти під одну мірку”, – сказала Хаджинова. – “Мене ніколи не дискримінували та не репресували в Україні за те, що я грекиня. Але в Україні існує стереотип, що всі греки — сепаратисти”.
Зусилля зберегти румейську та урумську мови були покликані боротися з цим стереотипом.
Олександр Рибалко, мовознавець родом із Донецька, почав співпрацювати з грецькими українськими колегами у 2005 році для дослідження та популяризації цих мов. Вони випускали диски з музикою та мовними зворотами. Виготовили розмовники та дитячі азбуки з віршами на кожну букву, написану носіями з сіл Маріуполя.
“Я хотів на прикладі показати, що українці дбають про ці мови, і що вони є частиною нашого національного українського культурного ландшафту”, – сказав Рибалко, який зараз живе у Києві.
Проекти були волонтерськими зусиллями з мінімальною підтримкою української держави. Рибалко також працював над популяризацією культурного туризму в українському Азовському регіоні та планував серію фестивалів на цю весну і літо з представниками північноазовської грецької та інших національних меншин.
Як і багато чого іншого в Україні, ці плани зараз пішли в дим. Музеї з грецькими етнологічними колекціями в Маріуполі та Сартані, ймовірно, були знищені, як і грецький факультет Маріупольського державного університету. Місцеві співробітники та партнери Рибалка зникли.
“Ми всі дуже хвилюємося, тому що просто не знаємо, що сталося з людьми”, – сказав Рибалко. – “Сартану бомбили раніше, а ситуація в Маріуполі зараз просто нестерпна”.
Російська пропаганда у Греції
З Кіпру Хаджинова написала колишнім консулам Греції в Маріуполі з проханням включити її до запропонованої Греції гуманітарної місії, щоб вона могла повернутися шукати своїх родичів і близьких.
Однак поки що відповідь Греції залишила її та інших українських греків розчарованою. Сильна рання реакція уряду змусила багатьох греків нарікати, що вони зайшли занадто далеко. А третина грецьких депутатів не з’явилася, щоб послухати, як президент України Володимир Зеленський закликає їх допомогти врятувати маріупольців. Промова, викликала суперечку, коли Зеленський показав відео греко-українського бійця батальйону “Азов” – підрозділу української армії, який зараз воює в Маріуполі і який у минулому пов’язували з правим екстремізмом.
Деякі грецькі ЗМІ навіть підсилювали російську пропаганду.
У відкритому листі, написаному з Маріуполя перед її від’їздом, Олександра Проценко, яка очолює Федерацію грецьких товариств України, закликала греків усього світу не дати перемогти російській пропаганді.
Вона закликала людей говорити “правду такою, яка вона є”, що є “геноцид українського народу, геноцид греків України з боку Російської Федерації”.
“Це відкритий і очевидний тероризм”, – додала вона.
Однак кілька грецьких ЗМІ надали ефіри роликам російських ЗМІ, що зображують прямо протилежну історію. Деякі публікують історії, некритично цитуючи офіційні російські акаунти в Twitter. Інші використовували відеофрагменти з російських ЗМІ, які нібито показують, як греки з рідного села Хаджинової Сартана, перебуваючи під контролем Росії, заявляли, що українські військові чинили звірства в Маріуполі, що греки зазнавали дискримінації в Україні і що росіяни-загарбники добре ставилися до них.
Такий матеріал спричиняє глибокий розкол у вцілілій грецькій громаді.
“Що я можу сказати про греків Сартани?” – розповіла Хаджинова. – “Я не можу відкинути свою спадщину, але я не хочу, щоб мене ототожнювали з ними”.
Хаджинова відстежує подібні історії в грецьких ЗМІ, а також інтерв’ю з українськими греками, які зараз у Греції, і які критикують Україну. А її дописи про них у соціальних мережах отримують потік коментарів з невідомих акаунтів, які посилюють фальшиву версію війни Росії.
Олександр Рибалко бачить те саме у своїх каналах у соціальних мережах про північноазовську грецьку культуру, яка колись була нішевою групою за інтересами.
“Люди з дуже дивними іменами коментують, мовляв, у всьому винен Київ”, – сказав Рибалко.
Нагадаємо, 22 березня міністр закордонних справ Греції Нікос Дендіас заявив, що вирішив очолити гуманітарну місію для українського Маріуполя. Місто перебуває в облозі російських військ та зруйноване постійними бомбардуваннями. Тут проживають тисячі етнічних греків. Дендіас зазначив, що пріоритетом Греції є захист беззбройних мирних жителів і етнічних греків, які проживають у Маріуполі. І додав, що він уже повідомив українську та російську владу про гуманітарну місію.
Фото: AFP via Getty Images, Afina Khadzhynova / Facebook
Що таке Infopost.Media?
Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.