Неонацизм, героїчна оборона та російський полон: що знають про «Азов» жителі сусідніх країн

Два роки у російському полоні перебуває частина азовців, які в травні 2022 року вийшли з «Азовсталі». Після відповідного наказу вони здались в полон під гарантії безпеки та звільнення за кілька місяців. 

Тоді із підземель меткомбінату «Азовсталь» вийшло 2 349 українських військових. Азовців звідти відвезли до Оленівської колонії № 120 в Донецькій області. Саме тут в ніч на 29 липня 2022 сталися вибухи й пожежа в бараку з полоненими бійцями «Азову», у якій загинуло щонайменше 54 військових та виявилось понад 100 постраждали.

За версією українських слідчих та управління Верховного комісара ООН, «приліт» по колонії для військовополонених, якщо він справді був, стався з боку Донецька. Саме тому, за версією України,  РФ відповідальна за загибель азовців у бараку тюрми.

Проте якщо для українців вина окупаційних російських військ є очевидною в цій трагедії, то населення сусідніх країн не так однозначно сприймає інформацію. Передусім на ставлення словаків, угорців та поляків до «Азову» впливає засилля російської пропаганди в інформаційному просторі їхніх країн.  

Ми поспілкувались із кількома жителями Словаччини, Угорщини та Польщі, щоб зрозуміти їх уявлення про один із найвідоміших підрозділів Сил оборони України. Окремо спитали їх про те, що їм відомо про теракт у колонії військовополонених. 

Крістіна (Словаччина, координатор проєктів)

Про полк «Азов» я знаю те, що після російської анексії Криму вони приєднались та допомагали українським збройним силам. Якщо я правильно пам’ятаю, вони звільняли Маріуполь [у червні 2014 року, – ред.]. З іншого боку, вони асоціюються з ультраправими ідеями, але я не можу судити так це чи ні. Знаю лише, що цей аргумент часто лунає з Росії.

У нинішній війні вони також відіграли ключову роль в обороні Маріуполя, але про це я, мабуть, не можу сказати більше.

Я чула про «Азовсталь», про військових, які переховувались на цьому комбінаті (думаю, там були військові і з полку «Азов») під час бою і в Маріуполі. Не знаю, як довго вони там перебували, але це досить широко висвітлювалося в ЗМІ. І я не знала, що деякі з них досі перебувають у полоні. Проте це мене не дивує, оскільки, напевно, в російському полоні вже давно перебуває багато українських військових. 

І, на жаль, я мало знаю про теракт у російській колонії для військовополонених в Оленівці.

Мартін (Словаччина)

Я вже понад 10 років не слідкую за словацькими ЗМІ, лише за іноземними – DW, The Guardian, ISW map Ukraine, Ukraine map live та twz.com, за військовими новинами та статусами. Я дещо знаю про полк «Азов», але не про атаку на Оленівку. Полк «Азов» має заплямовану репутацію через асоціацію з неонацизмом. Саме так їх сприймають тут. Минуло майже 2 роки з того часу [від початку оборони на «Азовсталі»], кожен день приносить свіжі новини з фронту. Хто сьогодні згадує про Маріуполь, коли Україні важко тримати оборону по всьому фронту? Я знаю, що «Азов» переформувався і продовжує воювати з осені 2023 року. Але вони походять від того полку, який був раніше, і погана репутація залишилася.  

Я вважаю, що збройова промисловість вже розгортається в ЄС і що російська економіка скоро почне руйнуватися… На жаль, у нас зараз є Фіцо [прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо], і тому ми скоріше шкодимо вам, а не допомагаємо. Цим ми, звичайно шкодимо і собі…

Станіслава Гаркотова (журналістка, волонтерка, Словаччина)

Словаки не дуже мають уявлення про «Азов». Думаю, кожна людина, котра слідкує за подіями в Україні знає назву цієї бригади, але не кожна знає бекграунд. 

Я б цих людей розділила на кілька груп: є люди котрі «Азов» вважають героями. Думаю, в основному це через історію Маріуполя та «Азовсталі». Інша частина людей може сприймати «Азов» досить суперечливо через їх радикальний націоналізм. Але вони розуміють, що український націоналізм сильно протистоїть Росії, і у випадку російської агресії проти України такий підрозділ, як «Азов», є нормальним явищем. Але для них це все одно суперечливо, оскільки Словаччина негативно сприймає праві рухи з огляду на власну історію. А третя група словаків сприймає «Азов» дуже негативно через створений Росією наратив про нацистів ще з 2014 року. 

На мою думку, люди не знають деталей, пов’язаних із бригадою, адже досі інформації про «Азов» у ​​Словаччині було мало. Типовим прикладом може бути теракт в Оленівці. Я запитала про це людей на своїй сторінці в Instagram (у Станіслави понад 4,7 тисяч підписників). Щоб ви зрозуміли, на мене здебільшого підписуються люди, які стежать за темою України. 76% із 530, котрі проголосували, не здогадувалися, що сталося в Оленівці.

Кароліна Романовська (Польща, засновниця та президент Асоціації польсько-українського примирення)

«Захисники «Азовсталі» героїчно захищали підприємство дуже довго, потім вони потрапили в російський полон. Частину солдатів вдалося звільнити, обмінявши їх на російських військовополонених, але багато з них досі перебувають у полоні. 

Я бачила в інтернеті банери з написом «Звільніть захисників «Азова». Я вважаю, що потрібно зробити все, щоб звільнити решту українських військових.

Міхай Олаг (Угорщина, вчитель, волонтер та співзасновник ініціативи «Годівниця закарпатських Шарканів»)

Сприйняття бригади «Азов» в Угорщині сьогодні двояке. Загальновідомо, що бригада станом на зараз дуже відрізняється від бригади до 2014 року. Однак це знають лише експерти або ті, хто більш серйозно стежить за подіями війни, а таких меншість. Однак про приналежність до ультраправих до 2014 року не забуває російська пропаганда, яка сильно присутня в Угорщині. На жаль, поки ця примітивна пропаганда залишається сильною, подвійне сприйняття «Азова» буде присутнє.

Бої на «Азовсталі» також частіше згадуються тими, хто більш серйозно стежить за подіями війни. Я пам’ятаю, як слідкував за подіями день за днем, пам’ятаю фосфорні атаки з боку росіян. Відео, доступні в інтернеті, були шокуючими. Ми пам’ятаємо українські вертолітні місії з поповнення запасів та евакуації, які були героїчними, але, на жаль, також призвели до жертв. Ми пам’ятаємо російські бомбардування, бої, і, нарешті, здачу в полон. Це було дуже сумно спостерігати.

Події в Оленівському таборі для військовополонених також можуть пригадати ті, хто більш серйозно слідкує за подіями війни. Ми теж пам’ятаємо ці кадри. Ми знаємо, що військовополонених взагалі не можна було розміщувати так близько до лінії фронту, це явно суперечило міжнародним конвенціям.

***

Захисники Маріуполя — справжні воїни, які відчайдушно та самовіддано обороняли місто Маріуполь у повному оточені 86 днів. З першого дня повномасштабного вторгнення російської федерації захисники Маріуполя показати всьому світу неймовірну мужність, силу волі та жагу до життя і свободи. Завдяки обороні міста Україна змогла отримати озброєння від країн-партнерів, перегрупувати війська на інших напрямках, та надалі відбивати окуповані росією українські території. Вони боролися з переважаючими силами ворога без достатньої кількості боєкомплекту, їжі, води та сну. У період з 16 по 20 травня захисники Маріуполя склали зброю на заводі “Азовсталь” та вийшли в полон за наказом вищого керівництва України.

Захисники Маріуполя. Історії нескорених — спільний проєкт Infopost.media та  Olenivka Families Community – спільноти родин військовополонених, постраждалих і загиблих під час теракту в Оленівці в ніч з 28 на 29 липня 2022 року.

“Olenivka Families Community” почала своє існування в січні 2023 року, після того, як Генсек ООН розпустив місію з розслідування вбивства військовополонених у колонії в Оленівці. Спільнота налічує понад сто людей. Делегація “Родин Оленівки” вже побувала у Женеві, де зустрічалась із представниками ООН та МКЧХ у їхніх штаб-квартирах. 

Наразі ми б хотіли більше спілкуватися з іноземними журналістами, наживо виступати перед іноземною аудиторією, оскільки тема теракту в Оленівці за кордоном майже не відома. Також охоче поділимось своїми свідченнями з журналістами-розслідувачами, правозахисними організаціями та зав’яжемо співпрацю з OSINT-спільнотами. Ми хочемо притягнути винних до відповідальності на міжнародній арені.

Ми у соцмережах:
https://linktr.ee/olenivka.community

***

Захисники Маріуполя. Історії нескорених: «Сенсей» із безмежною любов’ю до танків

Від інвалідності до волонтерства. Від волонтерства – до захисту України. Це коротка історія життя Владислава “Сенсея” Шеломієнка, який попри травму не зрадив своїй мрії та повернувся до танків.

Захисники Маріуполя. Історії нескорених: Одруження на відстані, полон та невідомість

Історія дружини одного із Захисників Азовсталі, який досі в російському полоні. Історія про полон, теракт та листи у невідомість.

“Коли будете забирати тіло? У вас було два збіги”. Історія Ігора, захисника з Азовсталі

“Страшного ранку 24 лютого 2022 року у нас не було зв’язку з братом. Ми могли тільки здогадуватись, що він знаходиться у Маріуполі, де вже тоді почалася запекла боротьба за місто”.

 Infopost.media
Титульне фото: фото: Дмитро Козацький