Я — Ксенія. Мій брат Ігор загинув у жахливому теракті у Волноваській колонії №120 в Оленівці, що у Донецькій області. 

Вся наша родина завжди проживала у Мелітополі, який зараз тимчасово окупований військами рф. Це місто, яке любив Ігор і де він прожив усе своє життя. Також він любив наш будинок, який побудував наш дід і який потребував ремонту. Довести наш родинний будинок до ладу було мрією мого брата. Він ніколи не хотів війни, я б навіть сказала, що Ігор і війна це несумісні речі. Але він любив своє місто і свою Батьківщину, тому коли постав вибір закінчити строкову службу в армії, або продовжувати службу у полку “Азов”, він обрав друге. 

Азов як сім’я

18 січня 2022 року, після новорічних свят мій брат поїхав в м. Урзуф на навчання і тоді фактично почав свою службу в Азові. 

Ігор був дуже захоплений відношенням старших побратимів, які по родинному прийняли до свого братерства новеньких. Старші “азовці” розмовляли з новоприбулими, усе пояснювали та були як брати. Я знаю, що він дуже поважав своїх командирів і я ніколи не чула нічого поганого від нього про командирів або в загальному про побратимів. 

Страшного ранку 24 лютого 2022 року у нас не було зв’язку з братом. Ми могли тільки здогадуватись, що він знаходиться у Маріуполі, де вже тоді почалася запекла боротьба за місто. Згодом він вийшов на зв’язок, але ніколи багато не розповідав про те, що відбувається у місті та в яких умовах знаходяться він і його побратими. Він ніколи нам не скаржився на те, що не вистачає їжі та води, що не має змоги лікувати всіх поранених. Всі жахи, які відбувалися на Азовсталі, ми дізнавались в основному з новин.

Натомість Ігор дуже переживав за батьків та молодшого брата, які знаходились у вже окупованому Мелітополі, завжди питав чи є щось поїсти в них. Коли розмовляв з батьками, завжди підбадьорював їх. Зі мною був більш відвертий, казав, що в Азовсталь прилітає кожного дня і він не знає чи вийде звідти. Але він вірив у те, що буде деблокада і наші військові допоможуть їм вийти із заводу. Або що буде домовленість, завдяки якій вони залишать завод і збережуть свої життя. Ігор твердо казав, що в полон виходити не буде і краще підірве себе гранатою, ніж буде здаватися рашистам. 

Вихід в полон

16 травня 2022 року ми побачили звернення Редіса, з якого стало зрозуміло, що маріупольський гарнізон покидає Азовсталь і виходить в полон до рф. Тоді ми не були впевнені, чи вийшов Ігор разом з усіма, бо він не телефонував нам перед чи під час виходу з Азовсталі (останній раз він виходив на зв’язок 21 квітня). Наша родина передивилася всі відео, які викладала російська сторона в загальний доступ, але ми ніде не побачили його. 

У день, коли розпочалася евакуація в полон, ми напружено очікували вечірнього звернення президента України Володимира Зеленського. Під час свого звернення він наголосив, що це саме “евакуація в полон” і хлопці виходять із заводу під гарантії міжнародних організацій, а саме ООН та МКЧХ. Це нам дало надію, що ми скоро побачимось із нашим Ігорем. 

Ранок 29 липня 2022 року

Я пам’ятаю ранок 29 липня 2022 року — це ранок, який я ніколи не зможу забути. Теракт, який стався в Оленівці, не можна було собі уявити до того як він стався. Я могла уявити, що нашим хлопцям у полоні живеться несолодко, але щоб їх вбили так підступно і страшно, беззбройних і уві сні — це верх цинізму. Я розумію, що ті фото і відео які ми побачили зранку 29 липня, будуть стояти в мене перед очима усе життя. 

Я просто не могла повірити в те, що це сталося. У мене, як і у всієї нашої родини, був шок і заціпеніння. Тоді ми ще точно не знали що у тому “бараку 200” був Ігор і яка боротьба за встановлення справедливості на нас ще чекає.

30 липня 2022 року рано вранці я побачила списки загиблих та поранених під час теракту в Оленівці, які були складені рашистами та вже були по всіх телеграм-каналах. Там я побачила ім’я свого брата. Не можу передати емоції, які я відчула у той момент. У мене була паніка і нерозуміння, що робити далі, куди звертатись. Ми писали всюди — координаційний штаб, військова частина, патронатна служба Азову, НІБ, Червоний Хрест і в інші інстанції. Усюди нам казали, щоб ми чекали на точну інформацію, що нам повідомлять. Казали, щоб не вірили спискам рашистів, що вони неправдиві. Я тоді навіть уявити не могла, що чекати результатів ДНК аби дізнатися, чи живий Ігор або ні, нам доведеться дуже довго. 

Далі ми жили надією. Надією, що Ігор живий. Що у нас в країні буде справедливе розслідування, куди залучать міжнародних експертів. Що нас не забудуть. Що теракт визнають терактом на офіційному рівні. 

Життя у чаті

10 жовтня 2022 року повернули тіла з Оленівки. Усіх родичів ймовірно загиблих патронатна служба Азову об’єднала в окремий чат. Як нам пояснили, у нас в країні не спираються на списки загиблих від рф, натомість військова частина створила свій список, спираючись на свідчення тих, хто повернувся з полону. За цим принципом нас доєднали у цей чат. 

Декілька місяців ми довго мовчки чекали результатів ДНК-експертизи. Нам пояснили, що це буде не швидкий процес, бо Україна залучає міжнародних експертів для дослідження тіл, повернутих з Оленівки. 

Коли 5 січня 2023 року Антоніу Ґутерреш розформував місію з розслідування вбивства українських військовополонених в Оленівці, нам стало зрозуміло, що потрібно об’єднуватись родинами постраждалих у теракті, і самотужки сприяти розслідуванню. Таким чином, ми об’єдналися в “Спільноту родин Оленівки”. 

За той час, що наша спільнота існує, нам вдалося досягти деякого розголосу і наша діяльність дає результати. На початку квітня делегація від нашої спільноти відвідала офіси ООН і МКЧХ в Женеві. Понад усе мене вразило, що Україна не запрошувала міжнародних експертів з ООН та Червоного Хреста для дослідження тіл, які повернули після теракту в Оленівці. Увесь цей час ми мовчали, бо були впевнені, що наша держава робить усе, щоб належним чином розслідувати трагедії. А виявилось, що це не потрібно нікому крім родичів. 

Нам ще потрібно багато чого зробити: добитися повернення поранених у теракті військовополонених, добитися того, щоб теракт офіційно визнали терактом і щоб про Оленівку не забували ті, хто давав наказ виходити у полон під гарантії. Я хочу справедливого розслідування цієї трагедії. 

Наші сподівання, що Ігор може бути живим після теракту не справдились. Ми дуже довго чекали результатів ДНК, моя мама сама телефонувала слідчому і патронатній службі щонайменше два рази на тиждень, і у нас не було збігів за результатами експертизи. Аж поки 23 травня 2023 року (через більше ніж пів року як тіла були повернуті) моїй мамі зателефонували з патронатної служби: “Коли будете забирати  тіло на поховання? У вас уже було два збіги”.

***

Захисники Маріуполя — справжні воїни, які відчайдушно та самовіддано обороняли місто Маріуполь у повному оточені 86 днів. З першого дня повномасштабного вторгнення російської федерації захисники Маріуполя показати всьому світу неймовірну мужність, силу волі та жагу до життя і свободи. Завдяки обороні міста Україна змогла отримати озброєння від країн-партнерів, перегрупувати війська на інших напрямках, та надалі відбивати окуповані росією українські території. Вони боролися з переважаючими силами ворога без достатньої кількості боєкомплекту, їжі, води та сну. У період з 16 по 20 травня захисники Маріуполя склали зброю на заводі “Азовсталь” та вийшли в полон за наказом вищого керівництва України.

Захисники Маріуполя. Історії нескорених — спільний проєкт Infopost.media та  Olenivka Families Community – спільноти родин військовополонених, постраждалих і загиблих під час теракту в Оленівці в ніч з 28 на 29 липня 2022 року.

“Olenivka Families Community” почала своє існування в січні 2023 року, після того, як Генсек ООН розпустив місію з розслідування вбивства військовополонених у колонії в Оленівці. Спільнота налічує понад сто людей. Делегація “Родин Оленівки” вже побувала у Женеві, де зустрічалась із представниками ООН та МКЧХ у їхніх штаб-квартирах. 

Наразі ми б хотіли більше спілкуватися з іноземними журналістами, наживо виступати перед іноземною аудиторією, оскільки тема теракту в Оленівці за кордоном майже не відома. Також охоче поділимось своїми свідченнями з журналістами-розслідувачами, правозахисними організаціями та зав’яжемо співпрацю з OSINT-спільнотами. Ми хочемо притягнути винних до відповідальності на міжнародній арені.

Ми у соцмережах:
https://linktr.ee/olenivkafamilies 

🇬🇧 This publication is also available in English: “Whenever are you going to take the body? You have had two check-ups confirmed already”. The story of Ihor, a defender from AzovStal

🇭🇺 Ez a kiadvány magyar nyelven is elérhető: “Mikor fogják elvinni a holttestet? Két DNS egybeesés volt.” Igor, az Azovstal védőjének története

🇸🇰 Text v slovenčine: „Kedy si zoberiete telo? Mali ste už dve zhody.“ Príbeh Igora – obrancu z Azovstale

Infopost.Media

* Цей текст є авторською колонкою, відтак у ньому представлені, перш за все, думки автора матеріалу, які можуть не збігатися з позицією редакції InfoPost. Ми публікуємо авторські колонки, насамперед, заради дискусії на важливі теми, бо віримо в силу публічного діалогу. Якщо ви маєте бажання написати для нас авторську колонку, напишіть нам на editor.infopost@gmail.com