Бути кримською татаркою — значить, бути вільною: як вимушена переселенка інтегрується в Чернівцях
10 Квітня, 2024
24 лютого о 5 ранку Російська Федерація здійснила напад на Україну під приводом “захисту людей від геноциду київського режиму”. Збройне вторгнення російських військ відбулось по всіх напрямах, зокрема і на ділянці кордону з Білоруссю та адміністративній межі з АР Крим.
Майже всі області України зазнали ракетних ударів. Росія запустила ракети по військових базах, аеропортах і стратегічних об‘єктах. Також на кількох ділянках кордону зайшла військова техніка – від танків до систем залпового вогню “Град”. З боку Білорусі російські війська здійснили прорив кордону на танках, а в Чорному морі зафіксували рух нерозпізнаних суден в бік України.
За словами президента Росії Володимира Путіна, які він сказав у зверненні до російського народу, він “прийняв рішення про проведення спеціальної військової операції”. Метою операції він назвав захист людей, які, начебто, протягом восьми років зазнавали знущань та геноциду з боку української влади.
Того ж дня в Україні оголосили про введення воєнного стану, а Міністр оборони Олексій Рєзніков закликав усіх, хто вміє і готовий тримати зброю, ставати до лав територіальної оборони. Далі вона стала вагомою частиною національного спротиву. Черги для запису до територіальної оборони по всій території України в наступні дні налічували тисячі людей.
Наступ російського Мордора
В першу ніч внаслідок ракетних ударів Росії в Україні загинуло більше 40 військовослужбовців. Також перша ніч військової агресії забрала життя 10 мирних жителів. Протягом першого дня бойових дій російські ракети влучали і в цивільні об’єкти – від обстрілу лікарні на Донеччині загинули четверо цивільних осіб та шестеро медиків були поранені. У наступні дні під удари потрапили житлові будинки Києва та області, Житомира, Харкова, Чернігова, Сум, Херсона та інших українських міст.
Внаслідок обстрілів дитячих садочків в українських містах та інших цивільних об’єктів станом на 13 листопада в Україні загинули 85 дітей, ще 100 були поранені.
Міста Щастя та Станиця Луганська на Луганщині взагалі опинились на межі гуманітарної катастрофи. Населені пункти окуповані та майже знищені, російські війська майже зрівняли їх з землею. Практично нічого не залишилось від міста Волноваха на Донеччині та багатьох інших міст.
Ці та інші злочини Росії стали матеріалами для розгляду справи проти РФ про геноцид Міжнародним кримінальним судом в Гаазі. Головний прокурор суду Карім Хан заявив, що бачить ознаки воєнних злочинів та злочинів проти людяності.
Деморалізована “високотехнологічна” армія Кремля
Однак російська ж армія, яку Кремль називав однією з найсучасніших у світі, виявилась не надто добре оснащеною та деморалізованою після супротиву в Україні. Відчувши опір не тільки української армії, а й територіальної оборони та звичайних громадян, російські військові почали здаватись у полон цілими підрозділами.
Крім того, масовим стало дезертирство серед російських військових. Окупанти тікають із війська навіть по дорозі в Україну. Єдине що стримує решту – кримінальна відповідальність у Росії за втечу і дезертирство.
Серед російських військовополонених виявилось чимало солдат-строковиків, які, за їх словами, брали участь у навчаннях та, начебто, не знали про вторгнення їх підрозділів в Україну.
Реакція світу на варварські дії Кремля
Світова спільнота в перший день військових дій виступила з осудом дій Кремля. Водночас підтримали Україну 48 держав та пʼять міжнародних організацій. При цьому рішення про вторгнення до України критикували навіть політики, яких називають “друзями Путіна”. Вперше за останні вісім років із засудженням агресії РФ виступив навіть президент Чехії Мілош Земан, який відомий своїми проросійськими поглядами.
Генеральний секретар НАТО Йєнс Столтенберг у відповідь на дії Путіна заявив:
“Ми всі зараз маємо встати проти вторгнення Росії. Ми хочемо, щоб ви почули, що ніколи ми не пристанемо на те, що Росія захопить Україну”.
Російську агресію у НАТО назвали неспровокованою, безпідставною і такою, що грубо порушує міжнародне право, включно із Хартією ООН, Гельсінським заключним актом тощо. Висунули звинувачення також і до Білорусі.
Водночас генсек НАТО дав чітко зрозуміти, що військ НАТО в Україні точно не буде.
Згодом всесвітній осуд перетворився у конкретні санкції, від яких суттєво постраждала російська економіка. Акції російських компаній зазнали рекордного падіння, майже всі країни закрили повітряний простір для російських літаків, а чимало банків відключили від системи SWIFT.
Відчули тиск Заходу і пересічні росіяни: із російського ринку пішла більшість світових брендів, користувачів відімкнули від популярних сервісів, як наприклад PayPal для грошових переказів чи Netflix, а їхні заощадження суттєво знецінились. Крім того в країні припинили роботу Visa та Mastercard.
Дикість російських військових загрожує ядерною небезпекою
Наприкінці першого дня бойових дій в Україні російським військовим, попри захист українських збройних сил, вдалось захопити Чорнобильську атомну електростанцію.
25 лютого Україна поінформувала Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) про фактичну втрату контролю над ядерними і радіаційними об’єктами у зоні відчуження та зростання радіаційного фону у зв’язку із захопленням станції російськими окупантами.
У ніч на 27 лютого російські війська обстріляли пункт зберігання радіоактивних відходів у Києві. Проте снаряди не влучили в захоронення і розгерметизації сховища не відбулося.
В ніч на 4 березня російська армія з усіх боків обстріляла Запорізьку АЕС, найбільшу АЕС у Європі. Як заявив президент України Володимир Зеленський, “жодна держава, окрім Росії, ніколи не обстрілювала атомні енергоблоки”. Згодом майданчик АЕС захопили російські військові.
Через пожежу на електростанції, спричинену обстрілами росіян, МАГАТЕ перевела свій Центр інцидентів та надзвичайних ситуацій у режим цілодобового реагування. Крім шести енергоблоків АЕС, на території станції є ще сховище відпрацьованого ядерного палива, яке містить близько 150 контейнерів.
Життя у підземеллі – кияни живуть та народжують у бомбосховищах
Всі 15 днів війни кияни змушені постійно ховатися у бомбосховищах, підземних паркінгах та станціях метро. При цьому, частина підвалів вже перетворилась на лікарні та стала пологовим будинком для новонароджених малюків. Так, за час війни, у Києві народилося більше 390 немовлят, частина яких вперше побачили світ у бомбосховищі.
Та крім важливих справ, кияни змушені дбати і про своє дозвілля під час тривалого перебування в укритті. Аби підтримувати моральний дух, вони… співають. Однією з пісень, яку виконують у київських підвалах, став негласний гімн столиці – “Як тебе не любити Києве мій”.
Потяги життя: Закарпаття стало хабом для міграційних потягів до Європи
Обласний центр Закарпаття щодня приймає біля 10 потягів з вимушеними переселенцями з місць, де проходять бойові дії. Від початку нападу військ Росії на Україну на Закарпатті залишились майже 70 тисяч людей. На залізничному вокзалі розгорнули Центр передачі гуманітарних вантажів Укрзалізниці та цілодобове чергування волонтерів та представників міської ради. Вони допомагають приїжджим їжею та напоями і координують у пошуках житла чи подальшого маршруту.
Значна кількість українців та іноземців, намагаючись виїхати до сусідніх Угорщини, Польщі, Словаччини та Румунії, змушені були стояти у чергах на КПП від 12 до 60 годин. Загалом через західні кордони Україну, рятуючись від війни, покинуло близько 1,7 мільйона мирних жителів.
Для тих, хто вирішив залишитись у найзахіднішій області України, тут розгорнули гуманітарні штаби. Вони координують тимчасове розселення, організовують харчування та допомагають всім необхідним у громадах області.
Приїжджих стільки, що вільного житла в області практично не залишилось – заброньовані всі готелі, орендовані квартири та вільні житлові будинки у сільській місцевості. Тих, хто потребує нічліг або тимчасовий прихисток, організовано поселяють у школах, спортивних залах та навіть церквах.
“Коктейлі Молотова”, маскувальні сітки та гостинність до переселенців
Попри те, що Закарпаття не зазнало бойових дій, тут знайшлось заняття кожному для підтримки Збройних сил України та сил територіальної оборони. Волонтерський рух, який зарекомендував себе ще з 2014 року, посилився командою рестораторів Ужгорода, готельєрів та просто небайдужих мешканців.
З перших днів війни ужгородці почали зносити до пунктів збору одяг, засоби гігієни, подушки, ковдри, техніку. На площах міста та у школах організували плетіння маскувальних сіток для військової техніки. Приватні сміттєсортувальні підприємства та прості жителі міста організували виготовлення “коктейлів Молотова”. Їх завдяки налагодженій логістиці передають до “гарячих” точок для зупинки ворожої техніки.
Господині зі всієї області організувались для виготовлення продуктових передач для своїх військових у зоні бойових дій.
Ужгородський ресторан “Дельфін” за сприяння місцевої влади та завдяки зусиллям шеф-кухарів найкращих місцевих ресторанів перетворився на справжній мурашник. Щодня тут готують безкоштовно більше 16 тисяч порцій гарячої їжі та годують більше 5 тисяч потребуючих допомоги переселенців.
Щодня тут працюють майже 50 волонтерів, яких навіть не довелось організовувати – місцеві та навіть самі переселенці приходять і беруться до роботи.
Найменші переселенці до Ужгорода теж отримали підтримку. Крім психологів з дітьми тут у кількох центрах працюють аніматори, які допомагають їм адаптуватись до нових умов. Такий “десант” аніматорів працював навіть на на пунктах пропуску біля кордону, розважаючи дітей під час багатогодинних очікувань в черзі.
Україна продовжує боротьбу за свою територію, жителів та їх майбутнє. Відголоски бойових дій проявились не тільки в Україні, десятки міст якої щоденно знаходяться під російськими обстрілами. Росія опинилась в глибокій міжнародній ізоляції та продовжує погрожувати колективному Заходу своєю зброєю. Так у неділю, 13 березня, російські війська завдали ракетного удару по Яворівському полігону, який знаходиться всього за десятки кілометрів від польського кордону. Таким чином Кремль переніс військову агресію набагато ближче до території НАТО, ніж будь-коли раніше.
Článok je dostupný aj v ukrajinčine: Milión vysídlených ľudí a historická jednota Ukrajincov: čo dosiahol Putin vojnou proti Ukrajiny
Титульне фото: Терещенко Олег / УНІАН
* Матеріал створено для словацького видання SME.sk з метою достовірного інформування про події в Україні та на Закарпатті зокрема.
Що таке Infopost.Media?
Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.
