Аналітика 02 Листопада 18:30

Електронне голосування на виборах: чи готова Україна використати досвід Естонії

У Естонії 17 жовтня  відбувся фінальний день місцевих виборів. Недільне голосування завершило тиждень попереднього голосування, під час якого свій голос можна було віддати достроково безпосередньо на виборчих дільницях у центрах міст і волостей, а також електронним шляхом.

Право голосу на цих виборах мали всі жителі країни, незалежно від їхнього громадянства та яким на момент виборів виповнилося шістнадцять років. Голосувати могли й ті, хто має довгостроковий дозвіл на проживання в Естонії.

Стати кандидатами могли громадяни Естонії чи іншої держави-члена Європейського Союзу, котрі досягли на момент висування повних 18 років.

 

“Фестиваль демократії” або е-голосування по-естонськи

Електронне голосування в Естонії розпочинається за шість днів до офіційного дня виборів і закінчується за день до виборів. Безпосередньо в день виборів проголосувати за допомогою електронної системи неможливо. На відміну від більшості країн світу, де електронне голосування полягає в голосуванні на виборчій дільниці за допомогою спеціального електронного кіоску, в Естонії електронні вибори здійснюються з комп’ютерів самих жителів країни.

Для електронного голосування потрібні комп’ютер з безпечним доступом до інтернету та ID-картка зі зчитувачем, або mobil-ID.

E Gov Est 1

У разі потреби протягом тижня виборів можна змінити зроблений вибір, проголосувавши повторно. Якщо виборець проголосував і електронно, і за допомогою паперового бюлетеня, зараховується лише вибір на дільниці. З 2021 року виборець може і в день голосування, в неділю, змінити свій голос, який віддав на електронному голосуванні, проголосувавши на виборчій дільниці за допомогою виборчого бюлетеня.

Явка на виборах склала 54,7%, при цьому 46,6% виборців, які взяли участь у голосуванні, зробили це за допомогою електронної системи. 

Пересічні жителі Таллінна про електронну систему голосування відгукуються схвально, хоча значна частина співрозмовників все ж віддають перевагу традиційному голосуванню на дільниці. Вони цього разу були облаштовані не тільки у більш менш традиційних місцях, як бюджетні установи, а й у торговельних центрах та тимчасових наметах посеред міста. Свої вибори талліннці називають “фестивалем демократії”.

Члени виборчої комісії та розробники електронної системи впевнені у її надійності та захищеності. За словами представників держслужби з організації виборів, за весь час її існування з 2005 року, спроби її зламати не мали серйозних наслідків.

 

Чи готова Україна діджиталізувати свої вибори

Україна стрімко рухається в процесі діджиталізації державних послуг. У квітні 2020 року президент України Володимир Зеленський заявив, що на наступних президентських виборах українці мусять мати можливість електронного голосування. Та чи готова країна технічно і морально до інновацій у процесі волевиявлення, InfoPost вирішив дізнатись у людей, які якщо не дотичні до впровадження електронного урядування, то тісно пов’язані з IT чи громадською діяльністю.

 

Що кажуть у Мінцифри?

Головним драйвером діджиталізації в країні виступає створене у вересні 2019 року Міністерство цифрової трансформації. Портал надання державних послуг в електронному вигляді, застосунок “Дія”, кваліфікований електронний підпис “Дія.Підпис” – основні здобутки міністерства за останні роки.

Власне остання розробка являє собою електронні дані, які забезпечують цілісність документів та ідентифікують особу. За її допомогою можна підписувати електронні документи, користуватися електронними послугами, реєструватися на державних порталах тощо. А документи з цим підписом мають таку саму юридичну силу, як і документи, підписані власноруч.

Станом на 22 жовтня 2021 року Дія.Підпис створили близько 2,2 мільйони українців. Значна частина – щоб отримати електронний COVID-сертифікат у застосунку Дія.

Mstislav Banik

Та чи достатньо ідентифікації особи за допомогою Дія.Підпис, щоб гарантувати її голос на виборах, ми спитали у керівника з розвитку електронних послуг у Міністерстві цифрової трансформації Мстислава Баніка.

– Питанням електронних виборів керує Центральна виборча комісія. Що стосується Мінцифри, у нас вже працюють сервіси електронної демократії, як наприклад місцеві петиції та конкурси. Однак що стосується будь–яких виборів, ми поступово наближуємося до цієї задачі, але ця тема чутлива. Для цього потрібне буде підтвердження безпеки. Тому ми згаряча не кидаємось у цей процес, можливо з часом це зміниться.

Раніше ми обговорювали гіпотезу, що якщо ми запустимо опитування через Дію, чи можна це вважати базою, на яку накладатиметься виборчий процес? Але ні. Після консультацій з багатьма компаніями ми прийшли до висновку, що технологію опитувань та петицій не можна покласти у основу виборчого процесу, оскільки вона не є настільки безпечною, це різні системи.

Опитування в Дії будуть, звісно, працюємо над ними. Якщо це електронне голосування запускатиметься в Україні, то спочатку це запускатиметься на окремих електронних дільницях, з окремою до них увагою.

Щодо запуску електронного голосування – будемо діяти досить обережно, бо це досить відповідально. Можливо будуть пілотні формати, які практикують за кордоном.

 

Електронна демократія в дії

Скептично щодо безпеки електронного голосування налаштований Володимир Фльонц – голова ГО “Електронна демократія”, яка за допомогою волонтерів оцифровувала протоколи з виборчих дільниць починаючи з президентських виборів у 2014 році. Так намагались завадити можливим фальшуванням результатів впідрахунку голосів.

Volodymyr Flonts

– Перше, що потрібно зрозуміти – це різницю між голосуванням і виборами, – вона величезна. Голосування це інструмент, вибори це величезний демократичний процесс, які працюють в комплексі, і навіть трішки схибивши на будь-якому з етапів виборів можна перетворити їх на суцільний фейк.

Електронне голосування – заїжджений термін, який в різних країнах означає геть різне. В Індії 20+ років голосують на електронних машинках, де поряд з іменами кандидата намальоване яблучко або зайчик, бо виборці не вміють читати. У нас частіше за все під електронним голосуванням мають на увазі дистанційне інтернет-голосування в смартфоні. 

Так от, використання дистанційного електронного голосування через інтернет на політичних загальнодержавних чи місцевих чи інших офіційних виборах з таємним голосуванням технічно неможливо, а організаційно – небезпечно. І може знищити самі підвали демократичних виборів.

За словами Володимира Фльонца, експерименти з е-голосуваннями в Швейцарії, Німеччині та низці інших країн зі значно стабільнішими демократичними інституціями довели їх недосконалість. Однак не на виборах, а на інших відкритих голосуваннях використання дистанційних можливостей цілком можливо і доречно. 

– До прикладу, ми в ГО “Електронна Демократія” допомагали провести 16 інтернет-голосувань за громадські ради і навіть наглядову раду Українського Культурного Фонду. Ми також тестували таємне електронне голосування з перевіркою та підрахунком в КНУ ім Шевченка і отримали чудові результати. Проте це не інтернет-голосування. І цю різницю важливо розуміти.

Фльонц схвально відгукується про електрону систему голосування в Естонії. Проте, на його думку, перенести його в Україну в сучасних умовах – це все-одно, що їздити на Tesla в глухому селі під Жмеринкою.

– У Естонії високий рівень довіри до їх ЦВК, у нас – не дуже. І тому там майже немає спостерігачів.  У Естонії ніхто не віддасть свій паспорт у тиждень голосування. а в нас студенти готові віддати свій електронний ключ за поповнення телефону. У нас різні стартові умови і простим копіюванням технології тут не допоможеш. Вибори – це не тільки гарантія, що ви зможете проголосувати зі смартфону. Це і гарантії для мене, що я зможу вести спостереження за всім процесом без шкоди для таємниці голосування.

Як приклад маніпулювання результатами електронного голосування Фльонц наводить електронне дистанційне голосування в Москві під час виборів до Держдуми РФ у вересні 2021 року. Там результати онлайн-голосування не оприлюднювали до останнього моменту. Після їх публікації результати виборів повністю змінились, що спричинило хвилю критики.

– Залишається тільки вірити що адміністратори ЦВК не брешуть. Кейс із підписом Джо Байдена – не розслідуваний. Кейс з ЕЦП Рябошапки – не розслідуваний. Чудовий приклад того, як це буде в нас реалізовано  – “Дія”. Це досі закрите рішення із засекреченою документацією. Воно якось працює, але допущені до цього тільки окремі утаємничені особи. Якщо рішення для голосування буде таким же закритим, то не знаю, чого варто боятись більше – хакерів з ОРДЛО чи адміністраторів з ЦВК, – зазначив Володимир Фльонц.

Kira Rudyk

Зовнішнє втручання в результати електронного голосування вважає однією з важливих загроз перша заступниця голови комітету ВРУ з питань цифрової трансформації Кіра Рудик. За її словами, Україна наразі обмежена в можливостях розвинути свою кібербезпеку до належного рівня, щоб захистити результати е-голосувань.

– Дійсно електронне голосування існує, є приклад тієї ж Естонії. Однак всі підходи до волевиявлення повинні базуватися на абсолютній впевненості в тому, що засоби кібербезпеки, які були застосовані, дійсно працюють. Наразі ми не просто велика країна, у якої є обмежені ресурси, які ми можемо виділити на засоби кібербезпеки. Ми є країною у стані війни з великим і достатньо агресивним ворогом, який абсолютно точно буде зацікавлений у нападах на нашу систему.

Скептично вона ставиться і до політичної волі влади запровадити таку систему на виборах навіть за умови гарантування її захищеності.

– Тільки з точки зору влади, яка хотітиме мати це як важіль. Я буду опонувати, тому що гарантування цілісності системи нема. Це люди, які звинувачують Росію в тому,  що українці не вакцинуються. Вони скажуть потім – це все російські хакери проголосували за умовного Януковича.

 

Довіра до електронної системи важливіша за її зручність

Довіру як основний фактор, який спонукатиме брати участь у електронному виборчому процесі, називає і власник маркетингового агентства Promodo та автор Youtube-каналу “Большая рыба” про ІТ-підприємництво Олександр Колб.

Alex Kolb

– Як громадянин я розумію, що це зручно для мене. Але не можу сказати з впевненістю, що це зручно пенсіонерам чи мешканцям селищ, де немає інтернету. Потрібно розуміти, що 17 млн. населення у нас живуть у селах. Якщо взяти кількість смартфонів на душу населення, то це ще дуже невелика кількість. Взявши всі факти до уваги, я б сказав, що ми швидше не готові, ніж готові.

І найголовніший фактор для мене – довіра до цієї системи. Поки-що особисто у мене довіри немає.

 

Yanika Merilo

ІТ фахівець, радниця віце-прем’єр-міністра – міністра цифрової трансформації естонка Яніка Мерило вважає, що Україні немає сенсу поспішати з діджиталізацією виборчого процесу. Основними маркерами довіри громадян до електронних голосувань мають бути повна прозорість у процесах, відповідне законодавство та розуміння, що голоси не продати і не передати.

– Спочатку треба побудувати сильний фундамент та довіру, оскільки вибори – одна з основ держави та її діяльності. Ми бачимо і на прикладі Естонії, що, на жаль, точно будуть недоброзичливці, які намагатимуться і зламати систему, і дискредитувати. А ми не можемо дозволити жодної вразливості.

Для створення всього електронного вже є політична підтримка, але нею потрібно користуватись розумно і всьому свій час. Краще максимально підготуватись, а потім зробити все правильно.

На її думку, паралельно можна проводити опитування та голосування з різних питань не в рамках виборів.

 

Замість епілогу

За словами Маргуса Ноормаа – генерального директора Управління інформаційної системи Естонії (RIA), яке відповідає за Е–вибори, – чесність електронних виборів – не питання віри. Ноормаа порівнює рівень безпеки електронних виборів з інформацією про відстань між Землею та Місяцем.

“Вчені підрахували цю відстань, але перевірити її безпосередньо не може ніхто, тож ми просто повинні довіряти вченим. Та сама історія і з електронними виборами. Хтось довіряє професіоналам, а хтось ні”.

Однак, на відміну від України, державна система Естонії, побудована після відмови від всього радянського, заснована на максимальній прозорості і відкритості. Крім того, Естонія – маленька країна, де “всі всіх знають” і в тому її перевага.

 

Віталій Дячук для InfoPost.Media

Фото спікерів – з їх сторінок в соцмережі Facebook


Що таке Infopost.Media?

Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.

Коментарі