Чорногорія не втрачена для Європи

Чергові вибори президента Чорногорії сприймалися і в самій цій балканській країні, і багатьма спостерігачами за її межами як вирішальний бій між прихильниками суверенітету і Європи та представниками навіть не просербських, а проросійських сил. Цим силам вдалося значно зміцнити свої позиції на парламентських виборах у 2020 році, після чого країна перебувала у перманентній політичній кризі через протистояння президента Міло Джукановича та парламенту, а також відсутність згоди між представниками колишньої опозиції, якій вдалося відправити на опозиційні лави партію глави держави.

Здавалося, що цього разу проросійським опозиціонерам вдасться прорватися до президентської резиденції і навіть отримати всю повноту влади в країні завдяки тому ж Джукановичу, який буквально за два дні до виборів зробив відчайдушний політичний хід — розпустив парламент і призначив дострокові вибори. Таким чином, переможець президентських виборів може буквально отримати все.

Ймовірними фаворитами виборів, які мали зустрітися у другому турі, спостерігачі називали чинного президента Міло Джукановича та лідера прокремлівської партії «Демократичний фронт» Андрію Мандича. В обох – фантастичні політичні біографії. Джуканович керує Чорногорією з… 1991 року, коли він вперше став прем’єр-міністром республіки (у 29 років), президентом Джуканович вперше став у 1998 році. За ці три десятиліття Джуканович пройшов шлях від улюбленця белградського диктатора Слободана Мілошевича та друга колишнього мера Москви Юрія Лужкова та олігарха Олега Дерипаскі до прихильника незалежності Чорногорії, а згодом її європейського та євроатлантичного курсу. Саме він привів країну до НАТО та розраховує привести її до Євросоюзу. Водночас Джуканович має усталену репутацію корумпованого лідера, яка з’явилася в нього ще за югославських часів.

Андрія Мандич. Фото: Risto Bozovic / AP

Мандич, на відміну Джукановича, відрізняється цілісністю поглядів. Він завжди підтримував і очолював найреакційніші політичні групи в Чорногорії, виступав проти незалежності країни, не приховував зв’язків із сербськими реваншистами, брав участь у підготовці спроби державного перевороту у 2016 році, організованого за безперечної участі російських та сербських спецслужб. Головною метою перевороту мала стати відмова Чорногорії від вступу до НАТО і задля цього його учасники, можливо, планували вбивство президента країни — того ж Джукановича. Мандича навіть збиралися посадити, але потім вирок скасували та відправили справу на дослідження… Для Сербської православної церкви, яка й допомогла опозиції перемогти на виборах 2020 року, всі ці факти біографії були скоріше приводом для майбутньої канонізації…

Проте у другому турі виборів Мандича не буде.

На друге місце виборці поставили технократа Якова Мілатовича, одного із засновників руху «Європа зараз». Він і буде конкурентом переможця голосування президента Джукановича у другому турі.

«Європа зараз» позиціонує себе як силу, яка виступає за реформи та інтеграцію Чорногорії до ЄС. Мілатович — класичний представник нового покоління чорногорців з освітою у найкращих університетах Заходу, роботою в Європейському банку реконструкції та розвитку та популістськими обіцянками у економіці. Кандидатом у президенти він, можна сказати, став випадково. Мілатович, колишній міністр економіки в технократичному кабінеті, сформованому опозицією після перемоги над соціалістами Джукановича, створив рух «За Європу» разом із колишнім міністром фінансів у тому ж уряді Міло Спаїчем, куди більш харизматичним та популярним діячем, популістом номер один. Його рух і висунув у президенти, але… виявилося, що у Спаїча є сербський паспорт. Один колишній міністр не пройшов – довелося висувати іншого.

Яков Мілатович. Фото: Boris Pejović / vijesti.me

Звичайно, Мілатович, як і Спаїч — політики, які ближчі до проросійського, ніж до прочорногорського табору, інакше вони б просто не потрапили в уряд, який мав сподобатися Сербській церкві. Однак Мілатович, якщо стане президентом, не буде на таких відверто античорногорських позиціях, як Мандич.

Врешті-решт, у другому турі зустрінуться політики, які обидва голосували за незалежність Чорногорії та вважають за мету свого президентства вступ до Євросоюзу

Проросійські сили, по суті, все одно програють, навіть якщо виграє їхній вчорашній союзник. Втім, не забуватимемо, як змінює світ путінська агресія проти нашої країни. Навіть дороги Сербії та Росії повільно, але невідворотно розходяться — які б симпатії до Москви не відчували серби. А вже чорногорці з їхнім уже більш ніж сторічним конфліктом між прихильниками та ворогами суверенної Чорногорії отримали можливість переконатися, як може виглядати шовінізм у чистому вигляді.

І зробили висновки.

Рекомендуємо прочитати авторські колонки Віталія Портникова для нашого видання