Як я одного разу була татаркою
17 Квітня, 2024
Вже кілька років я запитую у компетентних осіб Словаччини: чому Словацька Республіка не має в Україні “СЛОВАЦЬКОГО ІНСТИТУТУ”, який повинен бути “нашим важливим контактним пунктом” і простором для презентування Словаччини, місцем, де можна було б створювати та зміцнювати культурно-мистецькі зв’язки, бізнесові контакти, надавати туристичну інформацію, тощо?
Після останніх робочих переговорів в Україні, кілька попередніх років досвіду роботи у сфері не тільки транскордонного співробітництва, а й культури, фольклору, мистецтва, туризму та підприємництва, а також пошуку нової “ініціативи” для створення презентативної організації в Брюсселі, я запитую: чому ми не намагаємося відкрити себе сусіду на Сході? Ми маємо кордон з Україною, культура якої дуже близька нам не лише ментально, але й мовою. Ми маємо також під боком Закарпаття, з яким ми історично були частиною спільної держави роками!
Перш за все, я вважаю, що Словаччина повинна бути чітко і системно помітною не лише в Брюсселі, але й у Києві, що є важливим для нас з точки зору державного та зовнішньополітичного інтересу Словацької Республіки.
Завдяки функціонуванню в Україні Словацького інституту було б підігріто інтерес українців до нашої країни, до нашої культури і одночасно було б створено простір для співпраці з організаціями європейського значення, які існують в Україні, з якими Словаччині корисно налагодити стосунки через презентацію словацьких культурних та соціальних подій.
Читати також:
Тому я вважаю важливим наголосити на цій темі, ініціювати зустрічі та переговори, можливо, зареєструвати “петицію” про створення Словацького інституту в Україні, хоча б з огляду на те, що лише в сусідньому Закарпатському регіоні живе велика словацька громада та місцями ще функціонує словацька мова, а також словацька культура є там рідною.
Словацькі інститути складають основу для презентації словацького мистецтва та культури за кордоном, і їхня діяльність сприяє позитивному сприйняттю Словаччини та досягненню її зовнішньополітичних цілей з точки зору культурного виміру.
У контексті управління та професійного керівництва їхньої діяльністю Департамент культурної дипломатії проводить регулярні зустрічі директорів Словацьких інститутів з представниками Міністерства культури Словацької Республіки та культурних установ, що належать до його компетенції. Метою цих зустрічей є обмін актуальною інформацією про можливості культурної презентації Словаччини за кордоном, інформацією про майбутні проекти.
Читати також:
Культура та мистецтво є допоміжним інструментом для просування зовнішньополітичних цілей і водночас вони формують імідж країни, що є важливим аспектом для Словаччини у зв’язку з підтримкою бренду Словаччини.
Словацькі інститути наразі функціонують у 8 столицях: Берліні, Будапешті, Москві, Парижі, Празі, Римі, Варшаві та Відні, і є великим надбанням культурної дипломатії Словаччини.
Тому я запитую: Чому немає Словацького інституту в Києві?
Зазначу також, що Словаччина має іноземне представництво туризму Словацької Республіки в Угорщині, Чехії, Польщі, Росії, Німеччині …..
І навіть тут, на жаль, Україна не представлена.
Сьогодні це не просто питання коштів. Це питання бажання, волі, зацікавленості у співпраці, і, водночас, серед інших інтересів, також “стратегічне повідомлення” стосовно України щодо її інтеграції в європейську спільноту. Щодо її подальших перспектив.
Едуард Бураш, керівник громадської організації FEMAN
спеціально для InfoPost.Media
Цей текст є авторською колонкою, відтак у ньому представлені, перш за все, думки автора матеріалу, які можуть не збігатися з позицією редакції InfoPost. Ми публікуємо авторські колонки, насамперед, заради дискусії на важливі теми, бо віримо в силу публічного діалогу. Якщо ви маєте бажання написати для нас авторську колонку, напишіть нам на editor.infopost@gmail.com
Що таке Infopost.Media?
Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.
