Alma mater: мати-годувальниця

Матінка, хай упокоїть Бог її безгрішну душу, розповідала, що своєю появою на світ божий я зобов’язаний повитусі-пупорізці. 

Пологовий будинок у ті благочестиві часи призначався для прийому дамочок легкої поведінки та іншої вуличної голоти. 

Мене ж, синюшного, зі стиснутими кулачками, народжували в лазні, місці чистому та сакральному: у воді й вогні. Не питайте, коли це було: точно в прадавні часи.

Наприкінці минулого століття я облаштувався у Празі. Злегка поблукавши, винайняв квартиру на вулиці Аполінарзькій. Причин було декілька, але чи не найголовнішою стало сусідство з пологовим будинком Св. Аполлінарія, побудованим за проєктом архітектора Йозефа Главки. 

Тепер архітектора вважають чеським, але в середині позаминулого сторіччя він був австрійським. 

Час примхливо редагує енциклопедії та лексикони і йому під силу змінювати навіть планету народження. 

Пологовий будинок Главки був колись оригінальним і сучасним. Архітектор вивчив найновіші акушерські досягнення, врахував смаки аристократії та буржуазії, вклав душу та натхнення у важку індустріальну неоготику, прямокутний сад усередині ансамблю, галереї, флігелі, капличку для матерів.

Про все це можна прочитати в будь-якому буклеті, присвяченому Земському пологовому будинку в Празі. Але я ділюся особистим. 

Відколи я вийшов на пенсію і покинув кафедру славістики Карлового університету, я працюю на півставки нічним сторожем у пологовому будинку Главки. 

Я винюхав тут деякі таємниці. Наприклад, у цокольному приміщенні я виявив простору залу, в якій народжували приблудних немовлят члени імператорської родини, серед них нібито й позашлюбна племінниця імператора Австрії та короля Богемії Франца-Йосифа. 

Згодом немовля, яке страждало на вроджений сифіліс, віддали на виховання годувальниці, призначивши їй солідне довічне утримання. 

У цегляній кладці пологового будинку я виявив кілька схованок з австрійськими гульденами, кронами та угорськими форинтами. Одної грозової ночі я зіткнувся у підвалі з чеським професором, фахівцем із генетичної дактилоскопії. Він шукав спідню й постільну білизну тієї самої племінниці, яку спокусив придворний кухар-трієстинець. 

Іншої грозової ночі я прогнав із каплиці місцеву блудницю і патрульного поліцейського, хоча вони й намагалися відкупитися від мене пляшкою бехерівки.

При цьому в корпусах і флігелях удень і вночі життя тривало в звичайному темпі: комусь ставили клізму і голили лобок, когось укладали на рахманівське ліжко напередодні слушного часу, комусь після вигнання з утроби обробляли пуповину. Все це супроводжувалося стогонами, криками, писком. 

Я жалкував лише про одне: чому я не письменник? Чому неспроможний описати цю симфонію страждання, напруги, щастя?

Розкрию таємницю. У Празі я повернувся в свою Alma mater. Понад півстоліття тому я навчався в Університеті у Чернівцях (Сzernowitz, Черновцы), побудованому за проєктом Йозефа Главки. 

Спочатку це була резиденція митрополитів Буковини та Далмації. Я навчався у корпусі, який колись називався Семінарським. 

Що ж я вивчав? Хто був моїми професорами? 

Я пам’ятаю їх поіменно: глазурована черепиця, високі дубові стелі з позолотою, мармурові підлоги, паркет кольору стиглої вишні, венеціанські дзеркала, купол із зірками Давида.

О, моя Alma mater, ти й донині залишилася моєю матір’ю-годувальницею, а я твоїм нічним сторожем, що вештається підвалами спогадів під стогін породіль і плач немовлят, зустрічаючись з пильними поглядами празьких гаргульїв і сузір’їв.

Ігор Померанцев, спеціально для  InfoPost.Media

Превью фото Zeitzug

Рекомендуємо прочитати й інші колонки Ігора Померанцева

* Цей текст є авторською колонкою, відтак у ньому представлені, перш за все, думки автора матеріалу, які можуть не збігатися з позицією редакції InfoPost. Ми публікуємо авторські колонки, насамперед, заради дискусії на важливі теми, бо віримо в силу публічного діалогу. Якщо ви маєте бажання написати для нас авторську колонку, напишіть нам на editor.infopost@gmail.com

Що таке Infopost.Media?

Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.