Нещастя допомогло

Розгадати секрет Чернівців мені допоміг Томськ.

Чверть століття тому «Радіо Свобода» відправило мене у відрядження до Сибіру, ​​і тоді я вперше потрапив до Томська. Місто мені дуже сподобалося.

Місцеві колеги-журналісти розповіли, що своєю архітектурою місто завдячує полякам, у тому числі засланцям. Що великий внесок у освіту, науку та музику зробили колишні в’язні ГУЛАГу, зокрема й мої земляки з Чернівців. Що в часи застою місто було «напівзакритим», і томських євреїв довго не випускали на еміграцію, тож їм хоч-не-хоч доводилося підтримувати високі академічні та культурні стандарти.

Але до чого тут Чернівці, і про який секрет я говорю?

У мого міста репутація вузлової станції відразу кількох культур та мов, міста-палімпсеста. Між двома війнами тут жили письменники, згодом визнані найзначнішими постатями німецької літератури другої половини ХХ століття. Тут народилися й виросли визначні вчені, музиканти, інженери.

Чому тут? Звідки ця магічна хімія?

Мені здається, я маю відповідь. Я знаю, хто був «хіміками».

У середині ХІХ століття в Австрійській імперії відбулася демократична революція, що закінчилася поразкою. Почалися репресії: розстріли, арешти, позбавлення офіцерських звань. Молодому революціонеру, в минулому співробітнику газети «Wiener Zeitung» Ернсту Нойбауеру пощастило: він опинився на засланні на східній периферії імперії, у Чернівцях.

Для блискучого віденського інтелектуала та його однодумців Буковина на той час була чимось на кшталт Колими. Громадянських прав Нойбауера не позбавили. Він викладав у гімназії літературу та історію. Серед його учнів у різні роки були поет Міхай Емінеску (майбутній румунський класик), Карл-Еміль Францоз (майбутній популярний австрійський літератор єврейського походження). Е. Нойбауер справив вплив на Юрія Федьковича (українського письменника і фольклориста; згодом Федькович присвятив йому книгу віршів, написану німецькою). Ернст Нойбауер заснував німецьку газету «Bukowina» та недільний додаток до неї, в якому публікував письменників та поетів. Він писав книги, був душею різних культурних товариств.

Восени 2021-го року я місяць прожив у Відні: писав вірші, тинявся містом, слухав музику будівель, стаєнь, палаців, дивився виставки Шіле, Модільяні, Тиціана, зустрічався з віденськими колегами. У розмовах я згадував ім’я Ернста Нойбауера. На мене дивилися з подивом. У Чернівцях його також забули.

У перегною культури своє життя. Її добре знають хіба що меліоратори.

Эта статья доступна также на русском: Несчастье помогло

Ігор Померанцев, спеціально для  InfoPost.Media

Головне фото UA:Перший

* Цей текст є авторською колонкою, відтак у ньому представлені, перш за все, думки автора матеріалу, які можуть не збігатися з позицією редакції InfoPost. Ми публікуємо авторські колонки, насамперед, заради дискусії на важливі теми, бо віримо в силу публічного діалогу. Якщо ви маєте бажання написати для нас авторську колонку, напишіть нам на editor.infopost@gmail.com

Що таке Infopost.Media?

Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.