fbpx
07 Серпня, 2021

Більше України – від Донецька до Ужгорода

Більше України – від Донецька до Ужгорода

Етнічне та культурне різноманіття України могли б бути її перевагою. Проте поки так не судилося. Міжрегіональні розбіжності не лише зберігаються а й іноді посилються. 

Проблема внутрішньоукраїнської інтеграції залишається актуальною. Багато хто в Україні, і у владі, зокрема, недостатньо усвідомлює регіональних особливостей. Особливу гостроту питанню додає те, що країна восьмий рік знаходиться у фактичному стані війни.

Показово, що згідно одного з останніх опитувань 41% наших співгромадян поділяють тезу з «історичної» статті Путіна про «один народ». В окремих регіонах, на півдні і сході держави – більше половини прибічників такої думки…  

Отже, головним гальмом на шляху того, щоб етнічне і культурне різноманіття стало справжньою перевагою України, є брак української ідентичності: несприйняття значною частиною наших співгромадян незалежної української держави як самоцінності. 

Причин цього багато. До речі, певною мірою, саме брак ідентичності уможливив російську агресію.

Igor Todorov

Влітку 2013 р. на одній конференції в Донецьку в присутності Генерального консула ФРН  Клауса Ціллінкенса та депутатки Бундестагу Віоли фон Крамон, я сказав, що Донбас – є локомотивом європейської інтеграції України, але реальним гальмом залишається брак української ідентичності його мешканців…  Водночас, ніяких  підстав для «донбаського сепаратизму» не спостерігалося.  З 2006 року існувала незареєстрована громадська організація «Донецька республіка» (з символікою теперішньої «днр»). На їхні акції збиралися 40-50 чоловік. Донеччани дивилися на цих «активістів», як  на міських божевільних.  Але недостатня українська ідентичність стала плідним ґрунтом для початку російської агресії.

Протягом весни 2014 року в Донецьку я наївно сподівався, що на Заході має бути розуміння того, що коїться (вперше з ІІ Світової війни відбулася зміна кордонів в Європі – окупація Криму і частини Донбасу)… і Путіна спільними зусиллями можна зупинити. 

Про це дав кілька десятків коментарів та інтерв’ю європейським, американським, японським медіям. Втім, далі «глибокого занепокоєння»  і достатньо умовних санкцій, справа не йшла і не йде досі. А тим часом 1,5 мільйона співвітчизників стали вимушеними переселенцями, фактично біженцями у власній країні.  Перспектив повернення, на жаль, не спостерігається ніяких. Навпаки загроза подальшої російської експансії зростає.  А на Заході і надалі «цінники» перемагають цінності…

7 років я живу на Закарпатті. Часто можна почути про схожість Донбасу та Закарпаття. Втім, на мій погляд, ця схожість мого рідного Донбасу з вже рідним Закарпаттям суто зовнішня. 

Так, обидва регіони знаходяться на кордонах, мають  майже ідентичну електоральну поведінку населення (ніде в Західній Україні не користувалися помітною підтримкою Партія регіонів і Янукович, а тепер ОПЗЖ). 

Проте ця схожість оманлива. Більшість населення Закарпаття на відміну від Донбасу, автохтонна. Місцеві українці (русини) Закарпаття зберегли власну ідентичність. З особистого досвіду засвідчу, що багато хто в Україні сприймає західну Україну як єдине ціле: але ж Галичина, Волинь, Буковина  та Закарпаття дуже відрізняються. Я б сказав, що досі помітна різниця між нашими землями, що входили понад 100 років тому до Австро-Угорщини. Транслейтанія (угорська частина) багато в чому і досі поступається Цислейтанії (австрійській) частині. Наприклад, кидаються в очі навіть інфраструктурні відмінності Закарпаття і Франківщини одразу після перетинання  Яблунецького перевалу.

Водночас в Закарпатті багато хто вважає, і небезпідставно, що Київ замало уваги приділяє регіону.  До речі, в Донбасі теж були схожі настрої, навіть коли при владі були Янукович з партією регіонів.

На мій погляд, інтеграція Закарпаття в Україну може відбуватися через європейську інтеграцію. Проголошений ще в середині 1990-х років курс на європейську інтеграцію України дає всім регіонам реальний шанс на модернізацію.

Минулорічне дослідження «Євромапа», здійснене аналітиками Центру «Нова Європа» у співпраці з Урядовим офісом координації європейської та євроатлантичної інтеграції, присвячене моніторингу євроінтеграції регіонів, переконливо довело, що Закарпаття пасе задніх за багатьма показниками (24 місце з 25!). Ситуація може бути змінена за умов наявності політичної волі і синергії з боку центральної і регіональної влади та місцевого самоврядування. 

Задля досягнення згуртованості України в умовах етнічного та культурного різноманіття має бути чітка і консолідована позиція влади та громадянського суспільства в реалізації конституційно закріпленого курсу на європейську та євроатлантичну інтеграцію з одночасною ізоляцією антиукраїнських сил в межах чинного законодавства.

 

Ігор Тодоров, професор УжНУ, спеціально для InfoPost.Media

Цей текст є авторською колонкою, відтак у ньому представлені, перш за все, думки автора матеріалу, які можуть не збігатися з позицією редакції InfoPost. Ми публікуємо авторські колонки, насамперед, заради дискусії на важливі теми, бо віримо в силу публічного діалогу. Якщо ви маєте бажання написати для нас авторську колонку, напишіть нам на editor.infopost@gmail.com


Що таке Infopost.Media?

Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.

Коментарі