Новини 24 Листопада 16:29

Як “Король взуття” у Польщі відновлює старовинні занедбані палаци (ФОТО)

Даріуш Мілек – відомий польський бізнесмен, колишній спортсмен, який нині має мережу взуттєвих магазинів ССС по всій Європі та навіть в Україні. У 2016 році журнал Forbes оцінив його статки у 1,06 млрд доларів. У 2021 році він був 12-м у списку найбагатших поляків Forbes з активами в 3,2 мільярда злотих.

Цікаво, що Мілек вкладає гроші у реставрацію старовинних палаців, яких у Польщі залишилося багато, а грошей у держави на їх утримання бракує.

Одним з таких є палац у Хростніку (Нижньосілезьке воєводство).

1 1

Палац був побудований на місці замку, що існував там у 14 столітті. Його побудували тодішні власники – родина von Brauchitsch. Замок був перебудований у палац у 1723–1728 роках за наказом полковника армії короля Польщі Георга Карла фон Гаугвіца за проектом архітектора Мартіна Франца.

У 1909 році до палацу були прибудовані флігель і кухня, а залишки старого рову, що спочатку оточував замок, можна побачити і сьогодні.

Після Другої світової війни радянські солдати облаштували в палаці військовий шпиталь. Лише на початку 1950-х років напівзруйнований і розграбований палац було передано полякам і там розмістився навчальний центр комбінатів Міністерства сільського господарства, пізніше сільськогосподарська школа, а в 1970-х роках палац був переобладнали у школу-інтернат.

Зрозуміло, що всі ці перипетії не пішли на користь історичній будівлі. До того ж він майже повністю згорів у вересні 1976 року. Відтоді його залишки, які вціліли від пожежі, розкрадалися.

Держава не мала можливостей для відновлення палацу. Тим паче, від нього залишилися практично лише руїни. Тому Державне казначейство виставило комплекс на продаж – з єдиною умовою для нового власника, аби він зберіг будівлю.

Цим власником і став Даріуш Мілек, який і розпочав реконструкцію у 2009 році. Інвестиції оцінюються в кілька мільйонів злотих. Палац був покритий спеціальною шиферною черепицею, привезеною з Німеччини, а в парку висадили тюльпанові дерева з Бельгії. Камінь, використаний для реконструкції, імпортували з Польщі, Чехії, Хорватії, Італії, Єгипту та Намібії.

Власник також придбав сусідні будівлі колишньої сільськогосподарської школи, що діяла в 1954–2011 роках, майже за 4,4 млн злотих. Ці будівлі не мали жодної цінності – тому їх просто знесли, аби не псували навколишній пейзаж.

Таким чином була збережена унікальна історична пам’ятка. Але Даріуш Мілек на цьому не зупинився і придбав ще кілька подібних об’єктів, де також розпочав роботи з реставрації.

 

Хто цей польський меценат?

Доля самого 53-річного Даріуша Мілека також досить цікава. Він закінчив гірничий технікум, однак головним його захопленням був велоспорт. І він показував дійсно відмінні результати та навіть мав шанс потрапити до національної збірної. Виграв понад сотню гонок, а в 1992 році став віце-чемпіоном Польщі.

Однак серйозна травма, отримана під час тренування, змусила його зайнятись іншою справою – дрібним бізнесом, як і більшість поляків на початку 1990-х.

Перші гроші, зароблені у спорті, Мілек вклав у товар (а це був переважно одяг) і торгував просто на ринку. Справи йшли добре і йому вдалося відкрити свій магазин взуття, який з часом перетворився на
франчайзингову мережу.

1 2

Мілек продавав не лише дешеве китайське взуття, а й підтримував вітчизняного виробника. У 1999 році він зареєстрував CCC, або “Cena Czyni Cuda” (“Ціна творить чудеса”) – таким був його рекламний слоган.
Коли хтось приходив до мене і казав, що не може продати якийсь товар, я відповідав: “Зробіть нижче ціну, і ви все продасте, бо ціна творить чудеса”.

Але не все так просто. Недостатньо просто придбати сотні пар взуття та перепродати. Мережа магазинів вимагала планувати продажі, демонструвати та рекламувати товар, але перш за все визначати, які модні колекції мають бути на полицях. Спочатку у Мілека переважало взуття, імпортоване з Китаю, але з часом компанія почала підтримувати виробництво у самій Польщі.

Таким чином у 2001 році в спеціальній економічній зоні “Легніца” було побудовано великий склад і штаб-квартиру компанії, а згодом і взуттєву фабрику, на якій випускали взуття з логотипом CCC. Це сталося саме у той час коли покупцям набридло неякісне взуття з азіатських фабрик.

Мережа CCC набирала обертів, магазини відкривалися в торгових центрах по всій країні, а з часом вони поширились і на менші міста. 2 грудня 2004 року мережа дебютувала на головному ринку Варшавської фондової біржі, а основним акціонером і президентом компанії залишався її засновник Даріуш Мілек.

 

Експансія ССС закордон

А далі CCC розпочала свою закордонну експансію. Першою стала Чехія. Наразі мережа працює в Словаччині, Угорщині, Словенії, Болгарії, Хорватії, Румунії, Росії, Сербії, Україні, Латвії, Литві, Естонії, Молдові та Косово. А з весни 2019 року на основі франшизи відкрилися взуттєві салони в Катарі, Об’єднаних Арабських Еміратах, Саудівській Аравії, Бахрейні та Омані.

Щороку через прилавки CCC “проходить” 130 мільйонів пар взуття. Взуття, основний продукт CCC Group, імпортується з Азії (59,4% вартості всіх закупівель), виробляється на власному заводі, закуповується у вітчизняних постачальників (25,6%) та в інших країнах (15%).

Сьогодні компанія, яка заснована і контролюється Даріушем Мілеком, є нині найбільшим продавцем взуття в Польщі, частка CCC на ринку взуття в Польщі оцінюється приблизно в 25 відсотків.

Гроші, зароблені від торгівлі взуттям, Даріуш Мілек інвестує в нерухомість, загальна вартість якої оцінюється в 650 мільйонів злотих. Йому належить, серед іншого, торговий центр Cuprum Arena у Любіні, його рідному місті. Саме тут, на ринковій площі, він починав у наметі свій бізнес на початку 1990-х рр.

Його родина (дружина Рената і троє дітей) проводить вільний час у резиденції на італійському озері Гарда, а у Польщі – у палаці 19-го століття на Мазовії. Раніше майно належало іншого польському мільярдеру Яну Кульчику.

Даріуш Мілек ще з дитинства захоплювався палацами і коли вже мав великі статки почав їх купувати і відновлювати.

Щодо палацу у Хростніку, то там завершуються оздоблювальні роботи. Спочатку передбачалося розмістити в палаці готель. Сьогодні все частіше говорять про призначення палацу в якості приватної резиденції.

Головним автором проекту реконструкції є Томаш Кулс, а за паркову зону відповідали архітектори з Кракова та Франції. Дизайн інтер’єру створила команда архітекторів з Нижньої Сілезії, Франції та Бельгії.

Незадовільна ситуація з фінансуванням реставрації історичних пам’яток і у сусідній Словаччині. Нещодавно тут спалахнув скандал навколо купівлі з боку уряду Віктора Орбана трьох національних культурних пам’яток в історичному центрі Кошице. Однак у зв’язку з купівлею нерухомості іноземною державою мер центральної частини Кошице (“Старе місто”) Ігор Петровчик розкритикував недостатню турботу Словаччини про власні пам’ятки архітектури.

 

InfoPost.Media за матеріалами biznes.wprost.pl


Що таке Infopost.Media?

Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.

 

Коментарі