Придністров’я. Міна уповільненої дії

Москва звинувачує Україну в організації «провокацій», метою яких може бути напад на самопроголошену Молдовську Придністровську Республіку (ПМР). Російське зовнішньополітичне відомство заявило, що «атака на Придністров’я буде нападом на Російську Федерацію».

Сама ця заява є справжнім сеансом самовикриття. Попри те, що з початку 90-х років минулого століття Росія не лише контролює, а й фінансує Придністров’я – від виплат пенсій та зарплат бюджетникам до фактично безкоштовного газу, попри наявність у регіоні російського «миротворчого» (а насправді окупаційного) контингенту, попри кілька «референдумів» про приєднання до Росії, Росія офіційно визнає територіальну цілісність Республіки Молдова (на відміну від України та Грузії) і формально не претендує на придністровський регіон.

Фото: Defence Intelligence of Ukraine

Можливо, саме тому не лише в Кишиневі, а й у Києві, і у Бухаресті давно вже вважають придністровський конфлікт навіть не замороженим, а «сплячим» конфліктом. Справді, спільних кордонів із Росією ПМР не має. Можливості оновлення кадрового складу і ресурсів російського військового контингенту, що знаходиться в Придністров’ї, теж немає. Більшість військовослужбовців російської армії у Придністров’ї – місцеві жителі, тож це давно вже не стільки окупаційний контингент, скільки армія найманців. І можна було вважати, що рано чи пізно конфлікт із Придністров’ям розсмокчеться сам собою і територіальну цілісність Молдови буде відновлено.

Але заява російського МЗС ставить усе на свої місця.

Для Кремля придністровська проблема – не сплячий конфлікт, а міна уповільненої дії, яка може бути підірвана у будь-який потрібний момент.

Абсолютно не випадково вже у перші місяці війни виконувач обов’язків командувача Центрального військового округу Рустам Міннікаєв називав як одну з найближчих цілей війни вихід на кордони України та ПМР. У цьому випадку кількість російських військовослужбовців у регіоні могла б бути негайно драматично збільшено і з армії найманців російська армія у Придністров’ї перетворилася б на справжній окупаційний контингент. Причому аж ніяк не лише для самого Придністров’я, а й для сусідніх районів України та, зрозуміло, й для Молдови.

Фото: Transnistria’s Interior Ministry

Українській армії вдалося зупинити агресію, а незабаром зробити саме завдання виходу до кордонів Молдови нереалізованим.

Але чи це означає, що придністровська проблема є майже вирішеною і, як і очікувалося раніше, розсмокчеться сама собою?

Ні. Не означає. Тому що міна уповільненої дії існує для підриву. Для провокацій. Москва цілком може провести в регіоні операцію під «чужим прапором», звинуватити у нападі на Тирасполь силовиків України чи Молдови і потім зробити якісь «нестандартні» політичні ходи в путінському стилі.

Які? Наразі таких рішень напрошується три.

Перший, найпростіший – це нова спроба торпедувати «зернову угоду», яка постійно дратує Путіна та пояснити відмову від її виконання дестабілізуючою активністю України в регіоні, «атакою на Росію». Але цей крок явно призведе до погіршення відносин Росії не лише з Туреччиною, а й з Китаєм, чиє керівництво у своєму нещодавно оприлюдненому мирному плані наполягало на продовженні дії домовленостей щодо вивезення збіжжя.

Читай також:

Молдова – нова Україна: чи стане сусідня країна майданчиком для російської агресії

Другий – спроба використати нестабільність навколо Придністров’я для спроби перевороту у самій Молдові. Але після попереджень Володимира Зеленського та зміни уряду у Молдові в Кишиневі набагато серйозніше ставляться до можливості такого перевороту. Тим більше, що задіяність у провокації проросійських сил є очевидною. Відразу після російських заяв про підготовку українських «провокацій» у Придністров’ї колишній президент Молдови Ігор Додон, відомий своїми тісними контактами з Кремлем, демонстративно відвідав Резину – місто на кордоні Молдови та окупованих росіянами територій, щоб підтримати «наляканих» можливою війною мешканців.

І, нарешті, третій, найнебезпечніший варіант – «конституційний». Легітимізація придністровських «референдумів» та рішення про визнання незалежності регіону і навіть про його приєднання до Російської Федерації. Після Криму та Донбасу нічого неможливого для Кремля вже немає. Зрозуміло, що ніякого практичного значення це не матиме – але Молдова опиниться у тій самій правовій пастці, в якій уже знаходяться Україна чи Грузія. Частина її території буде прописана в конституції іншої країни або перебуватиме з цією країною — Росією — в союзницьких відносинах. І відновлення конституційного порядку в Молдові, відновлення її територіальної цілісності вважатиметься у Москві «нападом на Росію».

Що, власне, і хотіло сказати російське МЗС.

Рекомендуємо прочитати авторські колонки Віталія Портникова для нашого видання