Десять місяців у столиці Буковини існує притулок для вимушених переселенців «Порятунок України» («Salvăm Ucraina»). Тут усі охочі можуть отримати місце для ночівлі, харчування, медичні послуги та допомогу психолога.

Ідея відкриття такого центру з’явилася у молодих етнічних румунів та українців Чернівецької області. Дмитро Козьма разом із друзями Віталієм Кузмічовим, Антоном Алексою та Олександром Німіжаном сформували команду волонтерів, які з перших днів нового етапу війни активно включилися в роботу. Завдяки їм було відремонтовано та приведено до нормальних умов будівлю Центру, де отримали прихисток і допомогу кілька тисяч людей із різних регіонів України.

Наприкінці березня волонтери також створили Благодійний фонд «Комітет Громадського Порятунку України», основна мета якого – стати опорою для вимушених переселенців у перші дні перебування в Чернівецькій області. Вони, зокрема, надають житло, харчування та необхідні речі ВПО та малозабезпеченим сім’ям, приймають і направляють гуманітарну допомогу в «гарячі» точки, а також забезпечують необхідним спорядженням наших військових, які їдуть на фронт.

Як працює у Чернівцях Центр для ВПО «Salvăm Ucraina», про кооперацію з румунськими організаціями та допомогу держави-сусіда, а також найближчі плани з розширення притулку – спілкуємося з ідейним натхненником проєкту Дмитром Козьмою.

«Хотіли зробити таке місце, щоб люди, які приїжджають до Чернівців, точно знали, що зможуть тут переночувати»

З перших днів повномасштабного російського вторгнення Дмитро з друзями долучилися до місцевої територіальної оборони та патрулювали місто. За два-три тижні чоловіки помітили, що до міста приїжджає велика кількість вимушених переселенців, яким нема де ночувати.

«Тоді була комендантська година, – пригадує Дмитро, – і такий стан, що ніхто не міг ніде зупинитись чи проїхати після 22 години. Всі спали в машинах –  цілими сім’ями, з дітьми… Протягом двох тижнів ми спостерігали за тим, як новоприбулі страждають, і подумали, що треба зробити таке місце, щоб люди, які приїжджають до Чернівців, точно знали, що зможуть тут переночувати. А якщо їм немає де жити, то й залишитися до виправлення ситуації». 

Тож волонтери поспілкувалися зі своїми друзями, Організацією спілки ветеранів Афганістану, які надали приміщення для створення такого притулку, зібрали знайомих і почали ремонт. За кілька днів закінчили приготування, розділили кімнати, почали звозити ліжка. Й наприкінці березня Центр вже був відкритий для ВПО.

«Раніше це триповерхове приміщення, де ми зараз знаходимось, – додає Дмитро, – орендували інші люди, але війна змусила їх змінити плани. На першому поверсі ми зробили склад із продуктами, одягом, медициною та іншою гуманітарною допомогою. Вище знаходяться кімнати. У кожній із них можуть жити від восьми до двадцяти людей».

У Центрі є місця для дітей і дорослих. ВПО можуть отримати тут медичну допомогу і триразове харчування.

«Люди звертаються зі своїми нагальними питаннями, – говорить Дмитро, – і ми, за можливості, їх вирішуємо. Співпрацюємо з різними психологічними організаціями, адже потреба в такій допомозі дуже велика. Люди проживають у нашому місті вже більше 8 місяців. Є і такі, кому нема куди вертатися. Вони постійно в стресі, мають малих дітей…»

У перші дні волонтери жили в притулку разом із ВПО.

«А коли кожен день бачиш ситуацію, – ділиться співзасновник Центру, – то це впливає і на тебе. Хочеш допомогти, але розумієш: те, що ти зробив (тільки проживання) для людей, недостатньо». 

Діти легше соціалізуються. Дорослим – важче 

Наразі в притулку перебуває близько 20 дітей різного віку. Найбільша кількість, яка тут проживала з перших днів повномасштабного вторгнення, – 48. Для них засновники Центру організовували дозвілля – возили в парк, басейн, на природу. В притулку працюють психолог, сімейний терапевт, медсестра. Також сюди регулярно приходять допомагати різні лікарі та громадські організації. Зокрема, «Право на захист», «Safe the Children». Як розповідає один із волонтерів Центру, діти в таких умовах краще соціалізуються. А дорослим важче, бо кожен хоче влаштувати власний побут якнайкраще. 

У приміщенні Центру є камери відеоспостереження. Тож якщо виникають якісь конфліктні ситуації, то вони швидко вирішуються. Алкоголь у прихистку заборонений. Головне – бажання поселитися тут і щоб влаштували умови. Люди можуть жити у прихистку стільки, скільки потрібно. 

Це підтверджує одна з мешканок – Поліна, яка мешкає тут від початку нового етапу війни. Раніше жінка жила в місті Дружківка Донецької області, що недалеко від Бахмута. Внучка її сусідки переїхала до Чернівців. Так зробила й вона.

«У нас нема ні води, ні світла, ні газу, – говорить Поліна. – Звикають люди, звичайно, жити й так». 

«Румуни дуже активно нам допомагають»

Наразі в притулку проживає більш як 100 людей. Вони постійно змінюються: хтось приїжджає, інші – їдуть далі. Засновники Центру також знаходять для ВПО перспективи переїзду в Румунію або в інші країни. 

Дмитро розповідає, що з їхнім Центром співпрацює багато румунських організацій – як із цієї країни, так і представники національних меншин, що мешкають на Буковині. Зокрема, вони розвозять у великих кількостях їжу, медичні препарати тощо.

«Я не думаю, що це горе лише однієї сторони, – переконаний Дмитро, – це наша спільна біда. Румуни на високому рівні показали, як вони нас приймають. В цій країні проживає багато українців-ВПО. За державною програмою румуни забезпечують їм безкоштовне житло на весь термін війни в Україні й на перші місяці там дають фінансові виплати».  

Підтримують ВПО і представники румунських громад Буковини.

«Багато хто створив тут благодійні фонди для допомоги українцям, – додає Дмитро, – а також на громадських засадах проводять різні заходи. Наприклад, голова Ліги румунської молоді «Жунімя» Віталій Зегря. Він нам активно допомагає з перших днів війни». 

Центр намагається підтримувати зв’язок із тими, кому допомагають виїхати за кордон. Більшість із них – мами з дітьми.

«Звісно, там спокійніше, – говорить Дмитро. – Заберіть повітряну тривогу з нашого життя, і ми самі будемо по-іншому ставитися до всього. До мирного життя за кордоном швидко адаптуєшся. Ті, хто виїхали, вже з-за кордону часто допомагають і Центру, і тим регіонам України, звідки вони родом. Інших у біді не залишають».

Спершу працювало близько 100 волонтерів, тепер – біля 20

Від перших днів нового етапу війни Центру допомагало близько ста волонтерів. Наразі кількість тих, хто з ними залишився, – близько 20 людей. Всі, хто має можливість, – працюють і заробляють, а до роботи прихистку долучаються на благодійній основі. Дмитро розповідає, що вони стараються знаходити кошти, щоб забезпечувати ВПО, які і живуть в Центрі, і допомагають із поточними справами.

«Так, в нас працює Вадим із Харкова, – говорить співзасновник прихистку. – Він їздив назад додому, щоб знайти роботу. Але коли приїхав, то побачив, що в його рідному місті все зруйновано. Тож Вадим повернувся до нас і вирішив залишитися. Ми його взяли на роботу, він активно допомагає. Таких є багато. Тож стараємося підтримувати всіх, кого можемо. Тримати все під контролем самостійно важко. Хотілося б, аби була можливість оплатити роботу всім, але наразі її нема».

Центр для ВПО «Salvăm Ucraina» постійно в пошуку допомоги. У найближчих планах – зробити ремонт.

«Той, що є зараз, – додає Дмитро, – ми зробили на швидку руку й не було загального розуміння, як це має підходити для такої кількості людей. Зараз плануємо розділити кімнати. Уже є готовий проєкт. Ще 800 квадратних метрів хочемо взяти в оренду, щоб розширити приміщення і зробити якісніші кімнати, де б жило по 4 людини». 

Наразі в притулку кімнати розраховані на кількість від 6 до 20 людей. Таких приміщень 8.

«Це тяжко, – міркує співзасновник Центру. – Люди хочуть трохи сімейного затишку. А так ти живеш постійно поруч ще з 20 сім’ями».

Тож наразі в пріоритеті Центру – покращення умов проживання мешканців.

«А загалом, – підсумовує Дмитро, – проєктів багато. Головне, щоб їх вдалося реалізувати». 

Раніше ми розповідали історію громадської організації «Особливі серед нас», яка працює в Чернівцях, основна мета якої – допомогти дітям з інвалідністю та їхнім батькам. Вони активно включені в життя міста, проводять різноманітні заходи, а також мають сучасне приміщення «Особливий простір» та фотоклуб, у якому займаються діти з інвалідністю.

Лілія Шутяк, Чернівці
спеціально для Infopost.Media

Фото: Лілія Шутяк

* Матеріал підготовлений у рамках ініціативи Re:Open Ukraine, яка реалізується Інститутом Центральноєвропейської Стратегії

Re:Open Ukraine – це проєкт Інституту Центральноєвропейської Стратегії, метою якого є перевідкрити та пояснити нову Україну як для неї самої, так і для її безпосередніх західних сусідів. Проєкт має 3 фокусні регіони України, а саме Закарпаття, Буковина та Одещина, та 5 фокусних країн ЄС і НАТО, а саме Польщу, Румунію, Угорщину, Словаччину та Чехію.

Що таке Infopost.Media?

Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.