За кілька тижнів після російського вторгнення в Україну країни ЄС всерйоз зайнялись своєю енергетичною безпекою. Так, зокрема Німеччина оголосила про плани фінансування першого в країні LNG-терміналу в Брунсбюттелі. Всього ж замінити російський газопровід Nord Stream 1 мали більше десятка LNG-терміналів, контракт на будівництво половини з яких уклали протягом перших місяців війни.

У жовтні 2022 року відповідний закон підтвердив амбіції будівництва 8 плавучих терміналів, а також 4 постійних наземних. При цьому самі тільки плавучі термінали мали стати альтернативою для 45 млрд кубометрів газу, який колись надходив з Росії. Загальна ж сума інвестицій у нову інфраструктуру у наступні 15 років мала б становити щонайменше 9,8 мільярда євро.

Скраплений природний газ (LNG) зі Сполучених Штатів, Катару та Нігерії разом із нарощуванням обсягів постачання з Норвегії та Алжиру стали центральними альтернативами для заміни Москви. Попри це поставки російського LNG до Європи минулого року зросли до 22 млрд кубометрів порівняно з приблизно 16 млрд кубометрів у 2021 році, оскільки цей газ досі не під санкціями.

Саме тому лютому цього року у Європейській комісії представили план об’єднання всіх країн-членів у спільній ініціативі закуповувати газ і запобігти подальшому зростанню цін через конкуренцію. Відповідно до нього країни мали б об’єднати принаймні 15% своїх потреб у електронну платформу, яка потім з’єднає національні компанії з міжнародними постачальниками відповідно до їхніх потреб.

Сукупний попит на LNG оцінювався від 23 до 24 млрд кубометрів протягом наступних трьох років (це без врахування потреб ще 5 держав-членів, які на момент оприлюднення плану не повідомили обсяги, які вони бажають придбати). Загалом розрахункова потужність зберігання газу в блоці близько 100 млрд кубометрів, а заповнити підземні потужності на 90% планувалось до початку наступної зими.

Ми вирішили дослідити, чи продовжується газова «лихоманка», які кроки роблять сусідні європейські країни до незалежності від постачань із Росії та яку роль у цьому відіграють LNG-термінали зі скрапленим газом.

Внаслідок гонки за газом Європу чекає надлишок LNG

Через рік після початку війни Росії в Україні енергетична лихоманка поволі вщухає і Європа починає тверезіше оцінювати власні потреби у зрідженому газі. Так, після аналізу, проведеного некомерційною асоціацією захисту навколишнього середовища та споживачів Environmental Action Germany для Міністерства економіки та клімату Німеччини, більшість запланованих до будівництва LNG-терміналів можуть ніколи не втілитись.

«Аналіз чітко показує, що уряд Німеччини планує величезний надлишок LNG», – зазначив керівник асоціації Саша Мюллер-Креннер. – «Два стаціонарні термінали в Штаде та Вільгельмсгафені, а також мега-термінал біля Рюгена вже не включені до розгляду».

Дані Environmental Action Germany підтверджують і результати аналізу Інституту енергетичної економіки та фінансового аналізу (IEEEFA). Відповідно до них, європейські країни, ймовірно, вже перевищили позначку доцільності розширення, оскільки поточні заплановані потужності імпорту значно перевищують ймовірний попит на LNG до 2030 року.

Так, у 2022 році рівень імпорту зрідженого газу до Європи зріс на 60% у порівнянні з 2021 роком. Основними факторами стали збільшення імпорту зі США у 2 рази, збільшення імпорту з Катару на 23% та зростання імпорту LNG з Росії на 12%.

Якщо ж поточні плани розбудови інфраструктури LNG-терміналів будуть виконані, їх потужність по всій Європі, включаючи Велику Британію, Норвегію та Туреччину може перевищити 400 млрд кубометрів. 

За даними експертів IEEEFA, попит на зріджений газ ще зростатиме протягом 2023 року, однак припиниться через рік. Тож, якщо врахувати це та підвищення інтересу до відновлювальних джерел електроенергії, фактичний попит на LNG у 2030 році може досягти 150 млрд кубометрів. Решта 250 млрд кубометрів залишаться нерозподіленим активом, а нові LNG-термінали ризикують стати непотрібною інвестицією.

Саме тому попередній план Німеччини побудувати щонайменше вісім нових терміналів зрідженого газу для заміни російського імпорту зараз під сумнівом. На сьогодні наземний термінал Німеччини в Брунсбюттелі  (земля Шлезвіг-Гольштейн, біля Північного моря) залишається єдиним постійним терміналом, який має чітку фінансову підтримку.

Що у сусідів з LNG?

На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну країни Європи знаходились у монопольній залежності від російських джерел газу. Однак за рік ситуація кардинально змінилась, зокрема у Словаччині.

Словаччина

Так зараз у порівнянні з сусідніми країнами Словаччина має найбільш наповнені газосховища. Про це заявили міністр економіки Карел Гірман і генеральний директор державної газової компанії SPP Мирослав Кулла. У Чехії заповненість газосховищ знаходиться на рівні 56%, у Польщі 54% та в Угорщині 45%, тоді як у Словаччині – 59%. Про це свідчать дані організації Gas Infrastructure Europe, яка стежить за станом газу в резервуарах в Євросоюзі.

Словацька газова компанія SPP, яка постачає газ 70% клієнтів у Словаччині, почала переговори з потенційними партнерами щодо імпорту скрапленого газу ще у 2021 році. Тому вона отримала першу партію LNG вже через тиждень після російського вторгнення в Україну. Протягом минулого року державні газові компанії забезпечували постачання сировини з родовищ у Північному морі, також скраплений газ надходив до Словаччини через італійську інфраструктуру та термінал у Хорватії.

Для нарощування обсягів у SPP розмірковують над тим, щоб купити частку в одному з європейських терміналів, яких на континенті наразі налічується 30

Цьогоріч SPP підписала меморандум про взаєморозуміння з німецькою компанією RWE Supply & Trading, що дасть доступ до потужностей у LNG-терміналах на узбережжі Німеччини. Такі ж меморандуми Словаччина підписала з ключовими партнерами з Італії, Польщі та Німеччини, а паралельно ведуться переговори з виробниками зрідженого природного газу із США, Катару, Азії та Африки.

Також, щоб забезпечити прямий доступ до терміналів зрідженого газу словацький уряд почав налагоджувати співпрацю з компанією GAZ-SYSTEM, яка є оператором магістральних польських газопроводів і LNG-терміналу в Свіноуйсьце та нового LNG-терміналу в Гданську, який знаходиться на стадії підготовки проекту. 

Загалом словацька SPP диверсифікувала поставки зрідженого газу, забезпечивши 70% покриття споживання споживачів не з російських джерел.

Хоча варто додати, що словацька SPP досі має діючий контракт на імпорт газу з Росії, який буде чинним до 2034 року і не може бути розірваний без великих фінансових санкцій. 

Вантажний порт у Братиславі. Фото: Pavel Neubauer / TASR

Крім того, екологічний департамент Міністерства навколишнього середовища Словацької Республіки Envirorezort після оцінки впливу на навколишнє середовище схвалив будівництво LNG-терміналу в громадському порту Братислави. Термінал розташується на головній течії Дунаю та на півострові басейну гавані Паленіско і займатиме площу близько 5500 м.кв. Вартість будівництва інвестор оцінює приблизно в 40 млн євро без ПДВ.

Однак проти будівництва LNG-терміналу виступили активісти різних екологічних організацій, які провели свої протести.

Польща

У Польщі 2023 рік стане першим повним роком без імпорту газу з Росії. Про це заявили у польській газовій компанії  PKN Orlen. Більш ніж половина газу, який компанія PGNiG після злиття з Orlen Group імпортувала до Польщі у 2022 році, є скрапленим і поставляється газопроводами з нових напрямків — Норвегії та Литви. Майже чверть імпортованого газу надходить із США.

Польська компанія PKN Orlen домовилась купувати скраплений природний газ терміном на 20 років із запропонованого Sempra Infrastructure проекту LNG Порт-Артура в Техасі. Перші поставки вантажів очікуються в 2027 році і перша фаза постачання з Порт-Артура складе 10,5 млн т на рік.

Крім того, Orlen вклалися у будівництво власних плавучих LNG-терміналів. Перший із них – «Lech Kaczyński» – на початку березня доставив зріджений газ на газовий термінал у Свіноуйсьце. Це перший із восьми газовозів, які увійдуть до складу LNG-флоту Orlen Group. «Lech Kaczyński» поставив 70 тис. тонн скрапленого газу, що відповідає приблизно 100 млн. куб. газу в газоподібному стан. Цього вистачить, щоб забезпечити всі домогосподарства в Польщі протягом 7 днів.

Плавучий термінал «Lech Kaczyński». Фото: Paweł Bednarz / BusinessInsider.com

Другий плавучий термінал групи Orlen – «Grażyna Gęsicka» – теж на завершальній стадії будівництва та проходить ходові випробування. Інші кораблі будуть передані в 2024 році (2 кораблі) і в 2025 році (4 кораблі).

Наразі на LNG-термінал у Свіноуйсьце було поставлено загалом 22 мільярди кубометрів. газу. LNG-термінал, що належить Gaz-System, з 2022 року має комерційну регазифікаційну потужність 6,2 млрд кубометрів. щорічно. Об’єкт розширюється, завдяки чому він збільшить потужність до 8,3 млрд куб. газу на рік, що охопить понад 40% орієнтовної річної потреби поляків.

У 2023 році до терміналу у Свіноуйсьце заплановано понад 60 поставок, в порівнянні з 58 поставками за 2022 рік.

Угорщина

Угорщина прагне диверсифікувати щорічний імпорт газу з Росії в розмірі 4,5 млрд кубометрів, але сильно залежить від підтримки країн регіону. І нестабільність європейського газового ринку поки не дає змоги їй замінити російського партнера, якого угорський уряд вважає надійним. Хоча, за словами міністра закордонних справ Угорщини Петера Сійярто, уряд Угорщини шукає альтернативні рішення.

«Що стосується газу, то останній довгостроковий контракт ми підписали в 2021 році, тобто майже два роки тому», – сказав глава угорської дипломатії в інтерв’ю програмі Hard Talk британської телекомпанії BBC і повторив, що нових домовленостей немає.

За різними даними частка російського імпорту природного газу в Угорщині на кінець 2022 року становила 80-85% тільки по прямим каналам. 

Одним з альтернативних інструментів диверсифікації газових потоків до Угорщини може стати довгостроковий імпортний контракт з Азербайджаном на 2 млрд кубометрів на рік. Однак, щоб мати можливість отримувати звідти газ потрібен розвиток інфраструктури в південно-східній частині Європи.

«Ми зв’язалися з Європейською комісією разом з нашими румунськими, болгарськими, грецькими та турецькими колегами, щоб забезпечити фінансування таких проектів. Поки що Європейська комісія не взяла жодних реальних зобов’язань», – сказав Петер Сійярто.

Розширити потужність імпорту газу Угорщина планує через хорватсько-угорський інтерконектор, яким може надходити більше LNG з терміналу на о. Крк. Компанія LNG Hrvatska якраз підписала контракт на придбання за 22,9 млн євро модуля, який дозволить подвоїти потужність LNG-терміналу у Крку до 2025 року. 

Зараз хорватський LNG-термінал є одним з найважливіших альтернативних постачальників газу до Угорщини, яка законтрактувала звідси 1,5 млрд кубометрів газу, що становить близько половини його потужності. Однак на практиці збільшення потужностей терміналу на о. Крк не обов’язково дасть Угорщині додаткові об’єми газу, оскільки потужності  хорватсько-угорського інтерконектора обмежені.

«Ми також звернулися до поляків, оскільки вони розширюють свої LNG потужності, тож якщо більше СПГ надходитиме до Польщі, ми зможемо купувати звідти, але все це не раніше ніж через три-чотири роки», – розповів угорський міністр закордонних справ.

Однак наразі річна потужність LNG-терміналу в Польщі навіть менша, ніж внутрішній попит країни. Тому навіть якби транспортна інфраструктура була достатньою для доставки газу до Угорщини), того об’єму все-одно не вистачає.

Варто додати, що річна потужність угорсько-словацького інтерконектору може становити до 6 млрд кубометрів залежно від технічної конфігурації. Пропускна спроможність польсько-словацького інтерконектору в бік Словаччини становить 4,7 млрд кубометрів на рік, а словацько-угорського інтерконектору – 4,4 млрд кубометрів на рік.

Тим часом компанія Shell відкрила в регіоні першу в Угорщині заправну станцію зрідженого природного газу (LNG), яка сприятиме досягненню цілей уряду щодо скорочення викидів. Ця станція є важливим учасником європейської мережі LNG Shell, яка підтримує розповсюдження газу як палива для вантажівок в Угорщині та в країнах зі значним обсягом вантажних перевезень, таких як Австрія, Чехія, Німеччина, Румунія, Словенія та Словаччина. Такі LNG-станції Shell планує експлуатувати по всій Європі вздовж основних міжнародних транспортних маршрутів.

Infopost.Media