30 відомих українців подякували словацькому народу за боєприпаси для ЗСУ (Відкритий лист)
23 Квітня, 2024
Гагаузія – традиційно “червоний” регіон Молдови, де довірою та підтримкою населення користуються проросійські сили. Але війна в Україні різко поділила гагаузьке суспільство. Тих, хто виступає за Україну, меншість. У найкращому разі вони стикаються з нерозумінням, у гіршому – з агресією та погрозами. Але найгірше – це розрив із рідними та близькими навіть в самій Гагаузії.
Журналісти Newsmaker поспілкувались із мешканцями м. Комрат (столиця гагаузької автономії у складі Молдови) про війну в Україні та про розкол “російського світу”.
“Я заблокував сестру у Facebook”
Роман Хоменко, фотограф, Комрат
Я дізнався про війну з новин уранці 24 лютого. Одразу зателефонував двоюрідному братові в Україну. Він живе із сім’єю у Луцьку. Коли почалася війна, йому довелося виїхати до села до кума за 50 км від Луцька.
Після початку війни став моніторити новини, шукати інформацію, порівнювати. Що я відчуваю? Насамперед жаль, величезне жаль, що це таки сталося. Я до останнього не вірив у війну, думав, що “великі дядьки” міряються чимось, лякають одне одного. А виявилось, що ні.
Адже я до останнього вважав, що Росія, росіяни – це ми, наше. Ми не можемо нападати на іншу державу. Тепер я відокремився. Відокремився від частини того російського суспільства, до якого належав.
Я не засуджую громадян Росії, які там мешкають і не виходять на мітинги. Сьогодні ти вийшов на мітинг проти війни, а завтра залишився без роботи. А що змінилося для України? На жаль, навряд ці мітинги щось змінять і в самій Росії. Я переживаю за всіх людей, мені не подобається, що діється зараз на Заході, де гноблять росіян і всіх пофарбували в Путіна. Насправді дуже багато російських людей просто не знають, як поводитися в цій ситуації, вони бояться, вони мовчать.
Мені дуже шкода, що війна розколола суспільство, розколола сім’ї. Мої батьки живуть у Гагаузії, вони отримують інформацію з телевізора та займають бік Росії. Я не хочу сперечатися з ними, це безглуздо. Але навіть вони розуміють: якщо Росія і права у цій ситуації, вбивати людей не можна, погано, неправильно.
А моя сестра з сім’єю живе у Росії, вона дуже підтримує Путіна з усіма літерами “Z”. Я заблокував її у Facebook, щоб ми хоч якось зберегли сімейні стосунки і остаточно не посварилися. Я намагаюся нікому не нав’язувати свою думку, а в неї це не виходить. Війна все одно закінчиться, люди дізнаються про іншу інформацію і, можливо, змінять свою думку. А відносини між близькими буде важко відновлювати.
Я помітив, що люди зависають на пропаганді: і російській, і українській. Мало хто критично підходять до інформації, аналізує, фільтрує, вмикає логіку. Більшість – ковтає все, що їм кажуть.
Коли почалася війна, я вирішив позначити свою позицію і розмістив хештег #нетвойне. Під першими публікаціями було багато коментарів, і я вирішив їх відключити. У мене така позиція: я публікую лише перевірені фотографії, сухі факти, наприклад, “був будинок і немає будинку”. Можливо, хтось із тих, хто підтримує Росію та вірить, що мирне населення не бомбять, побачить ці фотографії та захоче дізнатися більше. Досить, що людина поставила лайк чи дизлайк, вже зрозуміло, як він ставиться до цієї теми.
А коли залишаєш коментарі відкритими, ти залишаєш додаткове місце для ще більшого розпалювання конфлікту. Не хочу, щоб люди лаялися, і так дно вже пробите, не знаю, куди нижче.
Тут, у Гагаузії, люди вже не вірять, що Росія – молодець. Є доступ до інформації, відео. Не може бути, щоб це все було фейком. Тепер жителі Гагаузії займають радше середню позицію: Росія, звичайно, молодець, але щось перегнула. Хоча багато хто приховує своє реальне ставлення до війни. Вони ж знають мою позицію. Для себе я вирішив, що нічого доводити нікому не буду, але якщо мене добиватимуть, мовчати не стану.
“У такі моменти мені соромно, що я – гагауз”
Олександр Бабогло, засновник IT-компанії “Точка Роста”, Комрат
Коли Росія вторглася до України, моя сестра жила у Києві. Вранці 24 лютого насамперед зателефонував їй і запитав: “У вас що, війна почалася?”. Я не вірив до останнього, але виявилося, що всі міські божевільні, які пророкували війну, мали рацію.
Для мене те, що відбувається в Україні, – війна, окупація, напад. Дуже мало людей у Гагаузії погоджуються зі мною. Я намагаюся їм щось довести, але у відповідь на мене обрушуються завчені із зомбоящика аргументи.
Я зіштовхнувся із хейтом. Починаючи від безглуздих коментарів: “де ти був раніше”, “твоя думка нікому не цікава”, “у гагаузів інша думка”, і закінчуючи прямими погрозами та розправою. Люди бояться писати в Instagram, щоб не світити профіль, тож пишуть у Telegram. Мені писав один чоловік, що знає, де живу, розіб’є мені все. Ми його вирахували за 20 хвилин, він видалив листування та більше не писав. Окрім різних ботів, на жаль, у Гагаузії є реальні люди, які бажають зла Україні.
Що я відчуваю? Ненависть та несправедливість. Я не можу підібрати жодного виразного аргументу, чим Україна чи громадяни України заслужили на цю війну. У мене є ненависть до громадян Росії за їхню позицію, за їхнє мовчання, за те, що вони скаржаться: нам Instagram відключили, ми не можемо купити цукор, не працюють Visa, Mastercard, Apple Pay, закрилася Zara. Вони забувають, що в цей час у Сумській області, у Чернігові, Маріуполі вмирають люди, вони сидять у бомбосховищах і п’ють воду з батарей, бо іншої води немає.
Іноді я думаю, що мені важко, тому що я виріс у російськомовному середовищі. І я замислююся, чи це треба моїм майбутнім дітям, чи потрібний їм зв’язок з російським світом.
Страшно, що до наших людей, гагаузів, приїжджають родичі з України, але їм не вірять, а вірять зомбоящику, який десять років говорить одне й те саме. Я привіз із України свою сестру, її хлопця та його родину. Ми зайшли в один із магазинів у Копчаку, продавщиця запитала у хлопців, чи не з України вони приїхали. І заявила прямо їм у вічі: “Швидше б ваш Зеленський здох”. У такі моменти мені соромно, що я гагауз.
У влади Гагаузії є якась позиція, але вона її не декларує, бо чекає зручного приводу. Вони не могли навіть відкрито підтримувати біженців, бо якщо ти кажеш: “Біженці, приїжджайте, ми вам допоможемо”, то автоматично стаєш ворогом Путіна. Війна рано чи пізно закінчиться, а відносини із Росією залишаться. Чи не відкрили гарячу лінію, не переобладнали гуртожитки. Адже до Гагаузії приїхали тисячі українців – наші рідні, наші сусіди. Допомагали їм волонтери та звичайні жителі.
Гагаузи дуже бояться об’єднання із Румунією. Уявімо, що це станеться, і гагаузи втечуть в Україну. Чи хочемо ми, щоб українці нас так зустрічали, як ми їх, тобто — ніяк?
“Я зрозуміла, що волати до розуму людей неможливо”
Наталія Кириловська, педагог з вокалу, Комрат
Коли я дізналася, що почалася війна, я мала паніку. Я розуміла, наскільки це все серйозно, скільки техніки та солдатів зосереджено на кордоні з Україною, і вся ця армія зайде на українську територію. Я зазнала гніву і безпорадності і тоді почала писати пости у Facebook. Люди реагували по-різному. Здається, були одна-дві погрози. Місто у нас маленьке, ми всі один одного знаємо в обличчя, деякі зі мною тепер не вітаються, але це мене не засмучує.
Я зрозуміла, що волати до розуму людей неможливо. Пропаганда виявляється сильнішою.
Але, принаймні, я позначила свою позицію, і люди перестали постити фейки. Зазвичай я заходжу на чиюсь сторінку, бачу черговий проросійський фейк та пишу у коментарі, що це неправда. Людині не вистачає сміливості ігнорувати мене. Вони не змінюють думку, але хоча б не публікують фейки. Люди в Гагаузії наразі втратили орієнтир: у телевізорі їм кажуть одне, а в інтернеті вони бачать кадри з України. І відбувається когнітивний дисонанс. Але перемагає емоційну спорідненість із Росією.
У мене дуже мало однодумців у Гагаузії. Ми – у меншості. Люди вважають за краще мовчати про те, що підтримують Україну. Більшість – ті, хто думає, що в Росії зараз все чудово, і в СРСР було чудово. Люди не хочуть бачити, що ми отримали, коли попрощалися із Радянським Союзом.
Я не маю почуття ненависті до жителів Росії. Мені боляче бачити страждання хлопчиків, яких відправили в Україну вбивати та вмирати. Я бачу у всьому, що відбувається, провину Путіна та його оточення. А російський народ обдурений пропагандою. А може, у людей знизилася здатність співчувати і любити, не знаю.
Нагадаємо, військова агресія Росії проти України підірвала довіру румунів до Росії з 16-18% у 2021 році до всього 7,5% у квітні 2022 року. Про це свідчать результати кількох опитувань громадської думки INSCOP.
Фото: Newsmaker
Що таке Infopost.Media?
Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.
