30 відомих українців подякували словацькому народу за боєприпаси для ЗСУ (Відкритий лист)
23 Квітня, 2024
Історія угорських волонтерів, які допомагають 68 Окремому батальйону територіальної оборони Закарпаття 101 Окремої бригади ТРО почалась у листопаді минулого року. З того часу спільнота простих жителів Угорщини передала на підтримку батальйону, де служать етнічні угорці із Закарпаття, в тому числі туризмознавець Федір Шандор, допомоги на 66,5 мільйонів форинтів (близько 180 тисяч євро). Загальна ж сума зібраних коштів — понад 221 тисяча євро.
З одним із волонтерів, які назвались «Годівниця закарпатських шарканів» (угорською – Kárpátaljai Sárkányellátó) Міхаєм Олагом зустрічаємось в Ужгороді, куди він з товаришами приїхав із черговим, 7-м за рахунком, «пакетом» допомоги військовим. Цього разу угорці привезли три тепловізори. Щоправда, через цей вантаж довелось провести кілька годин на кордоні, доводячи працівникам митниці, що це не військове обладнання.
Міхай з гордістю демонструє свою футболку із вишитим шевроном 68 батальйону, перекладеним угорською мовою. В Ужгороді вони всього на добу, а однією з цілей була перша зустріч наживо із їх військовим кумиром – «професором з окопів». Спілкуємось про враження від поїздки, зустрічі та про те, як на рівні угорського суспільства виникла ініціатива, яка не зовсім відповідає офіційній позиції уряду сусідньої держави.
Почалось все з групи в соцмережі Facebook, заснованої десять років тому. Там за роки існування спільноти зібралось близько 2 тисяч спеціалістів з різних сфер, які обговорювали навколомілітарні теми. Після початку повномасштабного вторгнення адміністратор групи написав про це публікацію та попросив всіх, хто підтримує росію, видалитись, — розповідає Міхай.
Згодом троє з учасників групи Болаж Траутман (Balazs Trautmann), Міхай Олаг (Mihály Oláh) та Керекеш-Нодь Ґашпар (Kerekes-Nagy Gáspár) вирішили брати активнішу участь у допомозі Україні, хоча і до цього волонтерили біля кордону, допомагаючи українським біженцям.
Болаж військовий журналіст, Ґашпар — юрист, який добре знає Закарпаття, Міхай — вчитель історії та англійської мови у школі. У повсякденному житті вони ніколи не перетинались, однак напад на сусідню країну змусив їх об’єднати зусилля.
Тоді в угорських ЗМІ якраз почали тиражувати світлину Федора Шандора з угорським прапором на фронті і я здивувався, що дійсно є угорці, які воюють та знайшов його сторінку на Facebook. Ми дали Ґашпару завдання перевірити, чи дійсно Федір реальна особа, чи його сторінка це не якась російська провокація. Після того написали йому у Facebook та почали спілкуватися за допомогою месенджера.
Після пропозиції допомогти з боку угорців першим «замовленням» від військових були три зарядні станції.
Ми написали заклик у свою «мілітаристську» групу та, проаналізувавши власні можливості, вирішили, що зможемо поки купити одну станцію. Однак вже за півтора дні зібралась вся необхідна сума — трохи більше мільйона форинтів. Далі кількість бажаючих надіслати кошти на наш рахунок росла, є навіть люди, які встановили собі автоматичні щомісячні платежі у якості пожертви. Є люди, для яких тисяча форинтів, можливо, чи не останні гроші, але вони їх переказують нам для допомоги Україні.
Найприємнішим є те, що наші друзі, знайомі розуміють, що це не одноразова підтримка, а потрібно буде постійно допомагати і донатити.
Найчастіше угорські волонтери купляють зарядні станції, дрони Mavik ІІІ, лазерні приціли, пристрої нічного бачення, міношукачі тощо. Взимку це був одяг, тактичні шкарпетки. Все це не суперечить ні угорському, ні українському законодавству, тож можна відносно безперешкодно перевезти через кордон.
Ніхто з нас не рахує витрачений час. Якщо є якесь завдання — ми його оперативно вирішуємо, скільки б це ресурсів не потребувало. Я не відчуваю, що чимось жертвую. На щастя, кожного з нас підтримує сім’я. Навіть моя мама, яка раніше не дуже цікавилась цими подіями, після того, як я розповів, чим займаюсь, відповіла «Добру справу робиш, передай привіт хлопцям».
Розмов на політичні теми щодо угорсько-українських відносин волонтери уникають. Мовляв, у кожного є своя думка і вони не хотіли б перетворювати збір коштів на допомогу Україні у майданчик для політичних дискусій.
Фото: Veres Viktor / HVG.hu
Звідки пересічні угорці до цього часу брали інформацію про Україну?
Я, наприклад, не дивлюсь телебачення. Зазвичай джерело новин це інтернет, «правильні» сайти, аналітичні статті. Кількість новин, яка приходила в Угорщину про події в Україні раніше можна було прирівняти до нуля. Наприклад, щодо міст, до яких ми зараз надсилаємо допомогу, наприклад Сєвєродонецьк, – я раніше навіть не знав про їх існування і де вони знаходяться. Сьогодні ж із закритими очима можу показати на мапі, де знаходяться ці міста.
Що ти знав про Україну до повномасштабного вторгнення?
Знав про те, що столиця України – Київ, знав про ситуацію з Кримом, Майдан, відомих людей, Голодомор та історію в частині шкільного курсу, який викладаю в школі. Ситуацію з 2014 року у нас називали замороженим конфліктом із росією на сході України.
Чому Україна має перемогти? Для чого це вам та всій Угорщині?
Я розумію, що це війна за свободу. Ми розуміємо, хто напав на Україну, а хто зараз в біді. Болаж колись порівняв це з великою аварією на автостраді. Найперше, що ти мусиш — допомогти і немає значення любиш чи не любиш того, хто в машині. Ми хочемо допомогти і для нас важливо, що ми маємо таку можливість. Це важливо як для України, так і для нас самих.
Я навіть не розглядаю таку можливість, що Україна програє цю війну. У нашій групі в Facebook ми обговорювали ситуацію на кордоні Росії з Україною і там серед нас були професійні військові, які брали участь у війні в Іраку. Вони стверджували, що кількість російських військ недостатня аби захопити всю Україну. Ми не ідеалісти і бачимо проблеми. Однак точно знаємо, що росія не зможе виграти цю війну.
Титульне зображення: Veres Viktor / HVG.hu
