Щодня школа в прикордонному селі Чепа робить те, що українські та угорські політики не можуть, чи не хочуть: вирішує українсько-угорські дебати про мову освіти в поліетнічних середовищах на користь дітей та якості їхньої освіти.

Українське село Чепа є фактично пограниччям 3-х держав: воно розташоване на Виноградівщині, що зараз є частиною Берегівського району Закарпатської області України, і майже на однаковій відстані, близько 15 км, від кордону з Угорщиною та одночасно Румунією.

Унікальність цього села з населенням менше 2 тисяч мешканців ще й у тому, що воно є поліетнічним: згідно з переписом 2001 року, ⅔ населення – етнічні угорці, ⅓ – етнічні українці). Більше того, село розташоване на порубіжжі місцевостей, де з одного боку переважно мешкають етнічні українці, а з іншого – переважно етнічні угорці. 

Тому й не дивно, що у місцевій школі відображена ця етнічна мозаїка – у Чепівському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Пийтерфолвівської сільської ради діють класи як із українською, так і з угорською мовами викладання.

Відтак, досвід цієї школи є безцінним з точки зору розуміння реальної ситуації з освітою в поліетнічних та багатомовних середовищах. Особливо в контексті змін українського законодавства у цій сфері протягом 2017-2023 років, а їх було чимало.  

Про все це ми поговорили з директоркою Чепівської школи Наталією Григоряк, і отримали не просто щирі відповіді, а фахові предметні роз’яснення, що є і має бути в основі українсько-угорського діалогу про мову освіти. І це абсолютно не те, що ми зазвичай чуємо від українських та угорських політиків, або читаємо в новинах з крикливими заголовками.

«Деякі учні з угорськомовних сіл доїжджають до нашого закладу саме для того, аби навчатися в українських класах»

– Наталіє Семенівно, розкажіть трохи про заклад, яким Ви керуєте.

 – Чепівський заклад загальної середньої освіти І–ІІІ ст. складається з двох корпусів. Основний корпус розташований власне у селі Чепа, де навчаються учні 1–11 класів. Ще один корпус розташований у селі Гетиня (за 2,2 км від села Чепа), там навчаються чотири класи початкової школи та дві дошкільні групи. 

Наразі у нашому закладі здобувають освіту 356 учнів та 44 вихованців дошкільного відділення. Ми надаємо освітні послуги дітям з 9-х населених пунктів, – це села Чепа, Гетиня, Затисівка, Чорнотисів, Сасово, Неветленфолу, Форголань, Пийтерфолво, і навіть Велика Паладь. 

У цьому навчальному році у нас здобувають освіту 144 учні, які доїжджають з інших сіл. 

На щастя, маємо власний автобус, який частково вирішує питання довозу дітей. На жаль, його технічний стан бажає бути кращим, як і дороги, якими він їздить.

– Серед перерахованих сіл є доволі багато угорськомовних. Скільки у школі угорськомовних класів?

– Із 26 класів 20 –  це класи з українською мовою викладання, а 6 – класи, де викладання ведеться угорською мовою. Середня наповнюваність угорськомовних класів – 8-9 учнів. 

До речі, деякі учні з угорськомовних сіл доїжджають до нашого закладу саме для того, аби навчатися в українських класах.

Переважна більшість педагогів володіють двома мовами

– Чим спричинена така популярність Чепівської школи серед жителів навколишніх сіл? Адже у всіх тих населених пунктах, які Ви перерахували, є місцеві школи.

– Нам насправді дуже приємно, що така велика кількість батьків довіряють нам найдорожче, – своїх дітей. Напевно, вони задоволені якістю освітніх послуг, які ми надаємо.

Є ще один аспект: деякі батьки обирають наш заклад через те, аби дитина покращила володіння українською або угорською мовою. 

Певною мірою наша школа схожа на «лінгвістичну лабораторію», де учень, перейшовши у сусідній клас, потрапляє в інше мовне середовище. 

Очевидно, це сприяє розвитку мовленнєвих здібностей школярів.

Пріоритетність вивчення мов відрізняється залежно від того, з якої сім’ї походить дитина, та частково, з якого населеного пункту. Наприклад, всі учні, які доїжджають з Гетині (понад 90% етнічні українці), бажають навчатися в українськомовних класах, а от 80–90% учнів з Чорнотисова (згідно з переписом 2001 року, ⅔ етнічні українці, ⅓ – угорці) доїжджають до нас заради кращого вивчення угорської мови. 

Цікава ситуація з учнями з села Пийтерфолво. Згідно з  переписом населення 2001 р., 96% жителів села вважають рідною мовою угорську, тому очевидно, що навчальний процес у Пийтерфолвівській школі в основному відбувається цією мовою. Однак, деякі учні з цього села обирають наш заклад саме через українську мову викладання.

– А якщо говорити про учнів власне з самого села Чепа?

 – В Україні давно вже назріла потреба провести новий перепис населення. У 2001 році майже 67% жителів села назвали рідною мовою угорську, а 33% – українську. 

Але, думаю, з того часу ситуація трохи змінилася. Дуже багато сімей виїхало за кордон. 

Мені здається, що останні роки проглядається тенденція до збільшення українськомовного населення. 

Часто в українськомовні класи віддають учнів, чиї батьки вдома розмовляють угорською. Це пов’язано з хвилюванням батьків про те, як дитина складе ЗНО українською мовою. 

Тобто часто батьки переймаються, чи зможе дитина реалізувати себе в Україні: вступити до вишу, здобути освіту, знайти роботу тощо. 

Як керівник школи я добре бачу, що майже всі батьки, незалежно від того, якою мовою спілкуються вдома, хочуть, аби їхня дитина володіла українською.

– Напевно, в українськомовних класах Чепівської школи є учні, які краще розуміють угорську, ніж українську. Як вчителі з цим справляються?

– Переважна більшість педагогічного колективу – це вихідці з нашого рідного села, тому вони з дитинства володіють двома мовами. 

Найважче, звісно, вчителям початкових класів, адже саме вони мусять навчити базових компетенцій з української мови. 

Часто у перший клас приходять дітки, які не відвідували дитячий садок, або ж виховувалися в угорськомовному середовищі, але батьки вирішили їх все таки віддати в український клас. 

Звісно, педагоги нашої школи дотримуються освітнього законодавства і проводять уроки державною мовою. Однак у центрі освітнього процесу повинна бути дитина. Якщо ми бачимо, що учень щось не зрозумів і не може далі засвоювати новий матеріал, звісно, ми дещо пояснюємо угорською.

Маємо дуже цікавий приклад одного учня з села Форголань, де майже все населення угорськомовне. Як директор, я дуже хвилювалася, адже на момент зарахування до школи рівень його української був нульовим. Зараз він вже учень п’ятого класу і за ці роки значно покращив свої мовленнєві здібності українською. Це велика заслуга вчителів початкових класів. На жаль, через повномасштабне вторгнення  росії в Україну сім’я цього хлопчика виїхала в Угорщину.

– Яким є психологічний клімат у Чепівській школі? Чи мова не стає перепоною у спілкуванні між учнями?

– Ми намагаємося підтримувати дуже інклюзивну атмосферу. Стараємося зробити все для того, аби кожен учень відчував себе «своїм» та любленим. 

Звісно, педагоги під час виховних заходів пояснюють, що таке толерантність. Але мені здається, що наші учні знають це ще з дитинства, адже ростуть у поліетнічному та багатомовному середовищі. 

Мова ніколи не стає перепоною у спілкуванні між дітьми, тому що в угорськомовних класах окремі предмети викладаються українською мовою, так як це вимагає Закон «Про повну загальну середню освіту», а в українськомовних класах угорська вивчається як друга іноземна мова (першою іноземною є англійська – ред.). Тому всі учні нашої школи у тій чи іншій мірі володіють двома мовами. 

Про перехід на нову освітню модель

– У структурі Чепівської школи є угорськомовні класи, у яких майже всі предмети викладалися угорською. Як Ви, як керівник школи, відреагували на ухвалення Закону України «Про повну загальну середню освіту» в 2017 році, в якому передбачалося збільшення частки предметів, що мають викладатися державною мовою?

Роз’яснення від редакції: Протягом 2017-2020 років Україна ухвалила зміни до освітнього законодавства, згідно з якими для навчання мовами ЄС, зокрема угорською, була запропонована модель наступна модель: до 4 класу включно діти можуть навчатися повністю рідною мовою, тобто зокрема угорською; у 5 класі 20% навчального матеріалу повинно викладатися українською мовою зі щорічним збільшенням до 40% у 9 класі, а у випускних класах цей відсоток часу навчання державною мовою мав би скласти до 60%. У грудні 2023 року Україна ухвалила чергові зміни до законодавства щодо прав нацменшин, зокрема і щодо освіти офіційними мовами ЄС. Згідно з ними, представники угорської нацменшини зможуть вивчати усі предмети рідною мовою навіть після 4 класу, за виключенням 4-х, а саме української мови, української літератури, історії України та Захист України.

– Я розуміла, що важко в один момент перейти на державну мову навчання у тих класах, де викладання роками проводилось угорською. 

Очевидно також, що на формування мовленнєвих компетентностей найбільше впливає мовне середовище: якщо дитина замало чує української, то вона ніколи не зможе говорити нею хоча б на достатньому рівні. Думаю, тут вихід лише один – разом шукати компроміс. 

У нашому закладі з 2020 по 2023 роки ми затверджували перелік предметів, які викладатимуться українською мовою в угорськомовних класах. Природничі предмети, де багато складної термінології, у нас викладаються угорською, а українською – в основному гуманітарні дисципліни, бо вони більше сприяють розвитку зв’язного мовлення в учнів. 

Тобто, ми поступово наближались до тих мовних пропорцій, що передбачені законодавством 2020 року. 

До речі, декотрі учні, які в 2021–2022 н.р. закінчили 9 клас з угорською мовою навчання, продовжили навчання  в школах Угорщини, а деякі  органічно влилися в українськомовний 10 клас нашої школи і мають непогані успіхи в навчанні.

 – Як Ви вважаєте, чи посильними були мовні пропорції (20-40-60% щодо часу викладання українською мовою з 5 класу) навчального процесу для представників національних меншин, що були введені у 2020–2023 роках згідно закону «Про повну загальну середню освіту»?

 – Це питання дуже тонке та індивідуальне. Бо навіть на тих предметах, які викладаються українською в угорськомовних класах, вчитель іноді мусить перейти на угорську, аби допомогти дитині зрозуміти, про що йдеться. Фактично, так ми використовуємо елементи білінгвальної освіти. 

Добре, що більшість наших педагогів володіють обома мовами. Звісно, це займає додатковий час на уроці, тож іноді вчителю доводиться шукати «золоту середину» між виконанням навчальної програми та поясненням учням інформації рідною для них мовою. 

Часом це буває дуже важко, особливо зважаючи на перенасиченість програм фактажем. Але у нас дуже творчі педагоги і кожен з них шукає свої лайфхаки як досягти цієї мети.

– Розкажіть детальніше, як відбувався перехід до виконання норм законодавства 2020 року про мовні пропорції? Як відреагували батьки і учні на ці зміни?

 – Звісно, з-поміж батьків мало хто був радий, адже вони віддавали своїх дітей в  класи  з викладанням  угорською мовою навчання саме для того, щоб вони здобували освіту рідною мовою. 

Мусимо констатувати, що деякі предмети, які почали викладатися державною мовою в угорськомовних класах, даються учням важче, ніж раніше, коли ті самі предмети викладались угорською. Дитина мусить докладати додаткових зусиль, аби зрозуміти, про що йдеться на уроці. 

Але є й інша сторона медалі. Нещодавно моя колега з угорськомовного села на Виноградівщині розповідала, як слабо учні в їхньому селі розуміють державну мову. Звісно, такого теж не повинно бути, адже всі громадяни України повинні бути інтегровані у суспільство і почувати себе комфортно.

Мені дуже приємно, що ніхто з батьків не підходив до мене з наріканнями на те, що деякі предмети в угорськомовних почали викладатися українською. Вони добре розуміють, що школа мусить діяти в юридичній площині та виконувати норми законодавства. 

Мені здається, що ставлення батьків до цих нововведень сильно залежить від того, як керівник закладу освіти подає інформацію про зміни. У нашій школі ми завжди пояснювали і батькам, і учням, що знання української збільшує шанси на успішну самореалізацію у професійній сфері, розширює можливості. 

У нас є дуже цікаві приклади, коли випускники угорськомовних класів нашого закладу вступають до українських вишів на престижні спеціальності: стоматологію, прикладну математику, англійську та навіть українську філологію тощо. 

Для мене це доказ, що наша аргументація була почута.

Вчитись по-новому: як відреагували на зміни 2023-го року

– Згідно зі змінами в законодавстві, ухваленими у грудні 2023 року, представники угорської нацменшини зможуть вивчати усі предмети рідною мовою навіть після 4 класу, за виключенням 4-х дисциплін (української мови та літератури, історії України та «Захисту України»). Як Ви особисто ставитесь до цих змін в законодавстві? Чи почала Чепівська школа вже впроваджувати їх?

– Ми притримуємося до кінця 2023–2024 навчального року рішень попередніх педагогічних рад і продовжуємо викладати кілька предметів (українську мову і літературу, інформатику,  образотворче мистецтво і предмет «Здоров’я і безпека») українською мовою. 

У  наступному  навчальному будемо вирішувати це питання колегіально, зважаючи на наявний кадровий потенціал.

 – Як сприйняли зміни в законодавстві 2023 року учні, батьки та вчителі?

– Це питання з батьками ми ще не обговорювали. Думаю, на найближчих  батьківських зборах , звісно, поцікавимося  думкою батьків. Але рішення все ж будемо ухвалювати, зважаючи на всі важливі фактори. 

На жаль, в умовах повномасштабного вторгнення, і з кадрами зараз дуже непросто… Вчителі виїжджають за кордон і не всі мають намір повернутися, навіть якщо закінчиться війна. 

Тому питання викладання мовою національної меншини залежить не тільки від нас, батьків чи закону, а від того, хто з учителів  залишився  працювати в Україні.

Ez a cikk magyar nyelven is elérhető: “Gyerekek a magyar nyelvű falvakból utaznak be hozzánk, hogy ukrán nyelvet tanuljanak”. A Kárpátaljai (nem) átlagos iskola története

This article is also available in English: “Children from Hungarian-speaking villages come all the way to us to study in Ukrainian.” The story of an (un)common school in Zakarpattia

Максим Молнар
для Infopost.media
Фото: Михайло Лемак

* Матеріал підготовлено в рамках проєкту Re:Open Ukraine, що реалізується за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».