Як я одного разу була татаркою
17 Квітня, 2024
ХХІ століття екзаменує людство, чи можна силою змінювати кордони інших держав, і наскільки людство готове цьому протистояти.
Ми ще не знаємо відповіді на це запитання. І ціна цієї відповіді може бути настільки високою, що нам складно навіть уявити.
Після проголошення незалежності українці складають два іспити: перший – наскільки український народ є державотворчим, здатним до створення і утримання державності. Цей іспит складається зараз на полі битви, і ми бачимо, що він складається впевнено. А другий – наскільки українська держава здатна проіснувати в кордонах колишньої УРСР. Справа у тім, що ці кордони створювалися свого часу таким чином, щоб тут не було ніякої незалежної держави, незалежної України.
Ми повинні розуміти, що сьогодні вся територія України перебуває під такою загрозою, як Крим чи Запорізька область. Так, у Росії немає ресурсів зараз, щоб захопити всю Україну, але її ціль нікуди не зникне, навіть якщо війна зупиниться через рік або два, чи кілька місяців.
Росіяни все одно будуть збирати ресурси, тому що остаточне вирішення українського питання – це єдиний шлях до відновлення російської держави так, як її уявляють собі росіяни:
жодного іншого варіанту, окрім як ліквідації українського народу і держави для них просто не існує.
Відтак, як тоді має виглядати українська перемога в таких умовах?
Умовою перемоги є збереження української держави і народу на історичних землях українського народу.
Все інше – це додаток до перемоги.
Якою буде ця Україна – багатою чи бідною; чи швидко вона вступить до ЄС (найближчі 10-15 років), чи не швидко (в майбутні 25-30 років); яким буде рівень життя і скільки тут буде людей, і навіть яку територію колишньої УРСР буде контролювати ця держава – це питання другорядні.
Звісно, на мою думку, Україна має відбутися в усій повноті своїх кордонів на 1991 рік. Це ідеальний сценарій.
Або хоча б так, як це існувало до 24 лютого 2022 року.
Якщо ми після цієї війни скажемо, що український народ залишився тут, на українських землях, а не десь в еміграції – в Польщі, США, Канаді чи країнах Західної Європи – це буде найбільшим досягненням у ситуації, в якій ми сьогодні знаходимося.
Бо це екзистенційний конфлікт, який стосується безпосередньо виживання українського народу в історії.
Другий момент перемоги – це гарантії безпеки для нашої держави.
Якщо ми не отримаємо гарантій безпеки, то це буде не закінчення війни, а просто перерва перед новою війною, ще більш кровопролитною і виснажливою. Вона обов’язково почнеться.
Тому мій рецепт – відвоювати якомога більше наших земель, в ідеалі всі, окуповані Росією, – і вступити в НАТО.
Це можливо. Бо зараз, коли у високих кабінетах обговорюють, як реагувати на ядерний удар Росії по Україні, якщо він відбудеться, можливо взагалі все.
Все, що не існувало в міжнародному праві, може сьогодні відбутися.
Ми знаходимося в зоні абсолютної турбулентності. Цей літак, який називається людством, вже не летить на автопілоті, а знаходиться в ручному керуванні й в зоні турбулентності.
Якщо ви колись бували в літаках, які потрапляли в турбулентність, ви ніколи не знали, чи ви сядете.
У цій ситуації можна кричати й репетувати, а можна спокійно собі сміятися і пити шампанське.
Я раджу пити шампанське.
Віталій Портников, спеціально для Infopost.Media
Фото: Володимир Гриців
* Текст створений на основі прямої мови Віталія Портникова у рамках публічної дискусії з Олександром Бойченком, яка пройшла у Чернівцях в рамках проєкту Re:Open Ukraine, організованого Інститутом центрально-європейської стратегії
Рекомендуємо прочитати авторські колонки Віталія Портникова для нашого видання
** Матеріал підготовлений у рамках ініціативи Re:Open Ukraine, яка реалізується Інститутом Центральноєвропейської Стратегії
Re:Open Ukraine – це проєкт Інституту Центральноєвропейської Стратегії, метою якого є перевідкрити та пояснити нову Україну як для неї самої, так і для її безпосередніх західних сусідів. Проєкт має 3 фокусні регіони України, а саме Закарпаття, Буковина та Одещина, та 5 фокусних країн ЄС і НАТО, а саме Польщу, Румунію, Угорщину, Словаччину та Чехію.
Що таке Infopost.Media?
Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.
