fbpx
30 Січня, 2022

Победілац

Победілац

Знаєте, хто переміг у Першій світовій війні? 

Ні, не зовсім так. Бо насправді в ній перемогла Сербія.

І на підтвердження цьому у центрі Белграда стоїть неймовірної краси пам’ятник Переможцю (сербською – Победілац). Завжди, коли приїжджаю в це місто, насамперед поспішаю до нього, бо це потужне місце сили. Пам’ятник авторства скульптора-модерніста Івана Мештровича встановлено посеред старої Белградської фортеці Калемеґдан. Під нею Дунай зливається з річкою Сава, і в цій точці поселення людей фіксуються з найдавніших часів – у всі часи відчувалося, що це особливе, стратегічне місце.

Андрій Любка

Статуя Победілаца схожа на мінарет мечеті чи ґотичний шпиль. Є щось витончене й величне в цій фігурі, щось незабутнє. Голий, як символ людини, як Адам, Переможець із висоти дивиться на місце, де зливаються дві могутні ріки, а насправді – на протилежний берег, на Австрію, яку Сербія перемогла в Першій світовій війні. 

Це найпопулярніше туристичне місце в Белграді, хоча не так багато туристів усвідомлюють, чому Победілац дивиться саме на той берег, де колись була Австрія.

Формальним приводом для початку першої світової війни було вбивство престолонаслідника австрійського трону ерц-герцога Франца-Фердинанда в Сараєві. Атентат здійснив член терористичної організації “Чорна рука” Гаврило Принцип.

На той час Боснія була анексована Австро-Угорщиною, що дуже не подобалося сербським націоналістам, які бачили країну частиною Великої Сербії, та молодим романтикам, що мріяли про створення спільної держави всіх південних слов’ян – Юґославії. 

Власне кажучи, “Чорна рука” об’єднувала різні фракції, бо до її складу входили і такі люди, як сербський шовініст Гаврило Принцип, але й такі особистості, як майбутній Нобелівський лауреат з літератури хорватського походження Іво Андрич.

Хай там як, а після вбивства Франца-Фердинанда могутня – так тоді здавалося – Австро-Угорщина оголосила ультиматум маленькій і слабкій Сербії, а невдовзі й розпочала проти неї війну. 

Блискавично у війну на боці Австрії й Сербії вступили різні сили, тож вона переросла в світову воєнну сутичку. Її наслідком стало те, що три велетенські держави зникли з карти – Австро-Угорська, Російська та Османська імперії. А Сербія (разом із рештою союзників) вийшла з неї переможцем.

Так, під час тієї війни Сербія зазнала колосальних, катастрофічних втрат. Зокрема, під час відступу сербська армія пережила те, що історики називають Албанською Голгофою і що чимало сербів вважають найбільшою трагедією минулого століття. 

Відступ армії проходив через албанські гори, і важкі умови (зима була лютою) забрали життя понад 70 тисяч сербських вояків. 

(До слова, в ті часи серби взяли в полон австрійського вояка і українського письменника Осипа Турянського, який про ту смертельну зиму в горах написав блискучу експресіоністичну книжку “Поза межами болю”).

Победілац
Пам’ятник Переможцю (“Победілац”), фото автора

Словом, Перша світова війна була для Сербії пеклом. І після її закінчення у центрі Відня не було сербського воєнного параду. Зате тепер у центрі Белграда стоїть вишукана статуя переможця, яка дивиться на Австрію й мовби нагадує всім імперіям всіх часів:

Нападати на меншого й слабшого – не обов’язково означає перемогти.

 

Андрій Любка, спеціально для InfoPost.Media

Головне фото Андрія Кирилюка

 

Запрошуємо прочитати також інші колонки автора для нашого видання.

 

* Цей текст є авторською колонкою, відтак у ньому представлені, перш за все, думки автора матеріалу, які можуть не збігатися з позицією редакції InfoPost. Ми публікуємо авторські колонки, насамперед, заради дискусії на важливі теми, бо віримо в силу публічного діалогу. Якщо ви маєте бажання написати для нас авторську колонку, напишіть нам на editor.infopost@gmail.com


Що таке Infopost.Media?

Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.

Коментарі