Князь Едгар

Смерть першого прем’єра незалежної Естонії Едгара Савісаара пройшла непоміченою за межами Естонії, але у самій балтійській республіці стала приводом для повернення до періоду Народного фронту і відновлення незалежності країни.

Я добре пам’ятаю ті дні. З’їзд Народного фронту Естонії був першою такою подією у всьому Радянському Союзі. Саме тоді у Таллінні я вперше зрозумів, що це таке  — дихати повітрям свободи. Я досі бачу перед очима кожну важливу подію того з’їзду, пам’ятаю, як з’явилися у залі керівники радянської Естонії, як аплодували закликам до відновлення незалежності та приватної власності на землю. Я відчуваю навіть смак бутербродів у буфеті.

Але чого я не пам’ятаю – так це Едгара Савісаара, хоч він був одним із головних героїв цього з’їзду і я його добре знав особисто.

Дивуватися цьому не варто.

Народний фронт Естонії був організацією без вождів. Серед його керівників було чимало яскравих людей – професор Мар’ю Лаурістін, журналіст Рейн Вейдеманн та, звичайно, Едгар Савісаар. Але це було колективне керівництво. Я взагалі вважаю, що успіх Естонії, її швидка європейська інтеграція, її легке перетворення на сучасну країну – це саме відсутність інтересу до вождів. У довоєнній Естонії, за винятком кількох останніх років перед радянською окупацією, було колективне керівництво країною, як у Швейцарії. У новій Естонії вдалося досягти балансу структур влади.

Навіть такий улюблений людьми політик, як перший президент відновленої держави Леннарт Мері, був, скоріше, моральним авторитетом, ніж головою держави в українському розумінні цього слова.

Савісаар при цьому тяжів саме до своєї власної ролі у політиці – не випадково журналісти називали його між собою «князем Едгаром». Вже у незалежній Естонії він створить Центристську партію, по суті – партію однієї людини, а у ролі мера Таллінна намагатиметься виглядати «господарем» міста.

Естонський політик, голова Центристської партії Едгар Савісаар / Фото: stolitsa.ee

Особливі відносини мера з Росією — вони приносили його партії незмінні голоси російського населення Естонії — багато хто схильний сприймати як доказ того, що ці відносини встановилися ще за радянських часів. Доказів цьому, звісно ж, немає. Але я схильний думати, що Савісаару була ближча сама пострадянська політична модель з лідером у центрі та інфантильними очікуваннями населення.

Вражаюче, що опоненти Савісаара завжди намагалися допомагати країнам саме з такою політичною моделлю – Грузії чи Україні після революцій – і потім щиро не розуміли, чому ж у їхніх підопічних нічого не виходить. А Савісаару було простіше: у Росії виходило саме те, що він від неї очікував. Порозумітися з Росією він закликав майже до останніх днів свого перебування в політиці, коли небезпека такого «порозуміння» стала вже очевидною не лише політикам, а й школярам.

Дивно, що така неординарна людина так і залишилася в минулому, в той час, коли країна зробила стрімкий ривок у майбутнє.

Але тепер, після смерті, Савісаар сприйматиметься, звичайно ж, історичною постаттю – першим некомуністичним прем’єром Естонської РСР та першим головою уряду відновленої Естонії.

Зрештою, запам’ятають саме ці кілька років, а не довгі десятиліття після перетворення Савісаара з члена команди борців за незалежність на «маленького вождя» великого міста. Те, що у новій Естонії він так більше не став ані прем’єр-міністром, ані президентом, а залишався яскравою фігурою на другорядних посадах, ще раз нагадує:

герой може проголосити державу і бути привабливим фасадом важких днів, але успішні держави будують відповідальні народи, а не харизматичні улюбленці публіки.

Віталій Портников, спеціально для Infopost.Media

Рекомендуємо прочитати авторські колонки Віталія Портникова для нашого видання

* Текст є авторською колонкою, відтак у ньому представлені, перш за все, думки автора матеріалу, які можуть не збігатися з позицією редакції InfoPost. Ми публікуємо авторські колонки насамперед заради дискусії на важливі теми, бо віримо в силу публічного діалогу. Якщо ви маєте бажання написати для нас авторську колонку, напишіть нам на editor.infopost@gmail.com

** Матеріал підготовлений у рамках ініціативи Re:Open Ukraine, яка реалізується Інститутом Центральноєвропейської Стратегії

Re:Open Ukraine – це проєкт Інституту Центральноєвропейської Стратегії, метою якого є перевідкрити та пояснити нову Україну як для неї самої, так і для її безпосередніх західних сусідів. Проєкт має 3 фокусні регіони України, а саме Закарпаття, Буковина та Одещина, та 5 фокусних країн ЄС і НАТО, а саме Польщу, Румунію, Угорщину, Словаччину та Чехію.

Що таке Infopost.Media?

Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.