Важче, ніж за кордон: поїздка з Одеси в райцентр Болград
14 Вересня, 2024
Оглядаючись назад, можемо безапеляційно твердити, що росія почала «нагрівати» ситуацію в Україні ще з 2004 року (з’їзд у Сіверодонецьку, організований функціонерами Партії регіонів у листопаді був серйозним попередженням), активізувавши цю роботу у 2008-2009 роках.
З одного боку наш ворог, використовував втручання у внутрішні справи України під гаслом захисту етнічно та/або мовно-культурно спорідненого населення, підключаючи можливості російських дипломатичних установ, надаючи фінансові та інші преференції відповідним громадським та політичним структурам.
З іншого боку робились спроби розпалити міжетнічні конфлікти, збурити антиукраїнські настрої. Згадайте активне використання слів «фашистські організації», «нацистські» стосовно проукраїнських організацій. Показовим є подання нардепами від «Партії регіонів» майже одночасно проєктів Закону України «Про заборону пропаганди фашизму та нацизму в Україні» від 12.11.2009 №5247-1 (Юрій Мірошниченко) та «Про основи запобігання та протидії пропаганді нацизму і фашизму в Україні» від 20.10.2009 №5247 (Олег Царьов).
А згадайте поїздки в Польщу наших окремих депутатів і виступи про «клятих нацистів-українців». Згадайте шокуюче звернення депутатів від Партії регіонів і КПУ до депутатів польського Сейму з проханням «визнати Волинську трагедію геноцидом щодо польського населення і засудити злочинні діяння українських націоналістів», що було підписано 148-ма (!) народними депутатами України в червні 2013 року!
«Русская весна», «Народної ради Бессарабії» та румунська автономія
Нова фаза активізації спроб розхитування ситуації з використанням етнічного фактору розпочалась у 2014 році в умовах анексії Криму, фактичної окупації Донецької та Луганської областей. Тоді Одещина та інші поліетнічні області стали полігонами для маніпуляцій з боку окремих політичних сил для здобуття електоральних результатів та в інтересах зовнішніх акторів шляхом формування ліній напруження в міжетнічних відносинах, сприяння ескалації можливих конфліктів.
Широкого розголосу набули події, пов’язані зі спробами антидержавного заколоту в Одесі в рамках «Русской весны» у 2014 році. У 2015 році робились спроби організації «Народної ради Бессарабії», метою якої проголошувалось забезпечення Бессарабії «національно-культурної автономії» та створення «Бессарабської» республіки; проведення фейкового з’їзду в Чернівцях так званої «Асамблеї румунів Буковини» з вимогами автономії на території Чернівецької області тощо.
Читай також 👇
Півострів Бессарабія – як не повторити долю Криму?
У 2016-2017 роках – новий виток, і зверніть увагу на широку географію подій:
- фейкова інформація про з’їзд «для захисту болгар, гагаузів, молдаван від свавілля українців» в Тарутинському районі Одеської області у квітні 2016;
- поява образливих написів на адресу ромів, зокрема на Алеї Слави в місті Білгород-Дністровський Одеської області у серпні 2016;
- у місті Чернівці була сплюндрована антисемітськими написами Центральна єврейська синагога у листопаді 2016 року;
- у місті Умань зловмисники проникли на могилу рабі Нахмана і кинули голову свині з вирізаною свастикою у грудні 2016 року;
- поширена великою кількістю ЗМІ фейкова інформація про розклеювання в Одесі листівок антиромського змісту у грудні 2016 року;
- осквернення пам’ятника загиблим полякам у колишньому селі Гута-Пеняцька на Львівщині, про що інформація вперше з’явилася на сайтах російських видань, у січні 2017 року. До речі, російські пропагандисти працювали активно й на теренах Польщі – там упродовж 2014-2016 років було зруйновано і осквернено 14 могил і пам’ятних знаків українцям;
- обписування жовтою фарбою пам’ятника болгарським ополченцям у місті Болград Одеської області у лютому 2017 року;
- у місті Одесі нанесення антисемітських написів та знаків «Правого сектору» на музей Голокосту та синагогу в Одесі у листопаді 2017 року. Показовою була реакція ребе Авроома Вольфа та представників «Правого сектору», які разом зафарбували написи, продемонструвавши, що розуміють хто зацікавлений в таких провокаціях;
- затримання в кінці 2017 року при підготовці до спонсорованого росією підриву пам’ятника угорцям на Верецькому перевалі в Закарпатській області однієї зі злочинних груп, яка також оскверняла синагоги.
Все це, як і досвід окупації Криму та війни на Донбасі, вчергове продемонструвало, що від національної консолідації, розбудови діалогу й довіри між представниками різних національностей залежить територіальна цілісність держави.
Саме тому на теренах Одещини продовжилась відповідна робота. Так, у 2021 році в рамках проєкту Ради Європи «Посилення захисту національних меншин, включаючи ромів, та мов меншин в Україні», за участі членів Ради представників національно-культурних товариств Одеської області та інших зацікавлених організацій, було розроблено Комунікаційну стратегію національних меншин Одещини та створено комунікаційну платформу «Багатонаціональна Одещина».
На жаль, широкомасштабна війна значно обмежила наші можливості, однак збільшила розуміння кожним громадянином незалежно від національності, цінності вільної демократичної України, а також бажання гуртуватись заради цього.
Свідченням цього є участь національно-культурних товариств Одещини у роботі з внутрішньо переміщеними особами, у зборі понад 95 тисяч грн для потерпілих після підриву Каховської ГЕС, у збиранні понад 1 500 україномовних книг для розорених бібліотек Херсонщини на суму понад 260 тисяч гривень, їхня активна волонтерська робота з підтримки ЗСУ та активна адвокація України за кордоном тощо.
Виклики нині та після Перемоги і відновлення
Станом на сьогодні у нас є дражливі точки.
Перша – все ще мовне питання. Хоча останніми роками в освітніх закладах Одещини суттєво зріс відсоток дітей, які навчаються українською мовою та вивчають як предмет або позакласно іврит, гагаузьку, іспанську, німецьку, албанську, румунську, французьку, італійську, новогрецьку, китайську, польську тощо, Одеська область досить довго втягувалася в російську мовно-культурну парадигму.
Саме з огляду на довготривалу активну роботу російської пропаганди, мовне питання в нашому регіоні й досі залишається певним тригером та предметом маніпуляцій, а у свідомості значної частки населення області зберігаються негативні стереотипи щодо статусу і місця української мови у суспільному, культурному житті.
Друга. Проблемні питання ромського населення.
Третя. Періодично зринаюча проблема подвійного громадянства.
Четверта. Необхідність підвищення рівня зайнятості на селі, скорочення міграції з села до міста, поліпшення демографічної ситуації в місцях компактного проживання національних спільнот, створення можливостей для реалізації на місцях продукції особистого господарства, відновлення та благоустрою сіл, нарощування соціальної інфраструктури, сфери обслуговування та надання адміністративних і культурних послуг – питання, які особливо загостряться після нашої перемоги.
І тут точкою росту для багатьох територіальних громад може стати об’єднання різних соціальних секторів – не тільки культури, але й освіти, туризму, сільського господарства, бізнесу. Великий ресурсний потенціал має збереження елементів нематеріальної культурної спадщини, популяризація ролі та місця народних ремесел, художніх народних промислів.
Все це в такий складний час може стати основою для створення робочих місць та підґрунтя для економічного розвитку громади, спільноти шляхом збільшення числа самозайнятих осіб – залучення дітей та молоді до оволодіння навичками різноманітних видів декоративно-ужиткового мистецтва. Приклад – етнотуристичні точки області, типу «Фрумушика нова», або етнокінофестиваль «ОКО» в Болграді, фестиваль «Кодимафест» в селі Івашків Кодимської міської громади тощо.
Поліпшенню ситуації могла б сприяти реалізація проектів Європейського Союзу, зокрема, Стратегія ЄС для Дунайського регіону, активізація транскордонної співпраці в рамках Єврорегіону «Нижній Дунай», що розглядаються як максимально вигідні інструменти для обміну культурним досвідом та стимулювання конкурентоспроможності окремих регіонів, в яких беруть участь місцеві громади.
Одещина має понад 5000 об’єктів культурної спадщини та 120 об’єктів природнозаповідного фонду. Все це актуалізує цінність багатих етнокультурних традицій Одещини, включаючи збереження місцевих форм зайнятості багатоетнічного населення, традиційного вигляду помешкань, етнічної гастрономії, що збереглись в цих зонах.
І, як підсумок чи висновок.
Отже, як ми бачимо, на нашому регіональному рівні дуже чітко видно і ті проблеми, які має вирішувати наша держава, і наші перспективи.
Переконана, що головним для нас є постійна робота над формуванням діалогових платформ активного громадянського суспільства, щоб якнайшвидше і остаточно вирватись з полону колись емоційно сприйнятих імперських та радянських «великих оповідань» (гранднаративів або метанаративів), в межах яких знання про минуле перетворювалось на будівельний матеріал для ідеологічного обґрунтування заданого майбутнього. Ворог використовує ці наративи та політичні маніпуляції, застосовує метод «випаленої землі» та знищує все, що є запорукою формування української ідентичності, використовує етнічний фактор для розхитування ситуації в Україні.
То ж маємо формувати в нашій державі особливий морально-психологічний клімат взаємоповаги та підтримки. Це дозволить не просто співіснувати представникам різних національностей, а й плідно взаємодіяти, сприяти сталому розвитку України.
Першу частину дослідження Ярослави Різникової про сучасне становище Бесарабії та історичні передумови можна прочитати в матеріалі «Етнічна різноманітність Одещини як виклик і перевага».
Ярослава Різникова, заступниця начальника управління –
заступник директора Департаменту –
начальник управління культури, національностей та релігій
Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини
Одеської облдержадміністрації
для Infopost.media
Рекомендуємо прочитати авторські колонки інших авторів для нашого видання
* Цей текст є авторською колонкою, відтак у ньому представлені, перш за все, думки автора матеріалу, які можуть не збігатися з позицією редакції InfoPost. Ми публікуємо авторські колонки, насамперед, заради дискусії на важливі теми, бо віримо в силу публічного діалогу. Якщо ви маєте бажання написати для нас авторську колонку, напишіть нам на editor.infopost@gmail.com
** Матеріал підготовлено в рамках проєкту Re:Open Ukraine, що реалізується за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
