Колонки 09 Листопада 17:11

Автокефалія з Бреїли

Перереєстрація українських старообрядців як самостійної церкви та їхнє перейменування на Древлеправославну церкву України не стало, звісно, однією з головних новин країни. Проте ця новина характеризує ті суспільні процеси, які відбуваються в українському суспільстві останніми місяцями й змінюють життя кожної людини та кожної релігійної громади.

Українські старообрядці ще у квітні виступили зі зверненням, у якому заявили про необхідність автокефалії для своєї громади, яка традиційно підпорядковувалася Російській старообрядницькій церкві із центром у Москві. По суті вже тоді стався розрив українських та російських старообрядців. Але чи цей розрив може бути оформлений так, щоб українські старообрядці не відчували себе в ізоляції від єдиновірців? Старообрядництво – християнська течія, яка з’явилася в результаті розколу саме у Російській православній церкві і, на перший погляд, у старообрядців ніколи не було і не може бути «свого» Константинополя, який здатний надати їм автокефалію. Але це лише так здається. Старообрядницький «Константинополь» – це румунська Бреїла. Як так вийшло?

Віталій Портников

Російські старообрядці завжди були чи не головними ворогами своєї держави. Їх вбивали, принижували, забороняли молитися у своїй традиції. Старообрядці бігли у російську глуш і за межі своєї країни. Так і з’явилася громада у селі Біла Криниця на території Австро-Угорщини на Буковині. Саме тут, на території сучасної України, вдалося створити власну церковну ієрархію та фактично заснувати власну церкву. Тому більшість сучасних старообрядців – білокриницької згоди.

 

Читай також:

Втеча від мачухи. Колонка Віталія Портникова

 

Коли на територію Буковини прийшли радянські війська, старообрядницький митрополит разом із більшістю громади перейшов на територію Румунії. Традиційний духовний центр залишився у Білій Криниці. А сам митрополит опинився у румунській Бреїлі. З титулом архієпископа Білокриницького та митрополита всіх давньоправославних християн. При цьому Московська архієпископія (згодом самовиголошена митрополія), якій було надано автономію у рамках спільної старообрядницької церкви, митрополита Білокриницького своїм головою, зрозуміло, не визнає. І хоча спілкування між двома гілками старообрядництва відновлено, загального бачення традиційного духовного центру не з’явилося.

 


На війну обидва старообрядницькі митрополити відреагували по-різному.


 

Московський митрополит Корнілій, колишній комуніст зі стажем, заявив, що російська армія виконує завдання щодо захисту одновірного братнього народу та запобігання гуманітарній катастрофі. Заява митрополита була витримана у найгірших традиціях кремлівської пропаганди – сам патріарх Кирило позаздрив би! А білокриницький митрополит Леонтій у спеціальному посланні київському архієпископу Никодиму заявив, що «шалена і жахлива війна викликала загальне сум’яття» і заявив про солідарність та протест проти будь-яких форм війни. У заяві митрополита було сказано про готовність надати будь-яку допомогу єдиновірцям. При цьому слід зрозуміти, що митрополит Леонтій виступає із публічними заявами вкрай рідко. Важливо й те, що у посланні митрополита про московську юрисдикцію Київської архіепископії взагалі не згадується жодним словом.

Таким чином, виявляється, що українські древлеправославні християни мають свій власний духовний центр на території України та свого власного митрополита на території Румунії. При цьому саме у Білій Криниці та Бреїлі, а зовсім не у Москві – історичний центр старообрядництва саме тому, що Росія завжди робила все можливе, щоб старообрядців взагалі не було (перший очільник Російської держави, що зустрівся із керманичем старообрядців, це якраз Путін й зробив він це тільки у 2017 році). Ну і, крім усього іншого, у церкви є ще й моральні принципи. Зрештою, пастирем може бути тільки той, хто називає війну війною і молиться за її закінчення, а не той, хто молиться за вбивство власних парафіян і використовує проповідь заради виправдання такого вбивства.

 

Віталій Портников, спеціально для Infopost.Media

Фото: PEN Ukraine / Facebook

 

Рекомендуємо прочитати авторські колонки Віталія Портникова для нашого видання

 

** Матеріал підготовлений у рамках ініціативи Re:Open Ukraine, який реалізується Інститутом Центральноєвропейської Стратегії

Re:Open Ukraine – це проєкт Інституту Центральноєвропейської Стратегії, метою якого є перевідкрити та пояснити нову Україну як для неї самої, так і для її безпосередніх західних сусідів. Проєкт має 3 фокусні регіони України, а саме Закарпаття, Буковина та Одещина, та 5 фокусних країн ЄС і НАТО, а саме Польщу, Румунію, Угорщину, Словаччину та Чехію.


Що таке Infopost.Media?

Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.

Коментарі