Новини 15 Грудня 15:29

100 років референдуму у Шопроні: єдине місто Угорщини, де відмовилися виконувати Тріанонську угоду

У вівторок, 14 грудня 2021 року виповнилось 100 років з часу проведення референдуму, під час якого 65% жителів угорського міста Шопрон та сусідніх населених пунктів проголосували за те, щоб залишитися у складі Угорщини.

Це була єдина подія, яка внесла зміни до відомого Тріанонського договору, за яким було розчленовано Королівство Угорщина. А місто Шопрон був удостоєний титулу “Civitas Fidelissima” (“Найвідданіше місто”).

Hu 1

Патріотично налаштовані угорці Шопрона, 1921

По закінченні Першої світової війни була укладена мирна угода, що дістала назву Тріанонський договір (за назвою палацу Великий Тріанон, поблизу Версаля, де був підписаний документ). Відповідно її положень, Угорщина змушена була відмовитись від більшої частини своєї території згідно з кордонами 1914 року. В результаті близько 70 % земель відійшли до інших сусідніх держав. А населення з 21 млн (на початок війни) скоротилось до 7,6 млн, що залишились на території Угорщини.

10 вересня 1919 року був підписаний Сен-Жерменський мирний договір, згідно з яким західноугорські території перейшли під юрисдикцію Австрії. Частина угорців, що таким чином змушена була адаптуватись до життя у складі австрійської держави. Багато хто не прийняв положення угоди і тому незабаром розпочалася активна діяльність щодо повернення цих територій до складу Угорщини.

Тривалий час Відень не мав змоги акумулювати сили для того, щоб встановити контроль над регіонами, що перейшли під його юрисдикцію. За мирними угодами, обом країнам заборонялось розташовувати на території Західної Угорщини регулярні війська. Весь процес оволодіння територією мав здійснюватись поліцейськими силами та цивільною адміністрацією.

Лише в кінці серпня австрійське керівництво віддало остаточний наказ встановити контроль над територією Західної Угорщини. Численні поліцейські підрозділи і цивільна адміністрація рушили через довоєнний кордон, а вже 28 серпня сталася перша збройна сутичка між австрійцями та угорськими повстанцями, в основному з колишніх військовослужбовців.

Гвардія обірванців

“Rongyos Gárda” (“Гвардія обірванців”) була сформована в 1919 році патріотично налаштованими офіцерами і солдатами, під керівництвом Пала Пронаї. 28 серпня 1921 року ці добровольчі загони розпочали атаку на загони австрійської жандармерії, що ознаменувало початок повстання в Західній Угорщині.

Австрійські сили переважали повстанські місцями вп’ятеро, але низький рівень бойової підготовки австрійців та високий моральний дух повстанських загонів відігравали в цьому конфлікті вирішальну роль.
Наприклад, біля населеного пункту Felsöör невеликий загін повстанців чисельністю 8 осіб із лише одним кулеметом змусив відступати австрійський підрозділ із 200 осіб.

Найактивнішою фазою повстання був саме період кінця серпня-початку вересня. Протягом цих днів відбувались невеликі перестрілки та більш масштабні сутички із загальною кількістю учасників до 500-700 осіб.

Захисники Шопрона “Rongyos Gárda”

5 вересня 1921 року внаслідок збройного зіткнення австрійці втратили 30 осіб, повстанці – 7.

За весь період окупації австрійські підрозділи не здобули жодної перемоги у відкритих збройних протистояннях, і вже до середини вересня 1921 року зусиллями повстанців та парамілітарних угорських формувань територія Західної Угорщини була зачищена від австрійських підрозділів.

Повстанці нараховували вже 3500-4000 осіб, які несли бойове чергування як на західному фронті довжиною в більш ніж 200 км, так і займали пости військово-цивільної адміністрації в повернених селищах та містах.

Міністерство закордонних справ Угорщини розглядало повстанців як засіб, за допомогою якого Угорщина могла зберегти принаймні частину територій.

Нова суверенна республіка Лайта-Банат

4 жовтня 1921 року повстанці проголосили створення незалежної, вільної, суверенної та нейтральної республіки Лайта-Банат на чолі із командиром повстанської армії Палом Пронаї. Територія новоствореної держави охоплювала майже всі спірні землі, численні військові були призначені на цивільні посади, в обіг були випущені марки нової держави (виготовлені у Відні), зроблені перші кроки щодо демаркації кордонів.

Ця ситуація із появою нової незалежної держави була невигідна ані Австрійській республіці, ані Королівству Угорщина, що підштовхнуло ці сторони до інтенсифікації політичного діалогу щодо вирішення цієї проблеми на дипломатичному рівні. Вже 5 листопада 1921 року новостворена держава мирно припинила своє існування.

Австрійському керівництву стало зрозуміло, що вони не зможуть заволодіти територією, і компроміс буде неминучим.

Референдум було погоджено провести спочатку в місті Шопрон, а вже потім на прилеглих територіях, проте ці два голосування мали бути визнані одним цілим та таким чином вважатися єдиним референдумом. Збройні сили Антанти мали забезпечувати мирний перебіг голосування.

Протягом 8 днів після завершення референдуму територія мала відійти до країни, за приєднання до якої висловилась більшість учасників плебісциту. Рада Послів у Парижі ратифікувала протокол 27 жовтня 1921 року.

Падіння Карла IV

За день до цього, прем’єр Угорщини Іштван Бетлен таємно взяв на себе зобов’язання віддати наказ угорській армії зачистити територію від повстанців у разі, якщо останні не складуть зброю і не покинуть територію Західної Угорщини.

Після оголошення планів провести референдум частина угорського політикуму, що бажала відновлення монархії в Угорщині, активізувалась та запросила представника династії Габсбургів короля Угорщини Карла IV зі Швейцарії до Шопрону. Там міський 1,5-тисячний гарнізон, значне коло видатних та впливових угорських політиків та військових підтвердили свою вірність королю.

Вже до 23 жовтня король мав у підпорядкуванні 5-тисячне військо, з яким рушив на Будапешт. У місті розташовувався 2-тисячний гарнізон, проте Карл IV не бажав допустити кровопролиття та не віддавав наказ атакувати. Міклош Горті скористався ситуацією і зумів збільшити сили гарнізону майже до 6 тис. осіб.

У той же час, до столиці вже прибували формування з інших угорських міст, сили Антанти також закликали не допустити відновлення монархічної форми державного правління, а в Чехословаччині та Королівстві Сербів, Хорватів та Словенців навіть була оголошена часткова мобілізація.

Події розвивались швидко і незабаром роялістам довелося внаслідок збройних сутичок відступати, а Карл IV змушений був утікати, проте вже згодом його схопили, передали силам Антанти, яка вирішила вислати королівське подружжя на о. Мадейра.

6 листопада 1921 року угорський парламент офіційно позбавив династію Габсбургів права на угорський королівський трон.

Референдум у Шопроні

Тим часом у Шопроні 22 листопада сторони узгодили положення щодо безпосереднього перебігу референдуму.

У голосуванні мали право брати участь особи, що були народжені на території Західної Угорщини або особи віком від 20 років, що проживали на цій території протягом останніх трьох років.

Бюлетень, положення якого не підтримувалися виборцем, мав бути розірваний навпіл. Проте залишатися разом із другим бюлетенем у виборчому конверті.

8 грудня війська Антанти прибули на територію, щоб забезпечувати мирний хід плебісциту, а 12 жовтня з території повністю відійшли угорські війська.

Не зважаючи на заборону, австрійські організації одразу ж почали активну агітаційну діяльність в Шопроні. Проте на це порушення не було ніякої реакції з боку представників Антанти.

Австрійські плакати з кампанії референдуму: 1. “Не вірте лестивим пісням! Голосуй як німець!”, 2. “Мамо, не голосуй за Угорщину, бо тоді я повинен стати солдатом Горті”, 3. “Будьте проти економічного розпаду, який означає вашу загибель!”

Hu 3

Австрійські плакати з кампанії референдуму: Відчиняй, твоя мама тут!” та “Відчиняй, ми ще мало пограбували!

Безпосередньо за декілька днів до референдуму, з 12 по 15 грудня, жодного представника угорської влади або угорських збройних сил не було в Шопроні та на прилеглих територіях, що дозволяло австрійцям вести необмежену агітаційну діяльність.

Лише малочисельні проугорськи налаштовані групи місцевого населення намагались виявляти порушників – вони поділили місто на 10 патрульних округів, здійснювали чергування та моніторинг діяльності опонентів, водночас замінюючи про-австрійські плакати про-угорськими.

Hu 4

Угорський плакат, який нагадує про Радянську Республіку та Віденський соціал-демократичний уряд

гарда6

Угорський плакат

Проблемними також були й списки виборців. Представники Антанти надали органам місцевої влади лише 8 днів на формування виборчих списків, і ті змушені були користуватись списками лютого 1920 року. Це спричинило в подальшому сумніви щодо офіційно проголошених результатів референдуму.

У Шопроні референдум був проведений 14 грудня, а в сусідніх населених пунктах – 16 грудня. 24063 особи взяло участь у голосуванні (з них – 17298 осіб у Шопроні).

Близько 65 % (15334 особи) проголосувало за повернення Шопрона та прилеглих територій до складу Угорщини, а 34,9 % (8227 осіб) висловилось за збереження статусу австрійської території. 502 (2,09%) бюлетенів визнано недійсними.

Хоча за Австрію проголосували 54,5% жителів сільських сіл, у місті Шопрон з більшістю 72,8% проголосували за Угорщину.

Австрійське керівництво намагалось добитись невизнання результатів, однак марно.

Вірний угорський Шопрон

23 грудня 1921 року Рада послів ратифікувала результати референдуму та передала 1 січня Шопрон та прилеглі території до Королівства Угорщина.

Таким чином приблизно 256 кв.км території були визнані законним володінням Королівства Угорщина.

20 лютого 1922 року Австрійська республіка остаточно визнала результати референдуму.

Згодом Національні збори присвоїли місту Шопрон почесне звання “Civitas Fidelissima” за лояльність міста до Угорщини. Цей титул навіть включено до герба Шопрона.

У 2001 році уряд Угорщини оголосив 14 грудня “Hűség Napja” (“День вірності”).

Раніше ми задались питанням про те, що об’єднує на перший погляд дуже різні нації та держави Угорщини і України? Ми спробували знайти відповіді на ці запитання за допомогою істориків та дослідити знакові події спільної історії, якій понад 1000 років.

 

InfoPost.Media за матеріалами mult-kor.hu


Що таке Infopost.Media?

Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.

Коментарі