Угорщина півроку головуватиме в ЄС: які стартові позиції Орбана та на що чекати Україні
26 Червня, 2024
З початку року на Буковині запрацювала ініціатива, спрямована на мобільну стоматологічну хірургію для наших військових. Її організатор, президент-елект Асоціації імплантологів України Віорел Радукан, об’єднав фахівців, які на спеціальному автобусі їздять у прифронтові території та безкоштовно лікують пацієнтів.
За цей час їхня команда побувала в містах і селах Харківської області, Краматорську, Бучі та допомогла 700 військовим практично на всіх напрямках фронту. Працюють лікарі до півночі по три-чотири дні без перерви. Їдять по черзі. Загалом стоматологічний кабінет в автобусі вже проїхав Україною до 20 тисяч кілометрів. І на цьому ініціатори проєкту не збираються зупинятися.
Поговорили з Віорелом Радуканом про те, чому він із румунського міста Ясси повернувся до Чернівців та що таке – відчуття дому, як виникла ідея стоматологічного кабінету в автобусі, чи готові лікарі долучатися до благодійної ініціативи, наскільки збільшилася кількість пацієнтів серед військових та як вдалося досягти розголосу проєкту не лише в Україні, але й за кордоном.
Навчання в Румунії та вибір залишитися в Україні
Стоматолог та президент-елект Асоціації імплантологів України Віорел Радукан родом із румуномовного села Опришени (колишня «Дубівка») Глибоцького району Чернівецької області. Чоловік навчався в Молдові на зубного техніка, де на той час була дуже сильна школа. Потім два роки працював за професією в Чернівцях. Але невдовзі Віорел зрозумів, що йому треба розвиватися, тож поїхав за обміном студентів між Україною і Румунією в місто Ясси, де завершив навчання на стоматолога в тамтешньому університеті медицини та фармації. Після цього він повернувся в Україну.
«Оскільки я румуномовний, – говорить Віорел, – то мені часто пропонували лишитися за кордоном. Я працював у Румунії зубним техніком і лікарем із четвертого курсу, але не знайшов себе там. Не шкодую донині, що так сталося. Навіть в умовах війни мій вибір – це Україна».
Стоматолог зізнається: важко пояснити, чому так сталося, але тут, коли повертаєшся, ти – вдома.
«Їду туди, – додає Віорел, – так, це знайоме і гарне місто Ясси, де я прожив десять років, але це не вдома. Тому тепер не думаю ні про що інше. Можливо, про якісь бізнеси після завершення війни. Але це не наразі. Зараз допомагаємо військовим. Треба бути там, біля них, робити свою справу, яку ми вміємо».
Віорел пригадує, як на третій день після початку повномасштабного вторгнення разом із іншими чернівецькими лікарями зібралися і зробили в нього вдома 300 «коктейлів». Готувалися до того, що буде далі.
«Знаю багато тих, хто втік, – говорить лікар. – Та ми були на місці з дружньою командою чернівецьких імплантологів. Стрес був, і він є. Як казав мій професор в Румунії: боятися – це нормально. Але ми тут і робимо те, що можемо і що від нас залежить».
Як виникла ідея стоматологічного кабінету в автобусі
З початку року Віорел Радукан разом із колегами організували проєкт мобільної стоматологічної хірургії для військовослужбовців. Для цього вони закупили в Румунії й спеціально переобладнали пасажирський автобус, на якому здійснюють поїздки у прифронтові території. Машина вартувала 7 тисяч євро, а кошти зібрали, проводячи майстер-класи та конференції, а також завдяки донатам.
«Зробити цей проєкт підштовхнули потреби військових, – говорить стоматолог, – які зверталися в мою клініку. Звичайно, ми лікували їх і продовжуємо робити це безкоштовно. Але я розумів, що потреби там є. Так, був момент, коли я частково пролікував військового, а він мав повертатися на передову. Тоді я сказав: приїду до тебе. Але з чим? Потрібно ж спеціальне обладнання».
Так і з’явилась ідея створення стоматологічного кабінету в автобусі.
Виглядає він так: машина поділена на дві частини – спальна та робоча. В одній лікарі мають можливість відпочити, інша – це повноцінна операційна з рентгеном та кріслами для хірургічних втручань і лікування. У багажному відсіку знаходиться генератор, вакуумна помпа, ємності для води та відходів.
Віорел розповідає, що їхня мета полягала в тому, щоби лікувати пацієнтів саме на місці, у військових частинах. І для цього потрібні професіонали, які зможуть надати якісні послуги, щоби потім не було ускладнень.
«Спершу до нас була певна недовіра, – пригадує лікар. – Військові розповідали, що до них приїжджали стоматологи і в результаті такого «лікування» один із них інфікувався гепатитом С. Тоді я завів їх в автобус, показав, як у нас все виглядає – білі меблі та крісла, чорна підлога – я зробив все під стиль своєї клініки. Тепер вони вже дзвонять і питають, коли ми знову приїдемо».
Комунікація з військовими та з’ясування запитів на лікування відбувається через спеціальних людей.
«У нас є місцевий адміністратор, – говорить Віорел, – який займається логістикою. Як правило, це начмеди, які відповідають за пацієнтів. Вони мають сказати, скільки військових хочуть пролікуватися, як підключити електроенергію на місці тощо. Я звертаюся до нього, начмед або я – напряму до командира. Останній дає вказівку і адміністратор нас зустрічає, показує, де маємо розташуватися, щоби менше бути на очах в інших людей через скупчення військових та великий автобус. І щоби місцеві не знали».
Раніше за виїзд мали 20-30 пацієнтів, а тепер – 100-120
Віорел розповідає, що загалом уже відбулося 7 чи 8 поїздок у прифронтові зони. Каже: точну кількість не пригадує. Їздили у міста і села Харківської області, Краматорськ, Бучу тощо.
«Зараз є ще більше потреб, – говорить лікар. – Якщо раніше мали 20-30 пацієнтів, то тепер – 100-120. Ми працюємо до півночі по три-чотири дні без перерви. З нас навіть військові дивуються. Але якщо кататися туди-сюди, то воно не вартує тієї солярки».
Віорел зізнається: на початках було важко. І навіть він із недовірою ставився до цього проєкту. Але тепер розуміє: потреб стало більше, лікувати всіх не встигають.
«Стоматологія у нас, на жаль, не на високому рівні, – говорить лікар. – Військовий, двометрової висоти, з плечами метрової ширини, має два зуба в роті. Я не розумію такого. Інший пацієнт мав 4 чи 5 зубів внизу, з п’ятьма відкритими нервами. Ми пролікували, забрали всі нерви, і військового перестало боліти. Він розповідав, що за 4 чи 5 років перший раз відчув, що може їсти і його не болить. Ну який він там, в окопі?».
Кожному військовому ставлять відразу 2-5 пломб
Лікар розповідає, що для виїзду мобільної стоматологічної допомоги передусім потрібен водій категорії D-D1. Віорел зізнається: вже навіть сам навчився водити великий автобус. Але лікар не впорається, якщо, наприклад, треба буде замінити колесо тощо.
Також із ними їде майстер, який на ходу ремонтує крісла, компресори й інше. Техніка ламається швидше, ніж зазвичай через тривалу трусанину дорогами – як ходова автобуса, так і стоматологічне обладнання.
Як правило, їдуть четверо лікарів та асистенти. Нон-стоп працює два автоклави. Один Віорел взяв зі свого кабінету, інший подарував лікар з Івано-Франківська. І, звісно, постійно відбувається стерилізація.
«Їмо ми по черзі, – говорить лікар, – щоби робота не зупинялася».
Віднедавна кількість стоматологів із чотирьох збільшилася до шести. А також асистенти. Під час попереднього виїзду їм вдалося пролікувати 147 пацієнтів.
«А там стільки пломб, – говорить лікар, – не буду брехати, не пам’ятаю. Кожному робимо по дві, три, п’ять. Береш пацієнта, а в нього – ургенція, болить. Бувало, що приходили двічі-тричі, щоби за три дні зробити, бо стільки анестетику не можна ставити. Коли військові приїжджають в Чернівці додому, то ми їх обслуговуємо в клініках і робимо вже імплантацію».
20 тисяч кілометрів і плани щодо масштабування проєкту
Наразі автобус перебуває на ремонті, який обійдеться в 2 тисячі євро. Кошти збирають серед лікарів та охочих допомогти. Загалом лише на солярку для однієї поїздки в обидві сторони треба тисячу євро.
«Крім того, потрібні матеріали для військових, – додає Віорел. – Лікарі, які їдуть, добровільно здають на це гроші. І ми скуповуємося на 300-500, іноді – 700 євро. Це величезні кошти».
Станом на сьогодні стоматологічний кабінет в автобусі вже проїхав Україною до 20 тисяч кілометрів. Віорел запевняє: цей проєкт безкоштовної стоматологічної діяльності хоче максимально розширити та залучати лікарів і з інших регіонів України. Але наразі актуальним лишається питання з мобілізацією.
«Лікарі є і вони готові їхати, – додає Віорел. – Нам потрібно тільки сприяння керівництва військкомату та обласної адміністрації. Два-три місяці ми розробляли з юристом документи, щоби все було офіційно. За потреби я також готовий поділитися звітами, скільки ми пролікували військових».
Роботу Віорела Радукана та його колег уже відзначило чимало людей та організацій. Днями лікар отримав грамоту аж із Китаю.
«Вони дізналися про наш проєкт, – додає стоматолог, – і подарували 20 тисяч доларів. Дуже вражені, що ми не боїмося їхати у прифронтові території. Власниця цього фонду так довірилася мені, що запевнила: куди підуть кошти, перевіряти не буде. Тому що вона знає – я їх витрачу правильно».
Проєкт також набрав розголосу в Румунії. Розповідає про нього й одна з пацієнток Віорела – генеральний консул Румунії в м. Чернівці Ірина-Лоредана Стенкулеску.
«Мої одногрупники з Ясс, – додає Віорел, – бачили у новинах про наш автобус і дзвонили розповісти мені про це. Я не розраховував на такий розмах. Це робилося не для реклами, а тому, що хочу допомогти. І воно дає результати».
Infopost.media
Фото: Алли Бордіянчук та з особистої сторінки Віорела Радукана
* Матеріал підготовлено в рамках проєкту Re:Open Ukraine, що реалізується за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
