Як війна росії проти України змінила наших сусідів

Російська війна за останні шість місяців перетворила Україну на поле бою. Але як військове вторгнення змінило решту Європи? Як потік біженців, можливість поширення війни за межі України, залежність та санкції проти російських енергоносіїв і нарощення військової міці внесли корективи у розмірене європейське життя?

Наприкінці серпня Euronews провів зріз по країнам Європи про те, як змінились країни під впливом всіх цих факторів. Infopost вибрав найголовніше та додав свої спостереження на основі попередніх матеріалів.

Чехія: ключовий союзник Києва, який прийняв українських біженців

За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, у Чехії зареєстровано понад 413 тисяч біженців. 

Це майже 4% від 10,7-мільйонного населення країни. Для порівняння, понад 1,3 мільйона українських біженців, зареєстрованих у Польщі, становлять 3,3% її населення.

Згідно з опитуванням, опублікованим у березні, 85% чеських респондентів підтримали свій уряд у відкритті їхніх дверей для українських біженців.

Інше опитування минулого місяця показало, що 75% висловилися за прийняття українців. 

Крім того, Чеська Республіка зробила врегулювання кризи біженців і післявоєнне відновлення України головними пріоритетами під час свого поточного шестимісячного головування в ЄС. Чехи також глибоко залізли у свої кишені, щоб допомогти українцям, пожертвувавши принаймні понад 2 мільярди крон (приблизно 80,7 мільйонів доларів), що перевищує суми, зібрані в минулому після природних чи інших катаклізмів.

Однак порівняно з першими днями військового вторгнення, коли кількість біженців була величезною, зараз потік біженців до Чехії перетворився на відносну краплину.

Зменшилися не тільки ці цифри, але й суми допомоги, яку біженці отримують від чеського уряду. У червні парламент скоротив соціальні виплати біженцям, а Прага тимчасово закрила ключовий центр для біженців у столиці на тлі заяв правих популістів про те, що деякі біженці з України, а саме роми, займаються «пільговим туризмом».

У багатьох у Чехії вторгнення Росії в Україну викликало спогади про 1968 рік, коли Варшавський договір під керівництвом Радянського Союзу направив близько 200 000 військових і 5 000 танків у тодішню Чехословаччину, щоб придушити рух ліберальних реформ, відомий як Празька весна. Тому чехи та словаки співчувають тим, кого вони вважають черговими жертвами російської агресії.

За словами професора політології Університету Масарика Любомира Копечека, прийняття українських мігрантів полегшив зазвичай низький рівень безробіття в країні (близько 3,3% у липні).

Крім того, наразі близько 40 тисяч українських дітей зараховано до чеських шкіл на майбутній навчальний рік.

Однак вже у червні парламент Чехії схвалив більш жорсткі правила в поправці до так званого Lex Ukraine – закону, який стосується українських біженців, що проживають у Чехії.

Відповідно до поправки, держава покриватиме медичне страхування біженців максимум на 150 днів (за винятком дітей і людей похилого віку). Крім того, біженці, які отримували безкоштовне житло та їжу, більше не мали права на державну підтримку в розмірі 5000 крон (близько 200 доларів) на місяць.

Заходи, зокрема, мали на меті «мотивувати людей виходити на ринок праці та активно піклуватися про себе», – пояснив міністр внутрішніх справ Чехії Віт Ракушан.

У середині серпня міністерство праці та соціальних справ Чехії повідомило у Twitter, що зараз близько 101 000 біженців знайшли роботу.

Присутня у Чехії і критична риторика щодо прийому українських біженців. Так, голова ультраправої опозиційної партії «Свобода і пряма демократія» (SPD) Томіо Окамура звинуватив уряд у запізнілому прийнятті змін до Lex Ukraine. 

«Неадаптованих мігрантів розміщують проти волі населення», – сказав Окамура, використовуючи фразу, яку чеські праві зазвичай використовують щодо ромів.

Однак військове вторгнення Росії в Україну таки посилило недавній поворот Праги до Заходу, наприклад до НАТО, Європейського Союзу та Вашингтона. 

Чехія стала одним із найбільш гучних і активних захисників України в Європі.

«Рішуча проукраїнська позиція, яку вони зайняли, заслуговує на довіру та відповідає значній частині громадської думки в Чеській Республіці», – сказав доцент кафедри політики Центральної та Східної Європи в Університетському коледжі Лондона Шон Хенлі.

Угорщина: чи допомогла війна Орбану отримати четвертий термін?

У квітні, трохи більше ніж через місяць після вторгнення Росії, правляча партія Віктора Орбана “Фідес” рекордно перемогла на четвертих виборах поспіль.

Однією із головних передвиборчих обіцянок Орбана напередодні голосування було те, що тільки він утримає Угорщину від війни, а опозиція втягне колишню комуністичну країну в кривавий затяжний конфлікт з Росією.

«Війна в Україні дала прем’єр-міністру Орбану дуже цінну можливість стати лідером, який захищає націю від загрозливої ​​війни», – каже Далма Дойчак, старший експерт зі стратегії Угорського союзу громадянських свобод. – «Цей образ допоміг йому здобути четверту поспіль перемогу на виборах».

Посилаючись на надзвичайний стан, спричинений війною в Україні, Орбан у травні підписав спеціальний законодавчий наказ, який дозволяв уряду призупиняти певні акти парламенту та правити за допомогою указів.

За словами Дойчак, це законодавство дозволяє «уряду практично керувати та вирішувати будь-яке питання без будь-якого ефективного нагляду», при цьому схвалення парламенту більше не потрібне.

«Надзвичайний правовий порядок був і залишається інструментом уряду для забезпечення власних цілей, а не для захисту народу Угорщини», – додала вона.

Угорські офіційні особи заявили, що закон необхідний для прискорення прийняття рішень і захисту миру та безпеки на тлі безпрецедентної кризи, викликаної війною.

При Орбані Угорщина проводила політику того, що вона називає суворим нейтралітетом щодо України, яку деякі експерти вважають проросійською.

Хоча угорський лідер закликав до припинення вогню в Україні, він також відмовився дозволити перевезення зброї безпосередньо через угорсько-український кордон, висміював Володимира Зеленського та виступав проти санкцій ЄС проти Росії.

«Угорський уряд єдиний серед країн ЄС намагається догодити Путіну», – сказала угорська депутатка Європарламенту Анна Донат. 

Вона стверджує, що Угорщиною керує бажання отримати «дешевий російський газ».

«У сусідній країні йде війна, кінця якої ще ніхто не бачить», – повідомили в угорському уряді. – «Ця війна представляє постійну загрозу для Угорщини, ставить під загрозу нашу фізичну безпеку та ставить під загрозу енергопостачання та фінансову безпеку сімей та економіки в цілому.  Світ стоїть на порозі економічної кризи. Угорщина повинна триматися осторонь цієї війни та повинна захистити фінансову безпеку сімей. Для цього уряду потрібен простір для маневру та здатність вживати негайних заходів».

Однак, попри створений передвиборчий образ «уряду миру», вже у липні з’явилось повідомлення, що Угорщина прискорює оновлення своєї армії та зброї. Так, у рамках оновлення збройних сил Угорщини країна отримає 44 нових танки Leopard 2A7, перші з яких надійдуть у червні наступного року, а перша партія із 24 самохідних установок PzH 2000 надійде вже поточного року. Крім того, у найближчий час солдати армії Угорщини будуть проведуть навчання у кількох частинах країни.

Молдова: претендує на членство в ЄС і боїться, що стане наступною

Лише через тиждень після того, як Росія вторглася в Україну, Молдова офіційно подала заявку на вступ до ЄС, прискоривши свій запланований прозахідний курс у світлі подій.

Пізніше Брюссель зробив Молдову кандидатом на членство в ЄС, що стало першою віхою на довгому шляху до приєднання до блоку.

Читай також:

У одному потязі з Україною: як війна сфорсувала розширення ЄС у Європі та на Балканах

Але із вторгненням Росії в Україну змінився не лише стратегічний напрямок країни. 

«Війна в Україні мала руйнівний вплив на економіку Молдови», – сказав політолог і колишній посол Молдови у Вашингтоні Ігор Мунтяну. – «Через цю війну ціни на енергію, різноманітні продукти та доступ до основних послуг різко зросли».

Інфляція в Молдові зросла з 18,52% у лютому до 33,55% цього місяця, сильно вдаривши по кишенях місцевих жителів, попри те, що Молдова і так була найбіднішою країною Європи. 

Це викликано вищими цінами на газ. 

Країна сильно залежить від поставок з Росії, і ціни зросли на 47% у серпні, що дало привід екс-президенту Ігорю Додону закликати до дострокових виборів.

Крім того, Молдова, як і інші сусідні з Україною країни, відчула наплив біженців після початку війни. Понад півмільйона українців перетнули кордон, близько 70 тисяч досі проживають у країні. 

Прем’єр-міністр Молдови Наталія Гавриліца раніше цього року заявила, що «впоратися з цим напливом є одним із найбільших викликів, з якими стикався будь-який молдовський уряд за останні три десятиліття».

Крім того, з огляду на війну поблизу її кордону, Молдова, як колишня частина Радянського Союзу, побоювалася, що вона наступна в прицілі Москви. Але не лише близькість до України викликає цю тривогу.

Понад 30 років на території Молдови перебувало від 1500 до 2000 російських солдат після війни в сепаратистському регіоні Придністров’я, яке проголосило себе окремою радянською республікою на тлі очікувань, що Кишинів може проголосити свою незалежність у 1990 році. 

Під час спроби державного перевороту 1991 року в Москві та відколу Молдови від залишків СРСР, придністровські сепаратисти, підтримувані Росією, вели повстанську війну, яка перетворилася на повноцінну війну, доки в 1992 році не було укладено перемир’я, яке зберігається досі.

Припинення бойових дій супроводжувалося домовленістю про розміщення російських «миротворців» на смузі землі, затиснутій між Молдовою та Україною. До слова, зараз воєнізовані формування, лояльні до сепаратистського режиму в Тирасполі, за оцінками, налічують близько 10 000 чоловік. З іншого боку, Молдова має лише близько 6000 військовослужбовців, включаючи штатний персонал.

Польща: країна-побратим

Польща, яка межує з Україною, була на передовій прийому початкового потоку біженців. За даними Агентства ООН у справах біженців, станом на серпень 1,3 мільйона українців втекли до свого сусіда.

Хоча спочатку основна увага приділялася ситуації на українсько-польському кордоні, тепер великі українські осередки з’явились в містах по всій Польщі.

Відбулася величезна, безпрецедентна мобілізація зусиль суспільства, щоб допомогти біженцям, державні та приватні ініціативи забезпечували новоприбулих продовольством, медичною допомогою та житлом.

Все ж певний відкат був. Зіткнувшись із наростаючою кризою вартості життя та величезним тиском на місцеві ресурси, частина поляків скаржилися, що уряд надає перевагу українцям, а не власному народу.

Опитування Інституту ринку та соціальних досліджень показало, що 90% опитаних поляків підтримують українських біженців, оскільки дві сусідні слов’янські держави мають спільну мову та культуру.

Довгостроковий вплив цього потоку біженців на Польщу ще належить побачити.

«Чи [це] матиме тривалий, довгостроковий вплив, залежить від перебігу війни та від того, скільки з цих біженців вирішать оселитися в Польщі або повернутися додому», – каже професор Алекс Щербяк, експерт з польської політики з Університету Сассекса.

Регіональний статус Польщі також різко зріс.

«Війна в Україні надала Варшаві можливість підвищити свій дипломатичний і військовий авторитет як ключового регіонального гравця», – сказав професор Щербяк.- «Її критичне географічне розташування разом із тим фактом, що вона має найбільший оборонний бюджет НАТО в регіоні, означають, що Польща стала ключовою для відносин безпеки Альянсу з Москвою».

Однак допомагає Польща Україні не тільки грошима, прийомом біженців та зброєю для оборони. Раніше прем’єр-міністр Матеуш Моравецький заявив, що його країна готова транспортувати українську пшеницю, заблоковану через російське вторгнення.

Уряди України та Польщі також обговорили імпорт електроенергії з України. Це допомогло б надати додаткову стабільність електричній мережі Польщі та дозволило б Україні інтегрувати свою національну мережу в систему, яка використовується в Європейському Союзі.

Румунія: черги на допомогу українським біженцям

Румунія, як і Польща, простягнула руку допомоги біженцям. У перші дні російського вторгнення з обох боків прикордонного переходу Сірет були черги: українці намагалися виїхати зі своєї країни в Румунію, а румуни прямували до кордону, щоб пропонувати допомогу своїм сусідам.

Понад два мільйони українців перетнули Румунію. За даними румунської влади, 87 000 українців вирішили залишитися, 39 000 з них діти.

Тисячі румунських волонтерів допомогли біженцям отримати безкоштовну їжу, житло та транспорт, деякі також знайшли їм роботу.

Тим часом влада дозволила українцям отримувати безкоштовне медичне обслуговування та навчання дітей.

Румунія, в свою чергу, відчула вплив з точки зору безпеки. Під час підготовки до війни НАТО зміцнила свій східний фланг, відправивши 1000 військових на базу на чорноморському узбережжі Румунії.Відтоді ця кількість зросла до 5500 військовослужбовців, включаючи 4000 солдатів США та 800 солдатів Франції. 

Словаччина: війна спровокувала боротьбу з дезінформацією

Словаччина, яка має спільний кордон з Україною, є ключовим прихильником Києва після вторгнення Росії наприкінці лютого. 

Братислава вже подарувала Україні систему протиповітряної оборони, і в країні точиться дискусія про те, чи варто їй продавати свій парк винищувачів Києву.  

Ярослав Надь, міністр оборони Словаччини, запропонував восени передати країні МІГ-29 за 300 мільйонів євро. 

Нещодавнє опитування в Словаччині показало, що лише половина респондентів вважають, що це гарна ідея.

Невисоке схвалення цієї політики Надь пояснює успіхом російської пропаганди.

На початку війни коаліційний уряд Словаччини прийняв закон, який дозволяє владі тимчасово блокувати веб-сайти з дезінформацією.

І хоч блокування не є масовими, кілька гучних блокувань відбулось. Так, словацьке видання SME видалило блог екс-спікера парламенту, президента проросійської партії “Словацької національної партії” SNS Андрея Данка, Facebook заблокував сторінку найпопулярнішого в соцмережі словацького опозиційного політика Любоша Блахи, 

Проросійські політики досі публічно звинувачують НАТО у відповідальності за війну. Теорії змови досі циркулюють у інформаційному просторі. Громадська думка не надто налаштована проти Путіна.

Infopost.media

Що таке Infopost.Media?

Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.