Як українці в Румунії будують зв’язки між країнами та стають амбасадорами України на шляху до ЄС

Василь (Васілє-Серьожа) Рускован – громадянин Румунії українського походження. Народився в Марамуреші, на кордоні Румунії та України. Він дуже пишається тим, що 24 роки тому закінчив єдиний навчальний україномовний заклад в Румунії – Український ліцей імені Тараса Шевченка.

Згодом Василь вступив на юридичний факультет у Клуж-Напоці, де з часом здобув ще й економічну освіту. Зараз він підприємець, але ще під час навчання й опісля йому випала честь працювати з професором Васіле Пушкашем (головним представником уряду Румунії на переговорах щодо вступу країни до Європейського Союзу – авт.). Тож усі етапи євроінтеграції, які сьогодні проходить Україна, Русковану добре знайомі. 

«Васіле Пушкаш завжди відкритий до співпраці, – додає Рускован. – Він підтримує постійний контакт на рівні уряду України, Президента та Офісу Президента, допомагає і консультує українських представників у перемовинах, які нині відбуваються з Європейським Союзом. І він, як і я, переконаний: Україна обов’язково стане членом ЄС. Це не питання «чи», а лише «коли».

Філософія меценатства: повертати суспільству те, що воно дало

Василь Рускован зазначає, що з початку повномасштабної війни він відчув чітку потребу повертати суспільству те, що воно йому дало. За словами бізнесмена, йому пощастило в житті: він побудував кілька компаній, які сьогодні працюють не лише на румунському ринку, а й в Україні, Болгарії та загалом у європейському регіоні. Саме тому, наголошує Василь, для нього важливо бути меценатом.

Додає, що займався меценатством і до великої війни – зокрема, допомагав дітям, яким була потрібна підтримка для вступу до навчальних закладів і розвитку освіти. Водночас визнає, що тоді ця діяльність не була на сто відсотків сфокусована на Україні – на допомозі військовим, пораненим, жінкам і цивільним. З початком війни цей фокус повністю змінився.

Українці в Румунії: приклад успішної інтеграції та допомоги економіці

Наразі допомога, за його словами, спрямована як безпосередньо в Україну, так і на підтримку українців, які тимчасово перемістилися до Румунії. Він розповідає про багато позитивних історій інтеграції, зокрема у Клуж-Напоці, Бухаресті та інших великих містах країни, де сформувалися спільноти українців.

Рускован наголошує, що українці в Румунії є яскравим прикладом успішної інтеграції:

«Вони дуже добре і багато допомагають нашій економіці, є відповідальними працівниками та корисними для суспільства». 

Василь наводить власний приклад, зазначаючи, що в його компанії певний час працювало до десяти українців. Хоча зараз їх менше, але Рускован підкреслює, що ними дуже пишаються і вважають важливими для команди та бізнесу.

На думку Рускован, навіть у трагедії війни важливо намагатися знаходити позитивні сенси й можливості для солідарності та взаємної підтримки. Саме так він і намагається робити.

Броньовані авто для фронту та подарунки від румунських дітей

Василь Рускован розповідає, що зараз його діяльність поєднує гуманітарну допомогу, міжлюдську солідарність і практичне добросусідство. Разом із депутатом парламенту Румунії Александріном Мойсєєвим він перебував у Чернівцях, куди команда приїхала з гуманітарною місією.

За його словами, ця поїздка мала особливе значення. Румунські діти підготували різдвяні подарунки для однолітків з України: їх зібрали у Клуж-Напоці й привезли до Чернівців. У межах візиту подарунки передали восьми школам – загалом понад 300 пакунків, які стали великою радістю для малечі.

Крім цього, за підтримки Посольства України в Румунії та прямої участі посла Ігоря Прокопчука, вдалося передати два броньовані мікроавтобуси.

«Один із них – Збройним силам України в Сумах, а другий – в регіональний шпиталь в Херсоні», – додає Рускован.

Він пояснює, що потреба в такому транспорті критична: медичні працівники працюють у небезпечних умовах і мають діставатися до місць роботи з мінімальним ризиком для життя.

Сто фур допомоги та порятунок поранених героїв

На думку Рускована, такі ініціативи – це не лише підтримка України у війні, а й практичний приклад солідарності, довіри та людської взаємодії між сусідніми суспільствами.

«Ми намагалися зробити якомога більше, хоча не все вдалося реалізувати так, як хотілося. Але зробили стільки, скільки могли», – говорить волонтер.

Йдеться насамперед про медичну допомогу українським військовим і правоохоронцям. За його словами, близько двадцяти поранених правоохоронців уже пройшли обстеження в лікарнях Клуж-Напоки, Сібіу, Тиргу-Муреша, Бухареста і Сучави. Також наприкінці минулого року один із поранених (доброволець Северин Молодяну, який був у російському полоні – авт.) вирушив до Румунії на лікування.

Паралельно, за словами Рускована, протягом майже трьох років було доставлено понад сто фур гуманітарної допомоги: медичне обладнання, продукти харчування та одяг. Частина цих вантажів спрямовувалася до шелтерів у Чернівецькій області, зокрема для ініціативи «Місто добра» Марти Левченко.

Боротьба з російською soft power та культурним впливом РФ

Окремий напрям роботи – підтримка українських біженців у Клужі. Рускован зазначає, що завдяки співпраці повітової ради Клуж, мерії Клуж-Напоки та близько п’ятдесяти громадських і благодійних організацій вдалося створити широку коаліцію допомоги. На початку великої війни готелі міста безкоштовно приймали українців, а згодом запрацювала державна програма «50+20». 

Редакційне пояснення. Її суть полягала в тому, що понад рік румунський уряд за підтримки Європейського Союзу реалізовував специфічну модель фінансової допомоги для українських біженців. Система працювала як механізм компенсації витрат: на кожну особу виділялося 70 леїв на добу, з яких 50 леїв (≈10 євро) призначалися на проживання, а 20 леїв (≈5 євро) – на харчування. 

Рускован також згадує про підтримку українського дому, школи, культурних ініціатив і церковного життя в Клужі як важливих елементів збереження ідентичності українців за кордоном. За його словами, цю роботу планують продовжувати і надалі.

Василь Рускован звертає увагу на постійний тиск Росії через інструменти soft power і спроби впливати на суспільні настрої в європейських країнах. За його словами, тут ідеться про культурну присутність – концерти, публічні події, відомі імена, які мають формувати лояльність і притуплювати критичне ставлення до російської агресії.

Він окремо відзначає роль української дипломатії в протидії таким впливам: 

«Я дуже радий, що за допомоги Посольства України в Румунії нам вдалося скасувати концерт російської оперної діви Анни Нетребко».

Говорячи про суспільні настрої, Рускован наголошує, що місто Клуж-Напока залишається чітко проукраїнським:

«На мою думку, – додає він, – у Клужі близько 90% мешканців підтримують Україну і дуже добре ставляться до українців. І це важливо. Українці мають знати, що Румунія продовжує їх підтримувати».

З точки зору Рускована, така суспільна солідарність є не менш важливою, ніж політичні рішення, адже саме вона нейтралізує зовнішні маніпуляції й укріплює добросусідство.

Уроки Румунії для України щодо вступу в ЄС

Сьогодні Україна стоїть на шляху євроінтеграції, і, за словами Василя Рускована, для пришвидшення цього процесу важливо враховувати кілька аспектів.

По-перше, Україна має використати досвід Румунії і не повторювати її помилок під час вступу до ЄС. По-друге, необхідно залучати румунських фахівців, які працювали над євроінтеграцією Румунії, щоб вони могли активно допомагати Україні. Третім напрямком є бюджетні можливості: Україна вже має доступ до Євросоюзного фонду передвступної допомоги (Pre-Accession Fund), і важливо знати, як писати європрограми та правильно використовувати ці кошти.

Він підкреслює також необхідність мовної підготовки українців: англійська та інші європейські мови відкривають можливості для участі в міжнародних конференціях і спілкування з партнерами.

Ще один важливий аспект – відкриття ринку України до європейських стандартів, зокрема медичного сектору. Рускован пояснює: приведення українських законів у відповідність з європейським законодавством дозволить залучити більше компаній, збільшить конкуренцію та знизить ціни на лікування, що вигідно для держави та громадян.

«Я пишаюся тим, що Україна – демократична країна. Ви зараз боретеся, щоб залишатися демократичними і щоб кожен міг вільно висловлюватися. І це дуже добре», – міркує волонтер. 

За словами Василя Рускована, Україні необхідно швидко готувати національне законодавство, щоб воно відповідало європейським стандартам. Також важливо активно користуватися єврофондами, які вже доступні, й не розраховувати лише на політичні домовленості з Єврокомісією. Фонди треба отримувати через конкретні проєкти: будівництво доріг, лікарень, модернізацію інфраструктури – усе повинно відповідати європейським вимогам.

Рускован згадує слова тогочасного головного переговірника Румунії з Європейським Союзом, професора Васіле Пушкаша:

«Моя мета – щоб Румунія була бенефіціаром європейських фондів, а не їхнім донором. Коли ви станете членом ЄС, доведеться платити внески, скажімо, €100 на рік. Але реально можна отримати €1,000. Чому? Тому що потрібно написати проєкт, і якщо комісія його схвалить, ви отримаєте кошти. Ось у чому різниця».

Василь Рускован додає, що часто українські делегації приїжджають на міжнародні форуми з загальними ідеями без детального бюджету чи плану, а цього недостатньо. Потрібно практично й фокусовано готувати проєкти, спираючись на гайдлайни ЄС, щоб кожен фонд і програма були використані максимально ефективно.

Також він підкреслює важливість дипломатичної роботи на національному рівні кожної країни ЄС: парламенти та уряди держав-членів повинні підтвердити процес вступу України. Саме тому стратегічно важливим є відкриття почесних консульств, які можуть просувати українські інтереси і формувати підтримку серед депутатів та політиків на рівні ЄС.

За словами Рускована, якщо ці уроки будуть враховані, Україна зможе ефективніше використовувати європейські ресурси і пришвидшити свій шлях до ЄС.

Національні спільноти як амбасадори України в Європі

Василь Рускован вважає, що проактивна позиція України та співпраця з національними спільнотами значно сприяє вступу країни до ЄС. Він пояснює, що меншини легше контактують зі своєю материнською країною і можуть бути амбасадорами України.

Рускован зазначає:

«Я був у восьми румунських школах на Буковині й бачив, що у вас дуже гарні умови навчання, навіть кращі, ніж ті, що мають українці в Румунії. На публічному рівні можна почути, що Україна не забезпечує права румунів, а мало хто говорить, як Румунія забезпечує права українців на своїй території». 

Василь підкреслює важливість інтеграції без асиміляції. 

«Я інтегрований у румунське суспільство, але не асимільований. У моїй родині спілкувалися діалектом – так, як розмовляють у нас на Мармарощині. Коли я спілкуюся з румунами, ніхто не відчуває різниці й не каже: «Здається, ти не румун». Ні, для них я румун – і крапка. Це цікавий нюанс. Мені, як представнику української меншини в Румунії та неофіційному лідеру думок, важливо, щоб ми не асимілювалися. Я прагну, щоб ми були інтегровані, але зберігали свою ідентичність. І щоб Україна не лише публічно декларувала підтримку, а й реально допомагала, запитуючи: «Василю, ти кажеш, що відбувається асиміляція. Що ми можемо зробити разом, щоб цього уникнути?».

Рускован звертає увагу на проблеми українських шкіл у Румунії. Зокрема, єдиному україномовному навчальному закладу в країні – Українському ліцею імені Тараса Шевченка в Клужі – зараз важко функціонувати, тому більшість учнів обирають румунські школи через відсутність альтернатив.

Василь Рускован наголошує, що Україна повинна підтримувати спільноти не лише декларативно, але й через реальні проєкти та прозоре фінансування. Будь-яка асоціація може подати проєкт на обласну раду або інші органи, отримати фінансування і реалізувати його без потреби «просити» гроші в окремих депутатів. Такий підхід забезпечує справедливий доступ до ресурсів, дозволяє зберегти національну ідентичність і водночас ефективно інтегрувати спільноти у суспільство.

Головна рекомендація, як працювати з темою нацменшин  

«Ключова порада для політиків і суспільства – більше комунікувати й показувати реальність. Не можна покладатися на маніпуляції чи інформацію з інтернету. Потрібно запрошувати румунських, угорських, польських та інших зацікавлених політиків і показувати їм життя на місцях. Я відвідав вісім румунських шкіл на Буковині й побачив, що там створено гарні умови для навчання. Такі речі потрібно демонструвати, щоб люди бачили все на власні очі, а не лише чули з чужих слів», – підсумував Василь Рускован.

Лілія Шутяк,
регіональна координаторка ініціативи Re:Open Ukraine
Фото авторки

* Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Вступаємо в ЄС разом». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».