Як на виборах президента Румунії голосували українці та румуни по обидва боки кордону, і чому це важливо. Експлейнер

Розвʼязка, можливо, найскандальніших президентських виборів Румунії сталася в умовах історичної мобілізації прозахідних настроїв як всередині Румунії, зокрема серед національних меншин, так і серед румунської діаспори, насамперед, у Молдові. 

Україна є також цікавим кейсом у цьому контексті, адже тут історично проживає румунська громада. Крім того, права румунської нацменшини та й власне тема України використовувалась як інструмент мобілізації виборців, а найбільше — прихильників праворадикальних сил.

Румунська і молдовська громади в Україні як румунські виборці

За даними перепису 2001 року 151 тисяча громадян України ідентифікували себе як етнічні румуни. Ще трішки більш як 258 тисяч — як молдовани. 

Етнічні румуни в Україні компактно проживають переважно у двох областях: Чернівецька область: 114,6 тис. осіб (12,5% населення області), Закарпатська область: 32,1 тис. осіб (2,6% населення області), інші регіони: 4,3 тис. осіб. Окремої уваги заслуговує молдовська громада на Одещині, адже станом на 2001 рік її чисельність становила 123,7 тис. осіб, а це 5% від загальної кількості населення області. У окремих районах Буджаку етнічні молдовани становили майже половину населення, як, наприклад, у Ренійському — 49,01%.

Важливо зауважити, що офіційна румунська влада розглядає і румунську, і молдовську громади в Україні як власну історичну румунську діаспору. Це є особливість національної політики Румунії. Частиною цієї політики є надання румунського громадянства за етнічним критерієм, і легальна можливість брати участь у виборах як закордонні виборці.

Щодо актуальних даних чисельності обох громад, то немає жодного дослідження, яке давало би хоча б приблизні цифри. За даними румунських джерел, в офіційних документах румунська влада оперує даними про діаспору в Україні близько 400 тисяч, що насправді відтворює дані перепису 2001 року в румунській інтерпретації. 

Утім, демографічні тенденції в Україні та Румунії за останні 25 років свідчать про скорочення населення загалом та національних меншин зокрема. Три приклади. Перший: українська громада в Румунії скоротилася з 61 тисячі (перепис 2002 року) до 45 тисяч (перепис 2021 року), тобто на майже 30%. Другий: чисельність угорської нацменшини Румунії з 2002 до 2021 скоротилася на ті ж 30% з 1,4 мільйона до 1 мільйона осіб. Третій приклад стосується угорської громади в Україні: за підсумками неофіційного дослідження чисельності громади на Закарпатті у 2017 році було констатовано, що угорська громада регіону скоротилася зі 151 до 125 тисяч, тобто на майже 20% за 16 років. 

Ключові втрати громад — серед молоді та активного трудового населення. Основний фактор — соціально-економічний. Механізм еміграції — через подвійне громадянство, яке визнається і надається своїм громадам в Україні і Угорщиною, і Румунією.

Очевидно, що після початку російського вторгнення у 2022 році, і румунська, і молдовська громади України суттєво скоротилися. Відтак, ми можемо говорити про суттєве скорочення громад аж до 40-50% з часу офіційного перепису 2001 року. Але це не більше, ніж припущення на основі трендів.

Також варто додати, що ці підрахунки ніяк не враховують тих громадян України, які оселилися в Румунії після початку російського вторгнення (а це станом на березень 2025 року понад 196 тисяч). Вони також не мали права брати участь у виборах.

Символічні голоси з України 

Фізичних дільниць для голосування в Україні на останніх румунських президентських виборах було 3: у Києві, в смт Солотвино (Закарпатська обл.) та в Чернівцях. Вони були облаштовані на базі дипломатичних представництв у цих регіонах. Генконсульство Румунії в Одесі не працює з моменту вторгнення. На попередніх президентських виборах у 2019 році було 4 дільниці якраз на базі всіх дипломатичних представництв у Чернівцях, Солотвині, Києві та Одесі.

За даними румунської ЦВК, у першому турі на виборчі дільниці в Україні прийшло тільки 200 виборців, а голоси за двох претендентів розподілились приблизно порівну: 36,54% за Сіміона (76 голосів) та 36,06% (75 голосів) за Нікушора Дана. Поштою з України проголосував тільки один виборець. 

Перевага в один голос тоді, на жаль, дала підставу деяким оглядачам і журналістам говорити про підтримку румунською громадою України Джордже Сіміона, який виступає з ревізіоністськими гаслами та є персоною нон грата в Україні з 2023 року.

При цьому участь у фізичному голосуванні 2 туру на території України взяли 429 виборців:

• 323 голоси (75,3%) — за Нікушора Дана (Київ — 81,1%, Солотвино — 77%, Чернівці — 72,3%)
• 106 голосів (24,7%) — за Джордже Сіміона (Київ — 18,9%, Солотвино — 23%,  Чернівці — 27,7%).

Важливо зауважити, що аналогічною була явка в Україні на президентських виборах у Румунії в 2019 році: у першому турі проголосувало 292 виборці, у тому числі 1 поштою; у другому турі 339 виборців, і жоден – поштою. 

Як голосували українці в Румунії

Як і румунська громада в Україні, українська в Румунії також є історичною. Місця компактного проживання обох громад по обидва боки кордону — це українсько-румунське етнічне пограниччя, яке в різні історичні періоди входило до різних держав.

Так по інший бік кордону від Солотвина, де компактно проживає румунська спільнота, у румунському місті Сігет проживає чимало українців та діє Український ліцей ім.Т.Шевченка. Інший приклад: нащадки українських козаків, які оселилися в Добруджі в XVIII столітті, рятуючись від переслідувань у Російській імперії.

Українська громада в Румунії компактно проживає переважно на півночі країни й складає 45 тисяч осіб за даними перепису населення 2021 року.

За підсумками першого туру виборів у медіа можна було зустріти оцінки, що ця громада підтримала Джордже Сіміона. Цим навіть намагалась спекулювати AUR у ході виборів. Першоджерелом стала малоактивна сторінка в Facebook організації, яка називає себе «Демократичним союзом українців в Румунії». Це викликало активну реакцію Союзу українців Румунії, у якому заявили, що «українська громада ніколи не буде підтримувати кандидата, який намагається відтягнути Румунію від Європейського Союзу».

Якщо дослідити результати виборів у розрізі повітів (регіонів) Румунії, в яких проживає українська національна спільнота, а це Сучава, Марамуреш, Тіміш та Ботошані, то дійсно в усіх із них у першому турі переміг Сіміон, при чому зі значним відривом. Однак зважаючи на відсотковий склад етнічних українців у цих регіонах (Сучава — 1,23%, Марамуреш — 5,68%, Тіміш — 0,64% та Ботошані — 0,40% від загальної кількості населення), їхні голоси не могли мати вирішальний вплив на результати.

Та вже у другому турі Нікушор Дан зміг отримати відрив від свого суперника Сіміона в повітах Марамуреш (51,21% проти 48,79%) та Тіміш (58,37% проти 41,63%). У Сучаві та Ботошанах же Сіміон зміг утримати першість, але вже зі значно меншим відривом (Сучава: Дан — 42,37%, Сіміон — 57,63%, Ботошани: Дан — 45,61%, Сіміон — 54,39%).

У цьому ключі вирішальними в агітації Сіміона стали популізм, маніпуляція на антисистемних настроях та бідності.

Три висновки з рекомендаціями для України

Висновок №1. Звичайно, вибірка з трохи більш як 400 румунських виборців в Україні є умовно репрезентативною. З усім тим, вибір на користь Дана на противагу Сіміону на цих президентських виборах дає обережні підстави для оптимізму, адже:

• це підважує усталений стереотип про популярність сепаратистських та реваншистських настроїв серед українських румунів, які якраз просуває партія AUR та Джордже Сіміон;
• як і до прикладу угорська та болгарська, румунська національна меншина в Україні тривалий час перебувала під впливом і фактичним контролем проросійських сил в Україні насамперед Партії регіонів та ОПЗЖ, які під прикриттям захисту прав національних меншин просували антиукраїнський та антиєвропейський порядки денні;
• будучи слабко інтегрованою в український порядок денний, румунська національна спільнота залишається вкрай вразливою до російської дезінформації та теорій змови, які зазвичай мають антизахідний та антидержавний контексти.

Висновок №2. Голоси румунів України та українців Румунії кількісно були радше символічними на цих президентських виборах. Особливо на тлі частки угорської нацменшини в Румунії, яка проголосувала за Нікушора Дана на рівні близькому до 90%, давши переможцю близько 400 тисяч голосів. А також на тлі румунів Молдови, які віддали за Дана ще понад 138 тисяч голосів (це без молдовської діаспори, яка також має румунські паспорти). Разом з голосами угорців це склало основу різниці між Даном і Сіміоном, яка зрештою становила близько 830 тисяч голосів (53,6% проти 46,4%). 

Іншими словами, без угорської меншини та голосів з Молдови Нікушор Дан точно б не переміг. На відміну від голосів українських румунів та українців у Румунії.

Висновок №3. Водночас з огляду на те, що новий президент Румунії визначив згуртування суспільства та роботу з діаспорою як один зі своїх  пріоритетів у рамках прозахідного курсу, а румунська громада України та українська громада Румунії в більшості цей курс підтримали, то саме час Києву та Бухаресту скористатися цим задля вирішення дуже давніх та чутливих питань прав та розвитку національних спільнот по обидва боки кордону. Бо саме зараз, на хвилі мобілізації заради Європи, це може сприяти поглибленню добросусідства, а не напруженню, як було раніше.

Європейський підхід добросусідства та інтеграції простий: найкращий спосіб продемонструвати симпатію та інтерес до країни-сусіда — це проявити інтерес і симпатію до його національної громади. У нашому випадку — конструктивний інтерес та увагу української влади та суспільства до румунської та молдовської громад в Україні.

Інакше, цей інтерес вкотре проявить Росія чи інші деструктивні актори, як то румунські праворадикальні популісти. Але їхній підхід буде іншим; він грунтуватиметься не на симпатії чи згуртованості, а на ресентименті та реваншизмі. 

І тоді ми далі будемо читати насамперед про румунський сепаратизм та реваншизм, утиски прав нацменшин та байдужість України до своєї історичної громади в Марамуреші. З таким порядком денним справжнього стратегічного партнерства Україна і Румунія не збудують, і це те, що потрібно Кремлю.

Віталій Дячук,
аналітик Інституту Центральноєвропейської Стратегії
для Infopost.media

* Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Вступаємо в ЄС разом». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».