Як готують вчителів для румуномовних громад Буковини. Пояснює Наталія Палій, яка цим займається вже 30 років

Наталія Палій родом із Солотвина Закарпатської області, де історично поруч живуть українці, румуни та угорці. Мати Наталії – українка (закарпатська русинка), батько – етнічний румун. 

Наталія вже 30 років працює в освіті та є авторкою наразі єдиної в Україні кандидатської дисертації з методики навчання української мови в школах із румунською мовою викладання, а також є співавторкою підручника для 1 класу з румунською мовою навчання. 

У Педагогічному фаховому коледжі Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, який очолює Наталія, готують освітні кадри для роботи в румуномовних громадах Буковини. Станом на листопад 2025 року в регіоні функціонує 63 школи з румунською мовою навчання (повністю або частково) та 11 філій з румунською мовою навчання, які є повноцінними закладами освіти та розташовані у віддаленій сільській місцевості.

Наша розмова якраз про це, – з акцентом на еволюцію підходів до білінгвальної освіти, виклики мовної інтеграції та успішні практики навчання майбутніх учителів, які мають однаково добре володіти українською і румунською мовами.

Як змінювався підхід до підготовки педагогів для роботи з румуномовними дітьми від початку незалежності України до сьогодні? 

У нашому коледжі багато десятиліть поспіль готують фахівців для шкіл з українською і румунською мовами навчання. Українська мова як предмет для румуномовних студентів була введена з 1991 року. На той час на шкільному та дошкільному відділеннях були групи з навчанням румунською мовою. 

Слід зазначити, що в ті роки навчати студентів було надзвичайно важко з двох причин. По-перше, через те, що більшість із них розмовляли румунською і російською, що дуже «заважало» вивченню української. По-друге, не було програм, розроблених методик, навчальних і методичних посібників. Доводилося  аналізувати власний досвід, спостерігати за тим, які є особливості сприймання студентами того чи іншого матеріалу, і  робити відповідні методичні висновки.

Але тенденція співіснування дітей з україно- і румуномовних сімей зберігається і є великою перевагою нашого закладу. Ми всі – громадяни України й у такий спосіб взаємозбагачуємося. Впродовж багатьох років, до пандемії і повномасштабного вторгнення, в нас були групи студентів з румуномовних громад Буковини. Проте зараз, на жаль, кількість абітурієнтів, які вступають з румуномовних сіл, стає меншою. Останніми роками це зазвичай 15-17 дітей. І оскільки ми не можемо відкрити окрему групу (для цього має бути 23 студенти), то  створюємо змішані. Саме в них дуже поширеним є білінгвальне навчання, яке використовується під час вивчення математики, інформатики, методики навчання математики, основ  природознавства з методикою навчання та інших. 

Якщо проаналізувати період з 1991 року і до сьогоднішнього дня, то зазначу, що в перші роки вивчення української мови білінгвальне навчання було важко впроваджувати через недостатню підготовку для цього як педагогів, так і студентів. А зараз воно стає дуже поширеним: багато педагогів-румунів добре володіють українською і готові до викладання предметів двома мовами. 

Втім, мені здається, що настане і час, коли  білінгвальна освіта в закладах нашого рівня не буде актуальною, адже абітурієнти добре володітимуть українською і зможуть нею вивчати необхідний матеріал. 

Частково це явище ми спостерігаємо вже сьогодні: українською розмовляють у румунських сім’ях, української дітей навчають ще з садочків, й вступники, які приходять до нас зараз, мають дуже хороший рівень володіння мовою. 

Розкажіть детальніше про нинішню ситуацію?

У нашому коледжі на відділенні «Початкова освіта» у змішаних групах здобувають освіту 48 студентів з числа етнічних румунів. Крім них, є близько 30 студентів, які володіють румунською, але навчаються у групах, де здійснюється підготовка фахівців для шкіл з українською мовою навчання. Загалом – приблизно 80 студентів. Також маємо двох викладачів, які можуть викладати двома мовами.

З 2019 року відповідно до Закону України «Про фахову передвищу освіту» мовою навчання є українська. Проте студентам, які будуть здійснювати свою майбутню професійну діяльність у школах з навчанням румунською мовою, створюємо умови для вивчення дисциплін, що будуть їм для цього потрібні. Серед них: румунська мова, румунська література, методика навчання румунської мови і методика навчання української мови як державної, румунська дитяча література з основами культури і техніки мовлення. 

Як у Вашому середовищі, викладачі, студенти, їхні батьки, сприйняли зміни в українському законодавстві про освіту? Спершу був закон 2017 року, який спричинив багато критики в частині мови освіти, зокрема про нарощення кількості часу викладання у школах українською мовою. Тоді у грудні 2023 року національні меншини, які представляють країни-члени ЄС, отримали змогу вивчати у школах всі предмети рідною мовою, окрім 4-х (українська мова, література, історія України та захист Батьківщини). Поділіться, будь ласка, тією першою реакцією на закон 2017 року і яке сприйняття освітнього законодавства у частині мови освіти у Вас та Вашому оточенні зараз?

 Наш коледж як заклад освіти з підготовки фахівців для школи здійснює свою діяльність відповідно до законодавства. Студенти, які прийшли з румуномовних сіл, повинні однаково добре володіти як  рідною мовою, так і державною, оскільки будуть навчати своїх учнів обох мов. Робимо все для того, щоб саме так і було. 

Як ви налагоджуєте співпрацю зі школами з румуномовних громад Буковини? 

Програмою освітньо-професійної підготовки передбачена значна кількість годин для практичного навчання. І, звичайно, якщо студенти упродовж навчання вивчають цикл дисциплін румунської мови, то і практику проходять в таких закладах. У нас є базові школи в місті Чернівці, з якими співпрацюємо вже багато років. Це ліцей №6 ім. Олександра Доброго та гімназія №10. 

Редакційне пояснення: В обох цих школах одна й та ж освітня програма та специфіка школи. Вони відрізняються лиш тим, в гімназії №10 базова загальна освіта – 9 класів, а в ліцеї №6 ім. Олександра Доброго середня загальна освіта – 11 класів. За статутом обидва – освітні заклади, у яких навчання відбувається українською та румунською мовою. У початкових класах (1-4) повністю навчання рідною мовою, крім української мови та читання. У середніх та старших класах теж навчання рідною мовою, а повністю українською мовою викладається історія України, географія, фізична культура, захист України. За потреби (оскільки учні не всі з румуномовних сімей; окрім того, наповнюваність класів протягом навчального року змінюється) двомовними є: математика, фізика, хімія, інформатика тощо.

Ще один приклад співпраці з румуномовними закладами освіти – коли студенти на четвертому курсі переддипломну практику проходять у своїх рідних школах. І дуже часто керівниками практики на місцях є наші випускники. Так відбувається вже багато років. Наші випускники працюють практично в кожному румуномовномовному селі регіону. 

Можливо, випускники йдуть викладати не тільки в румуномовні громади Буковини, а й інші регіони України? 

Так, ми мали студентів із Закарпаття, і вони повернулися працювати до себе на батьківщину. Більшість випускників із румуномовних сімей Буковини після закінчення коледжу повертаються в рідні села. Вони викладають у своїх школах. 

Зараз спостерігаємо й іншу тенденцію. У селах із румуномовним населенням є школи або класи з українською мовою навчання. Тому буває так, що дитина, рідною мовою якої є румунська, здобуває базову середню освіту українською, вступає до нас, навчається  українською, а після закінчення коледжу може працювати як у школі з українською мовою навчання, так і з румунською. 

І навпаки – студенти, які закінчили навчання у групі з румунською мовою, йдуть працювати у школи з українською, оскільки добре володіють нею й ніхто навіть не здогадується, що їхня рідна мова румунська. 

До речі, саме ця тенденція мотивує багатьох випускників шкіл до навчання в нашому коледжі. 

Чи відрізняється освітній процес у румуномовних громадах Буковини? 

На мою думку, освітній процес у румуномовних й україномовних громадах однаковий. Можливо, наповненість класів менша, ніж, наприклад, у Чернівцях. А щодо вивчення української мови, тут має значення мовне середовище і спілкування. 

На перерві, після уроків, на заняттях з інших предметів переважає рідна румунська мова, і це нормально. Українська вивчається лише як предмет. Відповідно, дитина менше інформації сприймає українською, що впливає на її словниковий склад. Саме  у наповненості словникового запасу учнів  бачу невелику проблему.  

Чи достатньо, на Вашу думку, годин української мови в таких школах?

На мою думку,  зараз виділено достатньо годин для вивчення української мови. Щоправда, було б добре більше уроків літератури, а в початкових класах – читання. Оскільки саме читання художніх текстів удосконалює мовленнєві навички. Як на мене, цього трішки бракує. Але загалом знання української в наших абітурієнтів хороші.

На жаль, зараз я не володію інформацією про конкретну кількість годин української мови в закладах загальної середньої освіти, оскільки працюю в системі фахової передвищої освіти. Проте, хороші знання наших першокурсників з української мови дають підстави говорити про  достатність годин. 

Як би Ви рекомендували румуномовним дітям долати труднощі у вивченні української? 

Не боятися розмовляти українською, навіть якщо ти помиляєшся. Задумуватися над значенням слів у почутих чи прочитаних висловах, більше читати, засвоювати фразеологізми, намагатися вживати їх, висловлюючи думку. І виконувати вказівки вчителів.

Які, на Вашу думку, головні виклики в підготовці педагогів для роботи з національними спільнотами?

Я би не сказала, що зараз вони є. Абітурієнти вступають на перший курс із хорошими знаннями з української мови, які є достатньою базою для  підготовки до професійної діяльності.

У перші роки незалежності України виклики справді були, і досить серйозні. Існувала величезна прірва між базовими знаннями дітей зі школи і тими, які ми повинні були їм дати як фахівцям. Наш колектив докладав значних зусиль, щоб підготувати студентів до викладання українською мовою. Окрім знань з методики (а ми її фактично самі й створювали, й впроваджували одночасно), студентів потрібно було навчити правильно розмовляти, адже йшлося про педагогів, про людей, чиє мовлення учень чує кожного дня і яке наслідує. І нам це вдавалося. Неодноразово студенти-румуни, отримуючи дипломи, дякували за те, що володіють українською значно краще за інших. 

Але зараз ситуація суттєво змінилася. Діти з румуномовних шкіл після 9 класів приходять з хорошою базою знань з української мови. Вони на рівні з випускниками шкіл з навчанням українською мовою готові сприймати матеріал різної складності. Єдиним нюансом буде специфічна термінологія, яку потрібно пояснити.

Що Ви думаєте про ефективність білінгвальної освіти? 

Білінгвальне навчання – це, на мою думку, ефективний спосіб, який допоможе учням краще оволодіти українською мовою як державною. Воно зараз актуальне, але, як на мене, його впровадження має певні особливості. 

Найперше – фахівці. Вони повинні добре володіти двома мовами, адже, повторюсь, учень сприймає мовлення вчителя як зразок. 

По-друге, у дитини також має бути достатній словниковий запас, щоб вона могла засвоювати матеріал. Тому впровадженню білінгвального навчання все-таки повинна передувати методика засвоєння української мови як другої, із врахуванням усіх лінгвістичних та психологічних аспектів – формування словникового запасу, навчання грамоти, створення ситуацій, що дають можливість переносити в українську знання з румунської мови, попередження негативного впливу вже сформованих умінь з рідної мови тощо. Цей процес припадає на початкові класи. А в середній і старшій школі доцільно запроваджувати білінгвальне навчання.

Я говорю про це зі свого досвіду. Під час практики наших студентів у початкових класах часто спостерігаємо ситуації, коли дитина не розуміє значень окремих слів. Так, вона сприймає повсякденну лексику, яку чує щодня. Але коли мова йде про терміни чи слова, які вживаються рідше, виникають труднощі. І вони позначаються на ефективності білінгвального навчання в початкових класах.

Маю гарний приклад ефективного функціонування білінгвального навчання на міжнародному рівні.  Студенти нашого закладу, які володіють українською і румунською мовами, вже вдруге беруть участь у роботі Літньої мовної школи, що працює в селі Балківці (Румунія) для дітей-етнічних українців. Така співпраця стала можливою у рамках тристоронньої угоди, укладеної нами з Національним коледжем «Міхай Емінеску» із Сучави та Сучавською філією Союзу українців Румунії. 

Які методи потрібно використовувати для того, щоби впроваджувати білінгвальну освіту? 

Впровадження білінгвального навчання – це велика відповідальність педагога. Найперше треба визначати, на якому етапі уроку працювати українською, а на якому – румунською. А щодо методів навчання, то їх зараз дуже багато, особливо інноваційних, з використанням електронних освітніх платформ, і їх вибір залежить від конкретної навчальної ситуації. Але наскрізним все-таки, як на мене, буде переклад на рідну мову.

А що працює найкраще? 

Сучасні активні діяльнісні методи роботи, інтерактивні ігри, проблемне навчання, за яких учні засвоюють матеріал через створення вчителем такої проблемної навчальної ситуації, вирішення якої інтригує школяра, мотивує, спонукає до пошуку. 

Такі підходи дуже подобаються дітям, а з методичної точки зору це гарний спосіб розвивати пам’ять, увагу, уяву, активізовувати словниковий запас.  І це дає гарний результат. 

Дуже ефективно працює такий метод як робота в групах, за якого учні допомагають один одному. Оригінальним, відносно «молодим»  методом  є навчальні квести. Ця модель навчання може бути використана на всіх предметах. Дітям (і школярам, і студентам) цікаво виконувати завдання під час запланованого випробування, щоб перейти до іншого. А в мудрого педагога завдання будуть мати конкретні методичні цілі. При білінгвальному навчанні одне випробування може бути українською мовою, друге – румунською, все залежить від дисципліни та теми уроку. У такий спосіб дитина засвоює матеріал краще.

Як виховувати дітей, щоби вони бачили своє майбутнє в Україні? 

Це формується ще змалечку: в сім’ї, садочку, школі. Зараз румуномовні студенти дуже вмотивовані до вивчення української. Вони розуміють, що є громадянами нашої країни, з нею пов’язують своє життя і хочуть вивчати українську для свого майбутнього. 

Я жодного разу не стикалася з тим, щоб студенти не хотіли вивчати українську. Діти розуміють, що ця земля – наша батьківщина, те єдине місце на землі, де ми господарі, і не має значення, якою мовою розмовляємо – румунською чи українською. Ось оце відчуття рідної землі їх мотивує найкраще.

А чи підтримують їх у цьому батьки?

Так, підтримують. Батьки говорять: «Ми би хотіли, щоб наші діти  працювали тут, тому що це наш дім». Це дуже приємно і гарно, що молодь це розуміє. 

Однак, на жаль, зараз у нас дуже важкі обставини, через які люди роблять інший вибір. Проте це не означає, що вони не хочуть жити в Україні.  

Що б Ви порадили вчителям, які працюють із національними меншинами, щоб українська мова стала для їхніх учнів не просто шкільним предметом, а справжнім інструментом соціальної та освітньої інтеграції?

Показувати це власним прикладом. Спілкуватися українською, ставитися з повагою до загальнолюдських цінностей, адже для всіх народів вони однакові. Любити дитину, давати їй можливість помилятися, виявляти  терпіння. 

Українська мова – гарна, милозвучна мова, яку можна і треба вивчати.

І ще: важливо, щоб урок української був цікавий. Для цього потрібне бажання вчителя і його знання. Мені здається, що це і є основою успіху: коли дитина хоче йти на урок тому, що їй там цікаво.

Лілія Шутяк,
регіональна координаторка ініціативи Re:Open Ukraine
Фото: Аріна Культасова

* Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Вступаємо в ЄС разом». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».